Постанова 4852 № 340/491/26

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 24 червня 2026 року м. Дніпросправа № 340/491/26 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Білак С.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року в адміністративній справі № 340/491/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В : 25.02.2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Ф»: - №0054663-5302-1126 від 11.05.2018 р. на суму 2 275,52 грн за 2017 рік; - №0568071-2410-1126-UA35080150000074379 від 09.12.2023 р. на суму 46 221,50 грн за 2022 рік; - №0121679-2410-1126- UA35080150000074379 від 10.05.2024 р. на суму 47 643,70 грн за 2023 рік; - №0497117-2410-1126- UA35080150000074379 від 21.11.2023 р. на суму 408 323,50 грн за 2022 рік; - №0121674-2410-1126- UA35080150000074379 від 10.05.2024 р. на суму 420 887,30 грн за 2023 рік. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без руху. Встановлено позивачу надати десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду: заяви про поновлення пропущеного строку із зазначенням підстав пропуску строку звернення до суду, а також підтверджуючих доказів; доказів сплати судового збору Роз`яснено позивачу, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається, якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. На виконання вимог ухвали суду від 09.02.2026 року, позивачем подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, а також заяву, в якій зазначено про подання нею разом із позовом заяви про звільнення її від сплати судового збору, на задоволенні якої позивач наполягає. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року позовну заяву повернуто позивачеві на підставі п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України. ОСОБА_1 , не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст.311 КАС України. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. За змістом частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. В ухвалі від 25.02.2026 року суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду з урахуванням того, що представником позивача не надано доказів направлення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень на адресу, яка не є податковою адресою позивача, а також зазначив, що сам по собі факт того, що позивачка є особою похилого віку та має захворювання, не є самостійною підставою для поновлення строків звернення до суду. Колегія вважає передчасними висновки щодо необгрунтованості доводів представника позивача, викладених у клопотанні про поновлення строку звернення до суду та необхідність повернення позовної заяви, враховуючи наступне. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Положеннями частини першої статті 122 КАС України унормовано, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень (частина четверта цієї статті). Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Стаття 123 КАС України встановлює наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Зокрема, частиною третьою цієї статті визначено, що в разі якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість пропущеного строку; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо. Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд, зокрема, у постанові від 30 серпня 2018 року в адміністративній справі № 813/2897/16. Пунктом 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України (далі ПКУ) визначено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПКУ з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення (ППР) або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший частини другої ст. 122 КАСУ). У зв`язку з наявністю загальної та спеціальної норми права при оскарженні до суду податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду України у постанові від 16 липня 2025 року у справі № 500/2276/24 (далі постанова) дійшла висновку, що норма п. 56.18 ст. 56 ПКУ не встановлює строку звернення до суду з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення та не є відсильною до норми, яка їх встановлює, та зазначено, що строк у 1095 днів, встановлений ст. 102 ПКУ, є саме строком давності, у межах якого за платником податків зберігається право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу, а не строком звернення до суду із такими вимогами. Отже, якщо платник не скористався правом на адміністративне оскарження, то податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу може бути оскаржене в суді протягом 6 місяців з дня отримання платником такого рішення від контролюючого органу. При цьому, згідно вимог статті 42 ПКУ податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Отже, обов`язком податкового органу є направлення податкових повідомлень-рішень у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 ПКУ, за податковою адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисте вручення їх платнику податків. Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції не було з`ясовано, чи направлялись спірні податкові повідомлення рішення на адресу позивача, дату направлення та повернення без вручення, або дату отримання платником (позивачем) податкових повідомлень-рішень від контролюючого органу. Суд дійшов висновку про пропущення строку звернення до суду та відсутність підстав для його поновлення, відрахувавши строк звернення до суду з урахуванням дати складання податкових повідомлень-рішень, та без з`ясування інших обставин, що мають безпосередній вплив на вирішення цього питання. Крім того, відповідно до п. 45.1 ст. 45 Податкового кодексу України податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси. Однак, зазначена в податковому повідомленні-рішенні №0054663-5302-1126 від 11.05.2018 року податкова адреса ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), не відповідає місцю проживання позивича з 30.11.2007 року, що зазначена в її паспорті ( АДРЕСА_2 ). Водночас, відсутність доказів направлення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а також не з`ясування адреси, на яку було направлено податкові повідомлення-рішення, свідчить про необгрунтованість висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для поновлення строків звернення до суду. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанцій, при вирішенні питання відкриття провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, допустив порушення норм процесуального права, у зв`язку із чим дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви позивачу. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що є підстави для задоволення апеляційної скарги позивача, оскаржена ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до Кіровоградського окружного адміністративного суду для вирішення питання про відкриття провадження. Керуючись ст. ст. 311, 312, 315, 320, 322, 327, 329 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року в адміністративній справі № 340/491/26 - задовольнити. Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року в адміністративній справі № 340/491/26 - скасувати. Справу № 340/491/26 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 328 КАС України. Головуючий - суддя С.В. Чабаненко суддя І.В. Юрко суддя С.В. Білак