Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/7529/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "14" травня 2024 р. Справа№ 910/7529/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Козир Т.П. суддів: Агрикової О.В. Мальченко А.О. при секретарі Вага В.В. за участю представників сторін: від позивача: Хмара Ю.О. самопредставництво; від відповідача: Шевченко Б.В., Чабар С.В. за довіреностями; розглянувши у закритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне підприємство "Укроборонсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 (повний текст складено 28.08.2023) у справі №910/7529/23 (суддя Босий В.П.) за позовом Міністерство оборони України до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне підприємство "Укроборонсервіс" про стягнення 121 621 586,17 грн, УСТАНОВИВ: У травні 2023 року Міністерство оборони України (далі - позивач, Міноборони) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне підприємство "Укроборонсервіс" (далі - відповідач, Підприємство) та, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просило суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 81 852 630,56 грн. та штраф у розмірі 28 406 396,88 грн. Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання із поставки товару за державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №403/1/22/135 від 20.04.2022. Відповідач у відзиві на позовну заяву погодився із тим, що ним було допущено факт прострочення виконання зобов`язання з поставки товару, проте наголошував, що таке прострочення виникло внаслідок обставин непереборної сили, а тому відповідач звільняється від відповідальності за вчинені порушення. Разом із відзивом на позовну заяву відповідач подав клопотання від 05.07.2023 №29/10-2886, у якому просив зменшити розмір штрафних санкцій на 99% від розрахунків, наданих позивачем. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07 серпня 2023 року позов задоволено частково. З Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне підприємство "Укроборонсервіс" стягнуто пеню у розмірі 40 926 315,28 грн, штраф у розмірі 14 203 198,44 грн та судовий збір у розмірі 939 400,00 грн. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне підприємство "Укроборонсервіс" звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення пені в розмірі 40 926 315,28 грн і штрафу у розмірі 14 203 198,44 грн та ухвалити у цій частині нове рішення з врахуванням клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій від 05.06.2023 №29/10-2886. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд при вирішенні питання щодо зменшення пені і штрафу не врахував, що розмір заявлених штрафних санкцій є непомірно великим, враховуючи усі обставини справи та доводи відповідача, тому вони підлягають зменшенню на 99%, як просив відповідач у клопотанні, а не на 50%, як зменшив суд першої інстанції, оскільки стягнення штрафних санкцій у розмірі 55 129 513,72 грн призведе до блокування господарської діяльності Підприємства, яке має стратегічне значення для обороноздатності держави, наразі перебуває в скрутному матеріальному становищі, але продовжує виконувати термінові замовлення по ремонту військової техніки; порушення строків виконання зобов`язань виникли у зв`язку із політичною ситуацією, що склалася у країні-виробнику продукції Болгарії, яка вплинула на неможливість отримання експортної ліцензії іноземним постачальником, що підтверджується сертифікатом ТПП від 28.10.2022, який необґрунтовано не було взято судом до уваги. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25 січня 2024 року зупинено апеляційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом справ №910/3015/23 та №911/2269/22. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20 лютого 2024 року провадження у справі було поновлено. 22.02.2024 відповідачем подано клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні з посиланням на те, що предметом контракту є поставка товарів військового призначення. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26 лютого 2024 року вирішено задовольнити клопотання відповідача, розгляд справи проводити у закритому судовому засіданні. 28.03.2024 відповідач подав клопотання про долучення додаткових доказів - копій консультаційно-аналітичних довідок від 29.01.2024, звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2023 рік, балансу (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2023. 28.03.2024 відповідач подав клопотання про зупинення апеляційного провадження на час проведення експертизи і до отримання висновку експерта по справі №910/10710/23. Згідно ст. 216 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у судовому засіданні оголошувалась перерва з 02.04.2024 по 14.05.2024. Представники відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримали клопотання про долучення доказів та зупинення провадження, а також підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити. Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення заявлених клопотань та апеляційної скарги. Клопотання про зупинення провадження відхилено судом, оскільки положення статей 227, 228 ГПК України не надають суду права зупиняти провадження на час проведення експертизи у інших справах. Клопотання про долучення доказів відхилено судом, оскільки додані до клопотання докази складені після прийняття оскаржуваного рішення, проте така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів. Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 22.04.2022 між Міноборони, як замовником, та Підприємством, як виконавцем, був укладений державний контракт на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №403/1/22/135 (надалі - "Контракт"), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язується поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства товари, зазначені в специфікації товару (додаток 1 до Контракту), що постачається з метою забезпечення відсічі і стримування збройної агресії РФ, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальної цілісності, обмеження конституційних прав і свобод людини, а замовник - прийняти її та оплатити такі товари. Згідно з п. 1.2 Контракту підставою для укладення контракту є введення воєнного стану від 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 та від 14.03.2022 №133/2022, постанова КМУ від 28.02.2022 № 169 та від 20.03.2022 №335, "План закупівель озброєння, військової та спеціальної техніки, ракет, та боєприпасів на воєнний стан для забезпечення першочергових потреб" від 05.03.2022 № 3242/з, затверджений Міністерством оборони України. За змістом п. 2.1 Контракту орієнтовна вартість товарів на момент укладення контракту становить 1 067 717 600,00 грн. Вартість продукції встановлено на підставі листів виконавця №29/2.1.2-850 від 13.04.2022 та №29/2.1.2-851 від 13.04.2022. За умовами п. 3.1 Контракту продукція поставляється виконавцем замовнику та передається вантажоодержувачу в пункті перетину державного кордону (місця поставки). Вантажоодержувач визначається замовником додатково. Поставка виконавцем та приймання вантажоодержувачем продукції за контрактом здійснюється відповідно до комплекту технічної документації, що поставляється разом з продукцією, у місці поставки. Продукція передається виконавцем та приймається вантажоодержувачем згідно з товаросупровідними документами, технічною документацією, сертифікацій якості, сертифікатами походження (п. 3.2. контракту). Відповідно до п. 3.4 Контракту датою виконання виконавцем зобов`язань щодо поставки продукції є дата, зазначена в товаросупровідній документації. Згідно з п. 4.1 Контракту виконавець зобов`язаний поставити продукцію згідно з умовами контракту не пізніше строку, визначеного у специфікації, та надати замовнику документи згідно з п. 2.5 контракту. Асортимент товар, що мав постачатись, сторонами було визначено у специфікації (додаток 1), згідно якого частину товару відповідач мав поставити у строк до 20.10.2022, а частину у строк до 10.08.2022. Додатковою угодою №1 від 06.09.2022 сторони виклали п. 2.1 Контракту в новій редакції, та погодили, що договірна вартість товарів без урахування ПДВ становить 1 048 782 500,00 грн. Додатковою угодою №2 від 07.12.2022 сторони доповнили розділ 2 Контракту пунктом 2.8, відповідно до якого розрахунки за цим контрактом проводяться шляхом оплати замовником поставленого товару протягом 15 банківських днів після пред`явлення виконавцем рахунку на оплату та документів, зазначених у п. 2.9 цього контракту, а також підписання сторонами акта приймання-передачі товару за Контрактом (за умови наявності (надходження) бюджетних коштів на рахунки Міноборони України). На виконання умов Контракту позивачем було перераховано на рахунок відповідача передоплату у розмірі 1 046 363 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №403/1/143 від 26.04.2022. Відповідачем було поставлено позивачу товар за наступними актами приймання-передачі: №534/2 від 22.10.2022 на суму 105 070 953,60 грн.; №550/2 від 30.10.202 на суму 102 932 587,60 грн.; №635/2 від 03.12.2022 на суму 52 535 476,80 грн.; №684/2 від 25.12.2022 на суму 26 267 738,40 грн.; №3/м від 15.01.2023 на суму 78 803 215,20 грн.; №40/м від 29.03.2023 на суму 78 803 215,20 грн.; №561/2 від 05.11.2022 на суму 10 241 349,00 грн.; №683/2 від 25.12.2022; №13/м від 06.02.2023 на суму 20 482 698,00 грн.; №32/м від 01.03.2023 на суму 20 482 698,00 грн.; №41/м від 29.03.2023 на суму 20 482 698,00 грн. Товар за п. 1.1 специфікації на суму 249 787 500,00 грн. станом на момент звернення до суду із даним позовом відповідачем не був поставлений. У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 81 852 630,56 грн. та штраф у розмірі 28 406 396,88 грн. Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав факт прострочення поставки товару по Контракту, однак вказав, що прострочення сталось внаслідок форс-мажорних обставин, оскільки іноземна компанія-постачальник повідомила, що позбавлена можливості на своєчасну поставку товару у зв`язку із політичною ситуацією, що склалася у Республіці Болгарія, яка є країною-виробником продукції, на підтвердження чого надала Сертифікат Польської Палати Виробників Продукції Оборонного Призначення, на підставі якого відповідачу Київською торгово-промисловою палатою було видано сертифікат про настання форс-мажорних обставин №3000-22-1245 від 28.10.2022, який був направлений позивачу листом від 07.11.2022, в якому відповідач також просив узгодити строків поставки товару, тому відповідач має бути звільнений від відповідальності за порушення строків виконання зобов`язань. Також відповідачем було заявлено клопотання від 05.07.2023 №29/10-2886, у якому він просив зменшити розмір штрафних санкцій на 99% від розрахунків, наданих позивачем, з посиланням на те, що причиною порушення строків виконання зобов`язань стали форс-мажорні обставини, штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, розмір санкцій у чотири рази перевищує передбачений умовами контракту прибуток відповідача, а підприємство перебуває у скрутному матеріальному стані і є єдиним підприємством, що здійснює ремонт важливої військової техніки. За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими, однак вважав можливим зменшити розмір пені і штрафу на 50%, у зв`язку із чим задовольнив позовні вимоги частково та стягнув з відповідача на користь позивача 40 926 315,28 грн пені та 14 203 198,44 грн штрафу, а в іншій частині позову відмовив. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі державного контракту на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №403/1/22/135 від 20.04.2022. Контракт укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, є обов`язковим для сторін. Предметом розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення штрафних санкцій за порушення строків поставки товару. Статтею 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується з положеннями ст. 712 ЦК України, встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Частиною 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що відповідач поставив товари з порушенням встановлених Контрактом строків і відповідач цей факт не заперечує. Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Відповідно до п. 7.3 Контракту сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим контрактом у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення контракту та виникли незалежно від волі сторін і безпосередньо вплинули на виконання контракту (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, диверсії, війна, інша небезпечна подія). В статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності. Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката. Відповідачем долучено до відзиву на позовну заяву копію Сертифікату Київської торгово-промислової палати №17/03-4/400 від 28.10.2022, яким засвідчено існування форс-мажорних обставин за Контрактом у період з 22.06.2022 по 28.10.2022. Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, у матеріалах справи не міститься доказів своєчасного направлення даного сертифікату відповідачеві, а відтак суд позбавлений можливості встановити факт обізнаності позивача із наявністю даного сертифіката. Доводи апелянта про те, що у відповіді на відзив позивач вказує про отримання сертифікату, відхиляються судом, оскільки зі змісту відповіді на відзив вбачається, що вказаний сертифікат був отриманий позивачем лише разом з відзивом на позов. Також, як вірно встановив суд першої інстанції, зі змісту сертифіката Київської ТПП №17/03-4/400 від 28.10.2022 вбачається, що обставинами непереборної сили вважається виникнення обставин непереборної сили (форс-мажору) на території країни виробника - контрагента постачальника - польської компанії "Mildat Sp.zo.o.o", засвідчених листом Польської Палати Виробників Продукції Оборонного Призначення. Тобто, фактично вказаний сертифікат підтверджує наявність обставин непереборної сили у правовідносинах між відповідачем та його контрагентом, який не є стороною Контракту, у зв`язку з чим посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин саме за Контрактом обґрунтовано не прийняті судом як підстава для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язань перед позивачем. У сфері господарювання, згідно з частини 2 статті 217 та частини 1 статті 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Згідно зі статтею 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Відповідно до п.