Постанова 4874 № 918/81/26

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2026 року Справа № 918/81/26 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуюча суддя Кульчій І.М., суддя Мамченко Ю.А. , суддя Хабарова М.В. секретар судового засідання Приступлюк Т.М. за участю представників сторін: прокурор - Кривецька-Люліч Т.А.; позивача-1 - не з`явився; позивача-2 - Галицька А.О.; відповідача - Крук В.Р.; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 28 квітня 2026 року у справі № 918/81/26 (суддя Бережнюк В.В.) за позовом Керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі 1) Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Корецької міської ради; 2) Західного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Прокурор в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Корецької міської ради (далі - позивач -1, Відділ освіти, замовник, споживач) та Західного офісу Державної аудиторської служби України (далі - позивач-2, Держаудитслужба) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (далі - відповідач, ТОВ "РОЕК") про визнання недійсними додаткових угод до Договору про постачання електричної енергії споживачу №8063-ВЦ від 14.12.2022: №1 від 14.02.2023, №2 від 25.04.2023, №3 від 17.08.2023, №4 від 12.12.2023, а також про стягнення з ТОВ "РОЕК" 59 059,86 грн розміру переплати, що відбулась у зв`язку з неправомірним збільшенням ціни на електричну енергію. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», а саме: додаткові угоди №№ 1, 2 - пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону, який передбачає можливість зміни ціни електричної енергії у зв`язку зі зміною встановлених тарифів; додаткові угоди №№ 3, 4 - пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону, яким встановлено обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару після укладення договору не більше ніж на 10 відсотків. За твердженням прокурора, додаткові угоди №№ 1, 2 безпідставно укладено з посиланням на постанови НКРЕКП № 1788 та № 1807 від 21.12.2022, оскільки відповідні зміни тарифів були прийняті та оприлюднені ще до початку постачання електричної енергії за договором, а тому не могли бути підставою для зміни його умов. Крім того, зазначеними угодами змінено ціну після фактичного постачання електричної енергії, що, на думку прокурора, суперечить частині третій статті 632 ЦК України. Стосовно додаткових угод №№ 3, 4 прокурор зазначав, що постачальником не доведено наявності коливання ціни електричної енергії на ринку між датою укладення договору та датою внесення змін до нього, що виключає можливість застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Також прокурор вказував, що внаслідок укладення спірних додаткових угод вартість електричної енергії збільшилася на 28,85 відсотка, що перевищує встановлене законом граничне обмеження у 10 відсотків та не відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21. Вважаючи додаткові угоди №№ 1-4 недійсними, прокурор зазначав, що розрахунки за поставлену у 2023 році електричну енергію мають здійснюватися за ціною, визначеною основним договором. У зв`язку з цим прокурор просив стягнути з відповідача 59 059,86 грн як безпідставно набуті кошти на підставі статті 1212 ЦК України. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду Рівненської області від 28 квітня 2026 року у справі №918/81/26 позов задоволено частково. Визнано недійсними додаткові угоди № 3 від 17.08.2023 та № 4 від 12.12.2023 до Договору № 8063-ВЦ про постачання електричної енергії від 14.12.2022, укладеного між Відділом освіти, культури, туризму, молоді та спорту Корецької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія». Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» на користь Корецької міської ради в дохід місцевого бюджету кошти у розмірі 43 970,53 грн, а також на користь Рівненської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору в розмірі 7 306,98 грн. У задоволенні позовних вимог у частині визнання недійсними додаткових угод № 1 від 14.02.2023 та № 2 від 25.04.2023 до Договору № 8063-ВЦ від 14.12.2022, а також у частині стягнення 15 089,33 грн відмовлено. Суд першої інстанції встановив, що додаткові угоди № 3 від 17.08.2023 та № 4 від 12.12.2023 укладені без належного обґрунтування та документального підтвердження коливання ціни електричної енергії на ринку, з порушенням вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та підпункту 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, визначених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 (далі - Постанова № 1178). У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що зазначені додаткові угоди підлягають визнанню недійсними на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України, а кошти у розмірі 43 970,53 грн, сплачені за електричну енергію, яка фактично не була поставлена, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними додаткових угод № 1 від 14.02.2023 та № 2 від 25.04.2023, суд першої інстанції виходив з того, що їх укладення не призвело до збільшення ціни товару порівняно з початковою ціною, визначеною договором, та не свідчить про порушення вимог законодавства у сфері публічних закупівель. При цьому суд зазначив, що на момент укладення договору сторони не були обізнані про майбутню зміну тарифу на послуги з передачі електричної енергії та не могли передбачити відповідні наслідки, у зв`язку з чим такі обставини можуть розглядатися як істотна зміна обставин у розумінні статті 652 Цивільного кодексу України. Узагальнені доводи апеляційної скарги Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Заступник керівника Рівненської обласної прокуратури звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. На переконання прокурора, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для визнання недійсними додаткових угод № 1 від 14.02.2023 та № 2 від 25.04.2023. Зазначає, що зміна ціни електричної енергії за цими угодами була здійснена без належного обґрунтування та документального підтвердження, оскільки постачальник не довів фактичного коливання всіх складових ціни товару та неможливості виконання договору на первісних умовах. Крім того, вважає, що додатковими угодами змінено ціну на вже поставлену та спожиту електроенергію, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 632 ЦК України та висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №922/2321/22, відповідно до якого зміна ціни договору про закупівлю після виконання зобов`язання з поставки товару не допускається. На думку прокурора, спірні додаткові угоди укладені з порушенням законодавства про публічні закупівлі, а тому підлягають визнанню недійсними з поверненням до бюджету безпідставно сплачених за ними коштів у сумі 15 089,33 грн. Узагальнені доводи та зеперечення інших учасників справи Західний офіс Держаудитслужби у письмових поясненнях зазначає, що підвищення ціни електричної енергії за додатковою угодою №1 від 14.02.2023 на 0,12059 грн/кВт*год та за додатковою угодою №2 від 25.04.2023 на 0,04997 грн/кВт*год відповідало зміні тарифів на передачу та розподіл електричної енергії, встановленими постановами НКРЕКП №1788 та №1807 від 21.12.2022. Щодо додаткових угод №3 від 17.08.2023 та №4 від 12.12.2023, то зазначає, що їх укладення відбулось з порушенням вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" без належного документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку. ТОВ "РОЕК" в письмових поясненнях вказує, що підняття ціни за одиницю товару відбулось у відповідності до пп. 7 п. 19 Постанови КМУ від 12.10.2022 № 1178 і різниця не перевищує визначених Постановою НКРКП тарифів, а тому вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання недійсними додаткових угод №1 від 14.02.2023 та №2 від 25.04.2023 до договору №8063-ВЦ законним та обґрунтованим. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №918/81/26 визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя - Кульчій І.М., судді: Мамченко Ю.А., Хабарова М.В. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 28 квітня 2026 року у справі №918/81/26. Розгляд апеляційної скарги призначено на 23 червня 2026 року о 14:00 год. У судове засідання 23.06.2026 з`явилися прокурор та представники Держаудитслужби (позивача-2) та ТОВ "РОЕК" (відповідача). Відділ освіти (позивач-1) не забезпечив участь у судовому засіданні свого представника, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки представника у судове засідання не звертався. Частинами 11,12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Оскільки Відділ освіти був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника позивача-1. Прокурор та представники позивача-2 та відповідача не заперечували проти розгляду справи без участі Відділу освіти. Безпосередньо в судовому засіданні прокурор та представники Держаудитслужби та ТОВ "РОЕК" повністю підтримали вимоги та доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та письмових поясненнях. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Відділом освіти, культури, туризму, молоді та спорту Корецької міської ради (Замовник, Споживач) проведено процедуру відкритих торгів з особливостями щодо закупівлі електричної енергії з послугами з її розподілу за кодом ДК 021:2015: 09310000-5 «Електрична енергія» (ідентифікатор закупівлі UA-2022-11-21-011885-a), очікуваною вартістю 505 000 грн (ідентифікатор закупівлі UA-2022-11-21-011885-a). За результатами проведеної процедури закупівлі переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «РОЕК» (далі - Постачальник), з яким 14.12.2022 укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 8063-ВЦ (далі - договір). Відповідно до умов укладеного договору Постачальник зобов`язався продавати Споживачу електричну енергію для забезпечення потреб його електроустановок, а Споживач - оплачувати вартість фактично спожитої електричної енергії. Розрахунковим періодом визначено календарний місяць. Положеннями договору передбачалось, що ціна електричної енергії визначається відповідно до комерційної пропозиції та включає закупівельну ціну електроенергії, витрати Постачальника, тариф на передачу та тариф на розподіл електричної енергії. Початкова ціна за одиницю товару становила 5,2743 грн за 1 кВт·год без ПДВ, а загальна ціна договору - 500009,80 грн із передбаченим обсягом постачання 79 000 кВт·год електричної енергії (пункти 5.1, 5.2 договору). Умовами договору сторони погодили, що його істотні умови не можуть змінюватися після підписання, крім випадків, передбачених законодавством у сфері публічних закупівель. Зокрема, передбачалась можливість збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови документального підтвердження відповідного коливання. Також договором передбачалась можливість зміни ціни у випадку зміни регульованих тарифів, зокрема тарифу на послуги з передачі та розподілу електричної енергії (п. 13.8 договору). Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 21.12.2022 № 1788 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК "Укренерго"» для ПрАТ «НЕК "Укренерго"» встановлено тариф на послуги з передачі електричної енергії, зокрема: з 01.01.2023 по 31.03.2023 (включно) - у розмірі 380,28 грн/МВт·год (без ПДВ); з 01.04.2023 - у розмірі 430,25 грн/МВт·год (без ПДВ). Вказаною постановою також визначено, що вона набирає чинності з 01.01.2023, але не раніше дня, наступного за днем її оприлюднення на офіційному вебсайті НКРЕКП. Постановою НКРЕКП від 21.12.2022 № 1807 «Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії ПрАТ "Рівнеобленерго" із застосуванням стимулюючого регулювання» для ПрАТ «Рівнеобленерго» встановлено тариф на послуги з розподілу електричної енергії для споживачів другого класу напруги у розмірі 1 131,66 грн/МВт·год (без ПДВ), який застосовується з 01.01.2023. Постановою також передбачено, що вона набирає чинності з 01.01.2023, але не раніше дня, наступного за днем її оприлюднення на офіційному вебсайті НКРЕКП. Постанови НКРЕКП № 1788 та № 1807 були оприлюднені на офіційному вебсайті Регулятора 22.12.2022. У зв`язку із зазначеними змінами сторонами договору укладено додаткові угоди № 1 від 14.02.2023 та № 2 від 25.04.2023, якими було збільшено ціну електричної енергії відповідно до зміни складових тарифу. Так, додатковою угодою № 1 від 14.02.2023 ціну електричної енергії збільшено до 5,39489 грн/кВт·год без ПДВ, а додатковою угодою № 2 від 25.04.2023 - до 5,44486 грн/кВт·год без ПДВ. У подальшому сторонами укладено додаткові угоди № 3 від 17.08.2023 та № 4 від 12.12.2023, якими також збільшено ціну електричної енергії. Відповідно до додаткової угоди № 3 ціна за 1 кВт·год електричної енергії становила 6,32532 грн без ПДВ, яка застосовувалась до договірних величин споживання з 01.07.2023. Додатковою угодою № 4 ціну збільшено до 6,79618 грн/кВт·год без ПДВ із застосуванням з 01.11.2023. Загалом у результаті укладення додаткових угод ціна електричної енергії була збільшена на 28,85 % порівняно з початковою ціною, визначеною договором. На виконання договору ТОВ «РОЕК» упродовж 2023 року здійснювало постачання електричної енергії, а Споживач проводив оплату поставленого товару відповідно до актів прийняття-передавання електричної енергії, які містяться в матеріалах справи. Загальний обсяг поставленої електричної енергії склав 62 738 кВт·год на суму 456 138,70 грн з ПДВ. Поставлена електрична енергія оплачена замовником у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями та платіжними дорученнями. Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю № UA-2022-11-21-011885-a, оприлюдненого на вебпорталі «Prozorro», який долучений до матеріалів справи, зобов`язання сторін за договором виконані, а договірні правовідносини припинені. У подальшому Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Споживача за період з 01.01.2022 по 31.12.2024, за результатами якої складено акт ревізії № 13-17-03-06/86 від 27.06.2025. За результатами ревізії встановлено, що укладення додаткових угод № 3 від 17.08.2023 та № 4 від 12.12.2023 відбулося без належного документального підтвердження коливання ціни електричної енергії на ринку, чим, на думку контролюючого органу, порушено вимоги законодавства у сфері публічних закупівель. Держаудитслужбою зазначено, що внаслідок застосування підвищеної ціни за електричну енергію у липні-грудні 2023 року вартість поставленої електричної енергії була завищена на 43 970,53 грн, у тому числі ПДВ - 7 328,41 грн. Прокурор, посилаючись на те, що укладаючи додаткові угоди №№ 1-4 до договору та збільшуючи ціну товару на 28,85% від передбаченої договором, сторони діяли усупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому ці угоди підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти 59 059,86 грн - стягненню з ТОВ "РОЕК" на користь Корецької міської ради як розпорядника бюджетних коштів, звернувся з даним позовом до суду. Місцевий господарський суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та оцінка аргументів учасників справи Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Оскільки прокурором рішення Господарського суду Рівненської області від 28 квітня 2026 року у справі № 918/81/26 оскаржується лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання додаткових угод № 1 від 14.02.2023 та № 2 від 25.04.2023 недійсними та стягнення з ТОВ «РОЕК» коштів у сумі 15 089,33 грн, суд апеляційної інстанції, з огляду на вимоги статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу лише в зазначеній частині. Щодо підстав зміни загальної вартості електричної енергії за додатковими угодами №1 від 14.02.2023 та №2 від 25.04.2023 колегія суддів зазначає таке. Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Як вбачається, укладений між сторонами спору договір за своєю правовою природою є договором поставки, який укладений за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі". Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом України "Про публічні закупівлі" (тут і надалі - у редакції, чинній станом на час укладення договору про закупівлю та оспорюваних додаткових угод до нього). Згідно зі статтею 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару. Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього урегульовані статтею 41 Закону "Про публічні закупівлі", частиною 1 якої визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі (частина 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі"). Як вбачається з матеріалів справи, за результатами відкритих торгів з особливостями переможцем визначено ТОВ "РОЕК", з яким 14.12.2022 укладено договір №8063-ВЦ про постачання електричної енергії. Відповідно до пункту 5.1 договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком 2 до цього договору. Так, згідно з Додатком №2 "Комерційна пропозиція" до договору, ціна за електричну енергію (кВт*год) становить 5,2743 грн/кВт*год без ПДВ, та визначається за формулою: Ц(спож)=Цзак + Цп + Тпередача + Трозподіл (грн/ кВт*год), де Цзак закупівельна ціна електричної енергії постачальником для ппоживача на ринках електричної енергії, Цп ціна на послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу, грн/кВт*год, Тпередача - тариф на послуги з передачі електричної енергії ПрАТ "НЕК "Укренерго" (затверджується Регулятором та розміщується на сайті постачальника), грн/кВт*год, Трозподіл тариф на послуги з розподілу електричної енергії відповідного оператора системи розподілу електричної енергії, до мереж якого приєднаний споживач (затверджується Регулятором та розміщується на сайті відповідного оператора системи розподілу або постачальника), грн/кВт*год. Таким чином, сторони при укладенні договору прямо погодили, що зазначені тарифи є складовими кінцевої ціни товару, а їх зміна автоматично впливає на розмір вартості електричної енергії за договором. Згідно з пунктом 2 Додатка №3 до договору його ціна становить 500 009,80 грн. Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за договором, у тому числі у разі її зміни (пункт 5.3 договору). Отже, на момент укладення договору від 14.12.2022 № 8063-ВЦ його істотні умови були погоджені сторонами відповідно до вимог цивільного законодавства та законодавства у сфері публічних закупівель. Надалі сторони внесли зміни до договору шляхом укладення додаткових угод. Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною першою статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом частин другої та третьої статті 632 цього кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, установлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після виконання не допускається. Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, зокрема ціна товару, не можуть змінюватися після його підписання до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (частина п`ята статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»). Водночас зазначена норма передбачає винятки із цього правила, за наявності яких допускається зміна істотних умов договору. Одним із таких винятків є випадок, передбачений пунктом 7 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», відповідно до якого істотні умови договору можуть бути змінені у разі зміни встановлених законом регульованих цін (тарифів), що застосовуються в договорі, за умови визначення в договорі порядку зміни ціни у зв`язку з такою зміною тарифів. Пунктом 4 Додатка №3 до Договору передбачено, що вартість заявлених споживачем договірних величин споживання електричної енергії на 2023 рік визначена виходячи з тарифів (ціни за одиницю товару), чинних на момент укладення договору, а тому не є остаточною. Цим же пунктом встановлено, що у разі зміни ціни за одиницю товару істотні умови договору можуть змінюватися у випадках, передбачених пунктом 19 постанови №1178 від 12.10.2022 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» (далі - Постанова №1178) який, зокрема, допускає зміну істотних умов договору про закупівлю у зв`язку зі зміною регульованих цін (тарифів), що застосовуються в договорі, за умови визначення договором порядку такої зміни. Відповідний порядок зміни ціни передбачено абзацами другим і третім підпункту 7 пункту 13.8 Договору, якими встановлено, що істотні умови договору можуть змінюватися у разі зміни регульованих цін (тарифів) та нормативів, які застосовуються у договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії та /або тарифу на послуги з розподілу електричної енергії, які враховуються в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачають за Договором. У цьому випадку зміну ціни здійснюють у такому порядку: - підставою для зміни ціни є набрання чинності постановою НКРЕКП про зміну відповідного регульованого тарифу, що застосовується у Договорі; нову (змінену) ціну застосовують з дня введення в дію відповідного регульованого тарифу згідно з рішенням НКРЕКП, якщо інше не встановлено чинним законодавством України (в тому числі відповідним рішенням НКРЕКП). Як вбачається з матеріалів справи, підставами укладення оспорюваних додаткових угод стала зміна регульованих тарифів. За обставинами справи, ТОВ «РОЕК» двічі зверталося до замовника листами від 24.01.2023 №265/173 та від 19.04.2023 №1084/88, у яких повідомляло про зміну регульованих тарифів як підставу для перегляду ціни за одиницю товару та ініціювало укладення відповідних додаткових угод. До листів були додані проєкти додаткових угод, оформлені постачальником відповідно до умов договору. Зазначені звернення були зумовлені набуттям з 01.01.2023 чинності постанов НКРЕКП від 21.12.2022 №1788 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК Укренерго на 2023 рік» та №1807 «Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії ПрАТ Рівнеобленерго». У зв`язку з цим тариф на послуги з передачі електричної енергії було збільшено з 0,34564 грн/кВт·год до 0,38028 грн/кВт·год, що зумовило зміну складових формульного ціноутворення, передбаченого договором, та безпосередньо вплинуло на кінцеву ціну електричної енергії. На підставі зазначених обставин між сторонами укладено додаткову угоду №1 від 14.02.2023, відповідно до якої ціну за одиницю товару (електричну енергію) встановлено на рівні 5,39489 грн/кВт·год без ПДВ із застосуванням з 01.01.2023. У подальшому, у зв`язку із застосуванням регульованих тарифів, встановлених зазначеними постановами НКРЕКП, у структурі формульного ціноутворення за договором, сторонами укладено додаткову угоду №2 від 25.04.2023, якою ціну за одиницю товару встановлено на рівні 5,44486 грн/кВт·год без ПДВ із застосуванням з 01.04.2023. Отже з системного аналізу вищевказаних положень законодавства та умов Договору слідує, що внесення змін до Договору на підставі пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" є правомірним у разі зміни тарифів на передачу та/або розподіл електричної енергії, яка мала місце у період з моменту укладення основного договору до моменту укладення додаткової угоди. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.09.2024 у справі №924/71/24. Судом враховується, що постанови НКРЕКП №1788 та №1807 були оприлюднені на офіційному веб-сайті Регулятора 22.12.2022 та набрали чинності з 01.01.2023, тобто після укладення сторонами договору №8063-ВЦ від 14.12.2022. Отже, на момент укладення договору постанови НКРЕКП щодо тарифу на передачу електричної енергії ще не були оприлюднені, їх зміст та строк набрання чинності ще не знаходилися у відкритому доступі. Зважаючи на визначений умовами закупівлі період постачання електричної енергії - 2023 рік, у контексті спірних правовідносин тарифи згідно з постановою не могли бути враховані постачальником при визначенні базової ціни товару в договорі з огляду на принципи добросовісності й розумності. Відтак доводи прокурора про те, що внесення змін до ціни електричної енергії за оспорюваними додатковими угодами потребувало належного обґрунтування та документального підтвердження, а також про обов`язок постачальника довести фактичне коливання всіх складових ціни товару та неможливість виконання договору на первісних умовах, є безпідставними та ґрунтуються на неправильному розумінні правової природи спірних правовідносин. Колегія суддів звертає увагу, що прокурор фактично ототожнює різні правові підстави внесення змін до істотних умов договору, передбачені частиною п`ятою статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме: зміну ціни у зв`язку з коливанням ціни товару на ринку, що потребує відповідного документального підтвердження, та зміну регульованих державою тарифів, які встановлюються уповноваженим органом і не вимагають доведення ринкових коливань. Матеріалами справи підтверджується, що підставою для укладення оспорюваних додаткових угод було не коливання ринкової ціни електричної енергії, а перегляд регульованих складових її вартості - тарифів на послуги з передачі та розподілу електричної енергії, які встановлюються НКРЕКП, та є обов`язковими для застосування всіма учасниками відповідних правовідносин. Зазначені тарифи є складовими елементами погодженого сторонами механізму формування ціни за договором, а їх перегляд має нормативно обумовлений характер і безпосередньо впливає на кінцеву вартість предмета закупівлі. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що внесення змін до істотних умов договору про закупівлю шляхом укладення додаткових угод № 1 від 14.02.2023 та № 2 від 25.04.2023 було зумовлене переглядом регульованих державою тарифів, які входять до структури договірної ціни та визначені сторонами як її складові. Такі зміни здійснено в межах випадків, передбачених договором та пунктом 19 постанови Кабінету Міністрів України № 1178, а також відповідно до вимог частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції погоджується із обґрунтованим висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання спірних додаткових угод недійсними. Щодо доводів прокурора про зміну ціни після виконання зобов`язань за договором всупереч вимогам частини третьої статті 632 ЦК України, то колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частин першої та третьої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві його сторони. Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог закону, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов. Істотними є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або необхідні для договорів відповідного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Стаття 629 ЦК України встановлює, що укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частинами першою - третьою статті 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, тоді як зміна ціни після виконання договору не допускається. Крім того, відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Судом установлено, що на момент укладення договору про постачання електричної енергії від 14.12.2022 № 8063-ВЦ сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, зокрема щодо предмета договору, ціни та порядку її зміни. Договір укладено відповідно до вимог цивільного законодавства та законодавства у сфері публічних закупівель. Як уже зазначалося, надалі сторонами були укладені додаткові угоди № 1 та № 2, якими змінено ціну електричної енергії у зв`язку зі зміною регульованих державою тарифів на послуги з передачі та розподілу електричної енергії. Так, постановами НКРЕКП від 21.12.2022 № 1788 та № 1807 були змінені тарифи на послуги з передачі та розподілу електричної енергії. Зазначені нормативно-правові акти прийняті після укладення сторонами основного договору та безпосередньо вплинули на складові ціни електричної енергії, що постачається за договором. Можливість внесення таких змін була прямо передбачена умовами договору. Зокрема, згідно з абзацами другим і третім підпункту 7 пункту 13.8 договору його істотні умови можуть змінюватися у разі зміни регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються у договорі, а саме тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії, які враховуються у структурі кінцевої ціни електричної енергії. Підставою для зміни ціни визначено набрання чинності відповідною постановою НКРЕКП, а змінена ціна підлягає застосуванню з дня введення в дію нового тарифу, якщо інше не встановлено законодавством України або рішенням НКРЕКП. Отже, укладаючи договір, сторони заздалегідь погодили не лише можливість зміни ціни у випадку зміни регульованих тарифів, а й порядок такої зміни та момент набрання нею чинності. Укладення додаткових угод № 1 та № 2 стало наслідком реалізації сторонами погодженого механізму приведення договірної ціни у відповідність до обов`язкових для застосування державних тарифів. Колегія суддів звертає увагу, що частина третя статті 632 ЦК України забороняє зміну ціни після виконання договору, тобто після повного виконання сторонами взятих на себе договірних зобов`язань. Водночас на момент укладення додаткових угод № 1 та № 2 договір від 14.12.2022 № 8063-ВЦ продовжував діяти та виконуватися сторонами, а постачання електричної енергії за ним не було завершене. Сам по собі факт підписання сторонами актів приймання-передачі електричної енергії за окремі розрахункові періоди не свідчить про виконання договору в цілому, оскільки договір передбачав безперервне постачання електричної енергії протягом погодженого сторонами строку його дії. Крім того, матеріали справи свідчать про подальше фактичне виконання сторонами договору з урахуванням змінених тарифів та погодження ними відповідної вартості поставленої електричної енергії. Так, акт № 480031803/1/1 приймання-передачі електричної енергії за січень 2023 року підписано сторонами 07.02.2023 без будь-яких зауважень щодо обсягу та вартості поставленої електричної енергії. Сторони визначили вартість поставленої електричної енергії у сумі 21 907,54 грн за 3384 кВт·год, застосувавши ціну 5,39489 грн за 1 кВт·год, тобто з урахуванням змін, які надалі були оформлені додатковою угодою № 1 на підставі постанов НКРЕКП № 1788 та № 1807 від 21.12.2022. Аналогічно після укладення додаткової угоди № 2 сторони підписали акт №480031803/4/1 приймання-передачі електричної енергії за квітень 2023 року від 09.05.2023 без будь-яких зауважень щодо її вартості. Оплата за відповідним актом була здійснена позивачем 11.05.2023. Вказаним актом сторони погодили вартість поставленої електричної енергії у сумі 37 700,21 грн за 5770 кВт·год виходячи з ціни 5,44486 грн за 1 кВт·год, яка відповідала ціні, визначеній додатковою угодою № 2 з урахуванням зміненого тарифу на послуги з передачі електричної енергії, встановленого постановою НКРЕКП № 1788 від 21.12.2022. Наведені обставини свідчать, що сторони не лише уклали додаткові угоди, а й фактично виконували договір за зміненими цінами, приймали та оплачували поставлену електричну енергію без заперечень щодо порядку визначення її вартості. Колегія суддів також враховує, що зміна ціни відбулася не внаслідок вільного волевиявлення сторін щодо перегляду комерційних умов договору. Такі зміни були зумовлені прийняттям уповноваженим державним органом нормативно-правових актів, обов`язкових для учасників ринку електричної енергії. Тобто сторони фактично привели договірні умови у відповідність до зміненого державного регулювання складових ціни електричної енергії. При цьому внесення змін до договору здійснювалося з підстав, передбачених підпунктом 7 пункту 19 Постанови № 1178, а також відповідними положеннями самого договору. За таких обставин саме по собі поширення сторонами дії додаткових угод на правовідносини, що виникли з 01.01.2023 та з 01.04.2023 відповідно, не свідчить про порушення вимог цивільного законодавства. Таке поширення обумовлене тим, що нові тарифи підлягали застосуванню саме з дат, визначених постановами НКРЕКП. Крім того, можливість поширення договірних умов на правовідносини, які виникли до моменту укладення відповідних угод, узгоджується як з положеннями частини третьої статті 631 ЦК України, так і прямо передбачено умовами договору (п. 13.8). Отже, у спірних правовідносинах відбулося не ретроспективне погодження сторонами нової ціни після виконання договору, що заборонено частиною третьою статті 632 ЦК України, а реалізація передбаченого договором, законодавством про публічні закупівлі та нормативними актами НКРЕКП механізму зміни ціни внаслідок зміни регульованих державою складових її структури. Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що додаткові угоди № 1 та № 2 укладені на підставі та в межах чинного законодавства, відповідають умовам договору та не суперечать положенням статей 631, 632 ЦК України. Щодо доводів про неврахування судом першої інстанції правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 щодо застосування частини 3 статті 632 ЦК України, колегія суддів зазначає таке. У пунктах 88-89 постанови від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору домовилися про таку умову. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялися, зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива лише за наявності підстав, передбачених статтею 652 ЦК України, тобто у випадку істотної зміни обставин, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Водночас колегія суддів вважає, що наведені висновки Великої Палати Верховного Суду сформульовані у правовідносинах, які за своїм змістом не є подібними до спірних, а тому не підлягають врахуванню у цій справі. Предметом спору у справі № 922/2321/22 була правомірність зміни ціни товару за договором закупівлі у зв`язку з коливанням ринкової вартості електричної енергії. Натомість у справі, що переглядається, спір виник щодо правомірності коригування ціни договору внаслідок зміни регульованих державою тарифів на послуги з передачі та розподілу електричної енергії, встановлених постановами НКРЕКП № 1788 та № 1807 від 21.12.2022, прийнятими після укладення сторонами основного договору. Такі тарифи є нормативно визначеними складовими ціни електричної енергії. При цьому порядок внесення відповідних змін, а також дата, з якої підлягала застосуванню скоригована у зв`язку зі зміною регульованих тарифів ціна, були безпосередньо передбачені умовами договору та погоджені сторонами під час його укладення. Водночас на момент внесення таких змін договір не був виконаний сторонами у повному обсязі та продовжував діяти, а постачання електричної енергії здійснювалося в межах триваючих договірних відносин. Тобто коригування ціни відбулося не після виконання договору чи передачі всього обсягу товару, а під час його належного виконання відповідно до погодженого сторонами механізму. Колегія суддів також бере до уваги письмові пояснення Держаудитслужби, відповідно до яких підвищення ціни за одиницю товару, передбачене додатковою угодою № 1, на 0,12059 грн/кВт·год повністю відповідало сумарному збільшенню тарифів на передачу та розподіл електричної енергії, встановлених постановами НКРЕКП від 21.12.2022 № 1788 та № 1807. Аналогічно додатковою угодою № 2 ціну було збільшено на 0,04997 грн/кВт·год, що відповідало збільшенню тарифу на передачу електричної енергії, введеному в дію з 01.04.2023. Таким чином, зміна ціни за додатковими угодами № 1 та № 2 була зумовлена не ринковими коливаннями вартості електричної енергії, а зміною державою регульованих складових ціни. Розмір підвищення ціни був арифметично обґрунтований, пропорційний зміні відповідних тарифів та відповідав порядку коригування ціни, погодженому сторонами в договорі. Враховуючи наведене, колегія суддів не встановила порушення вимог законодавства при укладенні додаткових угод № 1 та № 2, у зв`язку з чим погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання їх недійсними. За таких обставин не підлягає задоволенню і похідна вимога про стягнення з відповідача 15 089,33 грн як надмірно сплачених коштів. Щодо рішення суду першої інстанції в частині висновків про наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави у цій справі, суд зазначає, що скаржник не навів в апеляційній скарзі доводів щодо незгоди із рішенням суду в цій частині, а враховуючи приписи статті 269 ГПК України та вище наведені обставини справи, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для виходу за межі доводів та вимог скарги, а тому переглянув рішення суду тільки щодо суті спору в оскаржуваній частині. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо встановить, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оцінивши доводи апеляційної скарги в межах вимог та заперечень учасників справи, перевіривши правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та застосування норм права, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 28.04.2026 в оскаржуваній частині є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого господарського суду та не підтверджують наявності порушень норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до положень ГПК України є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. За таких обставин апеляційна скарга заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Рівненської області від 28 квітня 2026 року у справі № 918/81/26 в оскаржуваній частині слід залишити без змін. Розподіл судових витрат З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 28 квітня 2026 року у справі №918/81/26 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України. Повний текст постанови складений 25.06.2026. Головуюча суддя Кульчій І.М. Суддя Мамченко Ю.А. Суддя Хабарова М.В.