Постанова Дніпровський апеляційний суд № 172/3141/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5741/26 Справа № 172/3141/25 Суддя у 1-й інстанції - Філіппов Є. Є. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Пищиди М.М. суддів Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В. розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И В: У грудні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що 02.09.2024 року між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2125581. 14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» права вимоги до боржників, зазначених у реєстрах боржників. Відповідно до реєстру боржників №41 від 24.01.2025 року до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 , в сумі 16125,00 грн. з яких 5000,00 грн. заборгованість за основою сумою боргу; 14,50 грн. залишок по відсоткам; 10000,00 грн. заборгованість за пенею; 1110,50 грн.- комісія. Всупереч умов кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги на відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попереднього кредитора. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за договором позики №2125581 в розмірі 16125,00 грн. Просить суд стягнути заборгованість у розмірі 16125,00 грн. та судові витрати. Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014 заборгованість за кредитним договором № 2125581 у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду в частині стягнення судового збору та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у стягненні судового збору. Доводами апеляційної скарги є те, що відповідач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням від 17.10.2023 серії НОМЕР_1 , яке було долучено до матеріалів справи з метою звільнення його від сплати судового збору, однак судом першої інстанції помилково не взято до уваги. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Предметом апеляційного перегляду справи є рішення суду в частині вирішення долі судових витрат та стягнення їх з відповідача на користь позивача. Рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитним договором не оскаржується, тому відповідно до ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2026 року з ОСОБА_1 , окрім стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнуто на користь позивача судовий збір в розмірі 3028 грн. Відповідно до копії посвідчення, що приєднана до матеріалів справи (серія НОМЕР_1 ) ОСОБА_1 є учасником бойових дій . Вказана обставина ніким по справі не оспорюється. Згідно із пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19) зазначено, що «відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону №3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону №3551-XII. Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону №3674-VI викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі №9901/311/19 (провадження №11-795заі19), постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року у справі № 240/934/20 та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №490/8128/17 (провадження №К/9901/166/18, К/9901/30220/18)». Аналіз пункту 13 частини першої статті 5 Закону «Про судовий збір» в сукупності з частиною другою статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вказує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій, закріплених законодавством, саме через набуття такого статусу. Але статус учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати судового збору з усіх спорів. ОСОБА_1 є відповідачем у цій справі, предметом позову є стягнення заборгованості, тобто позов у цій справі не стосується соціального і правового захисту учасників бойових дій. Посилання позивача на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» є помилковим. Так, на розгляд Великої Палати Верховного Суду була передана справа № 567/79/23 для відступлення зокрема і від вищенаведених висновків щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», однак ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня2024 року справа № 567/79/23 була повернута на розгляд колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Повертаючи справу № 567/79/23 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, зокрема, на таке: «79. Згідно з відкритими та загальнодоступними даними Офіційного вебпорталу парламенту України, у березні 2020 року у Верховній Раді України зареєстрований проєкт Закону про внесення зміни до статті 5 Закону України «Про судовий збір» (щодо сплати судового збору при захисті прав учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності та Героїв України).

80. До проєкту цього Закону було надано пояснювальну записку та висновки комітетів Верховної Ради України з яких вбачається, що метою цього законопроєкту було усунення суперечності, що буде сприяти приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність до вимог принципів верховенства права та правової визначеності. А саме запропоновано внести зміни до Закону України «Про судовий збір» в частині викладення пункту 13 частини першої статті 5 зазначеного Закону в такій редакції: «учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у всіх справах незалежно від характеру порушених прав».

81. Проте Верховна Рада України не прийняла Закон про внесення зміни до статті 5 Закону України «Про судовий збір» (щодо сплати судового збору при захисті прав учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності та Героїв України).

82. Тобто законодавець чітко визначив свою позицію щодо спірного питання.

83. Отже, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що із часу прийняття нею 09 жовтня 2019 року постанови у справі № 9901/311/19, як і постанови від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 із висновками щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону № 3551-XII, відсутні підстави стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості». Таким чином, наразі позиція Великої Палати Верховного Суду щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» залишається усталеною та незмінною. Предметом спору у розглядуваній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 є стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача. Встановивши, що заявником не обґрунтовано та не підтверджено, що розглядувана справа пов`язана із захистом порушених прав відповідача саме як учасника бойових дій, то він повинен виконувати свій процесуальний обов`язок щодо сплати судового збору як сторона у спорі, рішення у справі за яким ухвалене не на його користь. Окрім того, апелянт зазначає, що має інвалідність 3 групи . Проте, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю. Отже, суд першої інстанції обґрунтовано у відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України про те, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а позов ТОВ задоволений частково і позивачем за подання позову сплачено 3028грн, поклав обов`язок на відповідача щодо сплати судового збору у порядку та розмірі, визначених Законом України «Про судовий збір» З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та додержані норми процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду в оскаржуваній частині слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2026 рокув оскаржуваній частині щодо стягнення судового збору залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 25 червня 2026 року. Судді: