Ухвала КАС ВС № 320/9483/21

УХВАЛА 29 червня 2026 року м. Київ справа №320/9483/21 адміністративне провадження № К/990/29356/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Дашутіна І.В., суддів: Жука А. В., Радишевської О. Р., перевіривши касаційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2026 року у справі № 320/9483/21 за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, установив: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення законного нарахування та несвоєчасної виплати при звільненні з військової служби в день виключення із списків частини позивача - 14 січня 2019 року заборгованості суми з грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період 2015 по 2018 роки в сумі 54245,71 грн; - стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток відповідно до частини другої статті 117 Кодексу законів про працю України за несвоєчасний розрахунок при звільненні щодо невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій в сумі 18063,74 грн за весь час затримки цієї виплати з 14 січня 2019 року (з часу виключення позивача зі списків військової частини) до по день фактичного остаточного розрахунку з позивачем - 30 грудня 2020 року (до часу перерахування відповідачем коштів на банківський рахунок на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року по справі № 320/4276/20), що складає загалом 715 календарних днів, із одночасною компенсацією втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошової індексації за вказаний період, відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідно до розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2022 року № 76/р-ка, у зв`язку з перебуванням судді Терлецької О. О. у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, з метою додержання процесуальних строків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року адміністративну справу прийнято до провадження та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2026 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 14 січня 2019 року по 30 грудня 2020 року включно. Зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток відповідно до частини другої статті 117 Кодексу законів про працю України за несвоєчасний розрахунок при звільненні щодо невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 14 січня 2019 року по 30 грудня 2020 року включно. Зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 14 січня 2019 року по 30 грудня 2020 року включно, відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ. Не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою. Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень і доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить із такого. Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом. Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Частиною першою статті 328 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Разом з цим, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції», займають відповідальне та особливо відповідальне становище. З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень слідує, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді, яка не відноситься до посад, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції», передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, а спірні правовідносини у цій справі склались з приводу проходження позивачем публічної служби, а отже в розумінні частини шостої статті 12 КАС України ця справа є справою незначної складності. Таким чином, ураховуючи предмет позову, в силу вимог пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, дана справа законом віднесена до справ незначної складності. Крім того, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України. Ураховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт. Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж значного суспільного інтересу чи виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. У тексті касаційної скарги скаржник, обґрунтовуючи необхідність касаційного перегляду справи, посилається на те, що справа має виняткове значення для нього. Щодо виняткового значення справи для її учасника, то оцінка судом такої винятковості може бути здійснена виключно на підставі дослідження мотивів, з яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника може бути встановлена лише з урахуванням наведеного ним особистого обґрунтування. Відтак особа, яка подає касаційну скаргу, повинна належним чином обґрунтувати наявність відповідних обставин. Однак посилання скаржника на виняткове значення справи для нього не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б вирізняли цю справу серед інших спорів цієї категорії. Доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до цитування норм законодавства України та фактично ґрунтуються на незгоді з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо оцінки обставин справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95). На підставі викладеного вбачається, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" у праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. Керуючись статтями 248, 328, 333, 359 КАС України, постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2026 року у справі № 320/9483/21 за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. Головуючий І. В. Дашутін Судді А. В. Жук О. Р. Радишевська