Постанова Київський апеляційний суд № 755/21485/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Унікальний номер справи № 755/21485/25 Головуючий у суді першої інстанції - Коваленко І.В. Апеляційне провадження № 22-ц/824/7081/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 червня 2026 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Нежура В.А., судді Верланов С.М., Невідома Т.О., секретар Цуран С.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Пальчиком Володимиром Леонідовичем на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 16 грудня 2025 року про відмову у відкритті провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання факту неправильності в актовому запису та зобов`язання внести зміни в актовий запис, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання факту неправильності в актовому запису та зобов`язання внести зміни в актовий запис, в якому просить: - Визнати факт неправильності дати складання актового запису про народження № 221 (двісті двадцять один) складеного Берегівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Закарпатській області від 25 липня 1968 року та встановити, що правильною датою такого запису є 4 вересня 1968 року; - Визнати факт неправильності в актовому запису № 221 (двісті двадцять один) про народження складеного Берегівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Закарпатській області в частині зазначення: по батькові матері дитини « ОСОБА_2 » та встановити, що правильно по батькові матері дитини « ОСОБА_3 »; - Зобов`язати Дніпровський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни до дати складення актового запису № 221 (двісті двадцять один) складеного Берегівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Закарпатській області з 25 липня 1968 року на 04 вересня 1968 року. - Зобов`язати Дніпровський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни актового запису № 221 (двісті двадцять один) складеного Берегівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Закарпатській області, в частині «Відомості про матір» змінити по батькові матері з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 »; - Відшкодувати ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн з Державного бюджету України. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 16 грудня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі. Ухвалу суду мотивовано тим, що об`єктом розгляду у цій справі є питання щодо дотримання суб`єктом владних повноважень процедури розгляду звернення позивачів з заявою про визнання батьківства та про внесення змін до актового запису й оцінка правомірності висновку з відмови у задоволенні цього звернення, а отже така заява не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства. Не погодившись з ухвалою суду, позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на ухвалу, в якій просить суд скасувати ухвалу, посилаючись на порушення норм процесуального права та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В апеляційній скарзі зазначає, що позивач не порушував питання щодо дотримання суб`єктом владних повноважень процедури розгляду звернення позивачів з заявою про визнання батьківства та про внесення змін до актового запису й оцінка правомірності висновку з відмови у задоволенні цього звернення, а порушив питання визнання факту неправильності дати складання актового запису про народження № 221 та встановлення порядку виконання рішення суду і не просив визнати незаконною відмову відповідача, а тому спір у цій справі не має ознак публічно-правового. Відзиви на апеляційну скаргу не надходили. У судовому засіданні в апеляційному суді взяв участь представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Пальчик В.Л., який підтримав апеляційну скаргу, просили задовольнити її з викладених підстав. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України). Від Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі має ознак публічно-правового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Окрім того, зі змісту позовної зави вбачає відсутність спору щодо визнання батьківства, встановлення будь-яких фактів, а також інші вимоги які б підлягали розгляду в порядку цивільного судочинства. Колегія суддів не погоджується із цим висновком суду першої інстанції з таких підстав. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Вирішуючи питання про юрисдикцію спору, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа. У цій справі спірні правовідносини пов`язані з установленням дати складання актового запису про народження та по батькові матері дитини, і залежно від цього - правильності чи помилковості актового запису про її народження. Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 49 Цивільного кодексу України; далі - ЦК України). Актом цивільного стану є, зокрема, народження фізичної особи, встановлення її походження, та ін. (частина друга статті 49 ЦК України). Аналогічні за змістом приписи закріплені у статті 2 Закону України від 01 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі - Закон). Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи й офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті (частина перша статті 9 Закону). Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку (частина перша статті 22 Закону). Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану також регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 (далі - Правила). Згідно з пунктом 1.1 розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку. Відповідно до пункту 2.13 Правил підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану. У своїй позовній заяві ОСОБА_1 просила установити факт неправильності дати актового запису про народження та вказаного у ньому по батькові матері дитини та на підставі встановленого факту зобов`язати Дніпровський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни до актового запису. У справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає насамперед у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не має права виходити за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану. Перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, ЦК України та іншим законом, не є вичерпним (частина третя статті 270 ЦК України). Позивач звернувся до суду для захисту права на забезпечення органом державної влади особистого немайнового права (частина перша статті 273 ЦК України) на відображення достовірної інформації про місце народження ОСОБА_4 в актовому записі, а не для оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану. Таким чином, об`єктом перевірки судами в цій справі є встановлення обставин, що підтверджують або спростовують дату складання актового запису та фактичне по батькові матері дитини, та залежно від них вирішення питання про неправильність актового запису про народження в цій частині, а не дотримання Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) процедури розгляду звернення заявника про внесення змін до актового запису про народження № 221 року й оцінка правомірності дій щодо відмови в задоволенні цього звернення. З огляду на викладене колегія суддів не погоджується з висновками суду інстанції про те, що у сторін виник публічно-правовий спір стосовно оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису про народження особи, та вважає, що справа має розглядатися за правилами цивільного судочинства. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року по справі 466/1150/18. Правовий висновок щодо правильного застосування пункту 2.13 Правил викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року (справа № 425/2737/17), у якій зазначено, що суди за правилами цивільного судочинства повинні встановлювати обставини, що підтверджують або спростовують факт народження особи, та залежно від установлених обставин вирішувати питання про неправильність актового запису і зобов`язання відповідача внести зміни до цього запису. У справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема перевіряє, чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду в таких справах полягає насамперед у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не має права виходити за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану. За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у справі, що, як наслідок, призвело до неправильного вирішення питання та постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та доступу до суду. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з вимогами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи, що висновок суду першої інстанції про неможливість розгляду справи в порядку цивільного судочинства є помилковим, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Пальчиком Володимиром Леонідовичем задовольнити. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 16 грудня 2025 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст складено 22 червня 2026 року. Суддя-доповідач В.А. Нежура Судді С.М. Верланов Т.О. Невідома