Постанова Чернігівський апеляційний суд № 748/1483/26

Справа № 748/1483/26 Головуючий у 1 інстанції Кухта В. О. Провадження № 33/4823/606/26 Категорія - ч.5 ст.126 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 червня 2026 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника - Корчового В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 03 червня 2026 року, В С Т А Н О В И В : Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 40800 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн судового збору. Місцевим судом встановлено, що 01 травня 2026 року о 20 год 56 хв, в селі Старий Білоус, Чернігівського району та області, по вул. Тероборони, 151, ОСОБА_1 керував транспортним засобом "Mitsubishi Lancer", д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.1 "а" Правил дорожнього руху; правопорушення вчинено повторно протягом року, оскільки водій 01.04.2026 притягувався до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП. Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати та закрити провадження по справі, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Вважає, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи та не узгоджується із наявними в матеріалах справи доказами, які були неповно досліджені судом з точки зору їх допустимості. Посилається на те, що судом до нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права, якого він фактично не мав, оскільки на час складання протоколу проходив навчання в автошколі та готувався до складання практичного іспиту для отримання водійського посвідчення. Зазначає, що справа розглянута за його відсутності і без належного повідомлення про місце та час розгляду справи, чим було порушено його право на захист. Крім того, поліцейськими під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не було роз`яснено його процесуальні права, а також не надано копію постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Пунктом 2.1 «а» Правил дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Згідно з ч.9 ст.15 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Частина 5 ст.126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами. Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №654821 від 01.05.2026, ОСОБА_1 , 01 травня 2026 року о 20 год 56 хв, в селі Старий Білоус, Чернігівського району та області, по вул. Тероборони, 151, керував транспортним засобом "Mitsubishi Lancer", д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, повторно, оскільки 01.04.2026 притягувався до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, чим порушив п. 2.1 "а" ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП (а.с.4). Разом з тим, відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про Національну поліцію» одним із превентивних заходів, який може застосувати поліція, є зупинення транспортного засобу. Статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено вичерпний перелік підстав, за яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби. Даний перелік, зокрема, передбачає: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту. Відповідно до ч.3 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. Як слідує з переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського, ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно з відеозаписом, з нагрудної камери поліцейського, автомобіль патрульної поліції деякий час слідує за автомобілем "Mitsubishi Lancer", який у даному випадку рухався з дотриманням Правил дорожнього руху. Після подання сигналу про зупинку проблисковми маячками та зупинки транспортного засобу "Mitsubishi Lancer", працівник поліції, підійшовши до автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , повідомив, що водій цього транспортного засобу притягувався до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, чи це був він, чи ні. Отримавши позитивну відповідь, поліцейський одразу ж повідомив ОСОБА_1 , що на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово посилався на те, що провадження у справах про адміністративне правопорушення, за гарантіями може прирівнюватися з кримінальним для цілей застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.39 рішення «Лучанінова проти України» від 09.09.2011 (заява №16347/02), п.1 резолютивної частини рішення «Швидка проти України від 30.10.2014 (заява №17888/12)), обґрунтовуючи їх, зокрема, як характером законодавчого положення, яке порушувалося (КУпАП), так і профілактичною та каральною метою стягнень, передбачених цим положенням. У відповідності до ч.1 ст.87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Вказана норма закону відображає сформульовану Європейським судом з прав людини у своїх справах («Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України»,«Яременко проти України») доктрину «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree). Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини. На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно. У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом. У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид доктрини «плодів отруйного дерева», яка полягає в тому, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших. Будь-яке порушення конституційних прав громадян, що навіть має не безпосередній, а лише опосередкований зв`язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, тягне втрату останніми юридичної сили. Тобто, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими. Це означає безумовну недопустимість доказів при будь-якому порушенні встановленого порядку збирання доказів незалежно від характеру і ступеня, а також зводиться до заборони використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів, визнаних недопустимими, оскільки визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших. У зв`язку з цим, апеляційний суд вважає, що оскільки причина зупинки транспортного засобу "Mitsubishi Lancer", під керуванням ОСОБА_1 , що передувала складенню протоколу за ч.5 ст.126 КУпАП, не передбачена у ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», яка містить вичерпний перелік підстав, за яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби, тому у зв`язку з відсутністю підстав для зупинки транспортного засобу всі докази по справі, отримані після такої зупинки, необхідно вважати недопустимими. Відтак, апеляційним судом встановлено, що місцевий суд при розгляді даної справи не перевірив дотримання поліцейським вищезазначених вимог закону та підзаконних нормативних актів під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, а його висновки в постанові про доведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, не відповідають фактичним обставинам справи. У відповідності до ст.7 КУпАП, ст.62 Конституції України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку встановлених законом, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. За таких обставин, постанову суду першої інстанції не можна визнати законною та обґрунтованою, вона підлягає безумовному скасуванню, а провадження в справі - закриттю, у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП. Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 03 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП - скасувати, а провадження у справі - закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. СуддяВ. М. Заболотний