Ухвала КАС ВС № 420/1713/24

УХВАЛА 17 липня 2025 року м. Київ справа №420/1713/24 адміністративне провадження № К/990/25991/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2025 у справі №420/1713/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСЕРВІС» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, УСТАНОВИВ: Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2024, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2025, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСЕРВІС» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.09.2023: №24017/15-32-07-14-19 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в декларації за травень 2018 року в сумі 1175405,00 грн, №24019/15-32-07-14-19 про збільшення податкового зобов`язання за період з 01.01.2018 по 21.08.2023 в сумі 37123,77 грн, №24029/15-32-07-14-19 про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, згідно декларації за 2018 рік в сумі 241000,00 грн, №24022/15-32-07-14-19 про застосування штрафних санкцій в сумі 340,00 грн за неподання податкової декларації на прибуток 2020 року, №24024/15-32-07-14-19 про застосування штрафних санкцій в сумі 340,00 грн за неподання податкової декларації на прибуток за 2022 рік, №32888/15-32-24-04 про збільшення суми податкового зобов`язання з військового збору за період 1-4 квартал 2017 року та січень-лютий 2018 року в сумі 859626,89 грн, №32885/15-32-24-04-20 про збільшення суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за період 1-4 кварталу 2017 року та січень-лютий 2018 року в сумі 12363022,04 грн, №32881/15-32-07-14-19 про застосування штрафу в розмірі 3400,00 грн за нескладення та нереєстрацію в ЄРПН податкових накладних. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження. До Верховного Суду 18.06.2025 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2025 у справі №420/1713/24. Ухвалою Верховного Суду від 07.07.2025 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження. На виконання вимог вказаної ухвали податковим органом надіслано уточнену касаційну скаргу, заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження. В обґрунтування заявленого клопотання скаржником вказано, що вперше, касаційну скаргу подано в межах передбаченого строку. Зазначені судом недоліки касаційної скарги станом на момент повторного звернення з касаційною скаргою усунені, повторно касаційну скаргу подано в межах розумного строку, передбаченого законодавством. Розглянувши вказане клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Верховний Суд зауважує, що воно є необґрунтованим, виходячи з наступного. Відповідно до частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно з частиною 2 статті 329 Кодексу учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Касаційну скаргу подано вдруге 16.06.2025, первинну касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 20.05.2025. Скаржником не обґрунтовано належними доводами зволікання з повторним поданням касаційної скарги. Верховний Суд зазначає, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є безумовним. Це обґрунтовується змістом частини 8 статті 169 КАС України, відповідно до якої повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Відтак скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Також Верховний Суд зауважує, що підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання скаржником вимог статей 328, 330 КАС України щодо належного викладення підстав, тобто, саме проявлений податковим органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для її повернення. На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 07.07.2025 про залишення касаційної скарги без руху контролюючим органом надіслано уточнену касаційну скаргу, вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про порушення судами вимог статті 242 КАС України, неврахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.03.2019 по справі №725/254/16-а. Верховний Суд зауважує, що в цій частині доводи касаційної скарги зводяться до висловлення незгоди з наданою судом апеляційної інстанції правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням заявленої підстави касаційного оскарження. Також скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що наразі в даному випадку відсутній висновок Верховного Суду тлумаченням норми підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України щодо терміну з якого потрібно відраховувати право на проведення перевірки, після отримання рішення вищестоящого органу за результатами адміністративного оскарження, адже Головне управління ДПС в Одеській області зі своєї сторони також вчиняло всі можливі дії. Податковий кодекс України не містить прямої заборони на призначення перевірки після тривалого строку, особливо коли підстави виникають після розгляду скарги у вищестоящому органі. Верховний Суд зауважує, що скаржником не обґрунтовано, як мають застосовуватися відповідні норми права, який висновок Верховного Суду має бути сформовано у даній справі. Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, судом апеляційної інстанції враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 28.11.2019 по справі №911/1512/19, від 03.12.2019 по справі №540/2113/18, від 01.04.2021 по справі №810/1420/16. Скаржником не наведено підстав щодо помилковості врахування судом апеляційної інстанції таких правових позицій Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду, або спростування подібності правовідносин. Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства, посилань на практику Верховного Суду, висловлення незгоди з наданою судом апеляційної інстанції правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження. Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, а отже не усунуто недоліки касаційної скарги. Скаржником не враховано роз`яснення Верховного Суду щодо того, як мають бути викладені підстави касаційного оскарження, наведені в ухвалах від 23.04.2025, від 20.05.2025, від 07.07.2025 по даній справі. Касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває встановлених недоліків. Слід зауважити, що приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частини 1, 3 статті 341 КАС України). Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб`єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань. Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин. З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 333, 355, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС в Одеській області про поновлення строку касаційного оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2025 у справі №420/1713/24. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2025 у справі №420/1713/24. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. СуддіІ.А. Васильєва В.П. Юрченко М.М. Гімон