Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/3929/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/3929/25 пров. № А/857/6421/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача -Шевчук С. М. суддів -Кухтея Р. В. Носа С. П. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року у справі № 300/3929/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дії та бездіяльності протиправними, місце ухвалення судового рішення м. Івано-Франківськ Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження суддя у І інстанціїМикитин Н.М. дата складання повного тексту рішенняне зазначена ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА ОСОБА_1 (далі позивач, заявник, військовослужбовець, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє Касянчук Сергій Вікторович (далі представник позивача, адвокат Касячук С.В.) звернувся в суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач, військова частина, ВЧ НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Підставою звернення позивача із вказаним позовом є дії відповідача щодо відмови в звільненні з військової служби у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII (далі Закон №2232-XII). Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року у справі № 300/3929/25 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , що полягають у наданні відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII, а саме у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 від 08.05.2025 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII, а саме у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В задоволенні решти вимог позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В доводах апеляційної скарги вказує, що висновок ЛКК №97 від 09.07.2025 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної допомоги на непрофесійній основі, не є належним документом, що підтверджує необхідність постійного догляду. В свою чергу, коментований висновок не містить відомостей про необхідність у постійному догляді ОСОБА_2 , а також такий містить строк дії до 06.05.2026. Уповноваженим органом, який повинен складати висновок про необхідність особи у постійному сторонньому догляді, за доводами відповідача, є саме Медико-соціальна експертна комісія, а позивачем такого документу до жодного з рапортів надано не було. Відповідач стверджує, що командуванням Військової частини НОМЕР_1 обґрунтовано відмовлено ОСОБА_1 у звільненні з військової служби. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Про розгляд апеляційної скарги відповідач повідомлений шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду. Про розгляд апеляційної скарги позивач повідомлений шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на поштову адресу позивача, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з правового висновку, відображеного у постанові Верховного Суду від 20.11.2025 у справі №560/17590/24 відповідно до якого якщо особі з інвалідністю, якій під час встановлення інвалідності медико-соціальна експертна комісія не визначила потребу в постійному догляді, для підтвердження цієї обставини, то відповідно до пункту 5 Переліку документів, які подаються при звільненні військовослужбовця з військової служби, може бути подано альтернативний документ, що підтверджує потребу в постійному догляді для осіб з інвалідністю II групи, а зокрема висновок лікарсько-консультативної комісії. Факт видачі лікарсько-консультативною комісією висновку за формою №080-4/о, затвердженою наказом МОЗ України від 09.03.2021 за №407, є офіційним підтвердженням наявності у особи порушень функцій організму, внаслідок яких вона не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребує стороннього догляду. Зазначена форма є уніфікованою первинною обліковою медичною документацією, зміст якої вже за своєю правовою природою передбачає встановлення саме такої потреби, а тому не потребує додаткового або дублюючого формулювання щодо наявності постійного догляду. Вимога відповідача щодо обов`язкового окремого зазначення у висновку формулювання "потребує постійного догляду" фактично зводиться до висування умов, не передбачених ані формою документа, ані нормативно-правовими актами, що регулюють порядок його видачі. Такий підхід суперечить принципу правової визначеності та виходить за межі дискреції суб`єкта владних повноважень. Крім того, зазначення у Висновку №97 строку дії до 06.05.2026 не свідчить про обмеження потреби особи у догляді лише цим періодом, оскільки відповідна дата є строком чинності медичного документа, а не характеристикою тривалості чи тимчасовості самого стану особи. Форма №080-4/о передбачає визначення строку дії висновку як документа, що підлягає періодичному перегляду, і не ототожнює строк його дії з фактом або тривалістю потреби у сторонньому догляді. Як наслідок суд дійшов висновку, що за змістом долучених до рапорту від 17.04.2025 документів, позивачем надано всі належні докази на засвідчення обставини наявності правових підстав застосування до нього підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII. ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 04.04.2025 подав на ім`я командира Військової частини НОМЕР_1 рапорт, у якому просив звільнити його з військової служби у запас на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи. До вказаного рапорту позивачем долучено копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 04.04.2025 та посвідчення серії НОМЕР_3 . У відповідь на вказаний рапорт Військова частина НОМЕР_1 листом від 14.04.2025 за №2/118, за підписом командира військової частини, відмовила у задоволенні рапорту ОСОБА_1 від 04.04.2025 у зв`язку з тим, що останнім не надано документів, які підтверджують встановлення інвалідності І чи ІІ групи для дружини та відповідний висновок про потребу у постійному догляді. В подальшому, ОСОБА_1 17.04.2025 подав на ім`я командира Військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби у запас на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII, до якого долучив копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 04.04.2025 та посвідчення серії НОМЕР_3 , а також довідку МСЕК серії МСЕ ІФ №152520 від 29.03.2005. Натомість, відповідач листом від листом від 29.04.2025 за №2/141, за підписом командира військової частини, відмовив у задоволенні рапорту від 17.04.2025, з огляду на відсутність у довідці МСЕК серії МСЕ ІФ №152520 від 29.03.2005 відомостей про потребу ОСОБА_2 у постійному догляді. Позивач 08.05.2025 звернувся на ім`я командира Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби у запас на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII. ОСОБА_1 до такого рапорту долучив копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 04.04.2025, посвідчення серії НОМЕР_3 , довідку МСЕК серії МСЕ ІФ №152520 від 29.03.2005, а також висновок №97 про наявність порушення функцій організму від 07.05.2025. Військовою частиною НОМЕР_1 , за підписом командира, прийнято рішення від 18.05.2025 за №2/178 про відмову у задоволенні рапорту ОСОБА_1 від 08.05.2025, у зв`язку з тим, що висновок про потребу в постійному сторонньому догляді повинна визначати саме МСЕК, а не ЛКК, а надана позивачем довідка МСЕК серії МСЕ ІФ №152520 від 29.03.2005 не містить відомостей про потребу ОСОБА_2 у постійному догляді. Також висновок ЛКК №97 від 07.05.2025 не містить інформації про необхідність у постійному догляді, та такий виданий із строком дії до 06.05.2026, а не на постійній основі. Так, згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 04.04.2025 укладено шлюб, про що 04.04.2025 складено відповідний актовий запис №68. Згідно довідки серії МСЕ №152520 ОСОБА_2 з 29.03.2005 встановлено ІІ групу інвалідності довічно, захворювання з дитинства. Лікарсько-консультативною комісією КНП "Перегінська лікарня Перегінської сільської ради" на ім`я ОСОБА_2 07.05.2025 видано Висновок №97 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на професійній основі. Вважаючи протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII, у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІ групи ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду з метою захисту свого порушеного права на звільнення з військової служби. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений. Згідно із статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу № 69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII). Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. За змістом частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Звільнення військовослужбовців з військової служби регламентовано статтею 26 Закону №2232-XII. Підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу). За приписами частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, під час дії воєнного стану у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи. Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Додатком до цієї Інструкції є Перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Пункт 5 зазначеного Переліку визначає документи, які підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, передбачених частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи підтверджується сукупністю таких документів: копія свідоцтва про шлюб; один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, визначеною МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «;Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді (для осіб з інвалідністю II групи). З матеріалів справи убачається, що згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 04.04.2025 укладено шлюб, про що 04.04.2025 складено відповідний актовий запис №68. Згідно довідки серії МСЕ №152520 ОСОБА_2 з 29.03.2005 встановлено ІІ групу інвалідності довічно, захворювання з дитинства. Лікарсько-консультативною комісією КНП "Перегінська лікарня Перегінської сільської ради" на ім`я ОСОБА_2 07.05.2025 видано Висновок №97 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на професійній основі. 08.05.2025 звернувся на ім`я командира Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби у запас на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII. ОСОБА_1 до такого рапорту долучив копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 04.04.2025, посвідчення серії НОМЕР_3 , довідку МСЕК серії МСЕ ІФ №152520 від 29.03.2005, а також висновок №97 про наявність порушення функцій організму від 07.05.2025. Військовою частиною НОМЕР_1 , за підписом командира, прийнято рішення від 18.05.2025 за №2/178 про відмову у задоволенні рапорту ОСОБА_1 від 08.05.2025, у зв`язку з тим, що висновок про потребу в постійному сторонньому догляді повинна визначати саме МСЕК, а не ЛКК, а надана позивачем довідка МСЕК серії МСЕ ІФ №152520 від 29.03.2005 не містить відомостей про потребу ОСОБА_2 у постійному догляді. Також висновок ЛКК №97 від 07.05.2025 не містить інформації про необхідність у постійному догляді, та такий виданий із строком дії до 06.05.2026, а не на постійній основі. Надаючи оцінку доводам скаржника про те, що висновок про потребу в постійному сторонньому догляді для дружини позивача повинна визначати саме МСЕК, а не ЛКК, а також те що у виданому висновку ВЛК відсутня інформація про необхідність здійснення такого догляду на постійній основі, натомість строк дії такого висновку обмежений датою- 06.05.2026 року, то колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до абзацу 8 статті 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 №2961-IV (далі - Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) медико-соціальна експертиза - це встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності. Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначає Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (далі - Положення №1317, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до пункту 3 зазначеного Положення медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Згідно з пунктом 4 Положення №1317 медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (МСЕК), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення №1317 міські, міжрайонні, районні медико-соціальні експертні комісії визначають: - ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків; - потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв; - потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування; - ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування; - причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого; - медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним. З аналізу наведеного вбачається, що медико-соціальна експертна комісія має повноваження визначати потребу особи у сторонньому нагляді, догляді або допомозі в межах процедури проведення медико-соціальної експертизи, тобто під час встановлення (чи перегляду) інвалідності або ступеня обмеження життєдіяльності. Щодо висновку лікарсько-консультативної комісії (ЛКК), який може бути поданий у складі пакета документів для підтвердження наявності підстав для звільнення відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Верховний Суд зауважує про таке. Відповідно до положень частин першої, десятої статті 7 Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я. Лікарсько-консультативні комісії закладів охорони здоров`я: - визначають наявність стійкого розладу функцій організму дитини та відповідно можливі обмеження її життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем; - складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи і строки їх виконання, та здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання цієї програми; - надають консультативну допомогу з питань реабілітації та стороннього догляду, диспансерного нагляду або допомоги дітям з інвалідністю; - забезпечують своєчасний огляд (переогляд) дітей з порушеннями стану здоров`я та дітей з інвалідністю. Відповідно до статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 №917 затверджено Положення про лікарсько-консультативну комісію, яке визначає механізм проведення медико-соціальної експертизи хворих, що не досягли повноліття, і потерпілих від нещасного випадку на виробництві дітей віком від 15 до 18 років, дітей з інвалідністю з метою встановлення ступеня обмеження життєдіяльності під час взаємодії із зовнішнім середовищем та часу настання інвалідності. Підпункт 1 пункту 7 Положення передбачає, що лікарсько-консультативні комісії, з-поміж іншого, визначають: - наявність стійкого розладу функцій організму та відповідно можливі обмеження життєдіяльності дитини під час взаємодії із зовнішнім середовищем; - категорію "дитина з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю підгрупи А", причину і час настання інвалідності, а також ступінь втрати працездатності (у відсотках) у дітей віком від 15 до 18 років, які потерпіли від нещасного випадку на виробництві ; - потребу дитини з інвалідністю у забезпеченні її технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань; - потребу дитини з інвалідністю у медичній допомозі та соціальних послугах, в тому числі додатковому харчуванні, у забезпеченні лікарськими засобами, постійному сторонньому догляді, диспансерному нагляді, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування тощо; - ступінь стійкого обмеження життєдіяльності для направлення дитини з інвалідністю до реабілітаційних установ та інших установ, що здійснюють соціальне обслуговування. Також повноваження лікарсько-консультативної комісії визначає Порядок організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 №189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.06.2021 №1066) (далі - Порядок №189). Так, відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку №189 при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються лікарсько-консультативні комісії. Пункт 3 розділу ІІІ Порядку №189 визначає, що до основних завдань лікарсько-консультативних комісій належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до медико-соціальної експертної комісії для встановлення інвалідності; 3) надання до медико-соціальної експертної комісії документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання). Крім того, повноваження лікарсько-консультативної комісії визначає наказ Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання». Так, у затвердженій вказаним наказом Інструкції мова йде про те, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров`я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю (пункт 1). Висновок ЛКК надається особі, що звернулася із заявою, згідно з формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 №667, за підписами членів ЛКК, завіреними печаткою закладу охорони здоров`я, у структурі якого перебуває ЛКК (пункт 8). За такого нормативно-правового регулювання склалася ситуація, коли особа з інвалідністю, якій під час встановлення інвалідності медико-соціальна експертна комісія не визначила потребу в постійному догляді, для підтвердження цієї обставини, відповідно до пункту 5 Переліку документів, які подаються при звільненні військовослужбовця з військової служби, може подати альтернативний документ, що підтверджує потребу в постійному догляді для осіб з інвалідністю II групи, - висновок лікарсько-консультативної комісії. Водночас законодавство прямо не наділяє лікарсько-консультативну комісію відповідними повноваженнями. Більш того, чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство не передбачає затвердженої форми висновку лікарсько-консультативної комісії про потребу в постійному догляді. Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» затверджено, зокрема, форму первинної облікової документації №080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» та інструкцію щодо її заповнення. Так, відповідно до затвердженої Інструкції висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о «Медична карта амбулаторного хворого № _____» (пункт 3) та надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №859 (пункт 4). У пункті 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (пункт 7). Зміст висновку за формою №080-4/о та його складові елементи загалом найбільшою мірою відповідають суті документа, передбаченого пунктом 5 Переліку, проте мають істотні відмінності - зокрема щодо суб`єкта його складання (лікарська комісія, а не лікарсько-консультативна комісія), цільового призначення (використовується для отримання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі), а також через відсутність у ньому відомостей про потребу особи в постійному догляді. Відсутність уніфікованого зразка висновку про потребу в постійному догляді та повноважень лікарсько-консультативної комісії для його прийняття свідчить про наявність прогалини та неузгодженості нормативно-правового регулювання, що спричиняє правову невизначеність у реалізації права особи на звільнення з військової служби за відповідною підставою. Повертаючись до матеріалів цієї справи за даними висновку №97 від 07.05.2025 (форма №080-4/о, затверджена Наказом МОЗ України від 09.03.2021 за №407) виданого Лікарсько-консультативною комісією КНП "Перегінська лікарня Перегінської сільської ради" на ім`я ОСОБА_2 убачається, що у вказаної особи наявне порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на професійній основі потребує надання соціальної послуги з догляду на професійній основі код МКХ10 - 696.8 Рекомендовано соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду в дома, отримання соціальної послуги на непрофесійній основі від фізичної особи. Згідно з пунктом 1 Порядку, затвердженого Постановою КМУ № 1040 (зі змінами), компенсація призначається особам, які надають соціальні послуги громадянам, що не можуть самостійно пересуватися або самообслуговуватися та потребують стороннього догляду. Отож фактично вказаний висновок №080-4/о підтверджує, що особа не може самостійно пересуватися/обслуговуватися, що є медичним визначенням потреби у постійному сторонньому догляді, особи, якій виданий такий висновок. За приведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт видачі лікарсько-консультативною комісією висновку за формою №080-4/о, затвердженою наказом МОЗ України від 09.03.2021 за №407, є офіційним підтвердженням наявності у особи порушень функцій організму, внаслідок яких дружина позивача, як особа, якій встановлено 2 групу інвалідності не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребує стороннього догляду, позаяк зазначена форма є уніфікованою первинною обліковою медичною документацією, зміст якої вже за своєю правовою природою передбачає встановлення саме такої потреби, а тому не потребує додаткового або дублюючого формулювання щодо наявності постійного догляду. Крім того, зазначення у вказаному висновку №97 строку дії такого висновку до 06.05.2026 не свідчить про обмеження потреби особи у догляді лише цим періодом, оскільки зазначена дата є строком чинності медичного документа, а не характеристикою тривалості чи тимчасовості самого стану особи. Форма №080-4/о передбачає визначення строку дії висновку як документа, що підлягає періодичному перегляду. Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні. П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року у справі № 300/3929/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос