Постанова 4808 № 344/20740/24

Справа № 344/20740/24 Провадження № 33/4808/194/25 Категорія ст.124, ст.130 ч.1 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Зеленко О. В. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 вересня 2025 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Хоптія М.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 січня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає по АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено адміністративні стягнення: - за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень; - за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. На підставі ст. 36 КУпАП визначено остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто 605,60 гривень судового збору,- в с т а н о в и в : Судом встановлено, що ОСОБА_1 порушив Правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу, будучи учасником дорожнього руху та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, будучи особою, яка керує транспортним засобом, за наступних обставин. Так, 14 листопада 2024 року о 23 год. 04 хв. у м. Івано-Франківськ по вул. Б. Лепкого, 51 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Audi» моделі «e-tron», д.н.з. НОМЕР_1 , будучи неуважним, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, у результаті чого здійснив наїзд на перешкоду (бордюр). Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Крім того, 14 листопада 2024 року о 23 год. 04 хв. у м. Івано-Франківськ по вул. Б. Лепкого, 51 водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Audi» моделі «e-tron», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки автомобіля за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest» та у закладі охорони здоров`я КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» ОСОБА_1 відмовився. Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 січня 2025 року та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення у його діях. Вважає, що оскаржувана постанова винесена з грубим порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, а також не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому розгляду справи. Стверджує, що працює інтерном-ортопедом у травмпункті у КНП «ОКЛ ІФ ОР» та на час події 14.11.2024 року мав кілька нічних чергувань підряд, почувався недобре, а тому за кермо сів його колега ОСОБА_2 , який мав відвести його додому. По дорозі водій автомобіля ОСОБА_2 не впорався з керуванням та виїхав на обочину, пошкодив заднє ліве колесо, яке фактично розрізало об бордюр, у зв`язку з цим посварився з останнім і той поїхав до себе додому. Коли через 10 хвилин приїхала патрульна поліція, то він сидів на центральній консолі та переключав підвіски у режимі домкрата для заміни колеса. Не заперечує, що дійсно відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки не був за кермом і не вважав необхідним такий огляд. Стверджував, що суд першої інстанції формально підійшов до розгляду провадження не дослідив належним чином сукупність доказів які містяться в матеріалах провадження не допитав в судовому засіданні свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , не спростував доводи про відсутність будь-яких ознак сп`яніння у ОСОБА_1 , який не був водієм транспортного засобу і не повинен був виконувати безпідставну вимогу працівників поліції щодо проходження огляду на стан сп`яніння. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги свідчення працівників КП Муніципальна інспекція «Добродій» ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , які є суперечливими та непослідовними та носять упереджений характер. При цьому, звертає увагу на те, що вищевказані свідки не допитувались в судовому засіданні суду першої інстанції. Звертає увагу, що у протоколах про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП та постанові про притягнення його адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 126 КУпАП вказані різні години та різні дні, які стосуються обставин події. Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам, передбаченим КУпАП. Крім того, в протоколі зазначено газоаналізатор Drager Alcotest, однак такого газоаналізатора не існує, а тому ОСОБА_1 обґрунтовано відмовився від проходження огляду. Зазначає, що в матеріалах провадження відсутні будь-які докази, які свідчать про те що ОСОБА_6 керував транспортними засобом який належить його матері та чинив дорожньо-транспортну пригоду внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб. Звертає увагу на те, що працівники поліції не були очевидцями керування ТЗ ОСОБА_1 та безпідставно склали стосовно нього протоколи про притягнення його до адміністративної відповідальності. Просив скасувати постанову суду та закрити провадження у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП. В судовому засіданні апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник адвокат Хоптій М.В. підтримали вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просили скасувати постанову суду та закрити провадження у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав. Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності. Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші. Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності. Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України») Так, під час апеляційного розгляду справи, судом апеляційної інстанції у повному обсязі були реалізовані права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо права скористуватись юридичною допомогою професійного захисника та були перевірені її доводи щодо невинуватості у вчиненні правопорушення, внаслідок чого було встановлено, що вони є безпідставними та повністю спростовуються сукупністю досліджених доказів. Апеляційний суд вважає, що допущені судом першої інстанції порушення процесуального закону не можуть бути безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом. Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення. Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства. Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду. Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення. Так, враховуючи, що в своїх доводах ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне у повному обсязі перевірити вищевказані доводи. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 122-4, ст. 124 КУпАП. Правильність вищевказаних висновків суду першої інстанції, на переконання апеляційного суду, повністю доводиться зібраними та дослідженими судом доказами. Статтею 254 КУпАП передбачено, що у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення. За змістом рішення Європейського суду по справі «Ґалстян проти Вірменії», протокол про адміністративне правопорушення, який містить обвинувачення та є головним доказом по справі, повинен мати відомості про точний час, коли цей документ був пред`явлений особі, яка притягається до відповідальності та чи мала вона достатній час на ознайомлення з ним. Відповідно до виписаних у статтях 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів. В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду. Так, в рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. Згідно приписів ст. 256 КУпАП, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: суть адміністративного правопорушення; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції належним чином дослідив протоколи про адміністративні правопорушення від 29.09.2024 щодо ОСОБА_1 та надав їм належну правову оцінку. Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №173884 від 15.11.2024 року, вбачається 14.11.2024 року о 23 год. 04 хв. в м. Івано-Франківськ, вул. Богдана Лепкого, 51, водій ОСОБА_1 керував ТЗ Audi E-Tron д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп`яніння: запахом алкоголю з порожнини рота, поведінкою, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки ТЗ за допомогою газоаналізатора Alcotest та в закладі охорони здоров`я КНП «ПОК ЦПЗ ІФ ОР» ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №173893 від 15.11.2024 року, вбачається, що 14.11.2024 року о 23 год. 04 хв. в м. Івано-Франківськ, вул. Богдана Лепкого, 51, водій ОСОБА_1 керував ТЗ Audi E-Tron д.н.з. НОМЕР_2 будучи не уважним, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням в результаті чого здійснив наїзд на перешкоду, бордюр, внаслідок чого ТЗ зазнало механічних пошкоджень з матеріальними збитками, чим порушив п.2.3.б, п. 12.1 ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП. Апеляційний суд вважає, що висунуті ОСОБА_1 обвинувачення носять конкретний характер та дозволяли останньому зрозуміти суть обвинувачення та забезпечити ефективний захист своїх інтересів в суді. Так, відповідно до вищевказаних протоколів про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 звинувачується в тому, що не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням в результаті чого здійснив наїзд на перешкоду, бордюр, внаслідок чого ТЗ зазнало механічних пошкоджень з матеріальними збитками та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, чим порушив п.2.3.б, п. 12.1 , п.2.5 ПДР України. Протоколи про адміністративні правопорушення складені уповноваженою на те особою інспектором 2 взводу 2 роти УПП БУПП в Івано-Франківській області лейтенантом поліції Глинською І.І. із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП, підписаний уповноваженою на те особою та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . Даними відеозаписів встановлено, що ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом протоколів, з правами та обов`язками відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, з інформацією про розгляд справи в Івано-Франківському міському суді та отримав копії протоколів. Протоколи про адміністративні правопорушення, на думку апеляційного суду, містять достатні та переконливі дані, які дозволяють встановити порядок вчинення процесуальних дій, свідчать про обізнаність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про зміст висунутих обвинувачень, наявність реальної можливості організувати ефективний захист своїх інтересів. Протоколи про адміністративне правопорушення відповідають вимогам ст. 256 КУпАП і не містять недоліків, які б свідчили про істотне порушення права на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Апеляційним судом не встановлено порушень вимог статей 254, 255, 256 КУпАП. Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про безпідставність доводів про закриття справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП з огляду на те, що у постанові про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП вказано дату вчинення правопорушення 15.11.2024. Так, суд обґрунтовано вказав, що розглядає справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП виключно у межах обвинувачення згідно протоколу серії ЕПР №173893 а серії ЕПР №173884, у яких датою вчинення правопорушень зазначено 14.11.2024, що підтверджено матеріалами справ та поясненнями ОСОБА_1 , наданими безпосередньо у судовому засіданні. Зі змісту доводів особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Хоптія М.В., вбачається що вони не заперечують наявність дорожньо-транспортної пригоди яка сталася 14 листопада 2024 року о 23 год. 04 хв. у м. Івано-Франківськ по вул. Б. Лепкого, 51 внаслідок наїзду автомобіля марки «Audi» моделі «e-tron», д.н.з. НОМЕР_1 на перешкоду (бордюр) та заподіяння механічних пошкоджень з матеріальними збитками. При цьому, останні визнають що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу працівників поліції, однак стверджують, що останній не керував транспортним засобом, не вчиняв дорожньо-транспортної пригоди та правомірно відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки не був водієм транспортного засобу. Так, в своїх поясненнях ОСОБА_1 стверджує, що дорожньо-транспортну пригоду вчинив інший водій ОСОБА_5 і саме останній був водієм транспортного засобу, однак залишив місце події ще до приїзду працівників поліції. Зокрема, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисника адвоката Хоптія М.В. було допитано свідка ОСОБА_5 , який пояснив, що 14.11 2024 року він разом з ОСОБА_1 , після роботи поїхали на конференцію, яка проводилась в приміщенні ресторану «Винотека», де перебували приблизно до 22 год. 50 хв. Стверджує, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 погано почував себе після нічних чергувань, то він сів за кермо транспортного засобу та повинен був відвезти останнього та ще одного знайомого до дому. Під час руху транспортного засобу, виявили, що автомобіль має проблеми у керуванні та вибиває помилку, щодо низького тиску в колесах, а тому він заїхав на тротуар та переконався в тому, що дійсно спустило колесо. Зазначає, що між ним та ОСОБА_1 виник конфлікт, оскільки останній звинувачував його в тому, що впав тиск в задньому колесі у зв`язку з чим він викликав собі «таксі» та поїхав додому, а ОСОБА_1 залишився на місці. До матеріалів провадження за клопотанням ОСОБА_1 та його захисника адвоката Хоптія М.В. було долучено письмові пояснення свідка ОСОБА_5 , які аналогічні тим, які він надав в судовому засіданні суду апеляційної інстанції. ( а.п.152) Апеляційний суд вважає безпідставними доводи стосовно того, що ОСОБА_1 не може бути суб`єктом правопорушень, оскільки не керував транспортним засобом марки «Audi» моделі «e-tron», д.н.з. НОМЕР_1 і не вчиняв дорожньо-транспортної пригоди, а транспортним засобом керував свідок ОСОБА_5 , який залишив місце події до приїзду працівників поліції. Апеляційний суд вважає, що вищевказані доводи носять суперечливий та непослідовний характер, суперечать встановленим судом фактичним обставинам та повністю спростовуються сукупністю доказів, які були досліджені судом першої інстанції. Так, відповідно до статті 251 КУпАП, відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені долучені до протоколів про адміністративні правопорушення відеозаписи з нагрудних відеокамер інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколів про адміністративні правопорушення. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчинених адміністративних правопорушень. Зокрема, відеозаписами зафіксовано (clip-0) прибуття працівників поліції на місце ДТП, де водій ОСОБА_1 перебуває всередині транспортного засобу на місці водія транспортного засобу, у зв`язку з чим його просять надати документи: посвідчення водія. Далі водій виходить з салону та міняє колесо, а працівниця поліції запитує, чи останній вживав алкогольні напої і пропонує пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, оскільки у нього наявні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, поведінка не відповідає обстановці, або в медичному закладі пройти огляд. ОСОБА_1 роз`яснили, що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння прирівнюється до перебування в стані сп`яніння. Разом з тим, ОСОБА_1 повідомляє, що він не був за кермом транспортного засобу і транспортним засобом керувала інша людина. Натомість працівниця поліції звертає увагу на те, що при прибутті на місце ДТП, водій повідомив, що причиною дорожньо-транспортної пригоди стало те, що він не розрахував швидкість руху . Від проходження огляду ОСОБА_1 відмовився, тому його повідомили, що відносно нього буде складено адміністративні матеріали за ч.1 ст. 130 КУпАП. Далі ОСОБА_1 надає письмові пояснення стосовно подій, які відбулися. Згодом відеозаписом зафіксовано момент складання адміністративних матеріалів. Під час цього у ОСОБА_1 уточнюють чи є страховий поліс для даного транспортного засобу, останній повідомляє, що він не знає. Далі на місце події прибули двоє молодих людей: хлопець і дівчина. При цьому, остання повідомила, що саме вона була за кермом Ауді. Працівник поліції почала уточнювати деталі, як саме трапилося ДТП, дівчина повідомила, що ці обставини не є суттєвими, транспортний засіб показав їй, що у неї спущене колесо, вона не знає як саме його пробила. Далі працівник поліції повернулася до службового автомобіля, де продовжила складати адміністративні матеріали. Згодом ОСОБА_1 ознайомлюють зі складеним відносно нього протоколом за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Повідомляють, що розгляд справи відбудеться в Івано-Франківському міському суді. Роз`яснюють права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Далі він ознайомлюється із письмовими поясненнями свідків, актом огляду, направленням на огляд. ОСОБА_1 власним підписом засвідчив, що ознайомлений із протоколом за ч.1 ст. 130 КУпАП та отримав його копію. Далі його ознайомлюють із складеним протоколом за ст. 124 КУпАП. Розгляд справи відбудеться в Івано-Франківському міському суді. Отримав копію протоколу, про що розписався. ОСОБА_1 ознайомлюють зі змістом постанови за ч.1 ст. 126 КУпАП. Отримав копію постанови. Так, зафіксовані відеозаписами бодікамер поліцейських обставини, безумовно стосуються вчинених ОСОБА_1 правопорушень, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Вищевказані відеозаписи мають достатньо високу інформативність, позбавлені упередження і суб`єктивного ставлення, мають безсторонній характер, що вимагало від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Зі змісту поведінки ОСОБА_1 на місці події вбачається, що саме він був водієм транспортного засобу, вчинив дорожньо-транспортну пригоду та внаслідок наїзду на перешкоду ( бордюр) пошкодив транспортний засіб і намагався замінити колесо, щоб мати можливість залишити місце дорожньо-транспортної пригоди. Апеляційний суд звертає увагу на те, що під керуванням транспортним засобом необхідно розуміти умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.(ВС/ККС № 751/11193/16 від 20.06.2019). Апеляційний суд вважає що твердження про те, що керування транспортним засобом здійснюється тільки у тому випадку, коли внаслідок таких дій здійснюється рух (переміщення) транспортного засобу не відповідає правовому змісту, який було вкладено законодавцем у вказану правову норму. Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів. Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків. Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. При цьому, транспортні засоби за своїм цільовим призначенням можуть бути багатофункціональними та такими, що дозволяють не тільки здійснювати переміщення людей та вантажів але забезпечують виконання різних господарських робіт. Апеляційний суд звертає увагу на те, що особливості правового регулювання дорожнього руху передбачають певні дії водія транспортного засобу у конкретних дорожніх ситуаціях за яких водій зобов`язаний зупинити рух транспортного засобу з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, що не повинно розцінюватись як припинення ним керування транспортним засобом, оскільки керування транспортним засобом це фактично реальна можливість контролювати рух транспортного засобу. В рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Так, за своїм правовим змістом керування транспортним засобом полягає у отриманні реальної можливості контролювати використання транспортного засобу за своїм цільовим призначенням. Про наявність такої можливості може свідчити отримання доступу до керування транспортним засобом, зокрема безпосереднє перебування на місці, яке передбачено для здійснення керування транспортним засобом, здійснення сукупності дій, які стосуються оцінки технічного стану транспортного засобу та вибір подальших керівних дій щодо використання транспортного засобу та їх реалізація. Таким чином, дії спрямовані на використання транспортного засобу з метою його цільового призначення (включення запалення транспортного засобу, заведення двигуна автомобіля та інше ) необхідно вважати такими, що безпосередньо пов`язані із керуванням транспортним засобом. Відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення водія ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на ОСОБА_1 , як на правопорушника, який керував транспортним засобом з ознаками сп`яніння. Апеляційним судом не встановлено істотних порушень Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018. Правових підстав вважати долучені до матеріалів провадження відеозаписи неналежними чи недопустимими доказами в апеляційного суду немає. Апеляційний суд, дослідивши дані схеми місця ДТП , яку долучено до матеріалів провадження, звертає увагу на те, що схема складена уповноваженою на те особою поліцейським взводу 2 роти ТОР БУПП в Івано-Франківській області старшим сержантом поліції Хортом В.Д. з відображенням усіх об`єктів (події) саме так, як їх вбачала посадова особа на час складання схеми місця ДТП. Дані схем ДТП від 14.11.2024 року є достатньо інформативними та повністю узгоджуються з фактичними обставинами адміністративного провадження, які зафіксовані як в протоколах про адміністративні правопорушення, так і на оглянутих судом відеозаписах події. Відповідно до схеми місця ДТП та переліку видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, отриманих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, автомобіль марки «Audi» моделі «e-tron», д.н.з. НОМЕР_1 , отримав зовнішнє пошкодження заднього лівого колеса. Згідно з письмовим поясненням ОСОБА_1 від 14.11.2024, 14 листопада 2024 року близько 23 год. 10 хв. допомагав у заміні колеса в автомобілі марки «Audi» моделі «e-tron» біля вічного вогню. Внаслідок внутрішньої несправності автомобіля трапилась поломка лівого заднього ушка. ( а.п.3) Відповідно до письмового пояснення ОСОБА_4 від 14.11.2024, 14 листопада 2024 року під час патрулювання по маршруту вокзал згідно графіку чергової частини у складі інспекторів почув звук гальмування автомобіля приблизно о 23 год. 04 хв. Почули сильний удар, побачили автомобіль марки «Audi» моделі «e-tron», д.н.з. НОМЕР_1 , який стояв на тротуарі. Підійшли до водія автомобіля, запитали чи треба потребує він медичної допомоги, він відмовився. Викликали УПП. Особа, яка перебувала на водійському сидінні, була одягнута у чорну толстовку, чорні спортивні штани, білі кросівки, окуляри.(а.п.4) Відповідно до письмового пояснення ОСОБА_3 від 14.11.2024, 14 листопада 2024 року о 23 год. 04 хв. під час патрулювання території вокзалу почули звуки. Підійшли, побачили на тротуарі автомобіль. На місці події був водій. Викликали «102». Особа була одягнута у чорний батнік, чорні спортивні штани, чорну кепку, білі кросівки (найк), окуляри. (а.п.5) Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, про безпідставність твердження захисника Хоптія М.В. про те, що пояснення свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не можуть бути визнані належними та допустимими доказами, оскільки останні є працівниками КП Муніципальна інспекція «Добродій» і існують сумніви у їх неупередженості . Суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що будь-яких даних, які б свідчили про можливу упередженість ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо ОСОБА_1 матеріали справи не містять, оскільки останні стали випадковими очевидцями дорожньо-транспортної пригоди, зреагували на звук гальмування транспортного засобу та підійшли до місця події, спілкувались з водієм транспортного засобу та запитували його про потребу у медичній допомозі, викликали працівників УПП. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до правової позиції, яку висловлено Верховним Судом у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 серпня 2023 року (провадження № 13-47зво22, судова справа № 208/712/19) положення КУпАП не містять заборони використовувати у судовому рішенні письмові пояснення, надані службовій особі правоохоронного органу. Апеляційний суд неодноразово вказував на необхідність, у відповідності до принципу безпосередності дослідження доказів, приймати певні заходи для забезпечення можливості перевірки письмових пояснень свідків шляхом їх допиту в судовому засіданні. Зокрема, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, за клопотанням ОСОБА_1 та його захисника адвоката Хоптія М.В., з метою перевірки доводів апеляційної скарги та забезпечення право на допит вищевказаних свідків стороною захисту, судом були допитані свідки ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , які надали в судовому засіданні пояснення аналогічні тим, які містяться письмових поясненнях та пояснили, що дійсно надавали такі пояснення працівникам поліції і вказані пояснення записані правильно та повністю відповідають фактичним обставинам. Апеляційний суд звертає увагу на те, що опис водія транспортного засобу, який наданий свідками ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в своїх поясненнях, повністю відповідає вигляду ОСОБА_1 , який зафіксований відеозаписом та долучений до матеріалів провадження. Апеляційний суд приймає до уваги, що зі змісту вищевказаних пояснень свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 вбачається , що саме ОСОБА_1 був водієм транспортного марки «Audi» моделі «e-tron», д.н.з. НОМЕР_1 та вчинив дорожньо-транспортну пригоду, звуки якої вони почули та відразу прийшли до місця події. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан алкогольного сп`яніння. Зі змісту матеріалів справи та відеозаписів з відеореєстраторів працівників поліції вбачається, що правовою підставою для пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння було саме виявлення працівником поліції наявних ознак алкогольного сп`яніння у водія ОСОБА_1 . Даними матеріалів провадження (протоколу серії ЕПР1 №173884, акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на огляд від 14.11.2024 р., відеозапису) встановлено, що ОСОБА_1 14.11.2024 на місці дорожньо-транспортної пригоди, за наявності ознак алкогольного сп`яніння, а саме: запаху алкоголю з порожнини рота, поведінки, що не відповідає обстановці, які були виявлені працівниками поліції, відмовився виконувати вимогу пройти огляд на стан сп`яніння поліцейським за допомогою приладу Драгер Алкотест 7510 та в КНП «ПОК ЦПЗ ІФ ОР», чим порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до ст. 124 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Відповідно до п.2.3б Правил дорожнього руху України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Згідно з п.12.1 Правил дорожнього руху України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 ч. 1, ст. 130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом допустив порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП , за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків. Апеляційний суд звертає увагу на те, що притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп`яніння пов`язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян. Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення. З урахуванням вищенаведеного, саме за невиконання водієм ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР України (водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.) його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд вважає, що доводи захисника адвоката Хоптія М.В. щодо незаконності судового рішення суду першої інстанції, недоведеності обвинувачення і відсутності складу та події правопорушень, є безпідставними та спростовуються сукупністю повторно досліджених судом доказів. Користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків. Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Апеляційний суд вважає, що суддя відповідно до приписів 245, 280 КУпАП повно та всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом в стані алкогольного, вчинив ДТП, чим порушив вимоги ПДР України та вчинив адміністративні правопорушення, передбачені статтями 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП. Суд першої інстанції, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь вини ОСОБА_1 , майновий стан, ставлення до скоєного правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, та з урахуванням приписів ч.2 ст. 36 КУпАП, призначив стягнення в межах санкції встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, що відповідає вимогам закону. З огляду на наведене підстав для скасування постанови, що переглядається, не вбачається. Керуючись ст. 294 КУпАП,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 січня 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв