Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/25955/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2026 р. Справа № 520/25955/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Семененко М.О. , Чалого І.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., повний текст складено 10.04.26 по справі № 520/25955/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі ГУ ПФУ в Харківській області), Головного управлінню Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області), в якому просить суд: визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо повернення ГУ ПФУ у Волинській області електронної пенсійної справи ОСОБА_1 про призначення пенсії державного службовця з 10.12.2024 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 по справі № 520/35044/24 на підставі довідок про заробітну плату, виданих Харківською обласною державною адміністрацією від 06.12.2024 № 05-30/38-В, № 05-30/39-В; визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Волинській області щодо прийняття поверненої від ГУ ПФУ в Харківській області електронної пенсійної справи ОСОБА_1 про призначення пенсії державного службовця; зобов`язати ГУ ПФУ у Волинській області повторно направити до ГУ ПФУ в Харківській області електронну пенсійну справу ОСОБА_1 про призначення їй з 10.12.2024 пенсії державного службовця на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 по справі № 520/35044/24 на підставі довідок про заробітну плату, виданих Харківською обласною державною адміністрацією від 06.12.2024 № 05-30/38-В, № 05-30/39-В для здійснення виплати пенсії в порядку, який визначений чинним законодавством України; зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області отримати від ГУ ПФУ у Волинській області матеріали електронної пенсійної справи ОСОБА_1 про призначення їй пенсії державного службовця на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 по справі № 520/35044/24 на підставі довідок про заробітну плату, виданих Харківською обласною державною адміністрацією від 06.12.2024 № 05-30/38-В, № 05-30/39-В для здійснення виплати пенсії в порядку, який визначений чинним законодавством України. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо повернення ГУ ПФУ у Волинській області електронної пенсійної справи ОСОБА_1 про призначення пенсії державного службовця з 10.12.2024 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 по справі № 520/35044/24 на підставі довідок про заробітну плату, виданих Харківською обласною державною адміністрацією від 06.12.2024 № 05-30/38-В, № 05-30/39-В та дії ГУ ПФУ у Волинській області щодо прийняття поверненої від ГУ ПФУ в Харківській області електронної пенсійної справи ОСОБА_1 про призначення пенсії державного службовця, є протиправними та такими, що суперечать нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 . Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що у межах спірних правовідносин заява про призначення пенсії згідно з Законом України «Про державну службу» повторно розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Волинській області та за результатом її розгляду прийнято рішення від 26.08. 2025 № 204650022821 про перерахунок пенсії за нормами Закону України «Про державну службу». Прийняте ГУ ПФУ у Волинській області рішення від 26.08.2025 № 204650022821 передане ГУ ПФУ в Харківській області на перевірку та затвердження. При цьому ГУ ПФУ у Волинській області посилається на те, що «Програмно-технологічний комплекс з призначення пенсії з урахуванням принципу екстериторіальності розроблено таким чином, що прийняте рішення про призначення пенсії на виконання рішення суду потребує його затвердження ГУ ПФУ в Харківській області (де перебуває на пенсійному обліку позивач та його пенсійна справа)». Однак , за приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Тобто, електронну пенсійну справу ГУ ПФУ у Волинській області повинен передати ГУ ПФУ в Харківській області не для перевірки та затвердження, а для здійснення виплати пенсії. Вважає, що ГУ ПФУ в Харківській області, повернувши рішення про перерахунок пенсії згідно з Законом України «Про державну службу» без відповідного затвердження, фактично порушив право позивача на отримання пенсії у призначеному ГУ ПФУ у Волинській області розмірі 39 822.97 грн. Суд не врахував того, що ГУ ПФУ в Харківській області не лише не завізував отримане від ГУ ПФУ у Волинській області рішення від 26.08.2025 № 204650022821 про призначення пенсії державного службовця та перерахунок її з урахуванням раніше виплачених сум, але повернув електронну пенсійну справу засобами програмного забезпечення до відповідача, яким призначена пенсія, тобто не прийняв справу для виплати пенсії. Вважає також, що ГУ ПФУ в Харківській області своїми діями по поверненню електронної пенсійної справи поставив під сумнів законність прийнятого ГУ ПФУ у Волинській області рішення про призначення та перерахунок призначеної пенсії та своїми діями вийшов за межи наданих йому Порядком № 22-1 повноважень при застосуванні принципу екстериторіальності при призначенні пенсій. У даному випадку ГУ ПФУ в Харківській області має не право, а обов`язок прийняти електронну пенсійну справу засобами програмного забезпечення від органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Крім того, відсутність в рішенні суду від 06.03.2025 у справі № 520/35044/24 зобов`язання щодо врахування довідок про заробітну плату від 06.12.2024 № 05-30/38-6 та № 05-30/39-6 при обчислені пенсії достроково не є підставою для неврахування ГУ ПФУ у Волинській області цих довідок при призначенні пенсії державного службовця тому, що питання застосування дискреційних повноважень суб`єктами владних повноважень сформульовані у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22.09.2022 по справі № 380/12913/21. Вважає, що у зв`язку з тим, що ГУ ПФУ в Харківській області не було відповідачем у справі № 520/35044/22, а ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 прийнято звіт ГУ ПФУ в Волинській області про виконання рішення суду по справі № 520/35044/24, протиправні дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо повернення електронної пенсійної справи до ГУ ПФУ у Волинській області не можуть розглядатися в порядку статей 382 - 382-3, 383 КАС України. Відзиви на апеляційну скаргу від відповідачів не надходили, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.03.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України № 1058-ІV). 10.12.2024 позивач звернулася із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон України № 889-VIII) з урахуванням довідок про заробітну плату, виданих Харківською обласною державною адміністрацією від 06.12.2024 № 05-30/38-6 та № 05-30/39-6. За принципом екстериторіальності заяву розглянуто ГУ ПФУ у Волинській області та прийнято рішення від 16.12.2024 № 204650022821, яким відмовлено позивачу у проведенні перерахунку пенсії у зв`язку з переходом з пенсії за віком згідно з Законом України № 1058-ІV на пенсію за віком згідно з Законом України № 889-VIII. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ГУ ПФУ у Волинській області, в якому просила суд: визнати протиправним та скасувати рішення від 16.12.2024 № 204650022821 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ у Волинській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії державного службовця відповідно до Закону України № 889-VII; зобов`язати ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи посадової особи місцевого самоврядування у Фрунзенській районній раді м. Харкова та Фрунзенській районній у м. Харкові ради з 16.05.2002 по 20.02.2007 (включно); зобов`язати ГУ ПФУ у Волинській області призначити та виплатити з урахуванням раніше виплачених сум ОСОБА_1 з 10.12.2024 пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України № 3723-XII у розмірі 60% заробітної плати згідно заяви позивача від 10.12.2024 з урахуванням усіх складових заробітної плати, які відображені в довідці про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели кваліфікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років від 06.12.2024 № 05-30/38-60) та довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 06.12.2024 № 05-30/39-6, які видані Харківською обласною державною адміністрацією. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 у справі № 520/35044/24 задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано рішення № 204650022821 від 16.12.2024 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ у Волинській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії державного службовця відповідно до Закону України № 889-VII. Зобов`язано ГУ ПФУ у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.12.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України № 889-VII, з зарахуванням періодів роботи посадової особи місцевого самоврядування у Фрунзенській районній раді м. Харкова та Фрунзенській районній у м. Харкові ради з 16.05.2002 по 20.02.2007 (включно). У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2025 апеляційна скарга ГУ ПФУ у Волинській області залишена без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 у справі № 520/35044/24 без змін. На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 у справі № 520/35044/24 ГУ ПФУ у Волинській області повторно розглянуто заяву позивача від 10.12.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України № 889-VII із зарахуванням періодів роботи посадової особи місцевого самоврядування у Фрунзенській районній раді м. Харкова та Фрунзенській районній у м. Харкові ради з 16.05.2002 по 20.02.2007 (включно). Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 26.08.2025 № 204650022821 здійснено перерахунок пенсії за нормами Закону України № 889-VIII. Основний розмір пенсії визначено з урахуванням страхового стажу 44 роки 06 місяців 25 днів та заробітної плати згідно довідок, виданих Харківською обласною державною адміністрацією від 06.12.2024 № 05-30/38-6, № 05-30/39-6 та становить 39 822.97 грн, максимальний розмір пенсії 23 610.00 грн, що відповідачами не заперечується. Як вбачається з матеріалів справи та зазначено ГУ ПФУ у Волинській області прийняте рішення від 26.08.2025 № 204650022821 26.08.2025 за заявою ОСОБА_1 про перерахунок пенсії відповідно до Закону України № 889-VIII було передане ГУ ПФУ в Харківській області на перевірку та затвердження. 28.08.2025 за наслідками перевірки ГУ ПФУ в Харківській області в підсистемі «Призначення та виплата пенсій» рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 26.08.2025 повернуто з контролю без відповідного затвердження з причини: «в рішенні суду від 06.03.2025 № 520/35044/24 відсутні зобов`язання щодо врахування довідок про заробітну плату від 06.12.2024 № 05-30/38-6 та № 05-30/39-6 при обчислені пенсії достроково, а тому нема підстав для перерахунку», що підтверджується скріншотом з електронної пенсійної справи підсистеми "Призначення та виплати пенсій (ППВП). Доказів скасування рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 26.08.2025 № 204650022821 про перерахунок пенсії, відповідачами до суду не надано. Не погоджуючись з діями відповідачів щодо повернення, прийняття електронної пенсійної справи ОСОБА_1 про призначення пенсії державного службовця з 10.12.2024 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 по справі № 520/35044/24, позивач звернулась до суду з даним позовом. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судового рішення в іншій справі, тому позивач, має встановлене процесуальним законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, яким він скористався, подавши відповідну заяву у справі № 520/35044/24. З урахуванням того, що питання процесу виконання рішення у справі № 520/35044/24 охоплюється рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 у справі № 520/35044/24 та належить до предмета його виконання, заявлений у цій справі позов фактично спонукає суд адміністративної юрисдикції вдатися до перевірки належності виконання рішення суду в іншій справі, що набрало законної сили, та у випадку встановлення неналежності його виконання повторно зобов`язати відповідача вчинити тотожні дії. Відтак, вимоги про визнання дій протиправними суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, зобов`язання вчинити дії на виконання іншого судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються. Не погоджуюсь з висновками суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон України № 1058-IV). В ч. 3 ст. 4 Закону України № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. Положеннями ст. 5 Закону України № 1058-IV визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат. Відповідно до абзацу тринадцятого пункту 4.2 Порядку № 22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 № 25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1). Відповідно до пункту 1.7 розділу І Порядку № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Згідно з пунктом 1.8 розділу І Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати. 30.03.2021 набрала чинності Постанова правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України, зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16.03.2021 за №339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1), якою внесені зміни до Порядку № 22-1. Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021. Так, відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр). Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про наступне: - сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території; - після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10); - виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи. Тобто, у спірному випадку повноваження щодо призначення позивачу пенсії делеговані ГУ ПФУ у Волинській області, як органу, що визначений за принципом екстериторіальності для розгляду заяви позивача про призначення пенсії, проте обов`язок виплати пенсії у випадку її призначення залишається в територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера, тобто у ГУ ПФУ в Харківській області. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заявлені позовні вимоги у даній справі стосуються порядку виконання судового рішення у справі № 520/35044/24. Як вбачається з рішення у справі № 520/35044/24 ГУ ПФУ в Харківській області не є відповідачем по справі. Дії пенсійного органу щодо повернення, прийняття електронної пенсійної справи ОСОБА_1 про призначення пенсії державного службовця з 10.12.2024 не були предметом розгляду справи № 520/35044/24 та складають окремий самостійний предмет позову. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що в ухвалі Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 у справі № 520/35044/24 приймаючи звіт ГУ ПФУ у Волинській області про виконання рішення суду по справі, суд зазначив, що : «Щодо доводів позивача про незаконність дій з боку Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області суд вважає безпідставними, оскільки по - перше Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області не є відповідачем по справі, по - друге такі дії не були предметом розгляду справи, а фактично складають окремий самостійний предмет позову». В межах розгляду даної справи, колегія суддів не надає оцінки правомірності врахування/не врахування під час призначення/перерахунку пенсії довідок про заробітну плату від 06.12.2024 № 05-30/38-6 та № 05-30/39-6. Підставою для звернення до суду з даним позовом є неправомірність, на думку позивача, дій відповідачів щодо повернення, прийняття відповідачами електронної пенсійної справи (рішення) ОСОБА_1 про призначення пенсії державного службовця з 10.12.2024 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 по справі № 520/35044/24. Як встановлено судом, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 у справі № 520/35044/24 задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано рішення № 204650022821 від 16.12.2024 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ у Волинській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії державного службовця відповідно до Закону України № 889-VII. Зобов`язано ГУ ПФУ у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.12.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України № 889-VII, з зарахуванням періодів роботи посадової особи місцевого самоврядування у Фрунзенській районній раді м. Харкова та Фрунзенській районній у м. Харкові ради з 16.05.2002 по 20.02.2007 (включно). У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 у справі № 520/35044/24 ГУ ПФУ у Волинській області повторно розглянуто заяву позивача від 10.12.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України № 889-VII із зарахуванням періодів роботи посадової особи місцевого самоврядування у Фрунзенській районній раді м. Харкова та Фрунзенській районній у м. Харкові ради з 16.05.2002 по 20.02.2007 (включно). Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 26.08.2025 № 204650022821 здійснено перерахунок пенсії за нормами Закону України № 889-VIII. Основний розмір пенсії визначено з урахуванням страхового стажу 44 роки 06 місяців 25 днів та заробітної плати згідно довідок, виданих Харківською обласною державною адміністрацією від 06.12.2024 № 05-30/38-6, № 05-30/39-6 та становить 39 822.97 грн, максимальний розмір пенсії 23 610.00 грн, що відповідачами не заперечується. Як вбачається з матеріалів справи та зазначено ГУ ПФУ у Волинській області прийняте рішення від 26.08.2025 № 204650022821 26.08.2025 за заявою ОСОБА_1 про перерахунок пенсії відповідно до Закону України № 889-VIII було передане ГУ ПФУ в Харківській області на перевірку та затвердження. 28.08.2025 за наслідками перевірки ГУ ПФУ в Харківській області в підсистемі «Призначення та виплата пенсій» рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 26.08.2025 повернуто з контролю без відповідного затвердження з причини: «в рішенні суду від 06.03.2025 № 520/35044/24 відсутні зобов`язання щодо врахування довідок про заробітну плату від 06.12.2024 № 05-30/38-6 та № 05-30/39-6 при обчислені пенсії достроково, а тому нема підстав для перерахунку», що підтверджується скріншотом з електронної пенсійної справи підсистеми "Призначення та виплати пенсій (ППВП). Доказів скасування рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 26.08.2025 № 204650022821 про перерахунок пенсії, відповідачами до суду не надано. Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідачів на те, що програмно-технологічний комплекс з призначення пенсії з урахуванням принципу екстериторіальності розроблено таким чином, що прийняте рішення про призначення пенсії на виконання рішення суду потребує його затвердження ГУ ПФУ в Харківській області (де перебуває на пенсійному обліку позивач та його пенсійна справа), оскільки жодним нормативно-правовим актом не передбачено погодження прийнятого рішення про призначення пенсії з територіальним органом Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває пенсіонер та який буде здійснювати виплату пенсії. Жоден нормативно-правовий акт не передбачає можливості коригування територіальним органом Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває пенсіонер рішення прийнятого пенсійним органом за принципом екстериторіальності. Враховуючи положення Порядку № 22-1, до компетенції органу, що призначає пенсію за місцем проживання особи належить виключно здійснення виплати пенсії після її призначення органом, який розглядав відповідну заяву за принципом екстериторіальності. Тобто, після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії, а не для перевірки та затвердження. Колегія суддів зазначає, що відповідачі, посилаючись на те, що прийняте за принципом екстериторіальності рішення потребує його затвердження пенсійним органом де особа перебуває на пенсійному обліку, жодних нормативно - правових актів, якими б це було передбачено не наводить. У справі Рисовський проти України (п.70-71) Європейський Суд зазначив про особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. ЄСПЛ вказав на те, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», п. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії», заява № 32457/05, п. 40, від 13.12.2007, та у справі «Трґо проти Хорватії», заява № 35298/04, п. 67, від 11.06.2009). З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про протиправність дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо передання рішення від 26.08.2025 № 204650022821 про перерахунок пенсії та електронної пенсійної справи ОСОБА_1 про призначення пенсії державного службовця з 10.12.2024 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 по справі № 520/35044/24 на перевірку та затвердження до ГУ ПФУ в Харківській області та протиправність дій ГУ ПФУ в Харківській області щодо не прийняття для виконання рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 26.08.2025 № 204650022821 про перерахунок пенсії та електронної пенсійної справи ОСОБА_1 про призначення пенсії державного службовця з 10.12.2024 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 по справі № 520/35044/24. Колегія суддів зазначає, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Суд також звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч. 3 ст. 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей. Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29.05.2018 у справі № 800/341/17 і від 12.11.2019 у справі № 9901/21/19 зазначила, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин, про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 13.02.2018 у справі № 361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі № 569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справа № 461/2579/17, від 20.03.2018 у справі № 820/4554/17, від 03.04.2018 у справі № 569/16681/16-а та від 12.04.2018 справа № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02). Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Отже, дискреційними повноваженнями є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Отже, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 15.11.1996 у справі «Chahal проти Об`єднаного королівства» (заява № 22414/93) зазначив, що ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145). Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України»). Як вже було зазначено вище, відповідно до пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. З огляду на вищевикладене, колегія суддів, з урахуванням ч. 1 ст. 308 КАС України, доходить висновку, що ефективним та належним способом відновлення порушеного права позивача необхідно зобов`язати ГУ ПФУ у Волинській області повторно направити до ГУ ПФУ в Харківській області рішення від 26.08.2025 № 204650022821 про перерахунок пенсії та електронну пенсійну справу ОСОБА_1 про призначення їй з 10.12.2024 пенсії державного службовця на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 по справі № 520/35044/24 для здійснення виплати пенсії в порядку, який визначений чинним законодавством України та Зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області отримати від ГУ ПФУ у Волинській області рішення від 26.08.2025 № 204650022821 про перерахунок пенсії та електронну пенсійну справу ОСОБА_1 про призначення їй пенсії державного службовця на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 по справі № 520/35044/24 для здійснення виплати пенсії в порядку, який визначений чинним законодавством України. За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи не повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, однак зроблені судом першої інстанції висновки не відповідають фактичним обставинам справи, тому рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову у задоволенні адміністративного позову підлягає скасуванню. Інші доводи і заперечення сторін по справі, з урахуванням наведеного, на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Згідно приписів ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Матеріалами справи підтверджено, що за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2 422.40 грн, що підтверджено платіжною інструкцією № 1.332302937.1 за подання апеляційної скарги позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 633.60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 8413-4372-8597-0146. Відтак, враховуючи фактичне задоволення позовних вимог в повному обсязі, судовий збір у загальному розмірі 6 056.00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України. Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 по справі № 520/25955/25 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо передання рішення від 26.08.2025 № 204650022821 про перерахунок пенсії та електронної пенсійної справи ОСОБА_1 про призначення пенсії державного службовця з 10.12.2024 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 по справі № 520/35044/24 на перевірку та затвердження до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не прийняття для виконання рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 26.08.2025 № 204650022821 про перерахунок пенсії та електронної пенсійної справи ОСОБА_1 про призначення пенсії державного службовця з 10.12.2024 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 по справі № 520/35044/24. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області рішення від 26.08.2025 № 204650022821 про перерахунок пенсії та електронну пенсійну справу ОСОБА_1 про призначення їй з 10.12.2024 пенсії державного службовця на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 по справі № 520/35044/24 для здійснення виплати пенсії в порядку, який визначений чинним законодавством України. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області отримати від Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області рішення від 26.08.2025 № 204650022821 про перерахунок пенсії та електронну пенсійну справу ОСОБА_1 про призначення їй пенсії державного службовця на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 по справі № 520/35044/24 для здійснення виплати пенсії в порядку, який визначений чинним законодавством України. В іншій частині в задоволенні позову відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (код ЄДРПОУ 13358826) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко І.С. Чалий