Ухвала КАС ВС № 640/29523/21

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 25 червня 2026 року м. Київ справа №640/29523/21 адміністративне провадження № К/990/28454/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Коваленко Н.В., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Тернопільській області на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.10.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2026 у справі №640/29523/21 за адміністративним позовом Державної екологічної інспекції у Тернопільській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мото Трейдінг" про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: Державна екологічна інспекція у Тернопільській області (далі - ДЕІ у Тернопільській області, позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду у міста Києві з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мото Трейдінг" (далі - ТОВ "Мото Трейдінг") про стягнення заборгованості у розмірі 136 000,00 грн. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.10.2025, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2026, визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду із цим позовом, позовну заяву ДЕІ у Тернопільській області залишено без розгляду відповідно до вимог пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). На адресу Верховного Суду 19.06.2026 надійшла касаційна скарга ДЕІ у Теронільській області, у якій скаржник просить скасувати ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.10.2025, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2026 та справу передати на розгляд згідно підсудності. Втім, перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного. Як вбачається із Єдиного державного реєстру судових рішень та зі змісту касаційної скарги, у цій справі мають місце такі обставини: - 04.06.2020 ДЕІ у Тернопільській області ухвалено постанови про накладення на ТОВ «Мото Трейдінг» штрафу у розмірі 4000 НМДГ по 68000,00 грн кожен на загальну суму 136000,00 грн. Встановлено відповідачу строк для сплати штрафу 15 днів; - 10.06.2020 постанови отримані ТОВ «Мото Трейдінг», що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення; - 04.09.2020 ДЕІ у Тернопільській області вперше звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом про їх стягнення; - 15.09.2020 ухвалою Київського окружного адміністративного суду справу передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва; - 13.11.2020 позовну заяву ДЕІ у Тернопільській області повернуто з підстав того, що вона не була підписана; - 13.10.2021 ДЕІ у Тернопільській області вдруге звернулась із позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва; - 22.10.2021 ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва позовну заяву залишено без руху; - 03.12.2021 ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду; - 27.03.2025 справу зареєстровано в Івано-Франківському окружному адміністративному суді; - 01.04.2025 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду прийнято до провадження адміністративну справу; - 22.09.2025 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду визнано неповажними причини пропуску строку звернення позивача до суду із позовом, позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з наведенням підстав для його поновлення та наданням доказів поважності причин його пропуску; - 02.10.2025 позивачем надано суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду; - 07.10.2025 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду визнано неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до суду із цим позовом, позовну заяву ДЕІ у Тернопільській області залишено без розгляду; - 19.05.2026 Шостий апеляційний адміністративний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін. Визнаючи неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до суду із цим позовом та залишаючи позову заяву без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що спір у цій справі виник за позовом суб`єкта владних повноважень щодо стягнення з юридичної особи до бюджету заборгованості за сплати штрафних санкцій, тому в силу частини 2 статті 122 КАС України, процесуальним законодавством встановлено тримісячний строк, який обчислюється з дня виникнення підстав на пред`явлення визначених законом вимог, тобто із завершенням 15-денного строку для добровільної сплати штрафів, накладених постановами ДЕІ у Тернопільській області від 04.06.2020. Проте звертаючись вдруге 13.10.2021 до суду з позовом, ДЕІ у Тернопільській області пропустила встановлений частиною 2 статті 122 КАС України тримісячний строк звернення до суду. Судом апеляційної інстанції наголошено, що позивач мав реальну можливість як оскаржити в апеляційному порядку ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2020 про повернення поданого вперше позову, так і в розумний термін підготувати повторний позов без допущення невиправданих зволікань, очікуючи надходження матеріалів первинного позову, однак належних та достатніх дій з метою дотримання встановленого процесуальним законодавством тримісячного