Ухвала КАС ВС № 420/14550/24

УХВАЛА 30 квітня 2026 року м. Київ справа №420/14550/24 адміністративне провадження № К/990/12242/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Блажівської Н.Є., Шишова О.О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2026 у справі №420/14550/24 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "ДРУЖБА" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, УСТАНОВИВ: Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2025, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2026, задоволено позов Приватного акціонерного товариства "ДРУЖБА" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.05.2024 №17705/15-32-07-11, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 4.651.281,25 грн, у тому числі: за податковими зобов`язаннями 3.721.009,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 930.252,25 грн. Справа розглядалася в порядку загального провадження. До Верховного Суду 18.03.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2026 у справі №420/14550/24. Ухвалою Верховного Суду від 02.04.2026 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження та сплати судового збору в розмірі 48 448 грн за подання касаційної скарги з наданням оригіналу платіжного документа. На виконання вимог вказаної ухвали контролюючим органом надіслано заяву, в якій підставою касаційного оскарження визначено п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України з тим самим обґрунтуванням, як і в поданій касаційній скарзі, та заявлено клопотання про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги в частині сплати судового збору на визначений судом строк, з посиланням на те, що скаржником вирішено здійснити сплату судового збору за подання касаційної скарги у цій справі, однак кошти не надійшли. Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, з посиланням на неврахування судами попередніх інстанцій правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 19.03.2019 у справі №2а-3789/11/10, від 24.05.2022 у справі №640/11594/21 в частині документального підтвердження і оцінки реальності господарських операцій. Вирішуючи питання щодо усунення скаржником недоліків, які слугували підставою для залишення його касаційної скарги без руху, суд звертає увагу на наступне. Залишаючи касаційну скаргу без руху для належного викладення підстав касаційного оскарження, Верховним Судом зазначалось скаржнику, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. Обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи. Скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів. Як встановлено зі змісту оскаржуваних рішень, судами попередніх інстанцій враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 12.01.2023 у справі № 640/4444/21, від 29.03.2019 у справі №808/3412/16, від 16.04.2020 у справі №805/5017/15-а. Скаржником не наведено підстав щодо помилковості врахування таких правових позицій Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду, або спростування подібності правовідносин. Контролюючим органом не обґрунтовано, в чому полягало неправильне застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій. Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, посилань на практику Верховного Суду без доведення подібності правовідносин у справах, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження. До того ж, Верховний Суд зауважує, що посилання скаржника на порушення судами норм процесуального права не підміняють визначення підстав касаційного оскарження та також не можуть вважатися належним правовим обґрунтуванням касаційної скарги у розумінні частини 4 статті 328 цього Кодексу. Невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України, однак скаржником не вказано дану підставу касаційного оскарження. Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Верховний Суд зауважує, що викладення підстав касаційного оскарження в заяві про усунення недоліків не містить значних відмінностей від попередньо наведених в касаційній скарзі, а також і під час її уточнення вперше і вдруге. Загалом доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою доказів у справі та їх переоцінки, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження. При цьому враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. До того ж, відповідно до частини 2 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Повертаючись до заявленого скаржником клопотання про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги в частині сплати судового збору, колегія суддів зазначає, що скаржником вчинено посилання лише на те, що ним вирішено здійснити сплату судового збору за подання касаційної скарги у цій справі, однак кошти не надійшли. Проте жодних підтверджуючих доказів не надано Приймаючи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про поновлення чи продовження строку, встановленого законом або судом. Відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги, які були підставою для залишення її без руху. Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 169, 330, 332, 355, 359 КАС України, - УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС в Одеській області про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2026 у справі №420/14550/24. Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2026 у справі №420/14550/24 повернути особі, яка її подала. Судді І.А. Васильєва Н.Є. Блажівська О.О. Шишов