Постанова 4807 № 317/1628/15-ц

Дата документу 17.06.2026 Справа № 317/1628/15-ц ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №317/1628/15-ц Головуючий у 1- інстанції Сакоян Д.І. Провадження № 22-ц/807/1124/26 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2026 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Гончар М.С., Полякова О.З. за участю секретаря судового засідання Книш С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» на ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 09 березня 2026 року в частині відмови в задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» про зміну стягувача у виконавчому листі, поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, видачу дубліката виконавчого документа, заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Райфайзен Банк», ОСОБА_1 ,- ВСТАНОВИЛА: У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» звернулось до Запорізького районного суду Запорізької області із заявою про заміну стягувача у виконавчому листі, поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, видачу дубліката виконавчого документа. Заява вмотивована тим, що 01.07.2016 Запорізьким районним судом Запорізької області ухвалено рішення у справі № 317/1628/15-ц за позовом ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» заборгованість за кредитним договором № 014/17-43/789-33 від 10.07.2006 в сумі 4492,88 доларів США, а також судові витрати у розмірі 1180,37 грн. 23.11.2016 Апеляційним судом Запорізької області ухвалено рішення, яким рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 01.07.2016 змінено в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором № 014/17-43/789-33 від 10.07.2006, стягнуто заборгованість за кредитом у розмірі 3376,09 доларів США, заборгованість за відсотками у розмірі 270,86 доларів США, пеню у розмірі 19888,10 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. 14.11.2018 Верховним Судом винесено постанову, якою скасовано рішення Апеляційного суду Запорізької області від 23.11.2016, залишено в силі рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 01.07.2016. На виконання рішення суду видано виконавчий лист № 317/1628/15-ц. 29.01.2025 між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та АТ «ОКСІ БАНК» укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-75, відповідно до якого АТ «ОКСІ БАНК» набуло права вимоги за кредитним договором № 014/17-43/789-33 від 10.07.2006. 29.01.2025 між АТ «ОКСІ БАНК» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-75-1, відповідно до якого ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» набуло права вимоги за кредитним договором № 014/17-43/789-33 від 10.07.2006. Таким чином, на даний момент всі права кредитора належать ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», яке є правонаступником стягувача у виконавчому листі № 317/1628/15-ц. Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 01.07.2016 набрало законної сили 14.11.2018, а тому строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання встановлено до 14.11.2021. Отже, станом на 13.11.2025 строк пред`явлення виконавчого листа до виконання пропущено. 25.07.2019 Запорізьким районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управлення юстиції у Запорізькій області відкрито виконавче провадження № 59614458 на підставі виконавчого листа № 317/1628/15-ц, виданого Запорізьким районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 014/17-43/789-33 від 10.07.2006 в сумі 4492,88 доларів США, що еквівалентно 105629,12 грн. 05.11.2019 Запорізьким районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управлення юстиції у Запорізькій області винесено постанову про скасування процесуального документа відповідно до ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», ЄДРПОУ 23794014, не є юридичною особою та відповідно до того ж самого реєстру ПАТ «РАЙФФАЗЕН БАНК АВАЛЬ», ЄДРПОУ 23794014, не є відокремленим підрозділом юридичної особи. 05.11.2019 Запорізьким районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управлення юстиції у Запорізькій області винесено повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, оскільки відповідно до ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», ЄДРПОУ 23794014, не є юридичною особою та відповідно до того ж самого реєстру ПАТ «РАЙФФАЗЕН БАНК АВАЛЬ», ЄДРПОУ 23794014, не є відокремленим підрозділом юридичної особи. 30.12.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Шавлуковою З.А. відкрито виконавче провадження № 60942232 з примусового виконання виконавчого листа № 317/1628/15-ц, виданого Запорізьким районним судом Запорізької області про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/17-43/789-33 від 10.07.2006 в сумі 4492,88 доларів США, що еквівалентно 105629,12 грн. 14.02.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Шавлуковою З.А. винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання у зв`язку зі зміною назви стягувача, а саме ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» в особі Запорізької обласної дирекції (ЄДРПОУ 23794014) на АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ». 05.10.2020 втретє пред`явлено виконавчий лист № 317/1628/15-ц до виконання приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова К.К., яким 05.10.2020 винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання у зв`язку з тим, що заява про відкриття виконавчого провадження подана неналежним стягувачем, оскільки код ЄДРПОУ стягувача, зазначений у виконавчому документі, відрізняється від коду ЄДРПОУ, зазначеного у заяві про відкриття виконавчого провадження. У вересні 2021 року АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» звернулося до Запорізького районного суду Запорізької області із заявою про заміну сторони у справі шляхом заміни стягувача його правонаступником. 27.09.2021 Запорізький районний суд Запорізької області постановив ухвалу у справі 317/1628/15-ц, якою замінив первісного стягувача ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» в особі Запорізької обласної дирекції (ЄДРПОУ 23794014) на його правонаступника АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» (ЄДРПОУ 14305909), у виконавчому провадженні у цивільній справі № 317/1628/15-ц. 15.06.2022 Запорізьким апеляційним судом винесено постанову у справі № 317/1628/15, якою ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 27.09.2021 скасовано, прийнято нове судове рішення наступного змісту, яким заяву АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» задоволено, замінено первісного стягувача ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» на його правонаступника АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» у виконавчому листі, виданому у цивільній справі 317/1628/15-ц за позовом ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/17-43/789-33 від 10.07.2006. Банк подав заяву про заміну стягувача до закінчення встановленого законом строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, а саме за два місяці до його спливу. Однак у зв`язку з апеляційним переглядом ухвали суду щодо заміни стягувача, розгляд відповідного питання затягнувся, унаслідок чого строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання було пропущено. Оскільки банк був позбавлений можливості пред`явити виконавчі листи до виконання без постановленої ухвали про заміну стягувача, такий строк було пропущено з поважних причин, які не залежали від волі АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК». Станом на час звернення рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 01.07.2016 у справі № 317/1628/15-ц не виконано, ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» не має можливості задовольнити свої вимоги за кредитним договором № 014/17-43/789-33 від 10.07.2006 заборгованість за яким не погашена. Отже, задля поновлення порушених прав заявника, дотримання принципу обов`язковості судового рішення та враховуючи поважність причин пропуску строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання, постала необхідність у поновленні строку для пред`явлення виконавчого листа № 317/1628/15-ц, виданого Запорізьким районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості до виконання. Просили: замінити стягувача з АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» на ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» у виконавчому листі № 317/1628/15-ц, виданому Запорізьким районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» заборгованості за кредитним договором № 014/17-43/789-33 від 10.07.2006 в сумі 4492,88 доларів США, а також судових витрат у розмірі 1180,37 грн.; поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчого листа № 317/1628/15-ц, виданого Запорізьким районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» заборгованості за кредитним договором № 014/17-43/789-33 від 10.07.2006 в сумі 4492,88 доларів США, а також судових витрат у розмірі 1180,37 грн.; видати дублікат виконавчого листа № 317/1628/15-ц, виданого Запорізьким районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» заборгованості за кредитним договором № 014/17-43/789-33 від 10.07.2006 в сумі 4492,88 доларів США, а також судових витрат у розмірі 1180,37 грн. Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 09 березня 2026 року частково задоволено заяву про зміну стягувача у виконавчому листі, поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, видачу дубліката виконавчого документа. Замінено стягувача у виконавчому листі, виданому Запорізьким районним судом Запорізької області по цивільній справі № 317/1628/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/17-43/789-33 від 10.07.2006 в сумі 4492,88 доларів США, а саме: стягувача Акціонерне товариство «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» (код у ЄДРПОУ 14305909) на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (код у ЄДРПОУ 43453613, адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8). В іншій частині заяви відмовлено. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду ТОВ «Цикл Фінанс» подало апеляційну скаргу в якій просили ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 09 березня 2026 року в частині відмови в задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання скасувати та видачу дублікату виконавчого листа та ухвалити в цій частині постанову, якою поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання. В обґрунтування апеляційної скарги зазначають, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність поважних причин для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, що не відповідає фактичним обставинам справи та нормам процесуального права. Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, залишити без змін. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судове рішення, згідно зі ст. 263 ЦПК України, повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду в оскаржуваній частині відповідає. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція). За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини гарантії регламентовані статтею 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення ЄСПЛ у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року). Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. В силу вимог ст.367ч.1ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Ухвалу суду оскаржується в частині відмовлених вимог щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого документа, відтак колегія суддів здійснює перегляд ухвали виключно в частині про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого документа. Відмовляючи в задоволенні заяви в частині поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, видачу дубліката виконавчого документа, суд першої інстанції виходив з того, що заява про видачу дубліката виконавчого листа надійшла до суду після закінчення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, поважність причин пропуску стягувач не підтвердив та належним чином не обґрунтував, відтак відсутні підстави як для видачі дубліката виконавчого листа, так і для поновлення строку для пред`явлення його до виконання. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 01.07.2016 у цивільній справі № 317/1628/15-ц задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором. Суд першої інстанції розпорядився стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції заборгованість за кредитним договором № 014/17-43/789-33 від 10.07.2006 в сумі 4492,88 доларів США та судові витрати у розмірі 1180,37 грн. 23.11.2016 Апеляційним судом Запорізької області ухвалено рішення, яким рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 01.07.2016 змінено в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором № 014/17-43/789-33 від 10.07.2006, стягнуто заборгованість за кредитом у розмірі 3376,09 доларів США, заборгованість за відсотками у розмірі 270,86 доларів США, пеню у розмірі 19888,10 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. 14.11.2018 Верховним Судом винесено постанову, якою скасовано рішення Апеляційного суду Запорізької області від 23.11.2016, залишено в силі рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 01.07.2016. Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 27.09.2021 замінено первісного стягувача Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції на його правонаступника Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», у виконавчому провадженні у цивільній справі № 317/1628/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором. Постановою Запорізького апеляційного суду від 15.06.2022 ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 27.09.2021 у цивільній справі № 317/1628/15-ц скасовано, прийнято нове судове рішення наступного змісту. Заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про заміну сторони, шляхом заміни стягувача його правонаступником задовольнити. Замінити первісного стягувача Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» у виконавчому листі виданому у цивільній справі № 317/1628/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором. 29.01.2025 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» (первісний кредитор) та Акціонерним товариством «ОКСІ БАНК» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 114/2-75, згідно з умовами якого та відповідно до ст. 512-519 Цивільного кодексу України, первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (портфель заборгованості). Відповідно до реєстру боржників від 31.01.2025 до договору відступлення права вимоги № 114/2-75 Акціонерне товариство «ОКСІ БАНК» набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/17-43/789-33 від 10.07.2006. Платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 193996 від 29.01.2025 зафіксовано здійснення Акціонерним товариством «ОКСІ БАНК» на рахунок АТ «Райффайзен Банк» оплати за договором відступлення права вимоги № 114/2-75 від 29.01.2025. 29.01.2025 між Акціонерним товариством «ОКСІ БАНК» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 114/2-75-1, згідно з умовами якого та відповідно до ст. 512-519 Цивільного кодексу України, первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (портфель заборгованості). Відповідно до реєстру боржників від 31.01.2025 до договору відступлення права вимоги № 114/2-75-1 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/17-43/789-33 від 10.07.2006. Платіжною інструкцією № 9072 від 29.01.2025 зафіксовано здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» на рахунок Акціонерного товариства «ОКСІ БАНК» оплати за договором відступлення права вимоги № 114/2-75-1 від 29.01.2025. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. У пункті 3.4 вказаного Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. Одним з проявів верховенства права, - підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, - є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються. З огляду на приписи та правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб. Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року). У справі "Беллет проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії"). ЄСПЛ зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (§ 22, рішення ЄСПЛ у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03). Згідно зі сталою практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на доступ до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд. ЄСПЛ розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку (стаття 129-1 Конституції України). Пунктом 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства належить обов`язковість рішень суду. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду. Європейський суд наголосив, що п. 1 ст. 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»). У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (частини перша та друга статті 55 ЦПК України). У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (частини перша та друга статті 442 ЦПК України). Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина п`ята статті 442 ЦПК України). Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення (частини перша та друга статті 15 Закону про виконавче провадження). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України). Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України). Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього. Законодавець не ототожнює "процесуальне правонаступництво" і "заміну сторони виконавчого провадження", оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду. Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Згідно з приписами ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діє на час звернення до суду, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. На час набрання рішенням Запорізького районного суду Запорізької області у справі № 317/1628/15-ц законної сили, а саме 14.11.2018, діяла редакція Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ, статтею 12 якої були закріплені аналогічні положення. Судом першої інстанції зазначено, що із наявної у справі копії виконавчого листа № 317/1628/15-ц, виданого 22.12.2018 Запорізьким районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» заборгованості за кредитним договором № 014/17-43/789-33 від 10.07.2006, його строк пред`явлення до виконання до 14.11.2019 року. Постановою заступника начальника Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Тимофєєвої О.Г. від 25.07.2019 відкрито виконавче провадження № 59614458 щодо виконання виконавчого листа № 317/1628/15-ц, виданого 22.12.2018 Запорізьким районним судом Запорізької області, де боржником значиться ОСОБА_1 , стягувачем АТ «Райффайзен Банк Аваль». Постановою начальника Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Брєй О.В. від 05.11.2019 у виконавчому провадженні № 59614458 скасовано документ «Постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій» від 28.08.2019. 05.11.2019 заступником начальника Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Тимофєєвою О.Г. на адресу АТ «Райффайзен Банк Аваль» направлено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. Постановою приватного виконавця Шавлукової З.А. від 30.12.2019 відкрито виконавче провадження № 60942232 щодо виконання виконавчого листа № 317/1628/15-ц, виданого 22.12.2018 Запорізьким районним судом Запорізької області, де боржником значиться ОСОБА_1 , стягувачем АТ «Райффайзен Банк Аваль». 14.02.2020 приватним виконавцем Шавлуковою З.А. на адресу АТ «Райффайзен Банк Аваль» направлено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. 05.10.2020 приватним виконавцем Хохловим К.К. розглянуто заяву стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль» щодо примусового виконання виконавчого листа № 317/1628/15-ц, виданого 22.12.2018 Запорізьким районним судом Запорізької області, та направлено на адресу АТ «Райффайзен Банк Аваль» повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. Таким чином, виданий у даній справі виконавчий лист міг бути пред`явлений до виконання протягом трьох років, тобто до 14.11.2021 року. Питання про наявність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, видачі його дубліката чи інших процесуальних питань, які стосуються процедури пред`явлення виконавчого документа до виконання, пов`язані з процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні як юридичному процесі в силу умов частини п`ятої статті 15 Закону про виконавче провадження, а з процесуальним правонаступництвом, передбаченим статтею 55 ЦПК України, - в силу другої частини цієї статті. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №2-7763/10. Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або із спливом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки, якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини четвертої статті 4 Закону про виконавче провадження, пункт 1 частини першої статті 26 Закону N 606-XIV). Тобто за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження як завершальної стадії судового процесу спливає одночасно із строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Інше тлумачення закону (зокрема, про можливість здійснювати заміну сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того, чи закінчився встановлений строк пред`явлення до виконання наказу) означатиме, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість "штучно" збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути в невизначеному стані протягом тривалого строку. Таке тлумачення може порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства прав. Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13. Окрім цього, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі N 2-836/11 (пункт 35), якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви. Колегія суддів повною мірою погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» не навело поважних причин для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, адже укладаючи договір про відступлення права вимоги, новий кредитор прийняв на себе усі ризики, пов`язані з правом вимоги. Доводи апеляційної скарги щодо пропуску строку для звернення тільки на два місяці не є підставою для скасування належно мотивованої ухвали суду першої інстанції, оскільки тривалість пропуску не впливає на факт пропуску такого строку. На підставі зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання на підставі спливу строку на подання такої заяви. Згідно зі ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відмовляючи у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа, заміну стягувача та поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання, суд першої інстанції дотримався вимог процесуального закону. Безпідставними є посилання заявника апеляційної скарги на відповідну судову практику Верховного Суду, оскільки висновки у зазначених справах, і у справі, яка переглядається, як і встановлені фактичні обставини, є різними, у кожній із цих справ суди виходили з конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Інші твердження апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваної ухвали. Оскаржувана ухвала, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Порушень норм матеріального або процесуального права, які могли б призвести до скасування ухвали суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвалу суду першої інстанції постановлено із додержанням вимог закону і підстав для її скасування не вбачається. Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 376, 381-384ЦПК України, колегія суддів,- УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» залишити без задоволення. Ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 09 березня 2026 року в частині відмови в задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дублікату виконавчого листа залишити без змін. В іншій частині ухвала суду не оскаржувалась та не переглядалась. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 24 червня 2026 року. Головуючий Судді: