Постанова 4813 № 501/4666/25

Номер провадження: 22-ц/813/5337/26 Справа № 501/4666/25 Головуючий у першій інстанції Петрюченко М. І. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04.06.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: Сєвєрової Є.С. (суддя-доповідач), Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря Малюти Ю.С., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 03 лютого 2026 рокуу складі судді Петрюченко М.І., встановив: 2.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2025 року, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, в якому просив суд зменшити розмір аліментів, що стягуються з позивача на користь відповідача за судовим наказом №501/4469/24, виданого 11.11.2024 Іллічівським міським судом Одеської області з частини на 1/6 частину заробітку (доходу), але не більше 50 відсотків прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Даний позов обґрунтований тим, що на підставі судового наказу по справі №501/4469/24, виданого 11.11.2024 Іллічівським міським судом Одеської області з позивача стягнуто на користь відповідача аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини заробітку (доходу), але не більше 50 відсотків прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 28.10.2024 і до повноліття дитини. Зазначений наказ перебуває на виконанні у відділі ДВС. Позивач вказує, що 03.06.2025 він уклав шлюб з ОСОБА_5 , у якому ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_4 . Крім того, позивач утримує дитину своєї дружини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також, позивач стверджує, що він утримує свою дружину, яка не працює. Вказані обставини стали підставою звернення до суду з відповідним позовом. Позиція відповідача в суді першої інстанції Представник Кирюшкіної А.С. у заяві по суті спору, яка за своїм змістом є відзивом на позовну заяву, просить суд відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження зміни своїх доходів та зміна сімейного стану позивача та народження другої дитини не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків Рішенням Чорноморського міського суду Одеської області від 03 лютого 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що належних та допустимих доказів того, що із моменту постановлення судового рішення суттєво погіршився матеріальний стан позивача або стан його здоров`я, через що він не має змоги виплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, позивачем не надано. Враховуючи те, що позивач працездатний, має задовільний стан здоров`я, будь-яких інших належних та допустимих доказів про погіршення його матеріального стану з моменту стягнення аліментів на утримання дитини позивач не надав, наявність у позивача на утриманні дружини та її дитини від іншого шлюбу, на думку суду, не є істотними та достатніми доказами для зменшення визначеного за судовим наказом розміру аліментів, адже вказаний факт не доводить мінливості його матеріального стану та вплину на стан здоров`я, а тому не може слугувати самостійною підставою для зменшення їх розміру. Крім того, розмір стягуваних аліментів за судовим наказом не є завищеним та відповідає розміру, передбаченому нормами діючого Сімейного кодексу України та позиції Верховного Суду України. Також, не є істотними та достатніми для зменшення визначеного за судовим наказом розміру аліментів факт народження другої дитини не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 03 лютого 2026 року та постановити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 . Апеляційна скарга обґрунтована тим, щоу позивача змінився сімейний і матеріальний стан, оскільки народилася друга дитина від шлюбу з ОСОБА_5 , що на підставі положень ст. 192 СК України є підставою для зміни розміру аліментів. Також на його утриманні перебуває дружина, яка не працює, оскільки займається вихованням дитини, якій ще не виповнилося навіть одного року. На думку скаржника, вказані обставини є підставою для зменшення розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позиція відповідачки в апеляційному суді В письмових поясненнях представник ОСОБА_2 просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, мотивуючи тим, що батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Жодних безумовних доказів погіршення майнового стану, що унеможливлює сплату позивачем аліментів у визначеному рішенням суду розмірі, останнім не було надано. Оскільки позивач не довів погіршення майнового стану, у тому числі, у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу, не може бути визначено у ст. 192 СК підставою для зменшення розміру аліментів. У вказаних письмових поясненнях не заперечували проти розгляду справи за відсутності відповідачки та її представника. Явка учасників справи в судове засідання в апеляційній інстанції Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. 03.06.2026 від представника ОСОБА_1 адвоката Бусахіна О.С., надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності. 04.06.2026 від представника ОСОБА_2 адвоката Латій О.В., надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників. 3.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин На підставі судового наказу по справі №501/4469/24, виданого 11.11.2024 Іллічівським міським судом Одеської області з позивача стягнуто на користь відповідача аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини заробітку (доходу), але не більше 50 відсотків прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 28.10.2024 і до повноліття дитини (а.с.8). Зазначений наказ перебуває на виконанні у відділі ДВС (а.с.9-10). 03.06.2025 позивач уклав шлюб з ОСОБА_5 (а.с.11), у якому ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_4 (а.с.12). Дружина позивача має сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.13). Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позовні вимоги про зменшення розміру аліментів не підлягають задоволенню. Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття аргументів відзиву на апеляційну скаргу Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан, оскільки народився син від іншого шлюбу з ОСОБА_5 . Отже, у нього на утриманні перебувають двоє дітей та дружина. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10 жовтня 2023 року у справі № 682/2454/22 (провадження № 61-10748св23), від 08 січня 2025 року у справі № 567/1462/23 (провадження № 61-6943св24). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Як встановлено матеріалами справи, на підставі судового наказу по справі №501/4469/24, виданого 11.11.2024 Іллічівським міським судом Одеської області з позивача стягнуто на користь відповідача аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини заробітку (доходу), але не більше 50 відсотків прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 28.10.2024 і до повноліття дитини (а.с.8). Зазначений наказ перебуває на виконанні у відділі ДВС (а.с.9-10). 03.06.2025 позивач уклав шлюб з ОСОБА_5 (а.с.11), у якому ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_4 (а.с.12). Таким чином, у позивача змінився сімейний стан у зв`язку з народженням другої дитини від іншого шлюбу. Посилання позивача на те, що ним утримується дитина нинішньої дружини від іншого шлюбу, не може бути підставою для зменшення розміру аліментів на утримання його дитини. Оскільки у останнього не виникає обов`язку з утримання дитини дружини, біологічним батьком якого останній не є. Крім того, обов`язок щодо утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 виникає у ОСОБА_7 .. Зазначена обставина відповідно до положень статті 192 СК України є самостійною підставою для зміни розміру аліментів. Так, конструкція зазначеної статті визначає альтернативні підстави для застосування положень про зміну розміру аліментів. Це зокрема, зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. За таких обставин судом першої інстанції не було враховано, що народження іншої дитини спричинило зміну сімейного стану, та вказана обставина є самостійною підставою для зменшення розміру стягуваних із нього аліментів. Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Згідно із частиною першою статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, оскільки ним не доведено необхідність зменшення розміру аліментів на утримання дитини саме до розміру 1/6 частки від його доходів. Відтак, апеляційний суд, враховуючи інтереси обох дітей позивача, які мають право на належні умови для всебічного розвитку, освіти, виховання, на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, вважає, що вимоги ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягають частковому задоволенню, а саме зменшенню з 1/4 частки всіх видів доходів ОСОБА_1 до 1/5 частки його доходів. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є частково обґрунтованими, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Ураховуючи, що невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення останнім вищезазначених норм матеріального та процесуального права, призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Необхідно ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову за вищевказаного обґрунтування. Порядок та строк касаційного оскарження Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України. Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина Керуючись ст.ст.374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 03 лютого 2026 рокускасувати, ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів задовольнити частково. Зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за судовим наказом №501/4469/24, виданого 11.11.2024 Іллічівським міським судом Одеської області з 1/4 частини на 1/5 частину заробітку (доходу, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення складено 25.06.2026. Головуючий Є.С. Сєвєрова Судді: Л.М. Вадовська О.М. Таварткіладзе