п. 1 п. 7.2 Контракту за порушення строків поставки товару виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленої (недопоставленої) продукції, за кожний день прострочення поза встановлені контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 5% вказаної суми. Позивачем, на підставі наведених умов Контракту, нараховані та заявлені до стягнення 81 852 630,56 грн пені та 28 406 396,88 грн штрафу, з врахуванням кожної поставки. Перевіривши розрахунок пені та штрафу, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що він зроблений арифметично та методологічно правильно, а тому позовні вимоги є доведеними і обґрунтованими. Однак, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру пені та штрафу на 99%. Так, статтею 233 ГК України передбачене право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Аналогічне право суду визначено і частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо. При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 Цивільного кодексу України). Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто, цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Аналогічна правова позиція щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 року у справі №916/2268/18, від 04.05.2018 року у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 року у справі №908/868/18, від 13.05.2019 року у справі №904/4071/18, від 18.02.2020 у справі №920/694/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18. При цьому чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 викладено висновок про те, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду. Відповідач зменшити розмір штрафних санкцій на 99% від розрахунків, наданих позивачем, з посиланням на те, що причиною порушення строків виконання зобов`язань стали форс-мажорні обставини, викликані політичною ситуацією у Болгарії, штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, розмір санкцій у чотири рази перевищує передбачений умовами контракту прибуток відповідача, а підприємство перебуває у скрутному матеріальному стані і є єдиним підприємством, що здійснює ремонт важливої військової техніки. Оцінивши докази у справі у їх сукупності, апеляційний господарський суд приходить до висновку щодо можливості зменшення розміру пені та штрафу на 99%, відповідно з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 818 526,31 грн пені та 284 063,97 грн штрафу, оскільки відповідач є державним підприємством у сфері оборонної промисловості, стягнення штрафних санкцій у заявленому позивачем розмірі призведе до блокування господарської діяльності підприємства, яке має стратегічне значення для обороноздатності держави, наразі перебуває в скрутному матеріальному становищі, але продовжує виконувати термінові замовлення по ремонту військової техніки, а порушення строків виконання зобов`язань сталось у зв`язку із політичною ситуацією, що склалася у країні-виробнику продукції Болгарії, яка вплинула на неможливість отримання експортної ліцензії іноземним постачальником. При цьому апеляційним господарським судом враховані правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 14.02.2024 у справі №910/3015/23 за позовом Міноборони до іншого дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт", в якій Верховний Суд при схожих обставинах погодився із висновком суду апеляційної інстанції про можливість зменшення на 99% заявлених до стягнення пені і штрафу. За встановлених обставин апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо можливості зменшення нарахованих пені і штрафу, однак, застосовуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, вважає, що загальна сума штрафних санкцій підлягає зменшенню на 99%, тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні, а апеляційна скарга підлягає задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Однак, судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами. Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16, від 03.04.2018 у справі №902/339/16. З огляду на викладене, судовий збір за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі. Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне підприємство "Укроборонсервіс" задовольнити.

2. Змінити рішення Господарського суду міста Києва від 07 серпня 2023 року, виклавши пункт 2 його резолютивної частини у наступній редакції: "Стягнути з Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне підприємство "Укроборонсервіс" (02093, м. Київ, вул. Россошанська, 3-А; ідентифікаційний код 14310299) пеню у розмірі 818 526 (вісімсот вісімнадцять тисяч п`ятсот двадцять шість) грн 31коп., штраф у розмірі 284 063 (двісті вісімдесят чотири тисячі шістдесят три) грн 97 коп. та судовий збір у розмірі 939 400 (дев`ятсот тридцять дев`ять тисяч чотириста) грн 00 коп. Видати наказ."

3. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 16.05.2024. Головуючий суддя Т.П. Козир Судді О.В. Агрикова А.О. Мальченко