Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/9550/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 січня 2026 р. Справа № 480/9550/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Чалого І.С., Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) на рішення Сумського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Є.Д. Кравченко) від 08.09.2025 по справі № 480/9550/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд: - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації щорічної додаткової відпустки, передбаченої постановою КМУ № 702, за 2012 та 2013 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби та щодо невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки за 2012 рік та 2013 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію неотриманого речового майна. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі № 480/9050/24 в частині позовних вимог - задоволено. Провадження у справі № 480/9550/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) в частині позовних вимог про визнання протиправної бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) щодо невиплати ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію неотриманого речового майна - закрито. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні з військової служби грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої Порядком надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702, за період з 2012 по 2013 роки. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої Порядком надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702, за період з 2012 по 2013 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що п. 8 ст. 10- 1 Закону № 2011-ХІІ передбачає, що інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. Тобто, цей пункт містить відсилочну норму до спеціального законодавства - в нашому випадку це Перелік №

702. Спеціальною нормою Переліку № 702 не передбачено механізму виплати компенсації у випадку невикористання додаткової відпустки. Вказує, що порядок виплати компенсації за невикористані відпустки врегульовано Постановою №100. Виплати, які здійснюються військовослужбовцям Державної прикордонної служби України під час звільнення, передбачені Інструкцією № 558, яка видана МВС на виконання абз. 2 ч. 4 ст. 9 Закону 2011-ХІІ. За приписами п. 4,5,6 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби за віком, станом здоровя, у звязку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, у разі невикористання ними щорічної та додаткової відпусток за поточний рік до одержання військовою частиною наказу (повідомлення) про звільнення з військової служби оплачується тривалість щорічної основної та додаткової відпусток, на які вони мають право в році звільнення. Таким чином, Інструкція № 558 передбачає компенсацію для військовослужбовців за невикористання додаткової відпустки за поточний рік за кожен місяць служби в рік звільнення. На даний час Інструкція № 558 в цій частині чинна, ніким не скасована. Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому проти задоволення заперечувала та просила відмовити. Вказала, що рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що у спірний період ОСОБА_1 перебувала на військовій службі у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (а.с. 55). Згідно з витягом з наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 22.10.2024 за № 1224-ОС (а.с. 14-15) припинено (розірвано) контракт, виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення ОСОБА_1 , звільнену з військової служби у запас наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 04.09.2024 № 998-ОС за пунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, пункту 3 частини 5 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 за № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу». Відповідно до довідки НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 05.09.2025 № 08/2846-25-Вих (а.с. 74), кількість ненаданих днів відпустки ОСОБА_1 за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702, становить 14 календарних днів, у тому числі: за час проходження служби у 2012 році - 7 днів; за час проходження служби у 2013 році - 7 днів. У зв`язку із ненарахуванням та невиплатою грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 2012-2013 рр. позивач звернулася до суду. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні з військової служби грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої Порядком надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702, за період з 2012 по 2013 роки, є протиправною. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно з абз. 1-2 ч. 4 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ, військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів. Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України. Кабінетом Міністрів України 01.08.2012 ухвалено постанову № 702 "Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах" (далі Постанова № 702). У додатку № 4 до постанови № 702 (далі Додаток № 4) закріплено перелік військових посад Держприкордонслужби, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку. З матеріалів справи судом встановлено, що згідно з відомостями, зазначеними у витягу з послужного списку, позивач дійсно проходила військову службу у НОМЕР_4 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України у спірному періоді, а саме: - 23.12.2011 по 10.05.2012 - інспектор прикорлонної служби 2 категорії 3 віділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІІ категорії (тип Б) АДРЕСА_1 ; - з 10.05.2012 по 29.07.2016 - інспектор прикордонної служби 2 категорії 3 віділення інспекторів прикордонної служби відсілу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІІ категорії (тип Б) АДРЕСА_1 . В свою чергу, відповідно до довідки НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 05.09.2025 № 08/2846-25-Вих (а.с. 74), кількість ненаданих днів відпустки ОСОБА_1 за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702, становить 14 календарних днів, у тому числі: за час проходження служби у 2012 році - 7 днів; за час проходження служби у 2013 році - 7 днів. Разом з тим, компенсація за невикористані дні додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702, відповідачем не виплачена, що не заперечується ним у відзиві. Відповідно до ч. 19. ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ, надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток припиняється, крім відпустки військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами; відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та в разі якщо дитина потребує домашнього догляду - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку (якщо обоє батьків є військовослужбовцями, - одному з них за їх рішенням); відпустки у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії. Частиною 17 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені пунктами першим, шостим та дванадцятим цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених пунктом першим цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів. Згідно з ч. 18 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ, в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися частина щорічної основної відпустки, а також відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення. Кожна із зазначених відпусток може бути надана тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Частина щорічної основної відпустки може бути надана один раз протягом календарного року за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. При цьому визначення поняття особливого періоду наведене у Законах України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" № 3543-XII від 21.10.1993 та "Про оборону України" № 1932-XII від 06.12.1991 (далі - Закони України № 3543-XII та № 1932-XII відповідно). Згідно зі статтею 1 Закону України № 3543-XII особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Статтею 1 Закону України № 1932-XII визначено особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Крім цього у статті 1 Закону України № 3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Так мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, у тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак, Законом України № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження нею військової служби. Також відповідно до п.6 розділу 8 глави V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558, У рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу. Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону України № 2011-ХІІ. Таким чином, з урахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що положеннями ст.10-1 Закону № 2011-ХІ та постанови КМ України № 702 не передбачено компенсацію для військовослужбовців за невикористання додаткової відпустки за поточний рік за кожен місяць служби (фактичний час) в рік звільнення та відповідно права на отримання компенсації за нереалізацію пільг, у тому числі такої як додаткова відпустка за всі роки, в яких така відпустка не використовувалася, є необґрунтованими нормативно. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 по справі № 480/9550/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов