Постанова 4873 № 910/16409/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "15" липня 2026 р. Справа№ 910/16409/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Євсікова О.О. суддів: Корсака В.А. Алданової С.О. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 (повний текст складено 31.03.2026) у справі № 910/16409/25 (суддя Пукас А.Ю.) за позовом військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнеском ЛТД» про стягнення 272 246,28 грн, в с т а н о в и в : Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються. У грудні 2025 року військова частина НОМЕР_1 (далі - військова частина) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнеском ЛТД» (далі - Товариство) 17 810,52 грн пені та 254 435,76 грн штрафу за неналежне виконання договору № 933 від 23.09.2025 (далі - договір). На обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення Товариством зобов`язання за договором в частині строків поставки товару, що у сукупності із наданими неналежної якості зразками товару зумовило одностороннє розірвання позивачем як замовником договору та стало підставою для нарахування штрафних санкцій на підставі п. 9.3 та 9.6 договору. Позиції учасників справи. Заперечуючи проти заявлених до нього вимог, Товариство у відзиві не спростовує факт порушення умов договору в частині строків поставки товару та зазначає, що позивач невірно трактує надання ним (відповідачем) зразків товару для технічного огляду, що, на його переконання, не є поставкою за своєю суттю та фактично унеможливлює застосування штрафних санкцій за порушення якості товару. При цьому відповідач звертає увагу суду на існування забезпечення виконання договору, яке, на його переконання, має бути враховано при застосуванні заходів відповідальності. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 позов військової частини задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь військової частини 254 435,76 грн штрафу та 3 816,53 грн судового збору. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Враховуючи відсутність видаткової накладної на поставку товару за договором у строк до 19.10.2025, суд дійшов висновку, що відповідач допустив порушення виконання зобов`язання в частині строків поставки товару; у зв`язку з допущеними відповідачем порушеннями (порушення строків поставки, а наданий для технічного огляду товар не відповідав заявленій у договорі якості) позивач в односторонньому порядку розірвав договір на підставі п. 13.3 договору. Встановивши факт порушення відповідачем поставки, суд дійшов висновку про можливість нарахування позивачем штрафних санкцій. Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення пені, суд зазначив, що порушення відповідачем договору відбулося вже після втрати чинності ГК України, а норми договору не можуть суперечити вимогам чинного законодавства (ч. 1 ст. 203 ЦК України), а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача пені, нарахованої за прострочення виконання негрошового зобов`язання. Натомість штраф в розмірі 20% від ціни договору (оскільки поставка не відбулась) - 254 435,76 грн позивач нарахував правомірно. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 31.03.2026, військова частина звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині ненарахування пені на суму 17 810,52 грн та сплати судового збору на суму 3 816,53 грн та прийняти нове, яким стягнути з Товариства на користь військової частини пеню в розмірі 17 810,52 грн за порушення строку поставки товару. Стягнути з відповідача судовий збір. Скаржник не погоджується з висновком місцевого суду про те, що пеня може застосовуватися виключно до грошових зобов`язань. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2026 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16409/25 та відкласти вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою військової частини на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 до надходження матеріалів справи №910/16409/25. 14.05.2026 матеріали справи №910/16409/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою військової частини на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 у справі №910/16409/25. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу. Позиції учасників справи. Від Товариства відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4). У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5). Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом. 23.02.2025 Військова частина (служба генерального замовника) та Товариство (виконавець) уклали державник контракт (договір) №933 про закупівлю товарів (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого виконавець зобов`язується поставити одержувачу товар (наколінники тактичні бойові (вид 2) в кількості 1 608 одиниць, налокітники тактичні бойові (вид 2) в кількості 1 607 одиниць, код ДК 021:2015-35810000-5 «Індивідуальне обмундирування», які відповідають технічним умовам, наведеним у Специфікації (додаток №1) до договору, а замовник - прийняти та оплатити такий товар у порядку та на умовах даного договору. Відповідно до п. 3.1 загальна вартість по договору становить 1 272 178,80 грн. Строк поставки товару - не пізніше 19.10.2025 (п. 5.1 договору). Згідно з п. 5.6 договору до кожної партії товару, що постачається, виконавець обов`язково надає одержувачу товару видаткові накладні та документи, визначені у п. 2.1 договору, до моменту здійснення поставки, підписані уповноваженою особою виконавця. Після поставки одержувач товару оформлює акт про тимчасове зберігання до отримання позитивних висновків акредитованих випробувальних лабораторій (п. 5.7 договору). Згідно з п. 9.3 договору за порушення строків поставки товару або недопоставку товару виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожен день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад тридцять днів виконавець додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості товарів, поставку яких прострочено. У випадку розірвання договору в односторонньому прядку з ініціативи замовника у разі порушення виконавцем строків постачання товару та/або поставки виконавцем неналежної якості виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 20% від частини невиконаних зобов`язань (п. 9.6 договору). Відповідно до п. 13.1 договір діє з дати його укладання і до дати скасування воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64, але не пізніше 31.12.2025. 21.10.2025 на адресу позивача надійшов лист-запрошення №237 відповідача щодо проведення технічного огляду та відбору зразків товару до випробувальної лабораторії, а саме налокітників тактичних бойових, вид 2, у кількості 1607 к-т за адресою місцезнаходження військової частини. Позивач зазначає, що в ході проведення технічної перевірки товару встановлено, що при перевірених 12 екземплярів товару фіксуюча шайба не забезпечує стабільне та міцне утримання люверса / заклепки на виробі. При незначному навантаженні чашечка відокремлюється від м`якої основи. За результатами перевірки товару встановлено, що вся партія товару підлягає поверненню у зв`язку з виявленими дефектами, про що 23.10.2025 комісія склала акти про невідповідність товару та про порушення договірних зобов`язань. В акті від 23.10.2025 про порушення договірних зобов`язань комісія запропонувала розірвати договір. 23.10.2025 на адресу позивача електронною поштою надійшов лист №240/1 Товариства, у якому Товариство погодилося з актом про порушення договірних зобов`язань та прийняло рішення замовника про розірвання договору в односторонньому порядку. Товариство зазначило, що виробником наколінників тактичних бойових (вид 2) та налокітників тактичних бойових (вид 2) допущено недоліки в процесі виробництва, які технічно неможливо усунути без перешивання усієї партії, що у свою чергу унеможливлює постачання товару у визначений договором строк. 25.10.2025 військова частина направила Товариству претензію №2601/2.6/674, у якій зазначило, що Товариство станом на 20.10.2025 всупереч умовам договору товар не поставило, а поставлена 23.10.2025 партія товару була забракована та не прийнята, про що складено відповідний акт, погоджений з представником Товариства. Оскільки Товариство станом на 25.10.2025 не поставило жодного товару належної якості, військова частина повідомило Товариство про нарахування 272 178,80 грн штрафних санкцій та 7 633,08 грн пені у розмірі 0,1% договірної ціни за період з 20.10.2025 по 25.10.2025. У цей же день 25.10.2025 військова частина направила Товариству повідомлення №2601/2.6/673 про розірвання договору з підстав неналежного виконання виконавцем його умов. Відповідно до п. 13.1 договір вважається розірваним на 10 день з моменту направлення (рекомендованим листом або в електронному вигляді) замовником повідомлення про односторонню відмову від договору на адресу (електронну адресу) виконавця. За доводами позивача, договір вважається розірваним 02.11.2025. У відповіді вих. № 246 від 03.11.2025 на претензію №2601/2.6/674 від 25.10.2025 та повідомлення №2601/2.6/673 від 25.10.2025 Товариство зазначило, що 23.10.2025 товар був наданий позивачу для проведення технічного огляду з метою встановлення відповідності такого товару умовам договору, в силу чого поставка товару як такого не відбулась. Тому виявлені позивачем зауваження не можуть вважатися результатом офіційного приймального контролю сторонами і не створюють правових підстав для застосування штрафних санкцій. Товариство також вказало на існування забезпечення виконання його зобов`язань за договором згідно з п. 8.1 у розмірі 63 608,94 грн, щодо яких позивач може застосувати заходи відповідальності. З метою роз`яснення порядку нарахування пені та штрафу, обґрунтування та підстав застосування санкцій позивач надав Товариству відповідь від 15.11.2025 №2601/26/704, у якій, зокрема, зазначив, що забезпечення виконання договору не впливає на вимоги в частині нарахованої пені та штрафу за неналежне виконання договірних зобов`язань. В уточненій претензії №2601/26/705 від 15.11.2025 позивач нарахував Товариству на підставі п. 9.3 договору пеню за порушення строків поставки товару та п. 9.6 договору штраф в розмірі 20% від всієї суми договору, оскільки розірвання договору зумовлено порушенням виконавцем строків постачання товару та/або поставки його неналежної якості. Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. За змістом частин 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін. Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Суд встановив, що сторони спору уклали договір, який за своєю правовою природою є договором поставки, за умовами якого Товариство як виконавець мало поставити позивачу як замовнику товар не пізніше 19.10.2025. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що в разі якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання. Суд встановив, що Товариство обумовлений договором товар у встановлений договором строк не поставило, у зв`язку з чим позивач як замовник здійснив нарахування штрафних санкцій, обумовлених договором, зокрема п. 9.3 та п. 9.6. У справі, що розглядається, предметом апеляційного перегляду є правомірність / неправомірність вимог позивача про нарахування пені на підставі п. 9.3 договору. Так, за умовами п. 9.3 договору за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожен день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад тридцять днів виконавець додатково сплачує штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від вартості товарів, поставку яких прострочено. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання (ст. 546 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. З огляду на доводи апеляційної скарги колегія суддів враховує приписи ст. 6 ЦК України. Так, згідно з цією статтею сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України). Окремо колегія суддів відзначає таке. В Договорі передбачено предмет закупівлі, а саме наколінники тактичні бойові (вид 2), налокітники тактичні бойові (вид 2), код ДК 021:2015-35810000-5 - «Індивідуальне обмундирування», який класифікується відповідно до національного класифікатора України ДК 021:2015, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.12.2015 № 1749 «Про затвердження національного класифікатора України ДК 021:2015 та скасування національного класифікатора України ДК 021:2007». Відповідно до зазначеного класифікатора, предмет Договору належить до категорії товарів, що використовуються для забезпечення оборонних потреб держави. Відповідно статті 1 Закону України «Про оборонні закупівлі» засоби індивідуального захисту є товаром оборонного призначення. Відповідно до статті 121-1 Бюджетного кодексу України (яка набрала чинності і діяла під час виконання договору) у разі якщо порушення зобов`язання пов`язане з виконанням державного контракту (договору) постачальником товарів, виконавцем робіт та надавачем послуг та/або виконавцем державного контракту (договору) з оборонних закупівель для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), щодо яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення. У постанові від 28.03.2024 у справі № 420/22052/23 Верховний Суд зазначає, що у випадку наявності колізії між загальним та спеціальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону, у даному випадку підлягають застосуванню саме положення Бюджетного кодексу України, а не загальні норми Цивільного кодексу України. Отже, нарахування неустойки, погодженої сторонами у договорі, а також встановленої законом, у цьому випадку є обґрунтованим та правомірним. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів вважає його арифметично вірним, до стягнення з Товариства підлягає 17 810,52 грн пені, нарахованих за період 20.10.2025-02.11.2025. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010). Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Судові витрати. У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача. Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд У Х В А Л И В :

1. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 у справі № 910/16409/25 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 у справі № 910/16409/25, в частині, якою відмовлено у задоволенні вимог про стягнення пені, скасувати.

3. Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким вимоги військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнеском ЛТД» про стягнення пені задовольнити.

4. Викласти рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 у справі №910/16409/25 в такій редакції: «Позов Військової частини НОМЕР_1 задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнеском ЛТД» (вул. Олексія Терьохіна, буд. 8А, офіс 7, м. Київ; ідентифікаційний код 42300511) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 254 435,76 грн штрафу, 17 810,52 грн пені та 4 083,71 грн судового збору.».

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнеском ЛТД» (вул. Олексія Терьохіна, буд. 8А, офіс 7, м. Київ; ідентифікаційний код 42300511) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 3 633,60 грн судового збору.». 6. доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

7. Справу повернути до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України. Головуючий суддя О.О. Євсіков Судді В.А. Корсак С.О. Алданова