Постанова КАС ВС № 380/28883/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2026 року м. Київ справа № 380/28883/23 адміністративні провадження № К/990/14776/26 К/990/14779/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Білоуса О.В., суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л., за участю секретаря судового засідання Носенко Л.О., представників позивача Недашковської М.В., Базі Я.О, представника відповідача Павліша О.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційні скарги Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2025 року (головуючий суддя Грень Н.М.), постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року та додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року (головуючий суддя Кузьмич С.М., судді Курилець О.І., Мікула О.І.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛЕКСТРОНІКС ТзОВ» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, У С Т А Н О В И В: У грудні 2023 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Флекстронікс ТзОВ" (далі - ТОВ "Флекстронікс ТзОВ") звернулося до суду з позовом до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Західне МУ ДПС по роботі з ВПП), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 листопада 2023 року №942/33-00-23-01, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2017-2018 роки у сумі 150805353 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за результатами проведеної контролюючим органом документальної позапланової перевірки позивача з питань дотримання принципу "витягнутої руки" під час здійснення контрольованих операцій з контрагентами нерезидентами Fiextronics International Kft (Республіка Угорщина) та Express Cargo Forwarding Limitet (Велика Британія) за період діяльності з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року, 13 жовтня 2023 року складено Акт №691/33-00-23-01/32221224 (далі - Акт перевірки), на підставі висновків якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. ТОВ "Флекстронікс ТзОВ" посилається на дотримання ним вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України) під час відбору зіставних юридичних осіб для розрахунку діапазонів рентабельності та встановлення відповідності умов контрольованих операцій принципу "витягнутої руки". Крім того, вказує на незаконність та протиправність проведення контролюючим органом документальної позапланової виїзної перевірки позивача під час дії законодавчо встановленого мораторію на проведення перевірок, за наслідками якої відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Зокрема позивач зазначає, що мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу Перехідних положень ПК України (у редакції на момент прийняття наказу про проведення перевірки) та вказана норма в частині обмежень на проведення позапланових перевірок, була чинною і її дія не зупинялася. За наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у ПК України з одного боку та постанові Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2021 року №89 "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок" (далі - постанова Кабінету Міністрів України №89) з іншого боку, застосуванню підлягають положення і правила саме ПК України, оскільки мають вищу юридичну силу. Отже на думку позивача, податковий орган, незважаючи на прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №89 не був наділений повноваженнями здійснювати поновлення та проведення перевірки. У зв`язку з викладеним, позивач вважає висновки Акта перевірки необґрунтованими, а прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення протиправним і по суті, і по процедурі його прийняття, а отже таким, що підлягає скасуванню. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15 листопада 2023 року №942/33-00-23-01. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Західного МУ ДПС по роботі з ВПП на користь позивача 26840 грн судових витрат у вигляді судового збору. 6 березня 2026 року ТОВ "Флекстронікс ТзОВ" до суду апеляційної інстанції подано заяву про ухвалення додаткового рішення, про розподіл судових витрат щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу на його користь у розмірі 170051,61 грн. Додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року заяву ТОВ «ФЛЕКСТРОНІКС ТзОВ» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 40000 грн понесених судових витрат на правничу допомогу. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено. Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою. У касаційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані рішення судів попередніх інстанцій від 2 грудня 2025 року та від 25 лютого 2026 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, а також скасувати додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року в частині задоволення заяви позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу та в цій частині прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі. Ухвалами Верховного Суду від 16 квітня 2026 року відкрито касаційні провадження за касаційними скаргами Західного МУ ДПС по роботі з ВПП на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2025 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року та додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року. Витребувано з Львівського окружного