строку, ним вжито не було. При цьому апеляційний суд звернув увагу на те, що незгода позивача з ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2020 може бути підставою для оскарження відповідної ухвали в апеляційному порядку, і не належить до поважних причин пропуску строку звернення до суду, натомість ДЕІ у Тернопільській області правом на оскарження ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2020 в апеляційному порядку не скористалась. Крім цього суд апеляційної інстанції, підтверджуючи обгрунтованість висновку суду першої інстанції, вказав на те, що неповернення матеріалів позовної заяви разом із ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2020 не позбавляли позивача можливості повторно підготувати позовну заяву з додатками у розумний та максимально короткий термін після повернення первинного позову, враховуючи, що всі додатки до первинної позовної заяви були подані у формі копій документів. Також судами першої та апеляційної інстанцій відхилені аргументи позивача в частині того, що під час відкриття провадження у цій справі, Окружним адміністративним судом міста Києва визнано поважною причиною пропуску звернення його до суду, оскільки питання строку звернення позивача з цим позовом судом не досліджувалося, в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2021 (відкриття провадження та призначення справи до розгляду) взагалі відсутні мотиви щодо поважності підстав пропуску строку звернення до суду, або висновку щодо наявності підстав для його поновлення. Судом першої інстанції, серед іншого, також зауважено, що зупинення на рахунку фінансових операцій, зокрема в частині видатків, призначених на сплату судового збору і, як наслідок невиконання через це вимог закону і суду, своїх процесуальних обов`язків, не може слугувати підставою для продовження строку, встановленого судом для усунення недоліків позовної заяви, й не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім вимог КАС України щодо оформлення позовної заяви. Звертаючись із касаційною скаргою до Верховного суду, позивач зазначає, що наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду підстави, є об`єктивно непереборними фактами для суб`єкта владних повноважень, проте судами наведені обставини не враховано, як наслідок, прийнято передчасне рішення, що суперечить закону та підлягає скасуванню. Отже, перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, суд касаційної інстанції виходить з такого. У межах підстав касаційного оскарження судових рішень ключовим є питання додержання ДЕІ у Тернопільській області строку звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості по постановам від 04.06.2020, отриманих підприємством 10.06.2020 та звернення до суду шляхом подання позовної заяви вдруге 13.10.2021. У випадку, якщо такий строк було пропущено, вирішенню також підлягало питання поважності наведених позивачем причин пропуску такого строку. Частина перша статті 122 КАС України встановлює, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. Приписами частин першої, другої статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Суди попередніх інстанцій правильно визначились, що у спірних правовідносинах строк звернення до суду врегульований нормою частини 2 статті 122 КАС України і становить три місяці, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. Відтак, враховуючи вимоги процесуального закону, судами правильно зауважено, що строк звернення до суду, з урахуванням правил обчислення процесуальних строків, визначених частиною 2 статті 120 КАС України, сплинув 25.09.2020. Разом з тим, звернення до суду із цим позовом вдруге відбулось 13.10.2021, тобто поза межами тримісячного строку звернення до суду. Водночас позивач наполягав на тому, що строк звернення до суду він пропустив з поважних причин, тому він підлягає поновленню. Частина перша статті 121 КАС України передбачає, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо. Поряд з наведеним, суд касаційної інстанції звертає увагу, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. У цій справі позивач доводив як судам попередніх інстанцій, так і касаційному суду, що пропуск ним строку звернення до суду зумовлений поважними причинами, які зводяться до наступного: - позивач звернувся до суду вперше в межах процесуальних строків, що свідчить про законне та своєчасне ініціювання судового процесу; - затверджене фінансування ДЕІ у Тернопільській області було нестабільним з порушенням графіку запланованих помісячних асигнувань, що виразилося на несвоєчасному (в межах строків позовної давності) забезпеченні заходів претензійно - позовних вимог; - суттєві зміни у порядку та строках бюджетного фінансування позивача слугувало запровадження на території України карантину, пов`язаного з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19; - Окружним адміністративним судом міста Києва причину пропуску строку звернення до суду оцінено як поважну, викладену у заяві про поновлення строку обставину, що об`єктивно створювала перешкоди для своєчасного звернення до суду. Крім цього позивачем в