Постанова КЦС ВС № 732/1559/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 року м. Київ Справа № 732/1559/25 Провадження № 61-2493св26 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М. розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Селіт Маш» - адвоката Прокоф`єва Богдана Івановича на постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 січня 2026 року в складі колегії суддів Висоцької Н. В., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В. у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Селіт Маш», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрополігон» про дострокове розірвання договорів оренди землі, припинення речового права оренди й суборенди та ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив достроково розірвати договір оренди землі, укладений між ОСОБА_3 та Агропромисловим кооперативом (далі - АПК) «Старосільський», зареєстрований 19 грудня 2013 року, право оренди за яким відчужено Товариству з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Селіт Маш» згідно з договором про продаж права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, серія та номер 933, виданим 12 червня 2025 року, предметом якого є земельна ділянка площею 5,7055 га з кадастровим номером 7421480400:05:000:0260, яка розташована на території Андріївської сільської ради Городнянського (тепер Чернігівського) району Чернігівської області, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та припинити речове право - право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7421480400:05:000:0260, яке зареєстровано за ТОВ «Селіт Маш», а також припинити речове право - право суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 7421480400:05:000:0260, яке зареєстровано за ТОВ «Агрополігон». У жовтні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила достроково розірвати договір оренди землі, укладений між ОСОБА_4 та АПК «Старосільський», зареєстрований 20 квітня 2012 року, право оренди за яким відчужено ТОВ «Селіт Маш» згідно з договором про продаж права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, серія та номер 933, виданого 12 червня 2025 року, предметом якого є земельна ділянка площею 4,09 га з кадастровим номером 7421480400:05:000:0326, яка розташована на території Андріївської сільської ради Городнянського (тепер Чернігівського) району Чернігівської області, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та припинити речове право - право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7421480400:05:000:0326, яке зареєстровано за ТОВ «Селіт Маш», а також припинити речове право - право суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 7421480400:05:000:0326, яке зареєстровано за ТОВ «Агрополігон». 13 жовтня 2025 року ухвалою Городнянського районного суду Чернігівської області об`єднано в одне провадження справи за позовами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ТОВ «Селіт Маш», ТОВ «Агрополігон» про дострокове розірвання договорів оренди. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій 21 листопада 2025 року ухвалою Городнянського районного суду Чернігівської області провадження в справі за позовами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 закрито. Роз`яснено, що розгляд цієї справи віднесено до господарської юрисдикції. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що розгляд порушених позивачами питань має здійснюватися у порядку контролю за ходом ліквідаційної процедури шляхом оскарження дій чи бездіяльності ліквідатора відповідно до частини шостої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ). 27 січня 2026 року постановою Чернігівського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Городнянського районного суду Чернігівської області від 21 листопада 2025 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що після продажу права оренди на спірні земельні ділянки на підставі договору, укладеного між АПК «Старосільський» та ТОВ «Селіт Маш», ці земельні ділянки вибули з ліквідаційної маси боржника АПК «Старосільський», тому будь-які речові та майнові права на спірні земельні ділянки у АПК «Старосільський» вже відсутні. Зазначений договір був укладений в межах процедури банкрутства АПК «Старосільський», за умовами якого була визначена ціна продажу права оренди земельних ділянок, вказаних у додатку № 1, у розмірі 2 575 000,00 грн (пункт 3.1 договору), тому ця оплата і входить до ліквідаційної маси боржника АПК «Старосільський». Враховуючи викладене, заявлені в цій справі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вимоги про розірвання договорів оренди землі та припинення права оренди земельних ділянок у разі їх задоволення не вплине та не змінить розмір ліквідаційної маси боржника АПК «Старосільський», оскільки майнові права АПК «Старосільський» на спірні земельні ділянки відчужено та отримано оплату за договором продажу права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 12 червня 2025 року. Отже, заявлені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 позовні вимоги до ТОВ «Агрополігон», ТОВ «Селіт Маш» про дострокове розірвання договорів оренди землі та припинення речового права оренди підлягають розгляду в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України). Короткий зміст вимог касаційної скарги У лютому 2026 року представник ТОВ «Селіт Маш» - адвокат Прокоф`єв Б. І. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 січня 2026 року, в якій просить її скасувати, залишити в силі ухвалу суду першої інстанції. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права. Посилається на те, що позивачами ставиться питання про розірвання договорів оренди, укладених з АПК «Старосільський», який перебуває на стадії банкрутства. Боржник АПК «Старосільський» у встановленому порядку після порушення справи про банкрутство у ліквідаційній процедурі відчужив право оренди за договорами, які, на думку позивачів, є такими, що підлягають розірванню. ТОВ «Селіт Маш» фактично став орендарем спірних земельних ділянок 12 червня 2025 року. Водночас ТОВ «Селіт Маш» не укладало жодних договорів оренди з позивачами - власниками земельних ділянок. Попри те, що АПК «Старосільський» визнано банкрутом та він перебуває у процедурі банкрутства, його правосуб`єктність не припинена, а господарська діяльність може продовжуватись у межах процедури банкрутства під контролем арбітражного керуючого. Відповідно АПК «Старосільський» залишається учасником правовідносин, що є предметом спору, а, отже, має бути залучений до участі у справі як особа, прав та обов`язків якої безпосередньо стосується ця справа. Вважає, що позивачі безпідставно не залучили ліквідатора боржника, який відчужив предмет спору - актив у ліквідаційній процедурі. Такий випадок, хоч і не охоплений статтею 44 ЦПК України, однак за волевиявленням позивачів зумовив неналежну судову процедуру. Припинення речового права, набутого під час ліквідаційної процедури, можливе шляхом подання відповідної заяви до господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, і здійснює судовий контроль за ліквідаційною процедурою та перевіряє факти порушення боржником законодавства або недійсності укладених угод. Тобто розгляд порушеного позивачами питання має здійснюватися у порядку контролю за ходом ліквідаційної процедури шляхом оскарження дій чи бездіяльності ліквідатора відповідно до частини шостої статті 61 КУзПБ, а тому позивачі необґрунтовано звернулися до суду загальної юрисдикції у порядку цивільного судочинства. Справи у подібних спорах належать до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Зазначені майнові спори розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України. Доводи інших учасників справи У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначили, що той факт, що в позовних заявах ставиться питання про розірвання договорів, укладених з попереднім орендарем (АПК «Старосільський»), жодним чином не впливає на те, що цей кооператив наразі значиться орендарем лише формально, оскільки його назва міститься в самих договорах, однак на момент вирішення спору орендарем за договорами вже не є, оскільки після продажу права оренди він фактично вибув з договірних відносин. Фактичні обставини справи, встановлені судами 15 листопада 2011 року між ОСОБА_4 , спадкоємцем якої є ОСОБА_2 , та АПК «Старосільський» в особі голови Новика С. М. , укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7421480400:05:000:0326 (а. с. 24-26). 16 грудня 2013 року між ОСОБА_3 , спадкоємцем якої є ОСОБА_1 , та АПК «Старосільський» в особі голови Новика С. М. укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7421480400:05:000:0260, зареєстрований 19 грудня 2013 року (а. с. 7, 8). Згідно з пунктами 35 та 38 цих договорів перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи-орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують, цю земельну ділянку разом з орендарем. 01 липня 2024 року між АПК «Старосільський» та ТОВ «Агрополігон» укладено договір суборенди, зокрема зазначених земельних ділянок строком до 20 грудня 2028 року, речове право у Державному реєстрі зареєстровано за номером 60986557. 12 червня 2025 року між ТОВ «Селіт Маш» та АПК «Старосільський» укладено договір про продаж права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення за результатами проведеного аукціону № BRE001-UA-20250430-59105 з продажу права оренди 213 земельних ділянок (а. с. 63-95). ОСОБА_1 успадкував земельну ділянку площею 5,71 га з кадастровим номером 7421480400:05:000:0260 після смерті ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 27 вересня 2021 року. Він є правонаступником орендодавця за договором, укладеним між АПК «Старосільський», зареєстрованим 19 грудня 2013 року, і як правонаступник має право вимагати розірвання договору, укладеного його попередником (а. с. 9-12). ОСОБА_2 успадкувала земельну ділянку площею 4,68 га (зокрема рілля 4,09 га) з кадастровим номером 7421480400:05:000:0326 після смерті ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 25 липня 2017 року (а. с. 30-33).

Позиція Верховного Суду Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року в справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)). Звертаючись до суду з позовами, позивачі посилалися на те, що їм у порядку спадкування на праві власності належать земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, щодо яких між власниками і АПК «Старосільський» у 2011 та 2013 роках були укладені договори оренди земельних ділянок строком на 15 років. 12 червні 2025 року орендар продав право оренди вказаних земельних ділянок ТОВ «Селіт Маш», у серпні 2025 року спірні земельні ділянки без згоди власників були передані в суборенду ТОВ «Агрополігон». Позивачі виявили намір скористатися наданим їм пунктами 35 та 38 договорів оренди земельних ділянок правом на розірвання договорів. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу (далі - ПК) України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України. 21 жовтня 2019 року в Україні почав діяти КУзПБ, який набрав чинності 21 квітня 2019 року. У пунктах 1, 4 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ, визначено, що цей Кодекс набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом. З дня введення в дію цього Кодексу, подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу. Системний аналіз положень КУзПБ дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України. Відповідно до частини другої статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина третя статті 7 КУзПБ). Інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. Таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин. Юрисдикція господарського суду поширюється на спір, що виник між сторонами, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. У частині другій статті 7 КУзПБ визначено підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги за участю боржника. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23 жовтня 2019 року в справі № 752/4361/15 вказала, що, виходячи із положень пункту 7 частини першої статті 12 ГПК України, аналогічні положення містяться у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, частини другої статті 7 КУзПБ, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений ПК України. Крім того, до спорів, пов`язаних із майновими вимогами до боржника, також відносяться спори про визнання права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння, спори, пов`язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника. За змістом статті 7 КУзПБ у разі, якщо боржник не є стороною в майновому спорі або відсутні позовні вимоги до боржника та щодо його майна, то такий спір розглядається в окремому позовному провадженні, а не в межах справи про банкрутство боржника (постанова Верховного Суду від 21 квітня 2021 року в справі № 927/379/17). Водночас відповідно до Закону України від 28 квітня 2021 року № 1423-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» частину п`яту статті 93 Земельного кодексу (далі - ЗК) України викладено у такій редакції: право користування (оренда, емфітевзис) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу її користувачем без погодження із власником такої земельної ділянки, крім випадків, визначених законом. Відчуження, застава права користування земельною ділянкою здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження або на користь якої передається у заставу право користування. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права користування у порядку, передбаченому законодавством. Крім того, Законом України від 02 травня 2023 року № 3065-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання вчинення нотаріальних та реєстраційних дій при набутті прав на земельні ділянки» частину п`яту статті 93 ЗК України викладено у такій редакції: «5. Право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу (іпотеку) її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом. Відчуження, передання у заставу (іпотеку) права оренди земельної ділянки здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження або на користь якої передається у заставу (іпотеку) право оренди землі. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством». Оскільки права й обов`язки в орендних правовідносинах зберігаються і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, тобто є триваючими, тому до правовідносин щодо відчуження права оренди земельної ділянки застосовуються положення нових актів цивільного законодавства. Подібні висновки викладено в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 11 липня 2024 року в справі № 904/9875/21. Відповідно до статті 131 КУзПБ майно боржника, що підлягає реалізації у процедурі погашення боргів боржника, складає ліквідаційну масу. Ліквідаційна маса - це сукупність майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на правах власності або повного господарського віддання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури. До складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури. За вимогами частини першої статті 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси. У частині першій статті 64 КУзПБ передбачено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. До ліквідаційної маси боржника можуть бути включені майнові права, що належать боржнику та які міг відчужити сам боржник, оскільки кошти, виручені від їх продажу, можуть спрямовуватися на задоволення вимог кредиторів, які пред`явлені до боржника у процедурі банкрутства. 12 червня 2025 року між АПК «Старосільський» (продавець) та ТОВ «Селіт Маш» (покупець) укладено договір про продаж права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, за результатом проведеного аукціону № BRE001-UA-20250430-59105 з продажу права оренди 213 земельних ділянок (№ лоту 03798636-1). На умовах, визначених аукціоном № BRE001-UA-20250430-59105, продавець зобов`язався передати права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення (інші речові права на нерухоме майно) у власність покупцеві, а покупець зобов`язався прийняти права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення (інші речові права на нерухоме майно) і сплатити за них грошову суму відповідно до умов аукціону та цього договору. Перелік земельних ділянок, права оренди яких відчужуються за спірними договорами, наведено в додатку № 1 до цього договору. До вказаного переліку увійшли також спірні земельні ділянки. Відповідно до частин першої, третьої статті 87 КУзПБ придбане на аукціоні майно, майнове право передається, право вимоги відступається покупцю після повної сплати запропонованої ним ціни. Про передачу майна складається акт про придбання майна на аукціоні. Протокол про результати аукціону та акт про придбання майна на аукціоні є підставою для видачі нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та державної реєстрації права власності або іншого майнового права на нерухоме майно в порядку, передбаченому законодавством. Послуги нотаріуса в такому разі оплачує покупець. Аналізуючи зміст вказаних положень, можна зробити висновок, що продаж майна банкрута на аукціоні є завершальним етапом ліквідаційної процедури, спрямованим на задоволення вимог кредиторів. У результаті реалізації актив переходить у власність покупця, і, відповідно, вибуває з ліквідаційної маси, а виручені кошти зараховуються на рахунок боржника для подальших розрахунків. Договір про продаж права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 12 червня 2025 року та результати аукціону з продажу земельних ділянок є чинними, у встановленому законодавством порядку не оскаржувались, а право оренди ТОВ «Селіт Маш» на спірні земельні ділянки, які належать на праві власності позивачам, зареєстровано у встановленому законом порядку. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та передаючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, апеляційний суд обґрунтовано керувався тим, що після продажу права оренди на земельні ділянки на аукціоні в межах процедури банкрутства, права оренди на спірні земельні ділянки вибули з ліквідаційної маси боржника АПК «Старосільський», майнові права на спірні земельні ділянки перейшли від АПК «Старосільський» до ТОВ «Селіт Маш». Такі висновки узгоджуються з постановою Верховного Суду від 27 травня 2026 року в справі № 732/1526/25 у справі за аналогічними позовами до ТОВ «Селіт Маш», ТОВ «Агрополігон» про дострокове розірвання договорів оренди землі, припинення речового права оренди й суборенди. Отже, апеляційний суд зробив мотивований висновок про відсутність підстав для закриття провадження в цій справі і визначення підсудності вимог про розірвання договорів оренди землі та припинення права оренди господарському суду, оскільки рішення суду в справі за позовом до ТОВ «Селіт Маш» не впливає на розмір ліквідаційної маси боржника, зокрема й на обсяг грошових зобов`язань боржника АПК «Старосільський», який вже скористався своїм правом на відчуження належного йому права оренди. Позивачі в цій справі не заявляють вимог щодо стягнення орендної плати та не оспорюють договір про продаж права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 12 червня 2025 року, на підставі якого кооператив отримав грошові кошти. Жодних вимог до АПК «Старосільський» у цій справі позивачами не заявлено. Враховуючи наведене, не заслуговують на увагу доводи ТОВ «Селіт Маш» про те, що АПК «Старосільський» є учасником правовідносин, які є предметом спору, і має бути залучений до участі у справі як особа, на права та обов`язки якої може вплинути рішення в цій справі. Верховний Суд враховує ту обставину, що стороною оспорюваних договорів оренди земельних ділянок, які були укладені попереднім орендарем у 2011-2013 роках, є ТОВ «Селіт Маш», яке придбало права оренди, а позивачами ініційовано спір про дострокове розірвання оспорюваних договорів з посиланням на те, що таке право передбачене умовами договорів оренди (пункти 35 та 38). Враховуючи суб`єктний склад, предмет спору та характер спірних правовідносин, заявлені позивачами до ТОВ «Селіт Маш», ТОВ «Агрополігон» позовні вимоги про дострокове розірвання договорів оренди землі та припинення речового права оренди підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Інші доводи касаційної скарги вказаних висновків не спростовують, вони зводяться до власного тлумачення норм права та незгоди з рішенням суду апеляційної інстанції і спростовуються матеріалами справи. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58), за якою принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належно зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення в справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain), пункт 29). Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Щодо судових витрат Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки в цій справі судове рішення підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює. Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Селіт Маш» - адвоката Прокоф`єва Богдана Івановича залишити без задоволення. Постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 січня 2026 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді:О. М. Ситнік В. М. Ігнатенко І. М. Фаловська