Ухвала КАС ВС № 460/8363/25

УХВАЛА 24 червня 2026 року м. Київ справа №460/8363/25 адміністративне провадження № К/990/28721/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Дашутіна І.В., суддів - Жука А.В., Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2026 року у справі № 460/8363/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України, Головного управління психологічної підтримки персоналу Збройних Сил України та Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити певні дії, установив: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України, у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення нарахування позивачу грошового забезпечення: з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення: з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення нарахування позивачу грошового забезпечення: з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення: з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення нарахування позивачу грошового забезпечення: з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення: з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення нарахування позивачу грошового забезпечення: з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення: з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14; - визнати протиправною дію відповідача щодо утримання з доходів військового збору; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити розміри стягнутого з грошового забезпечення військового збору. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року залучено до участі у справі № 460/8363/25 як відповідачів Головне управління психологічної підтримки персоналу Збройних Сил України (м. Київ) та Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2026 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України щодо непроведення нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення: з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення: з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України щодо непроведення нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення: з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення: з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України щодо непроведення нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення: з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення: з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України щодо непроведення нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення: з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення: з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою. Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень і доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить із такого. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Частиною першою статті 328 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Разом з цим, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції», займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Матеріали касаційної скарги не містять відомостей про те, що позивач є військовою посадовою особою вищого офіцерського складу відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв`язку з положеннями Закону України «Про запобігання корупції», а в оскаржуваних судових рішеннях такі обставини не встановлені. Таким чином, ураховуючи предмет позову, в силу вимог пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, дана справа законом віднесена до справ незначної складності. Крім того, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України. Ураховуючи, що ця справа законом віднесена до справ незначної складності та розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт. Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж значного суспільного інтересу чи виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. У тексті касаційної скарги скаржник, обґрунтовуючи необхідність касаційного перегляду справи, посилається на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Однак належних обґрунтувань для застосування цих положень КАС України скаржником не надано, а наведені посилання не підтверджують наявності підстав для відкриття касаційного провадження. Скаржник не обґрунтовує у чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Відповідач не зазначає фактів наявності значного суспільного інтересу, а також виняткового значення й того, що рішення у цій справі, у контексті індивідуальних ознак цього спору, тягне за собою наслідки, які мають самобутню своєрідність, особливості, характерні виключно для особи, яка подає касаційну скаргу. Доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до цитування норм законодавства України та фактично ґрунтуються на незгоді з висновками судів першої й апеляційної інстанцій щодо оцінки обставин справи. Колегія суддів зазначає, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд здійснює функцію суду права, який розглядає справи, що мають принципове значення, та не є судом фактів, а відтак не вправі здійснювати повторну оцінку доказів чи переоцінювати їх. Отже, скаржник не довів наявності виключних обставин, які відповідно до положень КАС України зумовлюють необхідність касаційного розгляду справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95). На підставі викладеного вбачається, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перешкодою в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" у праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення не підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. Керуючись статтями 248, 328, 333, 359 КАС України, постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2026 року у справі № 460/8363/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України, Головного управління психологічної підтримки персоналу Збройних Сил України та Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправними дій , зобов`язати вчинити певні дії. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. Головуючий І. В. Дашутін Судді А. В. Жук В. М. Соколов