Постанова Дніпровський апеляційний суд № 203/1196/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-з/803/289/26 Справа № 203/1196/25 Суддя у 1-й інстанції - Іваницька І. В. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О. ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА 23 червня 2026 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Свистунової О.В., Петешенкової М.Ю. при секретарі Пікос А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі заяву представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Релакс» про визнання трудового договору припиненим, - В С Т А Н О В И Л А : У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Приватного підприємства «Релакс» про визнання трудового договору припиненим. Рішенням Центрального районного суду міста Дніпра від 01 серпня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Додатковим рішенням Центрального районного суду міста Дніпра від 08 вересня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП «Релакс» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн. 18 вересня 2025 року до Дніпровського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду міста Дніпра від 01 серпня 2025 року. 14 жовтня 2025 року представником ПП «Релакс» - Шеметенко А.С. було подано апеляційну скаргу на додаткове рішення Центрального районного суду міста Дніпра від 08 вересня 2025 року. Крім того, 21 жовтня 2025 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла апеляційна скарга на додаткове рішення Центрального районного суду міста Дніпра від 08 вересня 2025 року. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2025 року рішення Центрального районного суду м. Дніпра від 01 серпня 2025 року скасовано, а позов ОСОБА_4 до ПП «Релакс» про визнання трудового договору припиненим задоволено частково. Зобов`язано ПП «Релакс» належним чином оформити звільнення з роботи з посади укладальник-пакувальник ОСОБА_1 відповідним наказом згідно з її письмовою заявою про звільнення за власним бажанням відповідно до вимог статті 38 КЗпП України, негайно видати ОСОБА_1 трудову книжку із записом про звільнення з посади укладальник-пакувальник за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Стягнуто з ПП «Релакс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток з 02 серпня 2024 року по 31 березня 2026 року в сумі 166 991,52 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди 2 000,00 грн та судовий збір в сумі 2 432,40 грн. В решті позову ОСОБА_1 - відмовлено. За результатами апеляційного перегляду вищевказаного додаткового рішення суду апеляційну скаргу ПП «Релакс» залишено без задоволення, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Дубовенко В.І. задоволено, а додаткове рішення суду Центрального районного суду міста Дніпра від 08 вересня 2025 року скасовано. 06 квітня 2026 року до Дніпровського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 - Дубовенко В.І. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у даній справі, в якій вона просить стягнути з відповідача ПП «Релакс» на користь позивача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій в сумі 72 000,00 грн. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23 червня 2026 року задоволено заяву представника ТОВ «Фабрика Релакс» про залучення до участі у справі правонаступника відповідача, а саме ТОВ «Фабрика Релакс» як процесуального правонаступника прав та обов`язків відповідача ПП «Релакс». Ознайомившись із матеріалами справи, колегія суддів вважає, що вказана заява підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст. 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. При вирішенні питання про розподіл судових витрат відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. У відповідності до ст. ст. 12, 46, 56 ЦПК України при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору. Витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування. З матеріалів справи вбачається, що інтереси ОСОБА_1 під час розгляду даної цивільної справи представляла адвокат Дубовенко Вікторія Ігорівна, яка діяла на підставі договору про надання правничої допомоги № 0816/24 від 16 серпня 2024 року. На підтвердження суми витрат на правничу допомогу представником позивача також надано копію додаткової угоди № 2 від 24 січня 2025 року до договору про надання правничої допомоги № 0816/24 від 16 серпня 2024 року та копію акта № 1 від 06 квітня 2026 року прийому-передачі послуг надання правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 0816/24 від 16 серпня 2024 року та додатковою угодою № 2 від 24 січня 2025 року. У п. 2 додаткової угоди № 2 від 24 січня 2025 року до договору про надання правничої допомоги № 0816/24 від 16 серпня 2024 року сторони домовились, що вартість послуг за надання правничої допомоги у загальній сумі становить 64 000,00 грн, яка складається з вартості кожного окремого пункту опису робіт (наданих послуг правничої допомоги) адвоката. Відповідно до вищевказаного акта № 1 від 06 квітня 2026 року загальна вартість послуг правничої допомоги складає 72 000,00 грн. У пункті 6.5 постанови від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 Верховний Суд зробив висновок, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу). Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAlliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. З огляду на викладене, керуючись принципом справедливості та верховенства права, а також виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру, а також, з урахуванням складності справи, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика Релакс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн. Визначений розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору. В іншій частині заява про ухвалення додаткового рішення у даній справі підлягає залишенню без задоволення. Керуючись ст. ст. 141, 270 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Заяву представника ОСОБА_1 Дубовенко Вікторії Ігорівни про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика Релакс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у суді першої та апеляційної інстанцій в сумі 5 000,00 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Вступна та резолютивна частини проголошені 23 червня 2026 року. Повний текст виготовлено 24 червня 2026 року. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді О.В. Свистунова М.Ю. Петешенкова