адміністративного суду справу. Підставами для відкриття касаційного провадження у справі є оскарження судового рішення, зазначеного у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з посиланням у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та на те, що в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України). Зокрема відповідач у касаційній скарзі вказує на те, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що карантинні обмеження в Україні, які розпочались з 12 березня 2020 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211, закінчились 30 червня 2023 року. Тобто, хоча документальна планова виїзна перевірка й була призначена в період дії мораторію на проведення такого виду перевірок, проте Акт про її результати складений вже після скасування мораторію та прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Також судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не було враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 17 березня 2026 року у справі №160/18728/24 та від 11 березня 2026 року у справі №160/14099/24, в яких суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що контролюючим орган прийнято наказ про призначення перевірки під час дії мораторію, але з урахуванням відсутності фактичної реалізації цього наказу під час дії мораторію, та проведення документальної виїзної планової перевірки позивача у цей період, а також оформлення результатів такої перевірки після закінчення дії мораторію, не дає підстав вважати, що акт податкової перевірки є недопустимим доказом. ТОВ "Флекстронікс ТзОВ", скориставшись своїм правом надало до суду відзиви на касаційні скарги, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, із посиланням на відповідні правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін. У свою чергу доводи касаційних скарг відповідача вважає повністю необґрунтованими та таким, що не відповідають дійсним обставинам, фактам, положенням законодавства, судовій практиці та висновкам Верховного Суду у подібних правовідносинах. На думку позивача, суди першої та апеляційної інстанцій керуючись сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах, зокрема від 22 лютого 2022 року у справі №420/12859/21, від 27 квітня 2022 року у справі №140/1846/21, від 28 грудня 2022 року у справах: №420/22374/21, №540/5445/21, №160/14248/21, від 28 жовтня 2022 року у справі №600/1741/21-а, від 12 жовтня 2022 року у справі №160/24072/21, від 1 вересня 2022 року у справі № 640/16093/21, від 23 лютого 2023 року у справі №160/20112/21, дійшли обґрунтованого висновку, що перевірка позивача відбулася з істотним порушенням вимог ПК України, що є самостійною і достатньою підставою для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення. ТОВ "Флекстронікс ТзОВ" вказує на безпідставність доводів касаційної скарги відповідача щодо неврахування судами під час розгляду цієї справи правової позиції Верховного Суду викладеної у справах №160/18728/24 та №160/14099/24, оскільки обставини цієї справи відрізняються від фактичних обставин зазначених справ, на які посилається відповідач, оскільки в останніх перевірки здійснювалися вже після скасування мораторію. Водночас у межах справи, яка розглядається перевірка була призначена та проведена під час дії мораторію. Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши представників сторін, переглянувши судові рішення першої та апеляційної інстанцій в межах доводів і вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційних скарг без задоволення. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Флекстронікс ТзОВ" зареєстровано в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з присвоєнням коду ЄДРПОУ 32221224. Західне МУ ДПС по роботі з ВПП 29 червня 2021 року видано наказ №75 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Завод "Флекстронікс ТзОВ" (код ЄДРПОУ 32221224)", направлено запит про надання інформації від 26 червня 2021 року вих. №2031/6/33-00-25, видано направлення від 30 червня 2021 року: №128/33-00-25, №129/33-00-25. Копію зазначеного наказу вручено головному бухгалтеру заводу та ознайомлено з направленнями на проведення перевірки під розписку. У подальшому, перевірку було зупинено на підставі наказу від 24 лютого 2022 року та поновлено на підставі відповідного наказу від 14 грудня 2022 року №146. У період з 30 червня 2021 року по 13 жовтня 2023 року контролюючим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання принципу витягнутої руки під час здійснення контрольованих операцій з контрагентами нерезидентами Fiextronics International Kft (Республіка Угорщина) та Express Cargo Forwarding Limitet (Велика Британія) за період діяльності з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року, за результатами якої 13 жовтня 2023 року складено Акт №691/33-00-23-01/32221224 (далі - Акт перевірки). За висновками Акта перевірки позивачем порушено вимоги підпунктів 39.1.1, 39.1.3 пункту 39.1, підпункт 39.2.2.2 підпункту 39.2.2 пункту 39.2, підпунктів 39.3.2.3, 39.3.2.9 підпункту 39.3.2 пункту 39.3 статті 39, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.5.1 пункту 140.5 статті 140 ПК України (у редакції, що діяла під час здійснення контрольованих операцій у 2017-2018 роках), в результаті чого завищено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2017 рік на суму 70510236 грн, за 2018 рік - на суму 150805352 грн (у тому числі на від`ємне значення об`єкта оподаткування за 2017 рік - 70510236 грн). На підставі зазначеного вище Акта перевірки, Західне МУ ДПС по роботі з ВПП 15 листопада 2023 року прийнято податкове повідомлення-рішення №942/33-00-23-01, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2017-2018 роки у сумі 150805353 грн. Не погоджуючись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання його протиправним та про його скасування. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, врахувавши низку постанов Верховного Суду, дійшов висновку про допущення контролюючим органом істотних порушень норм Податкового кодексу України під час призначення перевірки, які зумовлюють недопустимість як доказу Акта перевірки про порушення позивачем норм податкового законодавства та як наслідок прийняття неправомірного податкового повідомлення-рішення. Так, суд зазначив про протиправність призначеної відносно позивача документальної позапланової виїзної перевірки, оскільки наказ про її проведення видано на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №89, в той час як був чинним і незміненим пункт 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, яким введено мораторій на проведення відповідного виду документальної перевірки. Крім того, судом зазначено, що прийняте на підставі висновків такого Акта перевірки податкове повідомлення-рішення є протиправним і по суті, і по процедурі його прийняття, а отже таким, що підлягає скасуванню. Зазначена позиція підтримана Восьмим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України. Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. За приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Згідно підпункту 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано звіт про контрольовані операції, надісланий платником податків відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу. У такому разі перевірка проводиться виключно з питань контролю трансфертного ціноутворення. Пунктом 78.4 статті 78 ПК України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. За приписами пункту 86.1 статті 86 ПК України, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Законом України від 17 березня 2020 року №533-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнено, зокрема, пунктом 52-2, відповідно до якого установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом. На період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу. Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесено зміни, зокрема, до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України і абзац перший пункту 52-2 замінено сімома новими абзацами такого змісту: "Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім: документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу. У зв`язку з цим абзаци другий четвертий слід вважати відповідно абзацами восьмим десятим.". 29 травня 2020 року набрав чинності Закон України від 13 травня 2020 року №591-IX "Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким внесені зміни, зокрема до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України такого змісту: в абзаці першому слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінено цифрами та словами " 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)"; в абзаці восьмому слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінено цифрами та словами " 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)", а слова та цифри "до 30 березня 2020 року" - словами та цифрами "протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)"; в абзаці дев`ятому слова та цифри "до 31 травня 2020 року" замінено словами та цифрами "по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)"; в абзаці десятому слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінено цифрами та словами " 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)". Згідно з Законом України від 14 липня 2020 року №786-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб - підприємців", який набрав чинності з 8 серпня 2020 року, внесено зміни до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, а саме: після абзацу першого доповнено новим абзацом такого змісту: "документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків"; у зв`язку з цим абзаци другий - одинадцятий вважати відповідно абзацами третім - дванадцятим; в абзаці третьому слово і цифри "підпунктом 78.1.8" замінено словами і цифрами "підпунктами 78.1.7 та 78.1.8"; в абзаці п`ятому слова "зберігання та транспортування" замінено словами "зберігання, транспортування та обігу". Отже, законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинив на цей період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними. Постановою від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» Кабінет Міністрів України відмінив з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Отже, з викладеного вище вбачається, що Кабінетом Міністрів України на момент прийняття наказу Західного МУ ДПС по роботі з ВПП від 29 червня 2021 року №75 щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Флекстронікс ТзОВ" не приймалось рішення про завершення дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а відтак діяв мораторій