Постанова 4874 № 914/3554/25

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2026 року Справа № 914/3554/25 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Бучинська Г.Б. розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону на рішення господарського суду Волинської області від 08.04.26р. у справі №914/3554/25, ухвалене суддею Дем`як В.М., повне рішення складено 08.04.26р. за позовом Керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району до відповідача Фізичної особи-підприємця Хилухи Петра Вікторовича про стягнення 197 226,43 грн. Керівник Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Хилухи Петра Вікторовича 212 716, 43 грн. штрафних санкцій в т.ч. 57 816, 43 грн. - пені та 154900 грн. - штрафу за непоставку товару. В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення відповідачем договору про закупівлю паливної деревини №176 від 25.03.2025 в частині своєчасного виконання умов договору. Рішенням Господарського суду Волинської області від 08.04.26р. позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Хилухи Петра Вікторовича на користь Міністерства оборони України в особі Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району) 98 613,22 грн. в т.ч. 28 908,22 грн. пені, 69 705,00 грн. штрафу. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Хилухи Петра Вікторовича на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону судовий збір у розмірі 2422,40 грн. В решті позову відмовлено. Повернуто Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Західного регіону із Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у розмірі 157,15 грн. згідно платіжної інструкції №1784 від 19.11.2025 та №4385-8132-1086-6389 від 26.12.2025. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Львівська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону звернулась до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду. Скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 08.04.2026 у справі №914/3554/25 в частині відмови у задоволенні позову. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, стягнути з ФОП Хилухи П.В. штрафні санкції у розмірі 98613,22грн. Стягнути з ФОП Хилухи П.В. на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60грн. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.05.2026 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону на рішення господарського суду Волинської області від 08.04.26р. у справі №914/3554/25. Розгляд апеляційної скарги Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону на рішення господарського суду Волинської області від 08.04.26р. у справі №914/3554/25 призначено в порядку письмового провадження. Запропоновано Міністерству оборони України, Яворівській квартирно-експлуатаційній частині району та Фізичній особі-підприємцю Хилусі Петру Вікторовичу у строк до 22.05.2026р. надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів відповідачу. 07.05.2026 р. Міністерство оборони України подало відзив на апеляційну скаргу в якому просить прийняти відзив на апеляційну скаргу Міністерства оборони України. Апеляційну скаргу Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону на рішення Господарського суду Волинської області від 08.04.2026 у справі №914/3554/25 задовольнити. Рішення Господарського суду Волинської області від 08.04.2026 у справі №914/3554/25 скасувати в частині відмови у задоволенні позову у зв`язку зі зменшенням розміру штрафних санкцій. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та додатково стягнути з ФОП Хилухи Петра Вікторовича не стягнуту судом першої інстанції частину штрафних санкцій у розмірі 98 613,22 грн, як це зазначено в апеляційній скарзі. Копію судового рішення за наслідками апеляційного розгляду направити на адресу Міністерства оборони України: 03168, м. Київ, проспект Повітряних Сил, 6. 28.04.2026 р. до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №906/863/25. 18.05.2026 р. було зареєстровано в системі «Електронний суд» відзив на апеляційну скаргу поданий представником ФОП Хилухи Петра Вікторовича в якому просить апеляційну скаргу Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону на рішення господарського суду Волинської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 08.04.2026 у справі №914/3554/25 без змін. 21.05.2026 р. Яворівська квартирно-експлуатаційна частина ( району) подала відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони - задоволити, а рішення першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову через зменшення розміру штрафних санкцій - скасувати. Колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до ч.10 ст.270 ГПК України апеляційна скарга на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За приписами ч.13 ст.8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абзац 2 частина 10 статті 270 ГПК України). Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону на рішення господарського суду Волинської області від 08.04.26р. у справі №914/3554/25 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в них, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши надану юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд ВСТАНОВИВ: 1.Зміст рішення суду першої інстанції. Суд першої інстанції зазначив, що враховуючи положення діючого законодавства, з огляду на всі фактичні обставини справи, враховуючи важливість збереження господарської діяльності відповідача, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору №176 від 25.03.2025, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, період прострочення який є незначним, діяльність відповідача, що пов`язана із підвищенням цін на деревину та її доставку, фінансовий стан відповідача, суд на підставі ст. 551 ЦК України вважає за можливе зменшити розмір заявлених до стягнення сум пені та штрафу на 50% та стягнути їх з Фізичної особи-підприємця Хилухи Петра Вікторовича на користь позивача, в розмірі 50 відсотків від заявленої суми, зокрема, 28 908,22 пені та 69 705,00 грн. штрафу. 2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення іншим учасників по справі В апеляційній скарзі Львівська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону посилається на те, що судом не враховано, що ФОП Хилуха П.В. повністю не виконав зобов`язання (товар взагалі не поставлений) та не вжив заходів щодо належного виконання договору, дане порушення є істотним та тривалим. Також судом не враховано, що спірні правовідносини виникли у сфері забезпечення обороноздатності держави. Невиконання відповідачем договірних зобов`язань пов`язане із забезпеченням потреб військових формувань та має підвищений рівень суспільної значущості. Таке порушення не може вважатися незначним або формальним. Також відповідач не довів не співмірність санкцій. Скаржник вказує на те, що суд дійшов висновку про "надмірність" штрафних санкцій без належних доказів. Водночас, розмір санкцій прямо передбачений договором та Відповідач погодився з такими умовами, укладаючи договір. Суд безпідставно врахував обставини, які не підтверджені доказами, а саме, майновий стан Відповідача, складність господарської діяльності, підвищення цін. Що стосується майнового стану Відповідача, то варто зауважити, що Відповідачем після укладення договору з Яворівською КЕЧ (району) укладено інші договори про закупівлю товарів (10.10.2025 та 05.12.2025 про поставку паливної деревини на суму 3 614 200, 00 грн та 122 854, 00 грн), які були виконані ним у повному обсязі, та отримано відповідні кошти за угодами, що свідчить про наявність у нього реальної можливості виконати і спірне зобов`язання та спростовує доводи про складний матеріальний стан. Суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про відсутність у Відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, а також помилково зазначив про нібито незначний період прострочення. Такі висновки є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки Відповідач не здійснив жодної поставки товару. За таких умов посилання суду на «незначність» прострочення виглядає відірваним від реального змісту правовідносин та свідчить про неправильну оцінку доказів і встановлених обставин. Також однією з підстав оскарження рішення є порушення принципу обов`язковості договору. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а безпідставне зменшення штрафних санкцій нівелює відповідальність за його порушення, порушує баланс інтересів сторін та створює практику уникнення відповідальності. Також судом неправильно застосовано практику Верховного Суду, оскільки суд першої інстанції формально послався на практику Верховного Суду, однак неправильно її застосував. Зазначена практика передбачає зменшення неустойки лише за наявності доведених виняткових обставин та істотної неспівмірності. Однак, у даній справі такі обставини відсутні. Обґрунтування щодо неспівмірності мало б сенс, якби зобов`язання з боку Відповідача було виконано повністю, але з певним (незначним) простроченням. Однак, за матеріалами даної справи вбачається, що Відповідач взагалі навіть не приступав до виконання зобов`язання. Упродовж шести місяців, Відповідач не зробив за договором жодної поставки, і навіть не спромігся повідомити Яворівську КЕЧ району про причини невиконання, не зініціював перегляд або дострокове розірвання договору у зв`язку з неможливістю його виконати. З цього вбачається, що Відповідач проявив повну безвідповідальність, зірвав Яворівській КЕЧ (району) опалювальний сезон (опалення військових частин). За таких обставин твердження про неспівмірність санкцій є необґрунтованим, а стягувані санкції, з огляду на наслідки невиконання договору навпаки, є надміру м`якими. Тому, вважаю, що суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір штрафних санкцій, не встановив виняткових обставин та неправильно застосував норми матеріального права Посилаючись на наведені обставини, Львівська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 08.04.2026 у справі 914/3554/25 в частині відмови у задоволенні позову. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, стягнути з ФОП Хилухи П.В. штрафні санкції у розмірі 98613,22грн. Стягнути з ФОП Хилухи П.В. на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60грн. Підтримуючи доводи апеляційної скарги, Міністерство оборони України у відзиві зазначає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову через зменшення розміру штрафних санкцій підлягає скасуванню з огляду на таке. Суд першої інстанції фактично врахував лише інтереси відповідача, залишивши поза увагою інтереси держави, Міністерства оборони України та Яворівської квартирно експлуатаційної частини (району), а також спеціальний характер спірних правовідносин, пов`язаних із забезпеченням потреб військових формувань у період дії воєнного стану. Щодо істотності порушення відповідачем договірного зобов`язання: зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідач не просто допустив незначне прострочення виконання зобов`язання. ФОП Хилуха П.В. взагалі не здійснив жодної поставки товару за договором, упродовж тривалого часу не вжив реальних заходів для належного виконання зобов`язання, не повідомив Яворівську квартирно експлуатаційну частину (району) про об`єктивні причини невиконання договору, не ініціював зміну умов договору або його дострокове розірвання у зв`язку з неможливістю виконання. Відповідач як фізична особа-підприємець, укладаючи договір, діяв на власний підприємницький ризик і мав об`єктивно оцінити свою спроможність виконати взяті на себе зобов`язання у погоджені строки. Міністерство оборони України, зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні докази того, що стягнення штрафних санкцій у повному розмірі є очевидно неспівмірним або несправедливим. Натомість встановлені обставини свідчать про істотне та повне невиконання відповідачем своїх договірних обов`язків, що виключає підстави для зменшення відповідальності. Також, суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що спірні правовідносини виникли у сфері забезпечення потреб військових формувань та пов`язані з належним функціонуванням військової інфраструктури у період дії правового режиму воєнного стану. Таким чином, міністерство оборони України, зазначає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій є передчасним, необґрунтованим і таким, що не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права. Заперечуючи доводи апеляційної скарги, представник ФОП Хилухи П.В. у відзиві зазначає, що рішення стягнення неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості, а тому суд на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру. Як вбачається з матеріалів справи, заявлена позивачем сума неустойки, а саме 212 716,43 грн, не відповідає вказаним вище критеріям та обґрунтовано була зменшена судом, з огляду на таке. По-перше, як вбачається з матеріалів справи позивачем не доведено понесення будь яких збитків внаслідок прострочення відповідачем виконання зобов`язання з поставки товару, а також позивачем не зазначено, що саме сплата неустойки компенсує позивачу. Навпаки, враховуючи те, що зобов`язання відповідача було припинене, ще 06.10.2025, у даних правовідносинах заявлена до стягнення неустойка має карний характер та направлена виключно на збагачення позивача. В свою чергу, посилання прокурора в апеляційній скарзі про те, що відповідач нібито «зірвав» Яворівській КЕЧ (району) опалювальний сезон (опалення військових частин) не підтверджено жодними доказами, а також такі аргументи взагалі не були озвучені позивачем в суді першої інстанції. Як вбачається з матеріалів справи, позиція позивача в суді першої інстанції зводилась виключно до того, що позивач стверджував, що заявлений до стягнення розмір неустойки нібито є співмірним порушенню та не має карального характеру. При цьому, позивачем не було зазначено жодних конкретних обставин, а також інших аргументів, в тому числі щодо зриву опалювального сезону та не було надано жодних доказів на підтвердження даних обставин (зокрема, листів-повідомлень про дані обставини у Міністерство оборони України, актів про передачу деревини від однієї військової частини іншій тощо). Крім того, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що період прострочення виконання зобов`язання був незначним та не міг суттєво завдати збитки позивачу. Зокрема, як вбачається з п.4.1. Договору №176 від 25.03.2025 укладеного між позивачем та відповідачем товар мав бути поставлений у термін з 01.05 до 01.10.2025. Водночас, сторонами Договір було розірвано 06.10.2025, що підтверджується Додатковою угодою №1 до Договору, яка міститься в матеріалах справи. По-друге, прострочення виконання зобов`язання було спричинене тим, що після підписання Договору відбулися кардинальні зміни у цінах на деревину та на послуги з її доставки. Водночас, незважаючи на неодноразові повідомлення відповідачем Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району) щодо зазначених обставин та необхідності або перегляду умов оплати за Договором, або