Ухвала КАС ВС № 420/14550/24

УХВАЛА 24 червня 2026 року м. Київ справа №420/14550/24 адміністративне провадження № К/990/22095/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Блажівської Н.Є., Шишова О.О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2026 у справі №420/14550/24 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «ДРУЖБА» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, УСТАНОВИВ: Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2025, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2026, задоволено позов Приватного акціонерного товариства «ДРУЖБА» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.05.2024 №17705/15-32-07-11, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 4.651.281,25 грн, у тому числі: за податковими зобов`язаннями 3.721.009,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 930.252,25 грн. Справа розглядалася в порядку загального провадження. До Верховного Суду 15.05.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2026 у справі №420/14550/24. Ухвалою Верховного Суду від 28.05.2026 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження, сплати судового збору та надання оригіналу платіжного документа. Контролюючим органом надіслано заяву про виконання ухвали суду щодо уточнення підстав касаційного оскарження, заявлено клопотання про продовження строку виконання ухвали в частині сплати судового збору не менше, ніж на 20 днів. В обґрунтування підстав касаційного оскарження контролюючим органом вказано про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вчинено посилання на постанови Верховного Суду від 19.03.2019 у справі №2а-3789/11/1070, від 24.05.2022 у справі №640/11594/21, зауважено, що аргументи рішень судів попередніх інстанцій зводяться до відсутності доказів здійснення нереальності господарських операцій, однак в той же час під час судового розгляду будь-які додаткові докази не витребувалися у контролюючого органу. Верховний Суд зауважує, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Натомість податковим органом не обґрунтовано, які саме норми матеріального права неправильно застосовано та які норми процесуального права порушено судами попередніх інстанцій, не доведено подібність правовідносин у справах, на які вчинено посилання, не спростовано правильність врахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12.01.2023 у справі №640/4444/21, від 29.03.2019 у справі №808/3412/16, від 16.04.2020 у справі №805/5017/15-а. Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, посилань на практику Верховного Суду без доведення подібності правовідносин у справах, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження. Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває встановлених недоліків. Повторно подана касаційна скарга є подібною до попередніх та не усуває раніше встановлених недоліків. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частини 1, 3 статті 341 КАС України). Щодо сплати судового збору та надання оригіналу платіжного документа контролюючим органом вказано, що ним було вирішено здійснити доплату судового збору за оскарження до суду касаційної інстанції по справі №420/14550/24 на суму 48448,00 грн. Однак станом на 08.06.2026 грошові кошти ще не встигли надійти для оплати судового збору. Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне. Верховний Суд зазначає, що вперше з касаційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2026 у справі №420/14550/24 скаржник звернувся ще 18.03.2026, первісну касаційну скаргу було повернуто у зв`язку з неусуненням недоліків щодо викладення підстав касаційного оскарження та сплати судового збору. На виконання вимог ухвали від 28.05.2026 про залишення касаційної скарги без руху контролюючим органом не надано жодних документів на підтвердження обставин відсутності коштів, вжиття заходів для отримання належного фінансування та сплати судового збору у даній справі. Крім того, скаржник не зазначає, коли саме він буде в змозі сплатити судовий збір у разі продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги. Верховний Суд зауважує, що обставини пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють орган державної влади від обов`язку своєчасної його сплати. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому наведені ним обставини щодо відсутності належного бюджетного фінансування не повинні впливати на можливість неухильного виконання суб`єктом владних повноважень покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов`язків щодо оформлення касаційної скарги, в тому числі щодо своєчасної оплати судового збору. Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, зокрема, з метою забезпечення сплати судового збору. В той же час скаржником не надано суду доказів щодо відсутності коштів для сплати судового збору, неможливості здійснити перерозподіл коштів задля виконання вимог закону при зверненні з касаційною скаргою. Відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Відповідно до частини 2 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Разом з тим, продовження процесуального строку є правом, а не обов`язком суду. В даному випадку скаржником не обґрунтовано належними доводами наявність підстав для продовження строку усунення недоліків касаційної скарги. На виконання вимог ухвали від 28.05.2026 скаржником не надано обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, не наведено поважних підстав його пропуску. Верховний Суд зауважує, що відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу. Касаційну скаргу подано вдруге 15.05.2026, попередню касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 30.04.2026. Верховний Суд зазначає, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини 8 статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Водночас приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України, в тому числі щодо належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення). Разом з цим, Верховний Суд зауважує, що підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання скаржником вимог статей 328, 330 КАС України щодо належного викладення підстав касаційного оскарження, сплати судового збору, тобто, саме проявлений контролюючим органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для її повернення. У скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України, проте, звертаючись повторно до суду з касаційною скаргою, скаржник не усунув недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги, не усунуто недоліки повторної касаційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху. Слід зауважити, що приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями. Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб`єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань. Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк. Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання касаційної скарги. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин. З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником на виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху не подано обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, не вказано поважних підстав його пропуску. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 333, 355, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Відмовити Головному управлінню ДПС в Одеській області у задоволенні клопотання щодо продовження строку усунення недоліків касаційної скарги в частині сплати судового збору. Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС в Одеській області про поновлення строку касаційного оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2026 у справі №420/14550/24. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2026 у справі №420/14550/24. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. СуддіІ.А. Васильєва Н.Є. Блажівська О.О. Шишов