Постанова 4851 № 480/5091/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2026 р. Справа № 480/5091/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.03.2026, головуючий суддя І інстанції: О.М. Кунець, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, по справі № 480/5091/24 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), в якій просив: - визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) в частині не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації щорічної відпустки військовослужбовцям за виконання обов`язків служби, пов`язаних з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я відповідно до вимог додатку 4 Постанови КМУ від 01.08.2012 № 702, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за період з 01.01.2012 по 31.12.2016, включно; - зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію щорічної відпустки військовослужбовцям за виконання обов`язків служби, пов`язаних з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я відповідно до вимог додатку 4 Постанови КМУ від 01.08.2012 № 702, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за період з 01.01.2012 по 31.12.2016, включно. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні з військової служби грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої Порядком надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702, за період з 01.01.2013 по 31.12.2016. Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої Порядком надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702, за період з 01.01.2013 по 31.12.2016, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. У задоволенні інших вимог - відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що спеціальною нормою Переліку № 702 не передбачено механізму виплати компенсації у випадку невикористання додаткової відпустки. Також вказав, що відповідно до п. 2 розділу 2 Постанови № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсацій за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Таким чином, апелянт послався на те, що норми спеціального законодавства України передбачають право на отримання компенсації за невикористану додаткову відпустку виходячи з виплат останнього року служби. Підстав для нарахування компенсації, виходячи з виплат за всі роки служби, за які не використовувалась додаткова відпустка, законодавство України не передбачає. Зазначив, що положення Інструкції № 558, яка видана МВС на виконання абз. 2 ч. 4 статті 9 Закону 2011-XII передбачає компенсацію для військовослужбовців за невикористання додаткової відпустки за поточний рік за кожен місяць служби в рік звільнення. Позивач не скористався правом надання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив військову службу у НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України, що підтверджується довідкою про проходження військової служби (а.с. 10). Відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонному загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) від 04.05.2024 № 473-О/С позивача, звільненого з військової служби у запас за пунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) пункту 3 частини 5 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу", виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, з 06.05.2024 (а.с. 12). 03.05.2024 позивач звернулася до відповідача з рапортом щодо виплати відповідно до ч. 14 ст. 10-1 Закону України № 2011 - XII, абз. 3 п.п. 1 п. 203 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, яке затверджене Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 (зі змінами) (далі за текстом -Положення), додатку 4 Постанови КМУ від 01.08.2012 № 702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах» (зі змінами), компенсації за невикористану додаткову відпустку, за період служби з 2012 по 31.12.2016 включно (а.с. 11). У зв`язку із ненарахуванням та невиплатою грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 2012-2016 роки позивач звернувся до суду. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач мав право на отримання при звільненні з військової частини НОМЕР_2 компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2013-2016 роки. Враховуючи, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, в межах розгляду даної апеляційної скарги. Надаючи оцінку спірним правовідносинам колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. За змістом ч.1, ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 №2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання, а саме: межі реалізації військовослужбовцями своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, а також відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством. Відповідно до Конституції України основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин). Ст. 1 Закону № 2011-XII передбачає, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Право військовослужбовців на відпустки, порядок їх надання та відкликання з них визначено статтею 10-1 Закону № 2011-XII. Згідно з абзацами першим, третім пункту 4 статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів. Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця. Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року № 702 затверджено, зокрема, переліки військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, що дають право на щорічну додаткову відпустку: Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту - згідно з додатками 2 -

5. За змістом п. 17 ст. 10-1 Закону № 2011-XII в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені пунктами першим, шостим та дванадцятим цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Пункт 18 ст. 10-1 Закону № 2011-XII передбачає, що в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися частина щорічної основної відпустки, а також відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення. Кожна із зазначених відпусток може бути надана тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Відповідно до п. 19 ст. 10-1 Закону № 2011-XII надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток припиняється, крім відпустки військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами; відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та в разі якщо дитина потребує домашнього догляду - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку (якщо обоє батьків є військовослужбовцями, - одному з них за їх рішенням); відпустки у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України (абзац перший пункту 8 статті 10-1 Закону № 2011-XII). Згідно з абзацами першим, четвертим пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті. У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. У разі звільнення військовослужбовця до закінчення календарного року, за який він уже використав щорічну основну та щорічну додаткову відпустки, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі або у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, на підставі наказу командира (начальника) військового з`єднання чи частини, керівника органу військового управління, вищого військового навчального закладу, установи та організації провадиться відрахування із грошового забезпечення за дні відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення військовослужбовця. Суд зазначає, що зі змісту зазначеної норми вбачається, що військовослужбовець, який під час проходження військової служби не використав додаткову відпустку, право на яку він мав відповідно до закону, при звільненні його з військової служби має право на виплату грошової компенсації за всі невикористані дні такої відпустки. Тобто, у разі невикористання додаткової відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі. При цьому, норми Закону №2011-XII не обмежують та не припиняють право військовослужбовця на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації. За змістом п. 3 розділу XXXI Порядку №260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону №2011-XII. Норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не обмежують та не припиняють право військовослужбовця на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби, у т. ч. в особливий період з моменту оголошення мобілізації. Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 за № 702 (далі - Постанова № 702) затверджено, зокрема, переліки військових посад Держприкордонслужби, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, що дають право на щорічну додаткову відпустку, згідно з додатком

4. Так, відповідно до додатку 4 Порядку № 702 військовослужбовцям, які проходять службу у підрозділах, що виконують завдання з охорони державного кордону органів Держприкордонслужби на посадах, зокрема, інспектора прикордонної служби 2, 3 категорії - встановлено додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів. Згідно з п. 1 Порядку № 702 щорічні додаткові відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення за виконання обов`язків військової служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я (далі - додаткова відпустка), надаються військовослужбовцям у році, що настає після календарного року, під час якого військовослужбовці проходили військову службу в умовах та (або) на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими надає право на зазначену додаткову відпустку (крім військовослужбовців строкової служби), і можуть бути використані за їх бажанням одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо. За приписами п. 11 вказаного Порядку в інших випадках щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов`язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах. Судовим розглядом встановлено, що згідно з відомостями, зазначеними у довідці НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 14.05.2024 (а.с. 10), ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України з 05.08.2009 по 06.05.2024, зокрема на таких посадах: з 05.08.2009 до 10.05.2012 - інспектора прикордонної служби 2 категорії - 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " II категорії (тип Б) імені ІНФОРМАЦІЯ_2 ; з 10.05.2012 по 04.05.2013 - інспектора прикордонної служби 2 категорії - 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ІІ категорії (тип Б) імені ІНФОРМАЦІЯ_2 ; з 04.05.2013 по 25.03.2015 - інспектора прикордонної служби 2 категорії - інструктор І кінологічної групи кінологічного відділення відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 (І категорії); з 25.03.2015 по 05.09.2015 - інспектора прикордонної служби 2 категорії - інструктор кінологічної групи кінологічного відділення відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_3 " ІІ категорії (тип В) ІНФОРМАЦІЯ_4 ); з 05.09.2015 по 23.06.2018 - інспектора прикордонної служби 2 категорії - інструктор кінологічної групи кінологічного відділення відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_5 " II категорії (тип А) ІНФОРМАЦІЯ_4 (І категорії). Крім того, у довідці від 09.07.2024 за №08/1568-24-Вих зазначено, що у 2013 році позивачу надавалася щорічна додаткова відпустка за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя та здоров`я за час проходження військової служби на відповідних посадах у 2012 році. Кількість ненаданих днів цієї відпустки за час проходження служби протягом 2013-2024 років становить 78 календарний день, у тому числі: - за час проходження служби у 2013 році - 7 дні; - за час проходження служби у 2014 році - 7 днів; - за час проходження служби у 2015 році - 7 днів; - за час проходження служби у 2016 році - 7 днів; В матеріалах справи відсутні відомості про виплату позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2013-2016 роки. Таким чином, компенсація за невикористані дні додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702, відповідачем не виплачена, що ним не заперечується. При цьому, саме на відповідача був покладений обов`язок здійснити при звільненні позивача виплату всіх без виключення належних позивачу сум, на які він мав право, чого в даному випадку відповідачем здійснено не було, чим допущено протиправну бездіяльність. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 мав право на отримання при звільненні з НОМЕР_3 прикордонного загону компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2013 2016 роки. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) №303-A, пункт 29). Також згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. З врахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 по справі № 480/5091/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич