Постанова КАС ВС № 280/4804/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2026 року м. Київ справа № 280/4804/25 адміністративне провадження № К/990/10145/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Олендера І.Я., суддів: Ханової Р.Ф., Гончарової І.А., розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.07.2025 (суддя Лазаренко М.С.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.01.2026 (судді: Головко О.В. (головуючий), Суховаров А.В., Ясенова Т.І.) у справі №280/4804/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними скасування податкових повідомлень-рішень, УСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 05.07.2024: - № 0000020-2410-0829-UA23060070000082704 про нарахування орендної плати з фізичних осіб за 2020 рік у розмірі 164 137,22 грн; - № 0000016-2410-0829-UA23060070000082704 про нарахування орендної плати з фізичних осіб за 2021 рік у розмірі 164 137,22 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підставою для перебування у власності позивача на праві оренди земельної ділянки для розташування кафе за адресою АДРЕСА_1 став укладений договір між Запорізькою міською радою та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 № 201605000100696 від 29.12.2016. Однак, рішенням Запорізької міської ради від 29.08.2018 № 59/121 було припинено право оренди зазначеної земельної ділянки у зв`язку з придбанням ТОВ «ЛЕНД ДІВЕЛОПМЕНТ» будівлі кафе-бару, що знаходиться на ній, без згоди власників. Не погодившись з таким рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.08.2020 у справі № 335/13167/18 позов було задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької міської ради № 59/121 від 29.08.2018 «Про надання у користування на умовах оренди Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛЕНД ДІВЕЛОПМЕНТ» земельної ділянки по АДРЕСА_1 для розташування кафе". Постановою Верховного Суду від 07.09.2022 справі № 335/13167/18 рішення суду від 05.08.2020 у справі № 335/13167/18 залишено без змін. За таких обставин, в період з 29.08.2018 по 07.09.2022 позивач не був користувачем земельної ділянки (кадастровий номер 2310100000:05:009:0155) по пр. Соборному 184 в м. Запоріжжі, а тому відповідачем безпідставно здійснено нарахування податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб за 2020-2021 роки. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.07.2025 строк звернення до суду у справі №280/4804/25 суд визнав таким, що не пропущений. Суд виходив з того, що на адресу позивача здійснювалось направлення засобами поштового зв`язку листа разом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (трекер АТ «Укрпошт» №6901800003821), що було отримано 03.08.2024. Проте позивач стверджує, що зазначений лист містив лише податкове повідомлення-рішення від 05.07.2024 №714576-2410-0829-UA23060070000082704, яким визначено податкове зобов`язання за платежем «орендна плата з фізичних осіб» за 2024 рік. Відповідачем у спростування зазначеного жодних доказів надано не було. Таким чином, позивач дізнався про наявність спірних податкових повідомлень-рішень лише 05.06.2025 після отримання листа-відповіді № 25058/6/08-01-24-11 від 29.05.2025 на його звернення, а отже строк звернення до суду не пропущено.

4. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.07.2025, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.01.2026, позов задоволено в повному обсязі, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.

5. Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що на підставі рішення Запорізької міської ради від 29.08.2018 № 59/121 договір оренди земельної ділянки з позивачем було розірвано. Зазначене рішення було чинне до моменту його скасування рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.08.2020 у справі № 335/13167/18, що набрало законної сили після касаційного перегляду 07.09.2022. Також суди зазначили, що в межах розгляду цивільної справи № 335/10446/18 було встановлено, що нерухоме майно, що належить позивачу на праві часткової власності та знаходиться на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 2310100000:05:009:0155) вибуло з володіння позивача поза його волею на підставі неіснуючих судових рішень. Враховуючи судові рішення у вищенаведених справах, дійшли висновку, що позивач в період з 18.08.2018 по 18.05.2022 не володів нерухомим майном, що знаходилось на земельній ділянці, а згадана земельна ділянка у період з 29.08.2018 по 07.09.2022 не перебувала у користуванні позивача на праві оренди. Щодо строку звернення суд апеляційної інстанції зазначив, що обставини, про які зазначає Запорізька міська рада, не доводять отримання позивачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у 2024 році, тоді як право на оскарження останніх закон пов`язує саме з отриманням таких рішень, а не з інформацією про їх прийняття. Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду у зв`язку з пропущенням строку звернення до суду.

7. Касаційний розгляд справи проведено письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статі 345 Кодексу адміністративного судочинства України (відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю). СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Судами встановлено, що 30.06.2016 Запорізькою міською радою прийнято рішення № 68/8 «Про надання у користування на умовах оренди ОСОБА_1 , ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_1 для розташування кафе». Відповідно до п. 3 зазначеного рішення вирішено надати у користування на умовах оренди строком на 19 років ОСОБА_1 , ОСОБА_2 земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:05:009:0155) площею 0,1853 га (землі житлової та громадської забудови; для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування) по АДРЕСА_1 для розташування кафе в межах, раніше затверджених рішенням виконавчого комітету міської ради від 04.09.2003 № 292/9 за рахунок земель Запорізької міської ради. Між Запорізькою міською радою (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди землі від 29.12.2016 № 201605000100696, за умовами якого Орендодавець на підставі рішення Запорізької міської ради від 30.06.2016 № 68/8 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:05:009:0155, площею 0,1853 га, ( ОСОБА_1 - 0,0834 га.), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - для розташування кафе. 29.08.2018 Запорізькою міською радою прийнято рішення № 59/121 «Про надання у користування на умовах оренди ТОВ «ЛЕНД ДІВЕЛОПМЕНТ» земельної ділянки по АДРЕСА_1 для розташування кафе», згідно з яким припинено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 право оренди земельною ділянкою (кадастровий номер 2310100000:05:009:0155) площею 0,1853 га (землі житлової та громадської забудови; для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування) по АДРЕСА_1 , раніше наданої рішенням міської ради від 30.06.2016 № 68/8 «Про надання у користування на умовах оренди гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_1 для розташування кафе» та передано її до земель Запорізької міської ради. Договір оренди землі від 29.12.2016 № 201605000100696 розірвано. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.08.2020 у справі № 335/13167/18 визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької міської ради № 59/121 від 29.08.2018 «Про надання у користування на умовах оренди Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛЕНД ДІВЕЛОПМЕНТ» земельної ділянки по АДРЕСА_1 для розташування кафе. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.08.2020 у справі № 335/13167/18 залишено в силі постановою Верховного Суду від 07.09.2022. Також судами встановлено, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) наявні відомості про державну реєстрацію договору оренди землі, зареєстрованого 01.03.2017. Орендар ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі: 344 041,51 грн, що складає 3% від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2016 року, наступним чином: ОСОБА_1 154 846,53 грн, ОСОБА_4 189 194,98 грн. Матеріали справи не містять доказів розірвання вказаного договору. Головним управлінням ДПС у Запорізькій області 05.07.2024 прийнято податкові повідомлення-рішення №0000020-2410-0829-UA23060070000082704, №0000016-2410-0829-UA23060070000082704, якими позивачу нараховано податкові зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2020 та 2021 роки. Як стверджував позивач, він дізнався про наявність зазначених податкових повідомлень-рішень лише 05.06.2025 після отримання листа-відповіді № 25058/6/08-01-24-11 від 29.05.2025 на його звернення. Вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення від 05.07.2024 №0000020-2410-0829-UA23060070000082704, №0000016-2410-0829-UA23060070000082704, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав та інтересів. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального права, а саме статті 122 Кодекс адміністративного судочинства України (далі також КАС України). Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 28.10.2025 у справі №280/5691/24, від 26.11.2020 у справі №500/2486/19, від 27.01.2022 у справі №160/11673/20, від 12.07.2024 у справі №440/3740/23, від 23.07.2024 у справі №520/29245/23, від 08.08.2024 у справі №440/18128/21, від 29.08.2024 у справі №560/17663/23, від 24.09.2025 у справі №520/7480/25, від 23.05.2022 у справі №810/3116/18, від 16.07.2025 у справі №500/2276/24, від 13.04.2023 у справі №640/25800/21, від 31.01.2023 у справі № 420/7598/22, щодо строків звернення до суду з вимогами про оскарження податкового повідомлення-рішення. Контролюючий орган наполягає, що позивач з урахуванням вимог абзацу першого частини другої статті 122 КАС України мав звернутися до суду з цим позовом (про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень) протягом шестимісячного строку, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Проте судами не було досліджено докази та не надано належної правомірної оцінки обставинам справи щодо строку звернення позивачем до суду. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.07.2025 ОСОБА_1 було поновлено строк звернення до суду із позовною заявою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Розгляд строку на поновлення звернення до суду розглядався судом без виклику сторін по справі, в порядку письмового провадження. Ухвалюючи вищевказану ухвалу, суд першої інстанції зокрема вказав не те, що на адресу позивача здійснювалось направлення засобами поштового зв`язку листа разом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (трекер АТ «Укрпошта» №6901800003821), що було отримано 03.08.2024. Також судом було зазначено, що зазначений лист містив лише податкове повідомлення-рішення від 05.07.2024 №714576-2410-0829-UA23060070000082704, яким визначено податкове зобов`язання за платежем «орендна плата з фізичних осіб» за 2024 рік, відповідачем у спростування зазначеного жодних доказів надано не було. Таким чином, позивач дізнався про наявність спірних податкових повідомлень-рішень лише 05.06.2025 після отримання листа-відповіді № 25058/6/08-01-24-11 від 29.05.2025 на його звернення. Однак скаржник зазначає, що ані норми Податкового кодексу України, ані положення Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204, не зобов`язують контролюючий орган зазначати у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення реквізитів документів, що надсилаються. При цьому судами встановлено, що лист в якому містились податкові повідомлення - рішення, був отриманий позивачем 03.08.2024. Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 05.07.2024 № 0000020-2410-0829-UA23060070000082704 позивач отримав особисто 03.08.2024, а до суду звернувся лише 09.06.2025, тобто з пропуском шестимісячного строку на оскарження у відповідності до частини другої статті 122 КАС України. Звернення позивача з запитами від 18.04.2025 та від 01.05.2025 про надання копій податкових повідомлень-рішень не можна вважати підставою для поновлення строку звернення до суду, оскільки при визначенні початку строку для звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Зазначає, що до апеляційної скарги, яка була подана у цій справі Запорізькою міською радою, остання долучила заперечення, подане ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Господарського суду Запорізької області 04.09.2024 у справі 908//2053/24 та лист ГУ ДПС у Запорізькій області від 26.07.2024 №8864/5/08-01-24-10, з яких вбачається обізнаність позивача про наявність податкових повідомлень-рішень від 05.07.2024 про нарахування орендної плати за 2020, 2021, 2023, 2024 роки, в тому числі і спірних у цій справі №0000021-2410-0829- UA23060070000082704 та №0000018-2410-829-UA23060070000082704. Отже наявні докази, які свідчать, що позивач знав про податкові повідомлення-рішення від 05.07.2024 № 0000020-2410-0829-UA23060070000082704 № 0000016-2410-0829-UA23060070000082704 саме з 04.09.2024, проте звернувся з позовною заявою до суду лише 09.06.2025, тобто з пропуском шестимісячного терміну у відповідності до частин другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказаному, зокрема суд апеляційної інстанції не надав оцінки, а лише обмежився зазначенням про те, що обставини, на які посилається Запорізька міська рада, не доводять отримання позивачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у 2024 році, тоді як право на оскарження останніх закон пов`язує саме з отриманням таких рішень, а не з інформацією про їх прийняття. При цьому відповідач звертає увага на те, що для визначення початку перебігу строку звернення потрібно виходити не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти. Відтак, необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Також зазначає, що позивачем не наведено причини пропуску строку звернення до суду, які були об`єктивно непереборними, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

10. Позивачем надано відзив на касаційну скаргу контролюючого органу, в якому ОСОБА_1 , просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів без змін. Зазначає, що лист ГУ ДПС у Запорізькій області від 26.07.2024 №8864/5/08-01-24-1026.07.2024, на який покликається відповідач, не доводить факт отримання позивачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у 2024 році, тоді як право на оскарження останніх закон пов`язує саме з отриманням таких рішень, а не з їх формуванням. Вважає, що наведений лист, яким повідомлено Департамент правового забезпечення Запорізької міської ради про формування ОСОБА_1 05.07.2024 оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та направлення їх засобами поштового зв`язку рекомендованими листами не створив для ОСОБА_1 додаткового обов`язку та не порушив права оскільки обов`язок зі сплати орендної плати за землю відповідно до пункту 287.5 статті 287 Податкового кодексу України виникає протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Вказує, що відповідач долучав у якості доказу повідомлення про вручення поштового відправлення № 6901800003821, натомість повідомлення про вручення поштового відправлення № 0600947752437 з датою отримання 03.08.2024 ппр 829 за 2020 рік ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції відповідачем не надавалося. Також відповідачем в судах попередніх інстанцій не ставилося питання про залишення позову без розгляду. ПОЗИЦІЯ СУДУ Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій

11. Відповідно до вимог частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

12. Питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом і правильність висновку суду першої інстанції, висновки якого були підтримані судом апеляційної інстанції, про те, що строк звернення до суду з цим позовом не є пропущений підлягає першочерговому розгляду. Предметом спору у цій справі (з урахуванням меж касаційного перегляду) є податкові повідомлення-рішення від 05.07.2024 № 0000020-2410-0829-UA23060070000082704 та № 0000016-2410-0829-UA23060070000082704, які не оскаржувались позивачем в адміністративному порядку. Ці обставини не є спірними між сторонами. Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень. Питання строків звернення до суду було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом і станом на даний час практика Верховного Суду з цього питання є сформованою і усталеною. У постанові від 27.01.2022 у справі №160/11673/20 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював наступний правовий висновок: «Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Судова палата вважає, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності». Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24 також вирішувала питання визначення строку звернення до суду із позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення та за наслідками аналізу норм Податкового кодексу України у взаємозв`язку з нормами Кодексу адміністративного судочинства України виснувала, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень/дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень: 1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України); 2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України); 3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 Податкового кодексу України). Таким чином, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (без використання процедури досудового вирішення спору) становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Стаття 123 КАС України встановлює наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Зокрема, частиною третьою цієї статті визначено, що в разі якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість пропущеного строку; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо. Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Як вбачається матеріалів справи позивачем разом з позовною заявою було подано заяву про поновлення процесуального строку звернення до суду з цим позовом. Заява обґрунтована тим, що позивач дізнався про наявність спірних податкових повідомлень-рішень від 05.06.2025 з електронного кабінету платника податків 18.04.2025. В подальшому він звернувся до контролюючого органу з запитом про надання роз`яснень щодо нарахування податкових зобов`язань та оригіналів податкових повідомлень - рішень. Листом від 29.05.2025 на адресу позивача надіслано відповідь на його запит, а також оскаржувані податкові повідомлення - рішення та повідомлення про вручення позивачу 03.08.2024 поштового відправлення в якому і містилися оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 05.06.2025. При цьому позивач стверджує, що зазначений лист містив лише податкове повідомлення-рішення від 05.07.2024 №714576-2410-0829-UA23060070000082704, яким визначено податкове зобов`язання за платежем «орендна плата з фізичних осіб» за 2024 рік, а твердження контролюючого органу про те, що зазначений лист містив також повідомлення-рішення від 05.07.2024 № 0000020-2410-0829-UA23060070000082704 та № 0000016-2410-0829-UA23060070000082704, якими нараховано податкові зобов`язання за 2020 та 2021 роки не відповідає дійсності. Таким чином позивач вказує, що дізнався про оскаржувані у цій справі податкові повідомлення рішення вже поза межами строків передбачених, для їх оскарження. З матеріалів справи вбачається, що питання щодо поважності причини пропуску строку звернення до суду та його поновлення під час розгляду питання про відкриття провадження не вирішувалось з огляду на відсутність доказів направлення позивачу спірних податкових повідомлень-рішень. 27.06.2025 відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, разом з яким долучено копії спірних податкових повідомлень-рішень. В якості доказів їх направлення позивачу долучено копію рекомендованого повідомлення про вручення позивачу 03.08.2024 поштового відправлення (трекер АТ «Укрпошта» №6901800003821). Суд першої інстанції оцінивши наведені як позивачем так і відповідачем аргументи та надані докази дійшов висновку, що відповідачем не надано жодних доказів у спростування того, що лист який отримав позивач 03.08.2024 (трекер АТ «Укрпошта» №6901800003821) містив лише податкове повідомлення-рішення від 05.07.2024 №714576-2410-0829-UA23060070000082704, яким визначено податкове зобов`язання за 2024 рік. Таким чином, позивач дізнався про наявність спірних податкових повідомлень-рішень лише 05.06.2025 після отримання листа-відповіді № 25058/6/08-01-24-11 від 29.05.2025 на його звернення, а отже строк звернення до суду вважається таким, що не пропущений, про що Запорізький окружний адміністративний суд постановив ухвалу від 17.07.2025. В подальшому Запорізька міська рада в апеляційній скарзі вказувала на те, що позивач ввів в оману суд першої інстанції щодо дати обізнаності про прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та звернувся до суду з позовом з порушенням строків, визначених Законом. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначалося, що Запорізька міська рада у липні 2024 року подала позов до Господарського суду Запорізької області про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (справа № 908/2053/24). 24.09.2024 на адресу Запорізької міської ради надійшли заперечення ОСОБА_1 . У додатках до зазначених заперечень був лист ГУ ДПС у Запорізькій області від 26.07.2024 №8864/5/08-01-24-10, що свідчить про отримання такого листа, а відповідно і про обізнаність позивача про наявність оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень - рішень. Зазначені документи Запорізькою міською радою були долучені до апеляційної скарги. Проте як вбачається з рішення суду апеляційної інстанції, зазначеним доводам та доказам суд апеляційної інстанції належної оцінки фактично не надав та помилково зазначив, що обставини, на які посилається Запорізька міська рада, не доводять отримання позивачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у 2024 році, тоді як право на оскарження останніх закон пов`язує саме з отриманням таких рішень, а не з інформацією про їх прийняття. Суд наголошує, що відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тобто чинне процесуальне законодавство початок перебігу строку звернення до суду визначає альтернативно - це день, коли особа або дізналася (отримала податкові повідомлення - рішення) або повинна була дізнатися про порушення свого права. Тому при визначенні початку цього строку суд має з`ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що через певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є необхідним змінити спосіб захисту на той, яким вона раніше скористатися не бажала. Недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду необхідно довести той факт, що особа не могла дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Як вже зазначалось вище Запорізька міська рада в апеляційній скарзі наголошувала на тому, що позивач у вересні 2024 року вже знав про наявність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, а тому ввів в оману суд першої інстанції щодо дати обізнаності про їх наявність, а відповідно звернувся до суду з цим позовом з порушенням строків, визначених Законом. Проте, судом апеляційної інстанції належної оцінки таким надано не було. Аналогічні доводи наведені і контролюючим органом в касаційній скарзі, зокрема що до апеляційної скарги Запорізькою міською радою було долучено заперечення, подане ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Господарського суду Запорізької області 04.09.2024 у справі 908/2053/24, та лист ГУ ДПС у Запорізькій області від 26.07.2024 №8864/5/08-01-24-10, з яких вбачається обізнаність позивача про наявність податкових повідомлень-рішень від 05.07.2024 про нарахування орендної плати за 2020, 2021, 2023, 2024 роки, в тому числі і спірних у цій справі №0000021-2410-0829- UA23060070000082704 та №0000018-2410-829-UA23060070000082704. Також Верховний Суд вважає за необхідне наголосити на наступному. Пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення - рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Порядок листування платників податків та контролюючих органів закріплено у статті 42 Податкового кодексу України. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику), (пункт 42.2 статті 42 Податкового кодексу України). Пунктом 42.5 статті 42 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). Отже, законодавець передбачив два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено відповідачем у спірному випадку) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Судами встановлено, що на адресу позивача здійснювалось направлення засобами поштового зв`язку листа разом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (трекер АТ «Укрпошта» №6901800003821), яке було отримано позивачем 03.08.2024. При цьому Суд зауважує, що Правила надання послуг поштового зв`язку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 (далі - Правила № 270), а також норми податкового законодавства не встановлюють вимог до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення в частині зазначення реквізитів документа (документів), що надсилається. Аналогічні висновки сформовані Верховним Судом в постанові від 20.10.2020 у справі №140/30/20, від 29.04.2025 у справі № 420/35624/23, від 06.04.2026 у справі № 480/6307/25. З урахуванням наведеного висновок суду, що направлений контролюючим органом лист на адресу позивача містив лише податкове повідомлення-рішення від 05.07.2024 №714576-2410-0829-UA23060070000082704, яким визначено податкове зобов`язання за платежем «орендна плата з фізичних осіб» за 2024 рік є передчасним. Поряд з цим необхідно також звернути увагу і на доводи відповідача в частині того, що на адресу позивача направлялися, два конверти з податковими повідомленнями рішеннями, які позивач отримав власноруч що підтверджується повідомленнями про вручення, а саме: 1 - конверт 0600947752437 з датою отримання 03.08.2024 ппр 829 за 2020 рік; 2 - конверт 6901800003821 з датою отримання 03.08.2024 ппр за 2021,2023, 2024. При цьому встановити обставини щодо наведеного та надати оцінку таким необхідно з урахуванням посилань позивача на те, що повідомлення про вручення поштового відправлення № 0600947752437 з датою отримання 03.08.2024 ппр 829 за 2020 рік відповідачем, ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надавалося. З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, не врахував всі доводи апеляційних скарг, не надав таким доводам та доказам наданим на їх підтвердження належної та обґрунтованої оцінки.

13. Питання дотримання позивачем строку звернення до суду, як вже було зазначено вище, підлягає першочерговому розгляду і у разі якщо такий строк не порушено, суд переходить до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Щодо висновків судів по суті спірних правовідносин, то слід зазначити наступне. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23.09.2020 у справі, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 20.01.2021, позов задоволено повністю. Зокрема витребувано у ТОВ «Ленд Дівелопмент», на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нерухоме майно: будівлю кафе-бару літ. А-2 (513,9 кв.м.), топочну літ. Б (6,4 кв.м.), шашличну літ. В (9,6 кв.м.), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстровано за ТОВ «Ленд Дівелопмент», на підставі Договору купівлі-продажу нерухомості від 23.08.2018, серія та номер: 1451, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамулою Наталією Григорівною. Вказані рішення у справі № 335/10446/18 в наведеній частині постановою Верховного Суду від 18.05.2022 залишено без змін. Відповідно до частини першої статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення. З урахування наведеного рішення у справі № 335/10446/18 набрало законної сили 20.01.2021, а не 18.05.2022, як зазначали суди у цій справі. Відповідно висновки судів попередніх інстанцій в частині того, що позивач в період з 18.08.2018 і по 18.05.2022 не володів нерухомим майном, що знаходилось на земельній ділянці є помилковим. Рішенням Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя від 05.08.2020 у справі № 335/13167/18 позов задоволено, визнано протиправним та скасувати рішення Запорізької міської ради № 59/121 від 29.08.2018 «Про надання у користування на умовах оренди ТОВ «Ленд Дівелопмент» земельної ділянки по АДРЕСА_1 для розташування кафе». Постановою Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 335/13167/18 постанову Запорізького апеляційного суду від 10.11.2020 було скасовано, а рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 05.08.2020 залишено в силі. Отже рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.08.2020 у справі №335/13167/18 набуло законної сили 07.09.2022, про що в даному випадку правильно зазначили суди попередніх інстанцій. Однак на переконання колегії суддів, з урахуванням висновків, які зробили суди попередніх інстанцій, а саме, «… що у разі набуття права власності на нерухоме майно, що розміщене на землі, та не оформлення права користування на таку земельну ділянку обов`язок зі сплати земельного податку (орендної плати) виникає з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що розміщене на цій землі, адже якщо особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на земельній ділянці, то до неї як набувача переходить право користування земельною ділянкою», рішення суду у справі №335/13167/18 не є визначальним у цій справі, натомість таким є рішення у справі №335/10446/18, яким витребувано у ТОВ «Ленд Дівелопмент», на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нерухоме майно, що знаходиться на земельній ділянці по АДРЕСА_1 . Відповідно, оскільки позивач фактично володіє нерухомим майном на земельній ділянці по АДРЕСА_1 з 20.01.2021 (набрання рішення суду законної сили) то відповідно має сплачувати плату за землю з вказаної дати. Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій в частині того, що у позивача упродовж 2021 року було відсутнє право власності на нерухоме майно - будівлі та споруди, розміщене на земельній ділянці, тобто позивач не користувався земельною ділянкою як власник, є помилковим. Верховний Суд зазначає, що зазначені висновки підлягають врахуванню судом апеляційної інстанції у разі, якщо суд перейде до розгляду спірних правовідносин по суті після перевірки дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

14. За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов. Враховуючи нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції не враховано та не надано оцінки всім доводам сторін та наданим доказам, зроблено помилкові висновки, а тому касаційна скарга контролюючого органу підлягає частковому задоволенню.

15. Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає.

16. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. За правилами частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України задовольнити частково. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.01.2026 у справі №280/4804/25 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. СуддіІ.Я.Олендер Р.Ф. Ханова І.А. Гончарова