Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/6606/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/6606/25 пров. № А/857/14634/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача -Шевчук С. М. суддів -Кухтея Р. В. Носа С. П. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові в змішаній електронно-письмовій формі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі № 500/6606/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дії та бездіяльності протиправними, місце ухвалення судового рішення м.Тернопіль Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження суддя у І інстанціїМірінович У.А. дата складання повного тексту рішення16.02.2026 ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА До Тернопільського окружного адміністративного суду через представника адвоката Назаренко Яну Володимирівну надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій позивач просив: - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не виключення позивача з військового обліку та щодо невнесення відповідних відомостей про виключення позивача з військового обліку до Єдиного електронного реєстру військовозобов`язаних, призовників та резервістів; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити позивача з військового обліку та внести відповідні відомості до Єдиного електронного реєстру. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі № 500/6606/25 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено повністю. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В доводах апеляційної скарги вказує, що незважаючи на те, що позивачу виповнилось 40 років він перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , має місце відсутність записів про виключення його з обліку по досягненню граничного віку перебування в запасі. Позивач вважає, що має право на приведення у відповідність даних про нього в Єдиному електронного реєстрі військовозобов`язаних, призовників та резервістів, а також виключення його з військового обліку, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" в редакції, яка діяла станом на 25.11.2011, військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком:1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років. А 25 листопада 2011 року. Вказує, що позивач не належить до жодної з зазначених у ч. 9 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" категорій, зокрема не є військовозобов`язаним, не перебуває в запасі, оскільки мав бути виключений з обліку у 2011 році за досягненням граничного віку перебування в запасі. Згоди на повторне взяття його на облік не надавав, а закон не має зворотної сили. Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Про розгляд апеляційної скарги відповідач та позивач в особі його представника повідомлені шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Законами України №1169-VII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації та №1604-VII Про внесення змін до статті 28 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу до статті 28 Закону №2232-XII було внесено зміни, згідно з якими з 27.03.2014 граничний вік військовозобов`язаних, які перебувають в запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу другого розряду збільшено з 40 років до 50 років, а з 22.07.2014 і станом на теперішній час з 50 років до 60 років. З урахуванням внесених змін, до законодавства позивач, який досяг граничного віку перебування в запасі 25.11.2011 згідно частини другої статті 28 Закону №2232-XII у чинній на той час редакції, правомірно продовжує перебування на військовому обліку як військовозобов`язаний на підставі чинної редакції статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Судом також зазначено, що внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (стаття 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону. Однак, у даному випадку йдеться не про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством. Крім того суд зазначив, що законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави. ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин України, з 28.03.1995 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 як військовозобов`язаний, що підтверджується відомостями облікової картки до військового квитка серії НОМЕР_1 . (а.с.34) Діючи в інтересах позивача адвокат Назаренко Я.В. звернулась до начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 з адвокатським запитом про надання інформації щодо підстав перебування ОСОБА_1 у розшуку ІНФОРМАЦІЯ_3 . Додатково повідомлено, що станом на 1 квітня 2014 року ОСОБА_1 виповнилось 40 років і відповідно до статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» він мав бути виключений з військового обліку, а поновлення на військовий облік таких осіб відбувається лише за їх згодою, якої ОСОБА_1 не надавав. У випадку наявності застарілої інформація про те, що ОСОБА_1 не виключений з військового обліку, адвокат просила виправити помилку і внести в базу даних «Оберіг» оновлену інформацію, виключити ОСОБА_1 з військового обліку та зняти з розшуку. (а.с.13) Листом ІНФОРМАЦІЯ_2 №5775 від 26.10.2025 №7175 представника позивача повідомлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних як рядовий запасу. Згідно облікової картки відсутні записи про виключення його з військового обліку по досягненню граничного віку перебування в запасі. При цьому відповідачем зазначено, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 не підлягає виключенню з військового обліку військовозобов`язаних по досягненню граничного віку у 2016 році, оскільки зміни у статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» відбулись 22.07.2014 року. (а.с.18) Вважаючи протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо невиключення позивача з військового обліку як особи, яка станом на 25.11.2011 досягла граничного віку перебування в запасі, останній звернувся до суду з даним позовом. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений. Згідно із статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу № 69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII). Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. За змістом частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Частиною дев`ятою статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період. Згідно з ч.10 ст.1 Закону №2232-ХІІ, громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону №2232-ХІІ). Згідно з ч. 6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом; 6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів "й" або "к" пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону. У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку. Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 (далі - Порядок № 1487). Відповідно до п. 3 Порядку № 1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період. Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Пунктом 79 Порядку №1487 визначено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього. Відповідно до ст.1 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" від 16 березня 2016 року № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII) Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України. Положеннями п.1 ч.1 ст.2 Закону № 1951-VIII визначено, що основними завданнями Реєстру є зокрема, ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України. Відповідно до статті 3 Закону № 1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є: 1) обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, наявних у Реєстрі. Оформлення документів військового обліку громадян України здійснюється з використанням засобів Реєстру. Частиною 8 ст.5 Закону № 1951-VIII встановлено, що органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Згідно з ч. 9 ст.5 Закону № 1951-VIII органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних. Відповідно до п.2 ч.1 ст.9 Закону № 1951-VIII призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру. Частиною 1 статті 14 Закону № 1951-VIII встановлено, що ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення. Відповідно до ч.3 ст.14 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною. Повертаючись до матеріалів цієї справи колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини у цій справі стосуються протиправної бездіяльності відповідача яка полягає у не виключенні під час воєнного стану позивача з військового обліку на підставі статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» в редакції, яка діяла станом на 25.11.2011 року. Частиною 2 статті 28 Закону №2232-XII (в редакції, чинній станом на 25.11.2011) було встановлено, що військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років. Згідно частини 4 статті 28 Закону №2232-XII (в редакції, чинній станом на 25.11.2011) передбачено, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві. За приписами пункту 4 частини 6 статті 37 Закону №2232-XII (в редакції, чинній станом на 25.11.2011) виключенню з військового обліку у районних (міських військових комісаріатах підлягають громадяни України, зокрема, які досягли граничного віку перебування в запасі. За даними матеріалів справи позивач ОСОБА_1 є особою ІНФОРМАЦІЯ_5 , який станом на ІНФОРМАЦІЯ_7 досяг 40 років, тобто граничного віку перебування в запасі, визначеного частиною другою статті 28 Закону №2232-XII у чинній на той час редакції. Отож станом на 25.11.2011 року позивач мав право бути виключеним з військового обліку. Однак, Законами України №1169-VII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації та №1604-VII Про внесення змін до статті 28 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу до статті 28 Закону №2232-XII було внесено зміни, згідно з якими з 27.03.2014 граничний вік військовозобов`язаних, які перебувають в запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу другого розряду збільшено з 40 років до 50 років, а з 22.07.2014 і станом на теперішній час з 50 років до 60 років. Щодо посилань позивача на порушення статті 58 Конституції України та принципу незворотності дії закону в часі, суд зазначає таке. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дія закону чи іншого нормативно-правового акта починається з моменту набрання ним чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до подій, фактів застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Проте, військовий обов`язок та перебування на військовому обліку за своєю правовою природою є триваючими правовідносинами (триваючим правовим станом) особи. Досягнення громадянином граничного віку перебування в запасі в період дії попередньої редакції закону є юридичним фактом, який створював передумови (надавав право) для припинення триваючих правовідносин шляхом вчинення уповноваженим органом чітко визначеної реєстраційної дії виключення з військового обліку. Оскільки у 2011 році позивач не був виключений з військового обліку, його статус як військовозобов`язаного не припинився, а триваючі правовідносини з державою з приводу виконання військового обов`язку продовжилися. Закони України № 1169-VII та № 1604-VII, які набрали чинності у 2014 році, не мають зворотної дії в часі, оскільки вони не скасовують правомірність дій чи статусів, набутих у минулому, а регулюють правовий статус осіб на майбутнє з моменту набрання цими законами чинності. На момент набрання чинності вказаними Законами (у 2014 році) позивач юридично перебував у статусі військовозобов`язаного, а його вік (42 роки) був меншим за новий встановлений граничний вік (50, а згодом 60 років). Відтак, нові норми права щодо збільшення граничного віку поширилися на позивача абсолютно правомірно, за правилом дії закону в часі (темпоральний принцип). При цьому суд зазначає, що з огляду на наявність збройної агресію рф та введений у зв`язку з цим воєнний стан законодавець вправі змінювати межі граничного віку перебування в запасі з метою забезпечення національної безпеки, і такі зміни поширюються на всіх осіб, які на момент набрання чинності законом не були у встановленому порядку зняті чи виключені з військового обліку. Крім того, суд наголошує на імперативності положень частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Станом на момент звернення позивача до відповідача (ТЦК та СП) із вимогою про виключення з обліку, а також станом на час розгляду справи судом, керівник ТЦК та СП не має правових підстав та повноважень застосовувати редакцію статті 28 Закону № 2232-XII, яка втратила чинність у 2014 році. Відповідач зобов`язаний керуватися виключно чинним законодавством, яке встановлює граничний вік 60 років. Оскільки позивач ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) цього віку не досяг, правові підстави для його виключення з військового обліку за віком наразі відсутні. З огляду на викладене, відповідач, відмовляючи у виключенні позивача з військового обліку, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом. Твердження позивача про протиправну бездіяльність відповідача є необґрунтованими, оскільки обов`язок відповідача щодо виключення особи з обліку виникає лише за наявності сукупності передбачених чинним законом умов, яких у цьому випадку немає. Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що останнім повно та всебічно встановлено обставини справи, а оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення. Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі № 500/6606/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос