Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/18597/24

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2025 р. Справа № 520/18597/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду питання про прийняття додаткової постанови в адміністративній справі за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 , головуючий суддя І інстанції: Рубан В.В., м. Харків, повний текст складено 22.10.24 року по справі № 520/18597/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області, перший відповідач), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі ГУ ПФУ в Харківській області, другий відповідач), у якому просила суд: - рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №204850017029 від 28.05.2024 визнати протиправним і скасувати; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області, здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії, нарахувавши грошову допомогу в розмірі 10 місячних пенсій в сумі 69939,80 грн; - стягнути з відповідача суму сплачених позивачем судових витрат. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 у справі № 520/18597/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (вул. Кравчука, буд. 22-В, м. Луцьк, Волинська обл., Луцький р-н, 43026, 13358826), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022, 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 204850017029 від 28.05.2024р. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, передбачену п.7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. У задоволені інших вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 00 коп., в тому числі: за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під.3, пов.2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. та за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (вул. Кравчука, буд.22-В, м. Луцьк, Волинська обл., Луцький р-н, 43026, 13358826) у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2025 у справі № 520/18597/24 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 по справі № 520/18597/24 - змінено шляхом викладення мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови, а абзац третій резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Волинській області (43026, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22-В, код ЄДРПОУ 13358826) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову допомогу, передбачену п.7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення»». В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 у справі № 520/18597/24 - залишено без змін. Представник позивача надав до Другого апеляційного адміністративного суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 грн, понесених в суді апеляційної інстанції. В обґрунтування заяви зазначив, що внаслідок протиправної відмови ГУ ПФУ у Волинській області у проведенні перерахунку, нарахуванні та виплаті позивачу 10 місячних пенсій, остання була вимушена скористатись правовою допомогою адвоката по судовому оскарженню рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 204850017029 від 28.05.2024, а тому наявні підстави для стягнення понесених витрат за рахунок бюджетних асигнувань пенсійного органу. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Вирішуючи питання щодо наявності підстав для ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 грн, понесених в суді апеляційної інстанції, колегія суддів виходить з такого. Відповідно до частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. За визначенням частини 1, пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За приписами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 7 статті 139 КАС України). Відповідно до частин 3 та 4 статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. Частинами 3, 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина статті 134 КАС України). Згідно з частиною 6 статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 135 КАС України). З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження). Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. На підтвердження понесених витрат в суді апеляційної інстанції позивачем до матеріалів справи додано: ордер на надання правової допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, договір про надання правової допомоги від 23.12.2024, квитанцію до прибуткового касового ордера від 26.12.2024, звіт про надання правової допомоги від 11.02.2025. Дослідивши вказані документи, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та адвокат Вернигор Олександр Віталійович уклали договір про надання правової допомоги від 23.12.2024 (далі Договір), відповідно до пункту 1.1 якого, клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. За змістом пункту 2.2 Договору, адвокат бере на себе виконання наступних дій з надання правової допомоги: - складення відзиву на апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 у справі № 520/18597/24; - подання складеного відзиву на апеляційну скаргу відповідача до Другого апеляційного адміністративного суду та направлення в адресу ГУ ПФУ у Харківській області; - складення заперечень на відповіді на відзив (в разі подання апелянтами); - консультування клієнта; - представництво інтересів клієнта в Другому апеляційному адміністративному суді при апеляційному розгляді справи № 520/18597/24. Згідно із пунктом 4.8 Договору, гонорар за правову допомогу по представництву інтересів клієнта в суді першої інстанції становить 5000 грн. Відповідно до звіту про надання правової допомоги від 11.02.2025 адвокатом, на виконання договору про надання правової допомоги від 23.12.2024 була надана клієнту наступна правова допомога: - складення відзиву на апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Харківській області, направлення на адресу ГУ ПФУ в Харківській області та подання його до Другого апеляційного адміністративного суду 3000 грн; - здійснення аналізу судової практики Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду 1000 грн; - консультування клієнта 1000 грн. Таким чином, з наведеного слідує, що звертаючись до суду апеляційної інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення, представник позивача надав до суду докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена позивачем, які він вважав достатніми для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. Колегія суддів зазначає, що на виконання вимог частини 7 статті 134 КАС України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку, як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд апеляційної інстанції звертає увагу на зміст частину 4 статті 134 КАС України, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», у той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19. Крім того, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19). Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у такому випадку. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат, зокрема, посилаючись на складність справи, ціну позову, обсяг матеріалів у справі, кількість підготовлених процесуальних документів, кількість засідань, тривалість розгляду справи судом тощо. Матеріалами справи підтверджено, що представником позивача складено відзив на апеляційну скаргу. Надаючи оцінку обґрунтованості та співмірності заявленого до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді апеляційної інстанції колегія суддів, дослідивши відзив на апеляційну скаргу встановила, що вказаний процесуальний документ частково дублює доводи, викладені у позовній заяві, не містить посилань на іншу актуальну судову практику ніж зазначено у позові, не є значним за обсягом (7 сторінок), а відтак заявлена сума на правничу допомогу за складення відзиву на апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Харківській області, направлення на адресу ГУ ПФУ в Харківській області та подання його до Другого апеляційного адміністративного суду у розмірі 3000 грн є завищеною відносно виконаної адвокатом роботи та складністю справи. Здійснення аналізу судової практики Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду у розмірі 1000 грн не підлягає окремому відшкодуванню, оскільки є складовою, необхідною для написання відзиву на апеляційну скаргу, витрати за написання якого заявлені представником позивача окремо. Витрати за консультування клієнта у розмірі 1000 грн також не підлягають відшкодуванню, так як не є необхідними для складання відзиву представником позивача. Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних за умовами відповідного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, з огляду на ступень складність даної справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, а також прийняття судом апеляційної інстанції рішення про часткове задоволення вимог апеляційної скарги ПФУ, колегія суддів вважає, що співмірною та пропорційною сумою відшкодування таких витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є 2500 грн. З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника ОСОБА_1 адвоката Вернигора Олександра Віталійовича про відшкодування витрат, пов`язаних з розглядом справи у суді апеляційної інстанцій. Керуючись ст.ст. 132, 134, 139, ч. 4 ст. 229, ст.ст.243, 250, 252, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -. П О С Т А Н О В И В Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Вернигора Олександра Віталійовича про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково Прийняти додаткову постанову, якою стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області (43026, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22-В, код ЄДРПОУ 13358826) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу, понесені під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн 00 коп. Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Перцова Т.С. Судді Макаренко Я.М. Жигилій С.П.