його розірвання, Договір був розірваний лише 06.10.2025 - уже після настання строку виконання зобов`язання. По-третє, щодо матеріального стану відповідача. На утриманні відповідача фактично перебуває четверо дітей, що підтверджується рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.05.2023 у справі № 161/212/23, а також свідоцтвом про шлюб, яке підтверджує перебування Відповідача у шлюбних відносинах з Хилухою Ольгою Йосипівною (містяться в матеріалах справи). Підсумовуючи викладене, представник відповідача зазначає, що неустойка в першу чергу має на меті стимулювати боржника до виконання зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора; враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в Документ сформований в системі «Електронний суд» 17.05.2026 4 результаті порушення відповідачем умов договору №176 від 25.03.2025; відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, а неможливість виконання зобов`язання було пов`язане із підвищенням цін на деревину та її доставку; а також враховуючи фінансовий стан відповідача, суд першої інстанції обґрунтовано зменшив розмір заявлених до стягнення сум пені та штрафу на 50%. Яворівська квартирно-експлуатаційна частина (району) у своєму відзиві зазначає, що вважає апеляційну скаргу Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а рішення першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову через зменшення розміру штрафних санкцій підлягає скасуванню. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що зменшуючи штрафні санкції на 50%, суд першої інстанції фактично звільнив недобросовісного постачальника від належної міри відповідальності та не врахував, що Відповідач не поставив жодного кубічного метра дров протягом усього строку дії Договору (з травня по жовтень 2025 року). Тобто мало місце повне, умисне та тривале невиконання зобов`язань, внаслідок чого Позивач був змушений достроково розірвати Договір 06.10.2025 року з метою пошуку альтернативних джерел забезпечення теплопостачання. Сам по собі розмір пені та штрафу не є достатньою підставою для їх зменшення , якщо такий розмір прямо передбачений договором , відповідає характеру порушення та не доведено наявності виняткових обставин. Внаслідок бездіяльності Відповідача оборонні об`єкти опинилися під загрозою замерзання, так як військові частини перебували у наметових міст. Порушення Відповідача безпосередньо вплинуло на рівень боєздатності Збройних Сил України та умови перебування військовослужбовців в умовах воєнного стану. Верховний Суд неодноразово наголошував, що специфіка статусу замовника та стратегічне призначення товару під час оцінки судами поважності причин для зменшення неустойки мають вирішальне значення. Яворівська квартирно-експлуатаційна частина (району), вважає, що зменшуючи штрафні санкції на 50%, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що такий розмір відповідає принципам розумності та справедливості, чим фактично легітимізував бездіяльність Відповідача. 3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом. Між Яворівською квартирно - експлуатаційною частиною (району) та фізичною особою - підприємцем Хилухою Петром Вікторовичем укладено договір № 176 від 25.03.2025 (далі - Договір) про закупівлю паливної деревини. Згідно п. 1.1. Договору постачальник зобов`язався поставити у зумовлений Договором строк у власність Покупця паливну деревину (Код ДК 021:2015:03413000- 8)». Загальна кількість Товару, згідно специфікації - 500 куб. м, ціна за одиницю товару (без врахуванням ПДВ) становить 1 549,99 грн. Сума даного Договору склала 774 500, 00 грн без ПДВ (п. 2.1. Договору). Згідно п. 4.1 Договору ФОП Хилуха П.В. зобов`язався поставити товар у строк до 01.10.2025. Разом з Товаром (товарами) Постачальник зобов' язаний надати Замовнику належним чином оформлені первинні документи (накладні та товаро - транспортні накладні) (п. 3.2. Договору). Відповідно до Договору Постачальник зобов`язаний: забезпечити поставку товару у строки, встановлені Договором (п. 4.1.); забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом III Договору (п. З.1.). Відповідно до п. 6.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним в Україні законодавством та цим Договором. П.6.2. У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти Постачальник сплачує Покупцю штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі:- за порушення умов договору щодо якості (комплектності) товарів стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних товарів, за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товару, з якого допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад ЗО днів додатково стягується штраф у розмірі 20 % вказаної вартості. Згідно з п.6.4. Всі спори й розбіжності в процесі виконання даного Договору сторони вирішують шляхом переговорів. У разі неможливості вирішення спірних питань за взаємною згодою, справа по спору розглядається у суди відповідно до вимог чинного законодавства України. 