Постанова 4808 № 344/18719/25

Справа № 344/18719/25 Провадження № 33/4808/177/26 Категорія ст.130 ч.1 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Андрусів Л. М. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 червня 2026 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 який проживає по АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто в дохід держави судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень, - в с т а н о в и в: Судом першої інстанції встановлено, що 13 жовтня 2025 року о 00 год. 43 хв. по вул. Довженка, 21А в м. Івано-Франківськ, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «BMW 328І» номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Drager Alkotest 6810». Відповідно до тесту номер 2114 від 13.10.2025 року, результат огляду позитивний 1,96 проміле. Водій з результатом згідний. Від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9.а ПДР України. Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського міського суду від 27.01.2026 року за ч.1 ст. 130 КУпАП та провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Вказує, що не згідний із даною постановою у зв`язку з невідповідністю висновків судді обставинам справи, а також через порушення при винесенні оскаржуваної постанови норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що під час судового розгляду залишено поза увагою доводи захисника про те, що мало місце порушення права на захист, працівниками поліції не роз`яснено порядку проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, не вручено водієві письмове направлення для проходження медичного огляду, а також не вручено копію протоколу про адміністративне правопорушення. В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник адвокат Дутчак Т.Г. не з`явилися. Адвокат Дутчак Т.Г. 19.06.2026 року подав повідомлення в якому просив у зв`язку із зайнятістю його в інших судових засіданнях визнати його неявку до суду апеляційної інстанції поважною та зазначив про те, що питання щодо можливості розгляду провадження без його участі вирішити на розсуд суду у відповідності до вимог ст.268 КУпАП. В телефонному режимі захисник адвокат Андрійків Х.І. повідомила, що не представляє інтереси ОСОБА_1 . Апеляційний суд вважає, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисник дійсно можуть заявляти клопотання перед судом про відкладення розгляду справи, якщо існують поважні причини, які не дозволяють їм приймати участь у судовому засіданні. Разом з тим, клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливість приймати участь у судовому засіданні не є безумовною правовою підставою для відкладення розгляду справи і сторона, яка просить відкласти розгляд справи повинна довести реальну наявність обставин на які вона посилається, обґрунтувати поважність причин, які не дозволяють їй приймати участь у судовому засіданні. Крім того, клопотання про відкладення розгляду провадження не повинні мати систематичний характер та унеможливлювати розгляд провадження судом протягом розумного строку. Апеляційний суд вважає, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності та її захисник повинні добросовісно використовувати надані процесуальні права, не зловживати ними та зобов`язані демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання. Під зловживанням правом, як матеріальним, так і процесуальним, Європейський Суд з прав людини у своїй практиці розуміє таке його використання, яке спрямоване на боротьбу із закладеним у ньому ж позитивним регулятивним потенціалом, в тому числі, що суперечить принципу правової визначеності. За своєю суттю дії, спрямовані на зловживання процесуальними правами, хоч і виглядають як дії, спрямовані на повне та всебічне дослідження обставин справи або захист порушеного права стороною процесу, однак по суті вони направлені на деструктивність судового розгляду. Апеляційний суд звертає увагу, що вищевказане провадження неодноразово призначалося до розгляду в суді апеляційної інстанції, а саме на 26.02.2026 року, 26.03.2026 року, 24.04.2026 року, 21.05.2026 року, 08.06.2026 року, 15.06.2026 року, 19.06.2026 року. При цьому переважна більшість відкладень розгляду справи була зумовлена поданням відповідних клопотань захисником або особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. Апеляційний суд звертає увагу, що учасники самостійно, відповідно до принципу диспозитивності, вирішують питання щодо участі в судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії). Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційному порядку оскаржується рішення, яким ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення і в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у зв`язку з чим участь цієї особи в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 може бути проведений без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисника. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав. Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності. Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші. Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності. Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України») Так, під час апеляційного розгляду справи, судом апеляційної інстанції у повному обсязі були реалізовані права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо права скористуватись юридичною допомогою професійного захисника та були перевірені її доводи щодо невинуватості у вчиненні правопорушення, внаслідок чого було встановлено, що вони є безпідставними та повністю спростовуються сукупністю досліджених доказів. Апеляційний суд вважає, що допущені судом першої інстанції порушення процесуального закону не можуть бути безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом. Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення. Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства. Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду. Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення. Так, враховуючи, що в своїх доводах ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції у повному обсязі перевірив вищевказані доводи та прийшов до висновку, що вони повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зокрема, згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №481689 від 13.10.2025 (а.с. 1), ОСОБА_1 звинувачується в тому, що 13.10.2025 року о 00 год. 43 хв. в м. Івано-Франківськ, вул. О. Довженка, 21а керував ТЗ БМВ 3 д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу Драгер Алкотест 6810. Відповідно до тесту №2114 від 13.10.2025 року, результат огляду позитивний 1,96 проміле. Водій з результатом згідний. Від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі відмовився, порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Відповідно до виписаних у статтях 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів. В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду. В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що він звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, тобто порушенні вимог п. 2.9 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Протокол складений уповноваженою особою інспектором 1 взводу 2 роти 1 БУПП в Івано-франківській області старшим лейтенантом поліції Довжук С.Д. із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП та підписаний уповноваженою особою та особисто ОСОБА_1 . При цьому, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 був присутній при його складанні, ознайомлений із його змістом, йому були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи в Івано-Франківському міському суді. У графі протоколу, де передбачені пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено, що ОСОБА_1 від надання пояснень відмовився, згідно ст. 63 Конституції України. Додатково в протоколі зазначено про те, що у водія було тимчасово вилучене посвідчення водія НОМЕР_2 та виданий тимчасовий дозвіл на керування транспортним засобом НОМЕР_3 . Апеляційний суд звертає увагу, що не знайшли свого підтвердження доводи про невручення копії протоколу про адміністративне правопорушення. Як убачається з відеозапису, після складення адміністративних матеріалів ОСОБА_1 було ознайомлено зі змістом протоколу, повідомлено про дату та місце розгляду справи, вручено тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами та копію протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно до роздруківки приладу «Драгер Алкотест 6810», огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку зі згоди водія ОСОБА_1 проводився із застосуванням спеціального приладу «Drager Alkotest 6810», результат огляду становить 1,96 % проміле. ОСОБА_1 власним підписом засвідчив, що він ознайомлений із результатом огляду. (а.с. 2). Так, відповідно до Акту огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів вбачається, що у зв`язку із наявністю в ОСОБА_1 ознак сп`яніння у вигляді: запаху алкоголю з порожнини рота, поведінкою, що не відповідає обстановці, поліцейським було проведено огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу Алкотест 6810 ARBH-0664 та отримано позитивний результат огляду 1,96 % проміле, з яким водій ознайомлений, що засвідчив власним підписом. (а.с. 3) Згідно даних направлення в КНП «ПОК ЦПЗ ІФ ОР» на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Від огляду особа, що притягається до адміністративної відповідальності відмовився. (а.с. 4) Посилання апелянта на невручення письмового направлення на медичний огляд є безпідставними, оскільки необхідність у його оформленні відсутня за обставин, коли особа водій транспортного засобу не заперечує позитивний результат огляду, який проведено із застосуванням спеціального технічного засобу та не бажає його спростувати шляхом повторного огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я. Також до матеріалів справи долучені: зобов`язання до протоколу про адміністративне правопорушення пр. відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом протягом 24 годин (а.с. 5), заявка ОСОБА_1 про отримання судової повістки в електронній формі за допомогою SMS-повідомлення (а.с. 6), постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5923198 (а.с. 7), копія свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (а.с. 8), інформація щодо посвідчення водія ОСОБА_1 (а.с. 9) Так, відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції. Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. (а.с. 10). З відеозапису вбачається, що транспортний засіб марки BMW, рухаючись на значній швидкості, ледь не здійснив наїзд на працівника поліції, який у цей час здійснював зупинку іншого транспортного засобу. Після цього працівник поліції розпочав переслідування вказаного автомобіля на службовому транспортному засобі та згодом його зупинив. Після зупинки водію ОСОБА_1 було запропоновано вийти з транспортного засобу та надати для перевірки документи. Надалі працівником поліції проведено поверхневу перевірку водія та його речей. Під час спілкування з ОСОБА_1 на запитання щодо вживання алкогольних напоїв останній повідомив, що вживав алкоголь нещодавно. У зв`язку з цим працівники поліції повідомили йому про наявність ознак алкогольного сп`яніння, а саме запаху алкоголю з порожнини рота та поведінки, що не відповідала обстановці, після чого запропонували пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Drager», на що водій погодився. Перед проведенням огляду ОСОБА_1 було надано мундштук для перевірки цілісності упаковки та роз`яснено порядок проведення огляду і допустимі норми вмісту алкоголю. За результатами тесту №02114 приладом зафіксовано 1,96 проміле алкоголю. З отриманим результатом водій погодився. Після цього йому було запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров`я, однак від такого огляду він відмовився. У зв`язку з виявленим фактом керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Надалі працівники поліції здійснили огляд транспортного засобу та перевірку осіб, які перебували в ньому як пасажири, а також оформили відповідні адміністративні матеріали. Після складення протоколу ОСОБА_1 було ознайомлено з його змістом, повідомлено про розгляд справи в Івано-Франківському міському суді, від надання письмових пояснень він відмовився, отримав тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами та копію протоколу про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що зі змісту вищевказаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом та саме як водій транспортного засобу погодився пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу поліцейським на місці зупинки транспортного засобу. Так, в матеріалах справи відсутні дані, які свідчать про те, що водій транспортного засобу не погоджувався із результатами огляду, який було проведено поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу, а його процесуальна поведінка після проходження огляду свідчить про те, що він не заперечував результати огляду та погоджувався з ними. Так, з відеозапису вбачається, що перед проведенням огляду на стан алкогольного сп`яніння працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 порядок проходження такого огляду, принцип роботи спеціального технічного засобу «Drager», а також допустимі норми вмісту алкоголю в організмі. Крім того, водію було надано можливість перевірити цілісність упаковки мундштука перед проведенням тестування. Після отримання результату огляду працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я, однак останній від такого огляду відмовився. Відмова водія транспортного засобу пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі свідчить про те, що він не бажає скористатися своїм правом на спростування отриманого результату шляхом проведення такого огляду професійним лікарем у закладі охорони здоров`я та фактично погоджується з отриманим позитивним результатом огляду на стан сп`яніння. Дані відеозапису повністю узгоджуються із даними акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 3). Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів. Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків. Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Апеляційний суд вважає, що відеозаписи є вичерпно інформативними, належними та допустимими доказами, отриманими у встановленому законом порядку, дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Так, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Вищевказані відеозаписи у сукупності з іншими доказами по справі повністю доводять факт керування транспортним засобом водієм ОСОБА_1 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння. Апеляційним судом не встановлено істотних порушень Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018р. які свідчать про те, що вказані відеозаписи необхідно визнати як недопустимі докази. Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів. Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків. Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП , за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків. Апеляційний суд звертає увагу на те, що притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп`яніння пов`язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян. Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення. Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами. При накладенні стягнення судом першої інстанції враховано характер вчиненого та його суспільну небезпеку, особу правопорушника, ступінь його вини та ставлення до вчиненого. З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається. Керуючись ст. 294 КУпАП,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв