Постанова Одеський апеляційний суд № 521/7624/17

Номер провадження: 22-ц/813/3608/20 Номер справи місцевого суду: 521/7624/17 Головуючий у першій інстанції Поліщук І. О. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.04.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого Сєвєрової Є.С., суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я., за участю секретаря Чепрас А.І., учасники справи: позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 липня 2017 року у складі судді Поліщук І.О., в с т а н о в и в: У травні 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 09.04.2009 у розмірі 12318,56 гривень, а також витрат по сплаті судового збору в сумі 1600,00 гривень. В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача посилався на те, що відповідно до укладеного кредитного договору № б/н від 09.04.2009 відповідач отримав кредит в розмірі 4890,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керується п.2.1.1.2.3., п.2.1.1.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт надає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. У зв`язку з тим, що відповідач належним чином свої обов`язки не виконує, станом на 16.02.2017 має заборгованість у розмірі 12318,56 гривень, яка складається з наступного: тіло кредиту - 2867,24 гривень; заборгованість по процентам за користування кредитом - 3811,69 гривень; заборгованість за пенею - 4576,84 гривень, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500,00 гривень, штраф (процентна складова) - 562,79 гривень. Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18 липня 2017 року позов задоволено; стягнено з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором б/н від 09.04.2009 в сумі 12318,56 гривень, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 2867,24 гривень; заборгованість по процентам за користування кредитом - 3811,69 гривень; заборгованість за пенею - 4576,84 гривень, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500,00 гривень, штраф (процентна складова) - 562,79 гривень та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600,00 гривень. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2019 року в задоволенні зави ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 липня 2017 року відмовлено. Не погоджуючись з заочним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач жодного разу не отримував кореспонденції з суду. Відповідач ніколи не ухилявся від отримання судових повісток та іншої кореспонденції у справі, доказів цього справа не містить. Заочне рішення у справі відповідачу не направлялося взагалі, про що свідчить зміст опису документів у справі. У справі мається заява від 20.05.2009, в якій графа «укажите кредитный лимит» не заповнена взагалі, а отже сума кредиту як істотна умова кредитного договору сторонами у письмовій формі не погоджена. У заяві від 20.05.2009 міститься друкований напис «кредитный лимит в сумме» та рукописний напис «250,00 грн». Вказані написи зроблені після підпису відповідача та не містять будь-яких даних про його письмову згоду з цими написами, зробленими після підписання ним вказаної заяви. У справі відсутні будь-які інші документи щодо погодження сторонами суми кредиту. З огляду на приписи ст. 638 ЦК України між сторонами у справі не укладений жоден кредитний договір, оскільки не погоджена сума кредиту. До справи не надані будь-які Умови кредитування, підписані відповідачем. У позові не зазначена дата початку нарахування штрафних санкцій, що свідчить про безпідставність їх нарахування. За відсутності строку дії кредитного договору між сторонами у справі, безпідставними є вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом. Надані банком розрахунки заборгованості не є первинними бухгалтерськими документами та не можуть бути доказами наявності заборгованості та/або її часткового погашення. Відповідач у заяві про перегляд заочного рішення зробив заяву про застосування позовної давності до всіх вимог у справі. Оскільки відпоівідач, що не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, не брав участі у розгляді, є підстави для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності. 19.07.2019 позивач надав суду відзив на скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні. У судове засідання 14.04.2020 учасники процесу не з`явилися, повідомлялися про час і місце розгляду справи, ОСОБА_1 поштову кореспонденцію за адресою, зазначеною ним у апеляційній скарзі, не отримує (а.с.156,180), проте повідомлений через його адвоката (а.с.181,187) заяв про відкладення розгляду справи не надали. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Відповідно до кредитного договору № б/н від 09.04.2009 (дата отримання кредитної картки, відповідно до довідки банку) відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що відповідно до заяви від 20.05.2009 склав 250,00 грн. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.2.1.1.2.3., п.2.1.1.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт надає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання цього договору є прямою і безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком. Згідно до п.п. 2.1.1.5.5.,2.1.1.5.6. Договору, позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором. У разі невиконання зобов`язань за договором, на вимогу банку виконати зобов`язання по поверненню кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплату Винагороди Банку. Відповідно до п.2.1.1.7.6. Договору, при порушені позичальником строків платежів кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору. Згідно з довідкою про умови кредитування від 20.05.2009, розмір штрафу складає 500 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених відсотків і комісії. Відповідно до п. 2.1.1.4.2.,2.1.1.4.6. договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у встановленої банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов`язків за цим Договором. У зв`язку з тим, що відповідач належним чином свої обов`язки не виконував, станом на 16.02.2017 виникла заборгованість у розмірі 12318,56 гривень, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 2867,24 гривень; заборгованість по процентам за користування кредитом - 3811,69 гривень; заборгованість за пенею - 4576,84 гривень, а також штраф (фіксована частина) - 500,00 гривень, штраф (процентна складова) - 562,79 гривень. Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Згідно ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Відповідно до п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. На підставі наведеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення заборгованості за кредитом станом на 16.02.2017 у розмірі 12318,56 гривень, яка складається з: заборгованості за кредитом - 2867,24 гривень; заборгованості по процентам за користування кредитом - 3811,69 гривень; заборгованості за пенею - 4576,84 гривень, а також штрафів (фіксована частина) - 500,00 гривень, (процентна складова) - 562,79 гривень. При цьому апеляційний суд не може взяти до уваги посилання апелянта на те, що сума кредиту як істотна умова кредитного договору сторонами у письмовій формі не погоджена. У заяві від 20.05.2009 міститься друкований напис «кредитный лимит в сумме» та рукописний напис «250,00 грн». Відповідно до заяви від 20.05.2009, підписаної ОСОБА_1 , останній висловив своє бажання отримати кредитну картку та погодився, що сума процентів за користування кредитним коштами складатиме 2,5% на місяць на суму залишку заборгованості. Кредитний ліміт вказаний у сумі 250,00 грн. Апелянт до своєї скарги не надав доказів того, що написи про суму кредитного ліміту у розмірі 250,00 грн зроблені після підпису відповідача, підпис на документі наявний, про підписання порожнього бланку відповідач не повідомляв, водночас наявність його підпису не спростована. Також, не може бути враховано і посилання апелянта на те, що у позові не зазначена дата початку нарахування штрафних санкцій, що свідчить про безпідставність їх нарахування та за відсутності строку дії кредитного договору між сторонами у справі, безпідставними є вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом, оскільки стягнення відсотків передбачено самою заявою від 20.05.2009, що була підписана ОСОБА_1 , а датою початку нарахування пені зазначено 01.09.2016, згідно з колонкою «сальдо за нарахованою пенею за прострочене зобов`язання» у розрахунку заборгованості за договором станом на 16.02.2017, тобто перше порушення умов кредитного договору відбулося у серпні 2016 року. Дійсно, надані банком розрахунки заборгованості не є первинними бухгалтерськими документами, а є інформаційними документами, однак банком до суду першої інстанції було надано виписку по рахунку за період з 01.04.2009 по 21.01.2019, яка має статус первинного документу, що підтверджено п.п.336 п.4.2 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженим наказом від 12.04.2012 №578/5, відповідно до якого пер­вин­ні до­ку­мен­ти і до­да­т­ки до них, що фі­к­су­ють факт ви­ко­нан­ня го­с­по­дар­сь­ких опе­ра­цій і стали під­ста­вою для за­пи­сів у регістрах бу­х­га­л­тер­сь­кого обліку та податкових документах (ка­со­ві, бан­ків­сь­кі до­ку­мен­ти, ордери, по­ві­до­м­лен­ня бан­ків і пе­ре­ка­з­ні ви­мо­ги, ви­пи­с­ки бан­ків, корінці квитанцій, банківських чекових книжок, на­ря­ди на ро­бо­ту, ак­ти про при­йман­ня, зда­ван­ня і спи­сан­ня май­на й ма­теріа­лів, кви­та­н­ції і на­кла­д­ні з об­лі­ку то­вар­но-­ма­те­рі­аль­них цін­но­с­тей, рахунки-фактури, аван­со­ві зві­ти тощо). Також, строк дії картки № НОМЕР_1 (перевипущена) встановлено до 07/16, тобто до 31 липня 2016 оку, що підтверджується довідкою банку. Отже, строк позовної давності для стягнення всієї суми заборгованості за кредитом повинен відраховуватися саме від цієї дати. Звернення з позовом здійснено Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» 22 травня 2017 року, тобто в межах строку позовної давності. Однак, апеляційним судом встановлено, що згідно з довідкою Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області від 02.06.2017 ОСОБА_1 зареєстрований з 16.11.1984 у АДРЕСА_1 . За цією адресою судом першої інстанції було направлено ухвалу про відкриття провадження у справі від 23.05.2017 та позов, однак надіслане було повернено до суду з відміткою пошти «за закінченням строку зберігання». Надалі, до суду було повернено судову повістку з відміткою пошти «не затребувано». Наведене не може вважатися належним повідомленням про час і місце розгляду справи. Викладене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.06.2018 у справі №127/2871/16-ц: «В матеріалах справи відсутні відомості щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи судом апеляційної інстанції.На а.с. 122-124 містяться відомості про повернення суду апеляційної інстанції повістки про виклик позивача до суду з вказівкою причини повернення - за закінченням терміну зберігання, що не свідчить про відмову позивача від одержання повістки чи про його незнаходження за адресою, повідомленою суду». Як вбачається з правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 25.04.2018 у справі №295/5011/15-ц: «Апеляційний суд, зазначивши, що розгляд справи без участі відповідачів, які не були повідомлені про час та місце розгляду справи, є формальним міркуванням, не звернув уваги на те, що конституційне право на участь у судовому розгляді, бути належним чином повідомленим про дату судового розгляду не може бути формальним, це є порушенням зазначених вимог законодавства та підставою для безумовного скасування судового рішення і ухвалення власного рішення. При цьому висновок апеляційного суду про те, що відповідачі свідомо не отримували повістки, реалізуючи своє диспозитивне право на участь у справі, був би правильним лише у разі, якщо було б доведено, що відповідачі, знаючи, що на їх адресу надійшов рекомендований лист з суду, не отримували його. Проте таких обставин судом не установлено». Відповідно до п.п.3 п.3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення якщо справу розглянуто судом за відсутності будь якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, якщо такий учасник справи обґрунтовуєсвою апеляційну скаргу такою підставою. Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч.ч.1,5,6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а оскаржене заочне рішення скасувати, задовольнивши позов, виходячи з мотивів та підстав, викладених вище. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 липня 2017 року скасувати. Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН: НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» (рах. № НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО №305299) заборгованість за кредитним договором б/н від 09.04.2009 в сумі 12318 (дванадцять тисяч триста вісімнадцять) гривень 56 копійок, яка складається з наступного: -заборгованість за кредитом - 2867,24 гривень; -заборгованість по процентам за користування кредитом - 3811,69 гривень; -заборгованість за пенею - 4576,84 гривень, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500,00 гривень, штраф (процентна складова) - 562,79 гривень. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН: НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» (рах. № НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО №305299) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600,00 гривень. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст складений 17.04.2020. Головуючий: Судді: