Постанова 4813 № 518/2014/24

Номер провадження: 22-ц/813/1831/26 Справа № 518/2014/24 Головуючий у першій інстанції Алексєєва О. В. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.06.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Таварткіладзе О.М., суддів: Сєвєрової Є.С., Погорєлової С.О., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Одеса апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» на заочне рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 07 лютого 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: У жовтні 2024 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (далі по тексту ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ») - Тараненко А.І. звернувся до суду з позовом ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" заборгованість за Кредитним договором № 704652926 від 17.12.2021 року у розмірі 19 981,51 грн та судові витрати, які пов?язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 грн. В обґрунтування позову зазначено, що 17.12.2021року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 704652926у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим персональним ідентифікатором MNV55RА2, який був направлений на електронну адресу, вказану відповідачкою у заявці на кредит. Відповідно до умов кредитного договору, первісний кредитор надав відповідачці кредит у розмірі 13 600 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 112 днів, а позичальник зобов`язувалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правил надання грошових коштів у позику. Право грошової вимоги за указаним кредитним договором переходило тричі на підставі договорів факторингу: від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс»; від ТОВ «Таліон Плюс до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача - ТОВ «Юніт Капітал». Так, згідно останнього договору факторингу від 30.09.2024 року №3009/24, укладеного між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал», до позивача перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 19 981,51 грн, відповідно до реєстру боржників до вищевказаного договору факторингу. ТОВ «Юніт Капітал» зазначає, що унаслідок неналежного виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором у відповідачки виникла заборгованість, яку товариство просила стягнути з відповідачки в свою користь. Рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 07 лютого 2025 року в задовленні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, представник ТОВ«ЮНІТ КАПІТАЛ» - Тараненко А.І. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 07.02.2025 року - скасувати; постановити у справі нове рішення, яким позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" заборгованість за Кредитним договором N 704652926 від 17.12.2021 року у розмірі 19 981,51 грн та 8 422,40 грн судових витрат понесених в суді першої інстанції, а також 9 633,60 грн судових витрат понесених в суді апеляційної інстанції, вважаючи, що рішення не відповідає дійсним обставинам справи. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції встановлено факт укладання між сторонами кредитного договору та отримання грошових коштів у визначеному розмірі та їх неповернення. Посилаючись на ст. 60, 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зазначено, що сторона позивача не мала змоги отримати інформацію щодо діяльності та фінансового стану клієнта. Відзив на апеляційні скарги або пояснення (заперечення) не надходили. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ. Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 - 5 цієї частини. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи вбачається, що предметом спору є стягнення заборгованості, ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у повній мірі не відповідає. Відмовляючи в задоволенні позовної заяви суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено факту отримання відповідачкою кредитних коштів за кредитним договором № 704652926 від 17.12.2021 року, а Платіжне доручення та Електронне повідомлення з Додатком не є доказом надання відповідачу кредиту, оскільки в них вказано неповний номер банківської картки, на яку здійснено переказ грошових коштів. Крім того, позивачем не доведено, що вказана картка належить саме відповідачці. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 17 грудня2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір № 704652926, за яким Кредитодавець зобов`язався надати Позичальнику кредит на суму 13 600 грн, строком на 112 днів із сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 251,85 відсотків річних, що становить 0.69 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним (Дисконтна процентна ставка), яка застосовується у тому разі, якщо кожен черговий платіж здійснений не пізніше строку вказаного в Графіку платежів за цим договором; у разі прострочення повернення будь-яких платежів за цим договором нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Базовою процентною ставкою - 474,50 відсотків річних, що становить 1.30 відсотків в день від суми Кредиту за час користування ним (п. п. 1.1. - 1.6. Договору) (зв. а. с. 11). Відповідно п. 5.1 Договору, невід`ємною частиною цього договору є правила та паспорт споживчого кредиту, що надані позичальнику до укладення договору. Підписанням цього Договору позичальник підтвердила, що отримала від кредитодавця до укладення цього Договору інформацію, вимоги надання якої передбачені законодавством України, в тому числі інформацію, передбачену ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» та ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка необхідна для отримання споживчого кредиту, включаючи інформацію, що наведена в паспорті споживчого кредиту і правилах (п. 5.12. Договору) (зв. а. с. 13). Графік платежів з деталізацією платежів, міститься на зв. а. с.

14. Договір підписано одноразовим ідентифікатором MNV55RА2, який відповідачка отримала на свою електронну адресу. Свої персональні дані, у тому числі: адресу реєстрації (проживання), номер телефону, електронну адресу, номер паспорта, номер картки, на яку бажає отримати кредитні кошти відповідачка вказала у Заявці на отримання грошових коштів у кредит від 17.12.2021 року (а. с. 22). Ідентифікатор було відправлено на електронну адресу ОСОБА_1 , яку було вказано останньою, що підтверджується довідкою (зв. а. с. 22). ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало, що підтверджується копією платіжного доручення від 17.12.2021 року (а. с. 32). 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого продовжений додатковою угодою № 19 від 28.11.2019 року до 31.12.2020 року, а потім, на підставі додаткової угоди № 26 від 31.12.2020 року до 31.12.2021 року; на підставі додаткової угоди № 27 від 31.12.2021 року до 31.12.2022 року; на підставі додаткової угоди № 31 від 31.12.2022 року до 31.12.2023 року; на підставі додаткової угоди № 32 від 31.12.2023 року до 31.12.2024 року (а. с. 35-37, 41-45, 47-48). Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 175 від 05 травня 2022 року, який підписаний ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», до ТОВ «Таліон Плюс» в межах строків договору факторингу від 28.11.2018 року, перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 704652926 від 17.12.2021 року на загальну суму 19 981,51 грн (а. с. 49-50). 30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 30/1023-01 строком дії до 31.12.2024 року (а. с. 51-53). Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року, який підписаний ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» в межах строку дії договору факторингу № 1 від 30.10.2023 року, перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 704652926 від 17.12.2021 року на загальну суму 19 981,51 грн (а. с. 56-57). 30 вересня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено Договір факторингу № 3009/24 (а. с. 58-61). Відповідно до Реєстру боржників від 30 вересня 2024 року до Договору факторингу № 3009/24, який підписаний ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал», до ТОВ «Юніт Капітал» (позивача) перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 704652926 від 17.12.2021 року на загальну суму 19 981,51 грн (а. с. 63-64). Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором № 704652926 від 17.12.2021 року становить 19 981,51 грн У розрахунку зазначено, що 31.12.2021 року було сплачено 2 517,77 грн (а. с. 66-67). Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Таліон Плюс», заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором № 704652926 від 17.12.2021 року становить 19 981,51 грн (зв. а. с. 67). З виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 704652926 від 17.12.2021 року, складеній ТОВ «Юніт Капітал», вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за договором, станом на 04.10.2024 року, становить 19 981,51 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 12 302,15 грн; прострочена заборгованість за процентами - 7 679,36 грн (а. с. 68). Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів виходить з наступного. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 84 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. З урахуванням викладеного необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення. Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин. Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За правилами ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки. Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Положення ч. 1 ст. 1046 ЦК України передбачають, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України зазначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Як вбачається з матеріалів справи, 17 грудня2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір № 704652926 в електронній формі, підписаний електронним підписом відповідачки, шляхом використання одноразового ідентифікатора - MNV55RA2, що відповідає наведеним вище вимогам закону, унаслідок чого у сторін виникли права та обов`язки. За умов вказаного договору, Кредитодавець зобов`язався надати Позичальнику кредит на суму 13 600 грн. Відповідно до умов Договору, кредит надається строком на 112 днів. Строк дії договору обчислюється з моменту його укладання сторонами та до закінчення строку на який надається кредит, але в будь-якому разі договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов?язань (п.п. 1.2, 1.3 Договору), із сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 251,85 відсотків річних, що становить 0.69 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним (Дисконтна процентна ставка), яка застосовується у тому разі, якщо кожен черговий платіж здійснений не пізніше строку вказаного в Графіку платежів за цим договором; у разі прострочення повернення будь-яких платежів за цим договором нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Базовою процентною ставкою - 474,50 відсотків річних, що становить 1.30 відсотків в день від суми Кредиту за час користування ним. У Заявці на отримання грошових коштів у кредит від 17.12.2021 року, відповідачка вказала свої персональні дані, зокрема, номер картки (4149-51ХХ-ХХХХ-4818), на яку бажає отримати кредитні кошти та сума кредиту (13 600 грн.). 17.12.2021 року сума позики в розмірі 13 600 грн перерахована відповідачці на платіжну картку 4149-51ХХ-ХХХХ-4818, одразу після укладення договору. На підтвердження виконання Товариством кредитного договору, надане платіжне доручення від 17.12.2021 року, з якого вбачається, що на картковий рахунок відповідачки, перераховано грошові кошти у розмірі 13 600 грн, призначення платежу: переказ коштів згідно договору № 704652926 від 17.12.2021, ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer , що також підтверджується електронним повідомленням (а. с. 32-33, зв. а. с. 33). Згідно з випискою з особового рахунку за Кредитним договором № 704652926 від 17.12.2021 року, складена ТОВ «Юніт Капітал», вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за договором становить 19 981,51 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 12 302,15 грн; прострочена заборгованість за процентами - 7 679,36 грн. Колегія судді звертає увагу, що відповідно до Реєстру боржників від 30 вересня 2024 року до Договору факторингу № 3009/24, до ТОВ «Юніт Капітал» (позивача) перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 704652926 від 17.12.2021 року на загальну суму 19 981,51 грн, саме вказану суму позивач просить стягнути з відповідачки. З урахування конкретних обставин даної справи, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем доведено розмір існуючої заборгованості за кредитом, оскільки в ході розгляду справи було встановлено обставини погодження між сторонами всіх істотних умов кредитного договору. Ураховуючи, що у справі відсутні відомості, що відповідач взагалі заперечує факт перерахування їй кредитних коштів позивачем та що вказана картка їй не належить, а також відсутні докази, які б спростовували факт здійснення перерахування відповідачці коштів за Кредитним договором № 704652926 від 17.12.2021 року, то зважаючи на положення Закону України "Про платіжні послуги", електронне повідомлення з повідомленням про переказ грошових коштів за допомогою є первинним обліковим документом, що підтверджує факт здійснення платіжної операції та всі її реквізити. Платіжні операції в даному випадку здійснювалися через небанківську платіжну систему і електронне повідомлення є належним і достатнім первинним документом, що підтверджує транзакцію. До того ж, при вирішенні спору спростувати доводи позивача покладається на відповідача, а не на суд, проте це означає, що у такому випадку суд повинен розглянути позов і визначити розмір заборгованості, виходячи з умов договору та вимог закону (постанова Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 156/268/21). Суд першої інстанції наведеного не врахував та помилково дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, незважаючи на наведення позивачем належних обґрунтувань та надання достатніх доказів на підтвердження існування у відповідачки непогашеної заборгованості за кредитним договором, а у позивача відповідно - права вимоги. За наведених обставин рішення суду не відповідає вимогам закону та суперечить обставинам, що мають значення для справи, має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, тому апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Щодо судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України). Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Із змісту позовної заяви вбачається, що представник позивача - адвокат Тараненко А.І. просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Юніт Капітал" 6 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції. Також, в апеляційній скарзі представник ТОВ «Юніт Капітал» просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Юніт Капітал" витрати зі сплати судового збору в сумі 3 633,60 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 6 000 грн. На підтвердження понесених витрат адвокатом Тараненком А.І. до позовної заяви, в електронному суді, додано: - договір про надання правничої допомоги № 0110/24 від 01.10.2024 року, укладений між Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», відповідно до п.п. 3.1, 3.3., 3.4. Договору, отримання винагороди Адвокатським бюро за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару. Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в Протоколі погодження вартості послуг. Після належного виконання доручення Адвокатське бюро надає клієнту Акт прийому-передачі наданих послуг (а. с. 69-70); - протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 0110/24 від 01.10.2024 року (зв. а. с. 70), - додаткову угоду № 8 до договору про надання правничої допомоги від 01.10.2024 року (а. с. 71-72); - акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 01.10.2024 року, відповідно до якого сторонами визначено перелік послуг, які надаються адвокатом клієнту та погоджено, що вартість послуг за надання правничої допомоги в суді першої інстанції складає 6 000 грн, з яких: складання позовної заяви, 2 години - 5 000 грн; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості, 1 година - 500 грн; надання усної консультації, 1 година - 500 грн (а. с. 73); - свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 74); - довіреність від 02.10.2024 року (зв. а. с. 74). У розумінні умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказані висновки викладено у змісті постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22). У пункті 135 постанови від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). При вирішенні питання щодо розподілу вказаних витрат, суд апеляційної інстанції враховує критерії розумності і співмірності судових витрат. Тому, враховуючи положення статті 141 ЦПК України, зважаючи на предмет та ціну позову, типовість обставин справи, щодо яких існує стабільна судова практика, розгляд справи без повідомлення сторін, апеляційний суд зазначає, що вказані представником позивача витрати щодо стягнення з відповідачки на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у сумі 6 000 грн та в суді апеляційної інстанції у сумі 6 000 грн є такими, що у повній мірі не відповідають критерію реальності наданих адвокатських послуг та розумності їхнього розміру. У постанові Верховного Суду від 12.04.2023 року у справі № 127/9918/14-ц вказано, що відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Оскільки колегія суддів доходить висновку про неспівмірність заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, складності справи, не відповідність критерію розумності та співмірності із виконаною роботою адвоката, обрахована стороною позивача вартість наданих адвокатом послуг, підлягає зменшенню. Слід зазначити, що при зменшенні витрат на правову допомогу також враховується: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах певної або всіх судових інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 року у справі № 910/20852/20. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на правничу допомогу, зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції та апеляційної інстанції у розмірі 5 000 грн. Крім того, з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Юніт Капітал" підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позовної заяви у розмірі 2 422,40 грн та апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн, а всього - 6 056 грн. На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, П О С ТА Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» - задовольнити частково. Заочне рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 07 лютого 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за Кредитним Договором № 704652926 від 17 грудня 2021 року у загальному розмірі 19 981,51 гривень. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ: 43541163) судові витрати у вигляді судового збору у сумі 6 056 грн та витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та апеляційної інстанції у розмірі 5 000 грн, а всього - 11 056 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених частиною 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий О.М. Таварткіладзе Судді: Є.С. Сєвєрова С.О. Погорєлова