Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/17781/25

Справа № 344/17781/25 Провадження № 33/4808/156/26 Категорія ч.1 ст. 130 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Руденко Д. М. Суддя-доповідач Шигірт Ф.С. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2026 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі судді Шигірта Ф.С., з участю ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 січня 2026 року відносно нього, в с т а н о в и в: Вказаною постановою ОСОБА_1 , визнано винуватим за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 605,6 грн судового збору. Згідно постанови суду, 30.09.2025 року о 17 год. 03 хв. в м. Івано-Франківську по вул. Є. Коновальця, 146, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Fiat Doblo» д.н.з НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку, у медичному закладі у лікаря нарколога, що підтверджується висновком № 412 від 30.09.2025 року, чим порушив вимоги п.2.9а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою, винесеною без всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин події, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідності доказів вимогам належності та допустимості. Зазначає, що суд першої інстанції фактично поклав в основу рішення матеріали, складені працівниками поліції, не перевіривши належним чином законність їх отримання та не надавши належної оцінки доводам сторони захисту щодо порушень процедури притягнення його до адміністративної відповідальності. Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції були допущені істотні процесуальні порушення. Зокрема, апелянту не було своєчасно роз`яснено права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, під час складання протоколу особі обов`язково роз`яснюються її права та обов`язки, про що робиться відповідна відмітка у протоколі, що фактично виконано не було. Як підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, протокол складався без участі апелянта та без попереднього роз`яснення його прав. Один із поліцейських складав протокол самостійно, тоді як інший фактично лише запропонував йому підписати вже складений документ. Формальне згадування про права відбулося лише безпосередньо перед підписанням протоколу, тобто після завершення його складання. Таким чином, апелянт був позбавлений реальної можливості скористатися правом на правову допомогу та належним чином реалізувати своє право на захист, що є істотним порушенням процесуальних гарантій. Крім того, у протоколі відсутні належним чином зафіксовані ознаки алкогольного сп`яніння, які могли б слугувати законною підставою для проведення огляду. Єдиною підставою для висновку про нібито перебування мене у стані алкогольного сп`яніння стали показники технічного приладу «Драгер». При цьому у матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували справність та належне технічне обслуговування цього приладу, зокрема акт його технічної перевірки або калібрування. За відсутності підтвердження технічної справності приладу результати вимірювання не можуть вважатися достовірними доказами. Також вказує, що матеріали справи містять суперечності щодо результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння. Зокрема, в акті огляду зазначено показник 0,70 проміле, тоді як у направленні на медичний огляд вказано інший показник, а саме 0,58 проміле. Така різниця свідчить про неналежність проведених вимірювань та ставить під сумнів достовірність отриманих результатів. Апелянт стверджує, що у судовому засіданні він пояснював, що приблизно за три години до керування транспортним засобом вжив незначну кількість алкогольного напою, а саме близько 50 грамів. З урахуванням загальновідомих медичних показників метаболізму алкоголю через такий проміжок часу рівень алкоголю в крові не міг перевищувати допустиму норму. Жодних доказів, які б спростовували його пояснення щодо часу та кількості вживаного алкоголю працівниками поліції отримано не було, а суд першої інстанції ці обставини належним чином не перевірив. Стверджує, що у справах про адміністративні правопорушення застосовується принцип презумпції невинуватості, згідно з яким усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За відсутності належних та беззаперечних доказів вина особи не може вважатися доведеною. Вказує, що він раніше не притягувався до відповідальності за керування транспортними засобами у стані сп`яніння, має третю групу інвалідності пов`язану з проходженням військової служби, є батьком трьох малолітніх дітей та проживає у сільській місцевості, що об`єктивно зумовлює необхідність використання транспортного засобу для забезпечення потреб сім`ї та отримання медичної допомоги. Позбавлення його права керування транспортними засобами істотно ускладнює можливість належного забезпечення лікування його дітей та проходження ним необхідного медичного нагляду. Таким чином, у матеріалах справи, на думку апелянта, відсутні належні та допустимі докази, які б беззаперечно підтверджували факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Просить постанову скасувати та закрити провадження у справі за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного. Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов?язаний повно, всебічно та об`єктивно з?ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, наведених в оскаржуваній постанові, суд першої інстанції дійшов правильних висновків. Обставини справи, які були встановлені судом та зазначені у постанові підтверджуються безпосередньо дослідженими судом доказами, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №469673 від 30.09.2025 року (а.с.1); актом огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння (а.с.3); висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп`яніння № 412 від 30.09.2025 року, у якому зазначено, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння; направленням на огляд в медичний заклад (а.с.5); копією постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП (а.с.10); відеозаписом що міститься в матеріалах справи (а.с. 11). Суд дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та дійшов правильних висновків. З висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд. На відеозаписах з нагрудної камери працівників поліції (а.с.11), зафіксовано як ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Fiat Doblo» д.н.з НОМЕР_1 та був зупинений працівниками поліції внаслідок порушення правил дорожнього руху. В ході спілкування працівники поліції виявили у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим запропонували пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу Alcotest Drager, на що ОСОБА_1 погодився, однак не погодився з результатом пройденого огляду. Після чого, працівники поліції запропонували пройти такий огляд у медичному закладі у лікаря нарколога, на що ОСОБА_1 погодився, і куди його було доставлено, де він пройшов огляд у лікаря нарколога. За результатами огляду та проведених тестів лікар нарколог встановив, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Протокол про адміністративне правопорушення складений з дотриманням вимог КУпАП та узгоджується з відеозаписами. Апеляційний суд також бере до уваги правові позиції Верховного Суду, відповідно до яких у справах про притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП суд зобов`язаний особливо ретельно перевіряти відповідність доказів вимогам закону. У даній справі суд першої інстанції виконав цей обов`язок: дослідив усі надані документи та відеоматеріали, надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно поклав в основу рішення виключно матеріали, складені працівниками поліції, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки вина ОСОБА_1 підтверджується не лише протоколом про адміністративне правопорушення, а й іншими доказами, зокрема результатами медичного огляду та відеозаписом, які узгоджуються між собою та в сукупності підтверджують обставини вчинення правопорушення. Посилання ОСОБА_1 на нібито порушення його права на захист під час складання протоколу також не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Із змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 було роз`яснено його права, передбачені ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України, про що міститься відповідна відмітка. Крім того, детальний аналіз ст.271 КУпАП приводить до висновків, що у провадженні про адміністративне правопорушення, адвокат може брати участь саме «у розгляді справи про адміністративне правопорушення». Тобто, у справі за ст.130 КУпАП, повноваження захисника у адвоката чи іншого фахівця в галузі права могли виникнути на стадії судового розгляду, а не на стадії оформлення матеріалів працівниками поліції. Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги щодо недопустимості результатів огляду на стан сп`яніння у зв`язку з відсутністю документів щодо технічної справності приладу «Drager», оскільки остаточний висновок про перебування особи у стані алкогольного сп`яніння у даному випадку ґрунтується на результатах медичного огляду, проведеного у закладі охорони здоров`я лікарем-наркологом, що відповідає вимогам чинного законодавства та є самостійною і достатньою підставою для встановлення відповідного факту. Доводи апелянта про незначну кількість вживаного алкоголю та про те, що на момент керування транспортним засобом алкоголь вже нібито був відсутній у його організмі, спростовуються висновком медичного огляду, який є належним доказом у справі та не викликає сумнівів у своїй достовірності. При цьому будь-яких об`єктивних даних, які б свідчили про неправильність або недостовірність результатів проведеного медичного огляду, матеріали справи не містять. Крім того, у даній справі підлягає доказуванню ні обставини, коли та скільки алкоголю вжив водій, а сам факт його перебування у стадії сп`яніння на момент керування транспортним засобом. Оцінюючи всі досліджені докази у їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Таким чином, постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Ф.С. Шигірт