касаційній скарзі викладено хронологію і послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду першої інстанції та рух справи судах попередніх інстанцій. Перевіривши наведене скаржником обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд касаційної інстанції знаходить його таким, що ґрунтується як на неправильному тлумаченні норм процесуального права щодо обчислення процесуальних строків під час дії на території України карантину, так і на суб`єктивному ставленні позивача до решти наведених ним обставин, а саме щодо сплати судового збору за подання позовної заяви та визнання Окружним адміністративним судом міста Києва поважною причиною порушення строку звернення до суду вдруге. Так, доводи скаржника про продовження строку звернення до суду у зв`язку із впровадженням карантинних обмежень правильно були відхилені судами попередніх інстанцій з огляду на вимоги пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України в частині поновлення процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Крім того, усталеною також є практика Верховного Суду (постанови від 27.02.2024 у справі № 200/155/23, від 28.06.2023 у справі №160/5058/20), що поновлення пропущеного процесуального строку здійснюється судом, якщо такий пропуск чи неможливість вчинення відповідної процесуальної дії зумовлена саме обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Для поновлення строку недостатньо лише посилання на наявність таких обмежень. Необхідним є наведення конкретних обставин та надання скаржником відповідних доказів на підтвердження їх існування, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації ним своїх прав. Обгрунтованим та правильним є висновок судів попередніх інстанцій щодо того, що у поданій до суду першої інстанції заяві про поновлення строку звернення до суду позивач не вказав жодних належних поважних причин та не надав суду доказів щодо обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій з метою звернення до суду з даним позовом. При цьому колегія суддів враховує, що ні судам попередніх інстанцій, ні в касаційній скарзі позивач не наводить обґрунтування того, які саме конкретні обставини вплинули на неможливість подання цього позову з дотриманням встановлених процесуальним законом строків звернення до суду вдруге. Також колегія суддів погоджується з висновками судів, що свідома бездіяльність позивача, його незацікавленість у вирішенні спірного питання в межах встановленого законодавством строку на судове оскарження, не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку звернення до суду з відповідними позовними вимогами. Разом з цим Верховний Суд зазначає, що протягом досить тривалого часу, з якого позивач мав дізнатися про порушене право і до дня звернення до суду з даним позовом вдруге пройшов строк, який значно перевищує строк, визначений законодавством для звернення до суду. Отже, суди попередніх інстанцій, дійшли правильного висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду, вірно застосували положення частини 2 статті 122, пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України, правильне її застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначеної норми процесуального права. В касаційній скарзі позивач також стверджує, що правильне вирішення даного спору становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для нього. Водночас, щодо тверджень скаржника про те, що справа становить значний суспільний інтерес Верховний Суд зауважує, що вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо. Проте, скаржник в касаційній скарзі не наводить жодних обґрунтувань, які б давали достатні підстави вважати, що справа становить значний суспільний інтерес. Також скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення. Суд враховує, що для кожної із сторін справа, в якій він є учасником має виняткове значення, оскільки спірні правовідносини, що склались, потребують судового втручання. При цьому, Верховний Суд зазначає, що незгода із судовим рішенням не свідчить про винятковість справи, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання відповідних наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є передбачуваним процесом. Отже, доводи скаржника, що особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи та ця справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, є необґрунтованими. Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. Згідно з частиною 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Керуючись статтями 122, 240, 333, 355, 359 КАС України, Верховний Суд У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної екологічної інспекції у Тернопільській області на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.10.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2026 у справі №640/29523/21 за адміністративним позовом Державної екологічної інспекції у Тернопільській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мото Трейдінг" про стягнення заборгованості. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач В.М. Шарапа Судді Н.В. Коваленко С.М. Чиркін