06.10.2025 між Яворівською КЕЧ та ФОП Хилухою П.В. укладено додаткову угоду №1 до Договору про дострокове розірвання Договору у зв`язку з невиконанням Постачальником своїх зобов`язань щодо поставки товару. За фактом несвоєчасного виконання умов договору Яворівською КЕЧ нараховано ФОП Хилусі П.В. штрафні санкції у сумі 212 716, 43 грн, що включає пеню у .-розмірі - 57 816, 43 грн та штраф у розмірі - 154 900, 00 грн. 23.09.2025 Яворівська КЕЧ скерувала ФОП Хилусі П.В. претензію про сплату пені та штрафу за порушення умов договору. Відповіді за наслідками розгляду претензії від ФОП Хилухи П.В. не надходило, кошти на рахунок Яворівської КЕЧ не поступали. Оскільки позивачами захист інтересів держави у даних спірних відносинах не було здійснено, то керівник Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони діючи згідно п. 2 ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Хилухи Петра Вікторовича 212 716, 43 грн. штрафних санкцій в т.ч. 57 816, 43 грн. - пені та 154900 грн. - штрафу за непоставку товару. 26.02.2026 від Міністерства оборони України надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в котрій позивач, посилаючись на положення ст.ст. 42, 46 ГПК України та у зв`язку з тим, що 24.02.2026 Яворівською квартирно-експлуатаційною частиною (району) здійснено уточнений розрахунок штрафних санкцій за договором № 176 від 25.03.2025, відповідно до уточненого розрахунку: пеня становить 57 816,43 грн., штраф 139 410,00 грн., загальна сума штрафних санкцій становить 197 226,43 грн. Враховуючи те, що у відповідності до норм законодавства ціну позову вказує позивач, місцевий суд зазначив, що має місце нова ціна позову 197 226,43 грн. (пеня 57 816,43 грн., штраф 139 410,00 грн.), виходячи з якої й вирішується спір. Рішенням Господарського суду Волинської області від 08.04.2026р. позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Хилухи Петра Вікторовича на користь Міністерства оборони України в особі Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району) 98 613,22 грн. в т.ч. 28 908,22 грн. пені, 69 705,00 грн. штрафу. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Хилухи Петра Вікторовича на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону судовий збір у розмірі 2422,40 грн. В решті позову відмовлено. 4.Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин. Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного. Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України). Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (частина 3 статті 11 ЦК України). Згідно зі статтею 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору. Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги. Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №176 від 25.03.2025 про поставку паливної деревини. Згідно п. 1.1. договору постачальник зобов`язався поставити у зумовлений Договором строк у власність Покупця паливну деревину (Код ДК 021:2015:03413000- 8). Загальна кількість Товару, згідно специфікації - 500 куб. м, ціна за одиницю товару (без врахуванням ПДВ) становить 1 549,99 грн. Сума даного Договору склала 774 500, 00 грн без ПДВ (п. 2.1. Договору). Згідно п. 4.1 договору ФОП Хилуха П.В. зобов`язався поставити товар у строк до 01.10.2025. Разом з Товаром (товарами) Постачальник зобов`язаний надати Замовнику належним чином оформлені первинні документи (накладні та товаро - транспортні накладні) (п. 3.2. Договору). Відповідно до Договору Постачальник зобов`язаний: забезпечити поставку товару у строки, встановлені Договором (п. 4.1.); забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом III Договору (п. 3.1.). Апеляційний суд встановив, що ФОП Хилуха П.В. порушив зобов`язання за договором, а саме не здійснив поставки товару у визначений договором строк. Відповідно до п. 6.1. договору № 176 від 25.03.2025 у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та договором. У відповідності до п. 6.2. Договору за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості Товару, з якого допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 20% вказаної вартості. 06.10.2025 між Яворівською КЕЧ та ФОП Хилухою П.В. укладено додаткову угоду №1 до Договору про дострокове розірвання Договору у зв`язку з невиконанням Постачальником своїх зобов`язань щодо поставки товару. За фактом несвоєчасного виконання умов договору Яворівською КЕЧ нараховано ФОП Хилусі П.В. штрафні санкції у сумі 212 716, 43 грн., що включає пеню у розмірі - 57 816, 43 грн. та штраф у розмірі - 154 900, 00 грн. та надіслано претензію про сплату пені та штрафу за порушення умов договору. Зазначену вимогу залишено без відповіді. Отже, Керівник Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача (з врахуванням заяви за вх.№01-87/1085/26 від 26.02.2026 про зменшення розміру позовних вимог) 197 226,43 грн. штрафних санкцій за договором №176 від 25.03.2025 в т.ч. 57 816,43 грн. пені та 139 410,00 грн. штрафу. Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Колегія суддів, зазначає, що між сторонами виникли цивільні права та обов`язки на підставі договору про закупівлю товару №176 від 25.03.2025. Частиною 1 ст. 712 ЦК України, визначено, що згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. 2 ст.-712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо Інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до статей 1 і 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня. Відповідно до п.6.1. договору № 176 від 25.03.2025 у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та договором. У відповідності до п.6.2. Договору за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості Товару, з якого допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 20% вказаної вартості. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені в загальній сумі 57 816,43 грн. за період з 01.06.2025 по 06.10.2025. В свою чергу відповідач подав до суду заяву про зменшення розміру нарахованих до стягнення сум пені та штрафу посилаючись на те, що штрафні санкції, на його думку, є надмірно великими порівняно зі збитками кредитора. Господарський суд Волинської області зменшив розмір штрафних санкцій на 50% - стягнувши з відповідача 98 613, 22грн. В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов висновку про «надмірність» штрафних санкцій без належних доказів. Відхиляючи зазначений довід, колегія суддів виходить з такого. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК). Застосоване у статті 551 ЦК та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21, від 22.05.2024 у справі №911/95/20, від 18.12.2024 у справі №921/320/24). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, зазначила, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі (пункт 8.22). З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків (пункт 8.23). Водночас у пункті 8.24 цієї ж постанови Велика Палата Верховного Суду наголосила, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки. Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема у постановах: від 05.09.2023 у справі №907/583/22, від 28.11.2023 у справі №916/1504/22, від 03.12.2024 у справі №904/872/24, від 03.12.2024 у справі №909/321/24 тощо. Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 р. №7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Вирішуючи у цій справі питання зменшення розміру пені, суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний суд, виходив з того, що: 1 відсутні докази, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору №176 від 25.03.2025; 2 відсутня складова в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, 3 період прострочення є незначним; 4 діяльність відповідача, що пов`язана із підвищенням цін на деревину та її доставку. Посилання скаржника, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували майновий стан відповідача, наявність/відсутності коштів на рахунках, з огляду на що суд не мав можливості дослідити майновий стан відповідача та об`єктивно розглянути питання про зменшення пені, тоді як дослідження майнового стану сторін (і боржника, і кредитора) є однією з умов застосування статті 233 ГК, Суд відхиляє, адже вказана стаття визначає лише необхідність врахування, серед іншого, майнового стану сторін, проте не ставить можливість застосування цієї статті, яка визначає право суду зменшити розмір санкцій у разі, якщо їх розмір надмірно великий, лише в залежність від такого врахування Отже, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, висновок щодо можливості зменшення розміру пені на 50%, тобто до 98 613, 22грн. Стягнення з відповідача такої суми пені, колегія судів, вважає таким, що компенсує негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем зобов`язань по договору поставки, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. Суд апеляційної інстанції зазначає, що пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, та на думку апеляційного суду, забезпечує захист майнових прав та інтересів скаржника, а також відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Відтак, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено. У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Отже, судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано. 6.Висновки за результатами апеляційного розгляду. Відтак, у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції. Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін. Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду. З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК. Керуючись ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону на рішення господарського суду Волинської області від 08.04.26р. у справі №914/3554/25- залишити без задоволення, рішення Господарського суду Волинської області - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України. Справу №914/3554/25 повернути Господарському суду Волинської області. Повна постанова складена "23" червня 2026 р. Головуючий суддя Філіпова Т.Л. Суддя Василишин А.Р. Суддя Бучинська Г.Б.