Постанова Дніпровський апеляційний суд № 172/810/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3528/23 Справа № 172/810/22 Суддя у 1-й інстанції - Битяк І. Г. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 березня 2023 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: судді - доповідача Халаджи О. В. суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів (суддя першої інстанції Битяк І.Г. В С Т А Н О В И В: У жовтні 2022 року позивачка ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулась до Васильківського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь пеню за прострочення аліментів за період з серпня 2019 року по серпень 2022 року включно на загальну суму 232 160,36 грн. Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів відмовлено. Із вказаним рішенням суду не погодилась ОСОБА_1 , та через свого представника ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, вважає, що при ухваленні рішення суд першої інстанції не в повній мірі відобразив докази, які досліджувалися під час розгляду справи, не оцінів належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності. Наголошує на тому, що під час ухвалення оскаржуваного рішення, судом було зазначено, що станом на 29.11.2022 року заборгованість зі сплати аліментів відсутня, однак вона існувала станом на дату подачі позовної заяви, що не звільняє боржника зі сплати аліментів вже після відкриття провадження у справі не звільняє останнього від відповідальності за несвоєчасну сплату аліментів. ОСОБА_4 просив рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2022 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Згідно п.1 ч.4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянути справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексації аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «Апеляційне провадження». Згідно частини 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. В даній справі позовні вимоги про стягнення пені за прострочення аліментів та ціна позову становить, 232160,36 грн. (2684*100=268400), тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму, а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 17.09.2019 року з ОСОБА_3 стягнено на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , 2018 року народження у розмірі частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду, тобто до 12.08.2019 року і до досягнення дитиною повноліття. Головним державним виконавцем Васильківського РВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області 28.10.2019 року відкрите виконавче провадження ВП № 60422242 з примусового виконання виконавчого листа № 172/942 виданого 21.09.2019 року Васильківським районним судом Дніпропетровської області. Відповідно до розрахунку державного виконавця Васильківського відділу ДВС у Синельниківському районі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), наданого позивачем, станом на 15.09.2022 року заборгованість боржника ОСОБА_3 зі сплати аліментів становить 11244,59 грн. Відповідачем також наданий розрахунок державного виконавця Васильківського відділу ДВС у Синельниківському районі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), з якого видно, що станом на 29.11.2022 року боржник ОСОБА_3 заборгованості зі сплати аліментів не має, є переплата зі сплати аліментів в сумі 3599,77 грн. На підтвердження своїх заперечень проти позову відповідач надав суду копії квитанцій про сплату ним аліментів на користь ОСОБА_1 як на картковий рахунок самого стягувача ОСОБА_1 , так і на розрахунковий рахунок Васильківського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі. При цьому з обох наданих сторонами розрахунків видно, що боржник ОСОБА_3 за весь період стягнення аліментів в примусовому порядку, починаючи з 12.08.2019 року дати початку стягнення аліментів за рішенням суду, мав випадки несвоєчасності сплати аліментів та у меншому розмірі, ніж був нарахований державним виконавцем. В той же час з розрахунку та копій квитанцій видно, що ОСОБА_3 вносив на розрахунковий рахунок Васильківського відділу ДВС суми, що значно перевищували нарахований державним виконавцем розмір аліментів за один місяць. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на 29.11.2022 року заборгованість зі сплати аліментів відсутня, наявна переплата. Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України). Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку. Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України). Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.. Отже, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток. Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покласти таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках неустойка стягується за весь час прострочення сплати аліментів. Таким чином, під час вирішення питання боржником, необхідно брати до уваги фактичні обставини, що зумовили виникнення заборгованості, можливість та обізнаність боржника про необхідність утримувати дитину, у тому числі і на підставі відповідного судового рішення, участь боржника у вихованні дитини, що сприятиме його обізнаності щодо потреб дитини, пов`язаних з її матеріальним забезпеченням. З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду із даним позовом, позивачкою було долучено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на 15.09.2022 року, з якого вбачається, що на датувиготовлення даного разрахунку у відповідача існує заборгованість по сплаті алміментів у розмірі 11 244, 59 грн (а.с.16-17). Також з матеріалів справи вбачається, що відповідачем до матеріалів справи було долучено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, станом на 29.11.2022 року. з якого вбачається, що станом на вересень 2022 року заборгованість була у розмірі 3005,73 грн, станом на жовтень 2022 року наявна переплата 22,02 грн, станом на 29 листопада 2022 року переплата 3599,77 грн, (а.с.27-28). Згідно печатки на поштовому конверті, позовна заява до суду була направлена 13.10.2022 року (а.с.13). Крім того, до матеріалів справи відповідачем було надано квитанції на підтвердження сплати аліментів за спірний період (а.с.29-50), що є доказм належного виконання рішення суду про стягнення з нього аліментів, з налаиз квитанції вбачається, що в окремах випадків розмір платежів є вищем чим було встановлено судом, що також не ухилення платника від свого обов`язку, періодичні несплати аліментів можуть бути обумовлені обставинами, що незалежать від платника аліментів, затримка заробітної плати тощо. Доводи апеляційної скарги стосвно того, що станом на дату подання позовної заяви була наявність заборгованості аліментів, спростовується матеріалів справи, позовна заява була подана 13.10.2022 року, а згідно розрахунку, станом на жовтня 2022 року у відповідача була переплата у розмірі 22,02 грн. тобто, борг по сплаті аліментів відповідач погасив до звернення до суду з позовною заявою про стягнення пені за прострочення сплати аліментів Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Апеляційний суд не вбачається, підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки судом першої інстанції рішення було ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним дослідженням наявних в матеріалах справи доказів. Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновкам суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Враховуючи, що судом першої інстанції встановленні фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судове рішення може вважатися законним і обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2022 року без змін. Керуючись ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: О.В. Халаджи О.Д. Канурна Т.В. Космачевська