LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4818639/703/26

від 24.06.2026 ·

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 24 червня 2026 року м. Харків справа № 639/703/26 провадження № 22-ц/818/3063/26 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого - Пилипчук Н.П., суддів колегії Яцини В.Б., Мальованого Ю.М. за участю секретаря Муренченко С.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харків цивільну справу за заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУТ ЕНЕРГІЯ» про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУТ ЕНЕРГІЯ» до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Самофалової Оксани Юріївни на ухвалу Новобаварського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2026 року, постановлену суддею Труханович В.В., В С Т А Н О В И В : 03 лютого 2026 року ТОВ «ТУТ ЕНЕРГІЯ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , про витребування майна із чужого незаконного володіння, згідно якої просив суд витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 транспортний засіб марки «AUDI Q5» 2023 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , д.н.з. « НОМЕР_2 » та стягнути судові витрати. Також 03 лютого 2026 року представник позивача звернувся із заявою про забезпечення позову, в якій посилається на те, що право власності позивача на спірний транспортний засіб є беззаперечним та підтвердженим належними правовстановлюючими і реєстраційними документами, а також відомостями з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, які додані до позовної заяви. Відповідно до змісту доданих матеріалів вказаний автомобіль: 25.04.2023 пройшов первину реєстрацію за власником ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» (свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_3 ), 27.04.2023, на підставі акту (видаткової накладної) прийому-передачі, був переданий за договором фінансового лізингу ТОВ «ТУТ ЕНЕРГІЯ», 11.05.2024, після виконання договору фінансового лізингу, був перереєстрований на нового власника ТОВ «ТУТ ЕНЕРГІЯ» (свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_4 ). Після чого, на підставі наказу №02-06 від 06.02.2025 та довіреності від 06.02.2025 директора ТОВ «ТУТ ЕНЕРГІЯ» Платонова А.А., в яких були підроблені підписи від імені директора та підроблені відбитки печатки ТОВ «ТУТ ЕНЕРГІЯ», що підтверджується висновками судової комплексної експертизи (почеркознавча експертиза та технічна експертиза документів) НДЦ НСЕ МЮ №1438-95/2025.01-5 від 30.10.2025, впродовж короткого проміжку часу відносно цього автомобіля відбулися дві послідовні перереєстрації: 08.02.2025, за ОСОБА_2 , згідно договору купівлі-продажу №8783/25/1/000067, укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ «ДК КАР ТРЕЙД», який діяв у відповідності до договору комісії №8783/25/1/000067 від 07.02.2025, укладеним з фізичною особою ОСОБА_3 , та який, у свою чергу, діяв на підставі зазначених раніше наказу та довіреності, начебто наданих та підписаних директором ТОВ «ТУТ ЕНЕРГІЯ» Платоновим А.А. (свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_5 ), 13.02.2025, за ОСОБА_1 , згідно договору купівлі-продажу через електроні сервіси та зовнішні ресурси (свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_6 ). Враховуючи викладене, фактичним (титульним) власником транспортного засобу марки «AUDI Q5» 2023 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , д.н.з. « НОМЕР_2 » є ТОВ «ТУТ ЕНЕРГІЯ», оскільки подальше «відчуження» цього автомобіля відбулося поза волею директора і власника ТОВ «ТУТ ЕНЕРГІЯ» ОСОБА_4 , на підставі підроблених відбитків печатки ТОВ «ТУТ ЕНЕРГІЯ» та підписів від імені директора у наказі та довіреності. При цьому фактичним володільцем спірного транспортного засобу, ключів до нього та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, станом на дату подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову є ОСОБА_1 , оскільки саме за нею на теперішній час зареєстровано право на зазначений автомобіль. Представник позивача вважає, що за таких умов існує реальний та безпосередній ризик подальшого відчуження, приховування чи зміни правового режиму спірного автомобіля до вирішення спору по суті, що унеможливить або істотно ускладнить виконання потенційного рішення суду про витребування майна із чужого незаконного володіння. Ухвалою Новобаварського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2026 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУТ ЕНЕРГІЯ» про забезпечення позову у цивільній справі № 639/703/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУТ ЕНЕРГІЯ» до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння задоволено частково. Накладено арешт на транспортний засіб марки «AUDI Q5» 2023 року випуску, білого кольору, VIN-код НОМЕР_1 , д.н.з. « НОМЕР_2 »., який на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 , який належить на праві власності ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі представник представник ОСОБА_1 Самофалова О.Ю. просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що заявник повідомив, що у зв`язку із незаконною перереєстрацією транспортного засобу директор ТОВ «ТУТ ЕНЕРГІЯ» 11.02.2025 року звернувся до Дніпровського УП ГУНП в м. Києві з заявою про вчинення злочину. За вищевказаною заявою було внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025100040000515 за ч. 4 ст. 191 КК України. Однак з того часу, відповідач ОСОБА_1 діяла добросовісно і не відчужила транспортний засіб, який їй належить хоча мала таку можливість. До того ж, у вказаному кримінальному провадженні два рази було відмовлено у накладенні арешту на належний їй автомобіль, про що слідчими суддями Дніпровського районного суду м. Києва було постановлені відповідні ухвали. Таким чином, вважає, що посилання в заяві про можливість ймовірного не виконання рішення суду відповідачем без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для її задоволення. До того ж, судом при задоволенні заяви та накладенні арешту на автомобіль ОСОБА_1 обставини викладені у заяві не досліджувались, а доводи заявника не перевірялись. Як вбачається із оскаржуваної ухвали, позивачем не надано жодних доказів наміру відповідача здійснити відчуження автомобіля, що належить їй на праві приватної власності. Саме тому, вважає, що вжиття заходів не є необхідними. Також надала доповнення до апеляційної скарги, в яких просила долучити до матеріалів справи ухвалу від 09.04.2025 року у справі № 755/4753/25 (провадження 1- кс/755/1241/25); ухвалу від 10.12.2025 року у справі № 755/4753/25 (провадження 1- кс/755/4530/25), копію ухвали винесеної Печерським районним судом м. Києва від 09.06.2025 року у цивільній справі № 757/7371/25-ц за позовом ОСОБА_2 , яка є попереднім власником спірного автомобіля до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУТ ЕНЕРГІЯ», про стягнення боргу за договором позики в розмірі 1 553 800,00 грн, згідно якої вбачається наявність невирішеного фінансового конфлікту між сторонами, що має відношення до обставин даної справи. Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що надані до суду першої інстанції докази та викладені у заяві про забезпечення позову обґрунтування щодо накладення арешту на предмет спору в повній мірі підтверджують існування реальних загроз щодо подальшого відчуження, приховування чи зміни правового режиму спірного автомобіля до вирішення спору по суті, що унеможливить або істотно ускладнить виконання потенційного рішення суду про витребування майна із чужого незаконного володіння. Реальність загрози невиконання або ускладнення виконання рішень обумовлюється швидкою послідовністю перереєстрацій транспортного засобу з титульного власника на нових набувачів, характером і способом його вибуття з володіння власника (підроблення підписів та відбитків печатки в документах підприємства), а також мобільністю предмета спору. А відтак, застосування заборонних заходів у вигляді накладення арешту на спірний транспортний засіб є єдиним дієвим способом зберегти статус-кво та забезпечити реальну виконуваність рішення. Просить стягнути 20000 грн. витрат на правову допомогу. У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне відмовити у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного. Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на предмет позовних вимог, які заявлені позивачем, існує ризик того, що з метою уникнення виконання рішення суду відповідач, можливо, буде діяти недобросовісно та відчужить належний їй автомобіль, а отже, невжиття заходів забезпечення позову щодо спірного автомобіля призведе до порушення прав позивача у разі задоволення позову та виключить можливість ефективного виконання судового рішення. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів позовної заяви, представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУТ ЕНЕРГІЯ» звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_1 , про витребування майна із чужого незаконного володіння. Предметом даного спору є витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 транспортного засобу марки «AUDI Q5» 2023 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , д.н.з. « НОМЕР_2 ». Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України). За роз`ясненнями, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006, №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. За приписами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. За змістом ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Європейський суд з прав людини нагадує, що ст. 13 Конвенції гарантує наявність на національному рівні засобу правового захисту для реалізації прав і свобод, визначених у Конвенції, у якій би формі вони не забезпечувались у національному правовому полі. Сфера зобов`язань Договірних держав за ст. 13 коливається в залежності від природи скарги заявника; проте засіб юридичного захисту, якого вимагає ст. 13, має бути «ефективним» як на практиці, так і за законом («Кудла проти Польщі» [GC], №30210/96, п. 157, ECHR 2000-XI). Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності («Міфсуд проти Франції» [GC], №57220/00, ECHR 2002-VIII) (рішення від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України», заява N 11901/02 Страсбург). У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. У постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №754/4437/18 (провадження №61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 (провадження №14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача». Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. З матеріалів справи вбачається, що предметом даного спору є витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 транспортного засобу марки «AUDI Q5» 2023 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , д.н.з. « НОМЕР_2 », та за твердженням позивача, існує реальний та безпосередній ризик подальшого відчуження, приховування чи зміни правового режиму спірного автомобіля до вирішення спору по суті. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що можливість ОСОБА_1 в будь-який момент розпорядитися спірним автомобілем, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення щодо витребування спірного автомобіля, якщо таке буде ухвалене. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_1 , оскільки арештоване майно фактично перебуватиме у володінні та користуванні останньої, а обмежується лише можливість розпорядження ним. Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення шкоди позивачу. Встановивши, що між сторонами виник спір з приводу правомірності набуття відповідачем спірного автомобіля, враховуючи предмет спору та зміст позовних вимог, реальну можливість відповідача відчужити вказаний транспорт третім особам, суд першої інстанції правильно вказав про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірний автомобіль, оскільки у випадку відчуження даного автомобілю третім особам ускладнить подальше виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, тобто можливість поновлення прав позивача, за захистом яких він звернулась до суду, в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення заяви. Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції правильно застосувавши норми матеріального права, обґрунтовано задовольнив заяву про забезпечення позову, у зв`язку з чим на підставі статті 375 ЦПК України апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувана ухвала - залишенню без змін. Питання щодо стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги на цій стадії не вирішується, оскільки розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується справа по суті. Керуючись ст. ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Самофалової Оксани Юріївни - залишити без задоволення. Ухвалу Новобаварського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2026 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді В.Б. Яцина Ю.М. Мальований

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»