Постанова 4813 № 522/7276/25

Номер провадження: 22-ц/813/2255/26 Справа № 522/7276/25 Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.06.2026 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Сєвєрової Є.С., Таварткіладзе О.М. за участю секретаря: Зейналової А.Ф.к., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Одеської міської ради у справі за заявою Одеської міської ради, за участі заінтересованої особи: Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання спадщини відумерлою, на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси, постановлену під головуванням судді Бондар В.Я. 29 жовтня 2025 року у м. Одеса, встановила: У квітні 2025 року до суду першої інстанції надійшла заява Одеської міської ради про визнання відумерлою спадщини, у якій заявник просив визнати відумерлою спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що складається з 1/2 частин квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та цінних паперів АТ «ЕКСІМНАФТОПРОДУКТ» загальною номінальною вартістю 3,50 грн., що розміщені на рахунку № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 . На обґрунтування заяви зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, що складається з 1/2 частини квартири, загальною площею 42,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на квартиру зареєстровано за подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . На день смерті ОСОБА_2 з нею був зареєстрований та проживав її чоловік, а тому він вважається таким, що прийняв спадщину. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_1 . Спадкова справа після смерті ОСОБА_1 не заводилась, свідоцтво про право на спадщину не видавалося. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.04.2017 року у справі №522/25995/15-ц визнано відумерлою спадщину у вигляді 1/2 частини кв. АДРЕСА_2 , яка відкрилася після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Разом із тим, 1/2 частина квартири, що залишилась після смерті ОСОБА_2 , яку фактично прийняв ОСОБА_1 в силу приписів ст. 1277 ЦК України, теж має бути визнана відумерлою спадщиною. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29.10.2025 року заяву Одеської міської ради про визнання спадщини відумерлою було залишено без розгляду. В апеляційній скарзі представник Одеської міської ради просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не надано правової оцінки тому факту, що положеннями ст. ст. 1272, 1277 ЦК України чітко передбачено, що відсутність активних дій з боку спадкоємця за законом чи за заповітом протягом 6 місяців з часу відкриття спадщини свідчить про неприйняття ним спадщини, у той же час положення ст. 1277 ЦК України визначають факт неприйняття спадщини як одну з підстав для визнання спадщини відумерлою. У даному випадку, судом не було враховано, що з часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_1 минуло більше 10 років, проте станом на 05.06.2025 року спадкову справу після смерті останнього заведено не було. Сторони про розгляд справи на 16.06.2026 року були сповіщені належним чином, у судове засідання з`явився представник Одеської міської ради. Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника Одеської міської ради підлягає задоволенню, з наступних підстав. Згідно положень ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Як вбачається з матеріалів справи, 02.08.1974 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, про що вказано в повному витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00048433377 (а.с. 28-31). 23.04.1993 року Управління житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів видано свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_2 , згідно якого квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 36, 37). З 21.04.1981 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить лист Департаменту надання адміністративних послуг від 07.06.2024 року (а.с. 42). ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчить повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №0004843740 від 12.12.2024 (а.с.24-26). ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №5476 від 21.05.2014 року (а.с. 21-23). Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.04.2017 року у справі №522/25995/15-ц заяву Одеської міської ради було задоволено частково. Визнано спадщину у вигляді 1/2 (однієї другої) частини кв. АДРЕСА_3 , що відкрилася після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 відумерлою. В решті заяви відмовлено (а.с. 48-49). До майна ОСОБА_2 заводилась спадкова справа №132/2005р. за заявою ОСОБА_1 (а.с. 89-90). З копії спадкової справи вбачається, що ОСОБА_2 15.07.1997 року склала заповіт, яким частину квартири під АДРЕСА_2 заповіла ОСОБА_4 Заповіт зареєстрований в реєстр державним нотаріусом Коряченко А.А. (а.с.102). ОСОБА_1 04.07.2006 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_2 щодо спадкового майна: 14 штук простих іменних акцій, з належними дивідендами (а.с. 109). Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 на 1/2 частку квартири не видавалося, про що зазначено у листі Приморської державної нотаріальної контори у м. Одесі (а.с.131). З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №81428178 від 05.06.2025 вбачається, що інформація про спадкову справу до майна померлого ОСОБА_1 (а.с. 87). З рішення суду від 11.04.2007 року у справі №522/25995/15-ц вбачається, що ОСОБА_1 заповів свою частину кв. АДРЕСА_2 ОСОБА_4 . Залишаючи без розгляду заяву Одеської міської ради, суд першої інстанції виходив з того, що наявність заповіту, складеного Рижкіним В.М., свідчить про неможливість розгляду справи в порядку окремого провадження за заявою Одеської міської ради, адже складення заповіту на ім`я ОСОБА_4 свідчить про наявність спору між територіальною громадою міста Одеси та спадкоємцем ОСОБА_1 за заповітом. Однак, колегія суддів вважає такий висновок суду передчасним, з наступних підстав. У ч. 1 ст. 2 ЦПК України зазначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання спадщини відумерлою. Згідно з ч. 6 ст. 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Визначальною обставиною під час розгляду заяви про визнання спадщини відумерлою у порядку окремого провадження є те, що розгляд такої заяви не пов`язаний з наступним вирішенням спору про право цивільне. Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом. Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права. Відповідно до ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК Україна). Згідно з ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК України). За правилами ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. За правилами ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України). Відповідно до ч. 1-3 ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням. Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Частиною 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Відумерлою є спадщина, визнана такою на підставі встановлення судом існування (чи не існування) кількох юридичних фактів: факту смерті спадкодавця, відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від спадщини, неприйняття спадкоємцями спадщини чи відмови від її прийняття, дотримання органом місцевого самоврядування відповідної процедури. Суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону (ст. 338 ЦПК України). Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.02.2023 року в справі № 712/14171/21. Суди мають встановлювати, між ким існує спір, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право заявника на прийняття спадщини, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним (постанови Верховного Суду від 28.04.2021 року у справі № 520/19532/19, провадження № 61-13709св20; від 15.11.2021 року у справі № 554/10125/20, провадження № 61-12758св21; від 03.08.2022 року у справі № 759/12740/21, провадження № 61-126св22; від 29.01.2025 року у справі № 646/5897/24, провадження № 61-15521св24). У цій справі Одеська міська рада, звертаючись до суду із заявою, просила визнати відумерлою спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що складається з 1/2 частин квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , посилаючись на те, що з часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_1 минуло більше 10 років, однак спадкоємець за заповітом спадщини не прийняла. Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст. 76, 77 ЦПК України). Згідно із ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. У даному випадку судом першої інстанції не прийнято до уваги, що тривалий період часу, з 2014 року, спадщина, яка відкрилась після смерті ОСОБА_1 , що складається з 1/2 частин квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , ніким не прийнята, із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця протягом 12 років жодна особа не зверталась, як і не прийнято до уваги відсутність доказів, які підтверджували б фактичне прийняття спадщини відповідно до ст. 1269 ЦК України, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про залишення без розгляду заяви Одеської міської ради про визнання спадщини відумерлою. Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів доходить висновку про необхідність скасування ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 29.10.2025 року із направленням цивільної справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу представника Одеської міської ради задовольнити. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2025 року скасувати. Цивільну справу за заявою Одеської міської ради (за участі заінтересованої особи - Виконавчого комітету Одеської міської ради) про визнання спадщини відумерлою направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 24 червня 2026 року. Головуючий С.О. Погорєлова Судді Є.С. Сєвєрова О.М. Таварткіладзе