на проведення документальних позапланових перевірок платників податків. Таким чином, податковий орган, незважаючи на прийняття Кабінетом Міністрів України постанови «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» від 3 лютого 2021 року №89, не був наділений повноваженнями здійснювати проведення документальної позапланової перевірки позивача з дотриманням вимог пункту 78.1.16 статті 78 ПК України. Враховуючи усталену практику Верховного Суду, колегія суддів касаційної інстанції зазначає на тому, що у цій справі при призначенні та проведенні перевірки у червні 2021 року (тобто під час дії мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України) має місце порушення відповідачем вимог Податкового кодексу України, яке призводить до визнання такої перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, оскільки така перевірка не може породжувати будь-яких правових наслідків, окрім наслідків не легітимності усіх дій/рішень, які вчинені/прийняті у межах та за наслідками такої перевірки, через те, що така перевірка не повинна була відбутися в силу закону (постанови Верховного Суду від 28 грудня 2022 року у справах №420/22374/21, №540/5445/21, №160/14248/21, від 28 жовтня 2022 року у справі №600/1741/21-а, від 12 жовтня 2022 року у справі №160/24072/21, від 1 вересня 2022 року у справі №640/16093/21, від 24 травня 2023 року у справі №640/4070/22, від 28 червня 2023 року у справі №160/7340/22, від 16 грудня 2025 року у справі №160/15683/24). Отже, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що податковий орган призначив і провів документальну позапланову виїзну перевірку позивача за відсутності визначеного законом права під час дії мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України. Аналізуючи зміст норм податкового законодавства Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суд у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки інших підстав щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. У постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, крім наведених вище висновків, Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання. Отже, зміст висновків наведених постанов свідчить про те, що встановивши таке порушення процедури проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд може не переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося. Вказані висновки Верховного Суду і були враховані судами першої та апеляційної інстанцій у справі, що розглядається. Надаючи правову оцінку висновкам суду апеляційної інстанції щодо необхідності часткового задоволення заяви ТОВ "Флекстронікс ТзОВ" про відшкодування судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до частини першої та третьої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. За приписами статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Статтею 134 КАС України передбачено що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до абзаців першого та другого частини сьомої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За приписами частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Як встановлено судом апеляційної інстанції позивачем було подано заяву про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 170051,61 грн. На підтвердження фактично понесених судових витрат на професійну правничу допомогу ТОВ "Флекстронікс ТзОВ" до суду апеляційної інстанції надано копії: Договору про надання правової допомоги від 6 березня 2020 року; Додатку № 12 від 13 травня 2025 року до Договору про надання правової допомоги від 6 березня 2020 року; Електронні квитки на потяг; Наказу на відрядження № 5-вд від 17 лютого 2026 року; Довідки LEGAL Недашковська М.В. ; Рахунків №266665 та №46800035; Розбивки вартості послуг за період з 9 вересня 2025 року по 25 лютого 2026 року; Статті видання Юридична Газета; Витягу з міжнародного рейтингу World Tax; Витягу з сайту рейтингового видання Legal500; Витягу з рейтингу EMEA Women in Business Law awards 2023, Certificate_Bazia; Свідоцтва Жанни Бражник; Свідоцтва Недашковської Маргарити; Довідки від 2 березня 2026 року вих № 102032026; Витягу з ЄДРПОУ АО ПрайсуотерхаусКуперс Лігал. Суд апеляційної інстанції проаналізувавши та надавши оцінку заяві позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, дослідивши надані до неї документи на підтвердження понесених витрат позивачем, врахувавши заперечення, подані контролюючим органом на заяву ТОВ «Флекстронікс ТзОВ» про розподіл судових витрат у цій справі дійшов висновку про часткове її задоволення, стягнувши за рахунок бюджетних асигнувань Західного МУ ДПС по роботі з ВПП на користь позивача 40000 грн, понесених судових витрат на правничу допомогу. У задоволенні решти вимог заяви відмовив. Таке рішення мотивоване зокрема тим, що розмір правничої допомоги дещо завищений позивачем у співвідношенні до складності справи та обсягу наданих позивачу послуг. Колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним та обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи, та стягнення на користь ТОВ «Флекстронікс ТзОВ» витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 40000 грн. Касаційна скарга податкового органу не містить доводів, які б спростовували висновки суду апеляційної інстанції при ухваленні додаткової постанови про часткове задоволення заяви ТОВ «Флекстронікс ТзОВ» про відшкодування судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою. Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2025 року, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року та додаткова постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Доводи та їх обґрунтування, викладені у касаційних скаргах, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні. Доводи скаржника про те, що оскаржувані рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладених у постанові Верховного Суду, колегія суддів вважає безпідставними. Так, аналіз наведених скаржником судових рішень дає підстави вважати, що вони були ухвалені за інших фактичних обставин. Отже, подібності правовідносин у наведених до порівняння справах не встановлено. В решті обґрунтування касаційної скарги аналогічні доводам, наведеним відповідачем під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій, і зводяться виключно до незгоди з оцінкою судами обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Тобто, фактично відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною першою статті 341 КАС України. Згідно із частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Крім того у судовому засіданні 27 травня 2026 року представниками позивача було заявлено клопотання про вирішення питання щодо розподілу понесених сторонами судових витрат у справі за результатами касаційного розгляду. Водночас у зв`язку з тим, що у заяві про відшкодування витрат на правничу допомогу не було зазначено розмір, який позивач просить стягнути з відповідача та був відсутній розрахунок таких сум, було оголошено перерву до 17 червня 2026 року. 11 червня 2026 року до Верховного Суду надійшло від позивача клопотання про стягнення судових витрат на правничу допомогу у розмірі 247392 грн. До заяви позивачем додано копії наступних документів: Договір про надання правової допомоги від 6 березня 2020 pоку; Додаткову угода 4 від 24 січня 2022 року до Договору про надання правничої допомоги від 6 березня 2020 року; Додаткову угоду б/н від 18 листопада 2024 року до Договору про надання правничої допомоги від 6 березня 2020 року; Додаток № 12 від 13 травня 2025 року до Договору про надання правової допомоги від 6 березня 2020 року; рахунок 46800088 від 4 червня 2026 року на суму 247 392 грн; Витяг з міжнародного рейтингу World Tax; Витяг з сайту рейтингового видання Legal500; Витяг з рейтингу EMEA Women in Business Law awards 2023; Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю адвокатів: Базя Я.О., Недашковської М.В., платіжну інструкцію; Довідку про працевлаштування адвокатів у АО ПрайсуотерхаусКуперс Лігал; Витяг з ЄДРПОУ АО ПрайсуотерхаусКуперс Лігал; Розбивку вартості послуг за період з 22 квітня 2026 року по 29 травня 2026 року pdf; Статтю видання Юридична Газета; Акт надання послуг від 4 червня 2026 року. 15 червня 2026 року відповідач подав заперечення на заяву, у яких наголосив, що розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із виконаною адвокатом роботою, із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), із обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Податковий орган просив у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити. Приписами частин першої-другої статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною третьої статті 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Відповідно до статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. За приписами статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно частини сьомої статті 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно частини дев`ятої статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. У постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3098/20 Верховний Суд зазначав, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Відповідно до наданих позивачем копій документів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу колегія суддів касаційної інстанції встановила таке. Відповідно до пункту 5.2 Договору, гонорар (винагорода) за надання правової допомоги становить або фіксовану суму, яка узгоджується Сторонами, або ґрунтується на погодинних ставках спеціалістів Адвокатського об`єднання у розмірі від 55 до 460 доларів США за годину, залежно від компетенції та досвіду співробітників Адвокатського об`єднання та часу, який витратив такий спеціаліст. Сторони можуть погодити інший розмір погодинних ставок шляхом укладення додаткової угоди до договору. Згідно з пунктом 1.3 Договору Адвокатське об`єднання зобов`язалося здійснювати представництво позивача в адміністративному судочинстві. У відповідності до підпункту 1.1.3 Додатку № 12 Адвокатське об`єднання зобов`язалося надати позивачу послуги, що стосуються оскарження податкових повідомлень-рішень у суді касаційної інстанції, а саме: підготовка та подання процесуальних документів; участь у судових засіданнях; моніторинг справи. Пунктом 3.1 Додатку № 12 вартість послуг Адвокатського об`єднання розраховується за погодинною ставкою у гривневому еквіваленті 200 (двісті) євро, плюс ПДВ у гривневому еквіваленті 40 євро, що разом становить гривневий еквівалент 240 (двісті сорок) євро. Згідно детального опису послуг, загальний час, витрачений адвокатами Адвокатського об`єднання на надання позивачу послуг під час розгляду справи №380/28883/23 у суді складає 20 годин, у тому числі підготовка та подання до Касаційного адміністративного суду відзиву на касаційну скаргу - 15 годин; підготовка та участь у судовому засіданні у справі № 380/28883/23 - 5 годин. Здійснивши аналіз виконаних адвокатом послуг, врахувавши заперечення податкового органу на заяву про стягнення витрат, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про часткове задоволення заяви позивача, з огляду на таке. Контролюючий орган у своїх запереченнях обґрунтовано зазначив, що в детальному описі робіт (наданих послуг) зазначено витрати часу на написання документів, які не відповідають складності даних документів. Зокрема відповідач зазначає, що правова позиція позивача у цьому спорі, яка відображена у відзиві на касаційну скаргу, значною мірою уже була сформованою, сталою та незмінною. Такий процесуальний документ містить, фактично, тезовий виклад основних та незмінних аргументів позивача, заперечення щодо підстав касаційного оскарження, а тому просить критично поставитись до відображеної у Таблиці 1 кількості затраченого часу (15 годин) на надання послуги щодо підготовки та подання відзиву на касаційну скаргу. Також, надання такої послуги, як "підготовка та участь у судовому засіданні у справі №380/28883/23 у суді касаційної інстанції" об`єктивно не займало 5 годин затраченого часу. Отже на думку податкового органу, вказаний представниками позивача у Заяві та Додатку №1 до Акта від 4 червня 2026 року загальний час надання послуг щодо підготовки та подання відзиву на касаційну скаргу (15 годин), підготовки та участі у судовому засіданні у справі №380/28883/23 в суді касаційної інстанції (5 годин) - 20 годин, являється явно завищеним, особливо з урахуванням високого професійного досвіду, компетенції, національного та міжнародного рейтингу Адвокатського об`єднання (адвокатів), як про це описано самим представником позивача у заяві. Колегія суддів Верховного Суду частково погоджується з запереченнями, що надав відповідач на заяву про стягнення витрат. Зокрема, колегія суддів вважає частково обґрунтованими витрати, пов`язані з складанням та поданням до суду відзиву на касаційну скаргу та здійсненням представництва інтересів позивача у судових засіданнях Верховного Суду (5 годин). Суд касаційної інстанції також враховує, що розгляд даної справи у відкритих судових засіданнях у суді касаційної інстанції тривав: 27 травня 2026 року 26 хвилин, а саме з 10:50:23 (засідання розпочато) до 11:17:46 (засідання завершено) та 17 червня 2026 року 27 хвилин з 10:38:14 (засідання розпочато) до 11:05:34 (засідання завершено) у відповідності до протоколів судових засідань від 27 травня 2026 року від 17 червня 2026 року. Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Крім того, колегія суддів касаційної інстанції враховує правові позиції, викладені у постановах Великою Палатою Верховного Суду. Так, зокрема, у пункті 21 додаткової постанови від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат. Визначаючи обсяг юридичної та технічної роботи за результатами розгляду відповідного клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу), суд ураховує, чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (постанови Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 911/3386/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 910/2170/18). У контексті наведеного колегія суддів касаційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № '66561/01), яка полягає в тому, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Крім того, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Перевіривши обґрунтованість заявлених ТОВ «Флекстронікс ТзОВ» витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням положень наведених норм, обставин цієї справи, наданих позивачем документів та відповідних договірних зобов`язань, усталеної практики суду касаційної інстанції та фактичних даних справи, керуючись критеріями обґрунтованості, пропорційності до предмета спору та розумності розміру витрат, а також принципами співмірності судових витрат, Верховний Суд дійшов висновку, що розумно обґрунтованим і таким, що підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, є розмір витрат на правничу допомогу у сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, яке він поніс у зв`язку із касаційним переглядом цієї справи. Керуючись статтями 3, 134, 143, 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, П О С Т А Н О В И В : Касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2025 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року та додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року - без змін. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛЕКСТРОНІКС ТзОВ» про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛЕКСТРОНІКС ТзОВ» (код ЄДРПОУ - 32221224) за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ - 44045187) витрати на правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень. У задоволенні решти вимог заяви відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Постанова у повному обсязі складена 22 червня 2026 року протягом п`яти днів з дня закінчення розгляду справи. Суддя-доповідач О.В.Білоус Судді Н.Є.Блажівська І.Л.Желтобрюх