Ухвала КГС ВС № 906/407/26

УХВАЛА 24 червня 2026 року м. Київ cправа № 906/407/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснов Є. В., розглянувши матеріали касаційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ?Кам`янське? на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 27.04.2026 за заявою заступника керівника Житомирської окружної прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ?Кам`янське? про припинення володіння гідротехнічною спорудою, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження спорудами, ВСТАНОВИВ: Заступник керівника Житомирської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області звернувся з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ?Кам`янське? (далі - СТОВ ?Кам`янське?), у якому просить суд: - припинити право володіння Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Кам`янське" на споруду дамби, площею забудови 240 кв.м., за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н., тг. Оліївська, Комплекс гідротехнічних споруд №1, будинок 1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 3075918418040); - усунути перешкоди у здійсненні державою в особі Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області права користування та розпорядження спорудою дамби, площею забудови 240 кв.м. за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н., тг. Оліївська, Комплекс гідротехнічних споруд №1, будинок 1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 3075918418040) шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янське" №76972213 від 03.02.2025 на споруду дамби, площею 6,5 кв.м. за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н., тг. Оліївська, Комплекс гідротехнічних споруд №1, будинок 1 із закриттям відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 3075918418040); - припинити право володіння Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Кам`янське" на споруду дамби, площею 6,5 кв.м., за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н., тг. Оліївська, Комплекс гідротехнічних споруд №2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 36099993); - усунути перешкоди у здійсненні державою в особі Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області права користування та розпорядження спорудою дамби, площею 6,5 кв.м. за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н., тг. Оліївська, Комплекс гідротехнічних споруд №2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 36099993)) шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Кам`янське" № запису 17296 від 28.02.2012 на споруду дамби, загальною площею 6,5 кв.м. за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н., тг. Оліївська, Комплекс гідротехнічних споруд №2 із закриттям відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 36099993. Разом з позовною заявою заступник керівника Житомирської окружної прокуратури (далі - прокурор) подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на: - споруду дамби, площею забудови 240 кв.м., за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н., тг. Оліївська, Комплекс гідротехнічних споруд №1, будинок 1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3075918418040); - споруду дамби, площею 6,5 кв.м., за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н., тг. Оліївська, Комплекс гідротехнічних споруд №2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 36099993).02.03.2026 (через систему ?Електронний суд?) до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява від про забезпечення позову у справі №911/3284/25, у якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти на банківських рахунках, що належать Товариству в межах частини позовних вимог в розмірі 4 376 383,66 грн. Заява мотивована тим, що: - відповідач, виступаючи зареєстрованим власником спірного майна, може розпорядитись вказаним майном шляхом вчинення дій (правочинів) щодо нього на користь будь-яких третіх осіб та/або вчинити дії щодо зміни об`єкта нерухомого майна (зміна цільового призначення та/або поділ/об`єднання тощо), що в свою чергу, призведе до неможливості реального поновлення інтересів власника відповідного нерухомого майна (держави в особі відповідного органу) в межах даної справи, без нових звернень до суду; - заявлений захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на гідроспоруди є безпосередньо пов`язаним із предметом спору та не виходить за його межі. Таке обмеження права розпорядження нерухомим майном є співмірним, не порушує балансу інтересів сторін і гарантує ефективний захист прав Оліївської територіальної громади. Застосування арешту має метою запобігання відчуженню майна під час судового розгляду, забезпечить реальне виконання рішення суду у разі задоволення позову та виключить потребу в ініціюванні нових судових процесів. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 27.04.2026 заяву прокурора про забезпечення позову задоволено; вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на: - споруду дамби, площею забудови 240 кв.м., за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н., тг. Оліївська, Комплекс гідротехнічних споруд №1, будинок 1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3075918418040); - споруду дамби, площею 6,5 кв.м., за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н., тг. Оліївська, Комплекс гідротехнічних споруд №2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 36099993). Ухвала мотивована тим, що з огляду на предмет позову та специфіку правовідносин, що виникли між сторонами, запропонований прокурором захід забезпечення позову є доцільним, адекватним та співмірним, а невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні гідротехнічні споруди, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких прокурор звернувся до суду, у разі задоволення позову у даній справі. За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 залишено без змін ухвалу Господарського суду Житомирської області від 27.04.2026. Не погоджуючись із судовими рішеннями, 04.06.2026 (через систему ?Електронний суд?) СТОВ ?Кам`янське? звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 (повний текст складений 21.05.2026) та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 27.04.2026 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. Розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі, виходячи з такого. Статтею 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Враховуючи, що повноваження суду касаційної інстанції обмежено перевіркою правильності застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, зважаючи на особливий статус Верховного Суду, вирішення питання про можливість відкриття касаційного провадження відноситься до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг цим судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". Верховний Суд зазначає, що за загальним підходом інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту, матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Отже, суд має право вжити заходи забезпечення позову, передбачені, зокрема, у частині 1 статті 137 ГПК України. Колегія суддів зазначає, що правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України у контексті мети, підстав та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі №910/1686/24, від 26.08.2024 у справі №922/1454/24, від 11.02.2026 у справі №344/13201/23 тощо. У постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії. Верховний Суд виходить з того, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного спору. Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (пункт 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21. За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб. У даному випадку суди попередніх інстанцій, задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, встановили та виходили з того, що у даній справі між сторонами існує спір щодо гідротехнічної споруди дамби, площею забудови 240 кв.м., за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н., тг. Оліївська, Комплекс гідротехнічних споруд №1, будинок 1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3075918418040) та споруди дамби, площею 6,5 кв.м., за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н., тг. Оліївська, Комплекс гідротехнічних споруд №2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 36099993). Тобто, забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, відповідні вимоги пов`язані з предметом спору і спрямовані на забезпечення виконання судового рішення в разі задоволення позову. Так, суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції зазначив, що зважаючи предмет позову та специфіку правовідносин, що виникли між сторонами, надаючи оцінку запропонованому прокурором заходу забезпечення позову на предмет його доцільності, адекватності та співмірності, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні гідротехнічні споруди, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких прокурор звернувся до суду, у разі задоволення позову у даній справі. Вжиття вказаних заходів забезпечення позову спрямоване виключно на збереження існуючого становища до прийняття рішення у справі та спрямовані виключно на ефективний захист порушених прав та інтересів заявника у випадку задоволення позову. Як зазначив Верховний Суд, арешт майна за своєю суттю є тимчасовим заходом, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/4777/21, від 11.12.2023 у справі №922/3528/23, від 17.06.2022 у справі №908/2382/21. За висновками господарських судів, застосований захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту не позбавляє права власності відповідача на вказані об`єкти, такий захід є тимчасовим, а застосовані заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами та не порушують балансу інтересів сторін. Арешт має тимчасовий характер та скасовується (може бути скасований) в порядку, визначеному статтею 145 ГПК України. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 22.07.2019 у справі №914/120/19. від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20). З огляду на зазначене, Суд доходить висновку, що вжиті господарським судом, з яким погодився суд апеляційної інстанції, заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють спірні правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, що стало обґрунтованою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. З огляду на викладене, доводи викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків господарських судів та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм права під час прийняття оскаржуваних судових рішень. За змістом частини 2 статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою СТОВ ?Кам`янське?, оскільки правильне застосовування норм права господарськими судами під час прийняття оскаржуваних судових рішень є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Керуючись статтями 234, 235, 287 - 292, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №906/407/26 за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ?Кам`янське? на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 27.04.2026. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню Головуючий Г. М. Мачульський Судді Л. І. Рогач Є. В. Краснов