Постанова Чернігівський апеляційний суд № 734/4260/25

Справа № 734/4260/25 Головуючий у 1 інстанції Бузунко О.А. Провадження № 33/4823/68/26 Категорія - ч. 4 ст.121 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 січня 2026 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Гірка П.А. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 01 грудня 2025 року, В С Т А Н О В И В : Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст.121 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) місяці. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору. Місцевим судом встановлено, що 16 вересня 2025 року, о 12 год 16 хв, на автодорозі М-01, 97 км (с. Кіпті, Чернігівського району та області), ОСОБА_1 керував транспортним засобом ГАЗ 3302, д.н.з. НОМЕР_1 , який є загальним вантажним бортовим малотонажним транспортним засобом, котрий підлягає обов`язковому технічному контролю, при цьому своєчасно його не пройшов, правопорушення вчинено повторно протягом року. Не погодившись із рішенням суду, захисник Гірко П.А. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову місцевого суду як незаконну, а провадження в справі закрити у зв`язку з відсутністю події та складу даного адміністративного правопорушення. В обґрунтування скарги посилається на те, що зупинка патрульними поліції гр. ОСОБА_1 була незаконною, внаслідок чого будь-які вимоги про вчинення певних дій від водія теж були незаконними. Апелянт, посилаючись на ст.62 Конституції України, наголошує, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. В доповненнях до апеляційної скарги захисник Поліщук О.С. в інтересах ОСОБА_1 просив скасувати постанову місцевого суду, а провадження в справі закрити у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що обов`язковий технічний контроль транспортний засіб «ГАЗ 3302», який перебуває у власності ОСОБА_1 , повинен був проходити виключно в разі використання такого ТЗ для перевезення пасажирів або вантажу для отримання прибутку. Разом з тим, матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу того, що ОСОБА_1 здійснював перевезення пасажирів або вантажу з метою отримання прибутку. У судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник не з`явилися, про час і місце розгляду справи були поінформовані належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не подавали. Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов`язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи; апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до ст.ст.245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Зазначені вимоги закону судом першої інстанції виконано не в повному обсязі. Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №455525 від 16.09.2025, ОСОБА_1 , 16 вересня 2025 року, о 12 год 16 хв, на автодорозі М-01 97 км с. Кіпті (Чернігівський район Чернігівської області), керував транспортним засобом ГАЗ 3302, д.н.з. НОМЕР_1 , який є загальним вантажним бортовим малотонажним транспортним засобом котрий підлягає обов`язковому технічному контролю, при цьому своєчасно його не пройшов, правопорушення вчинено повторно протягом року, чим порушив вимоги п. 31.3 «б» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.4 ст.121 КУпАП (а.с.5). Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Разом з тим, відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про Національну поліцію» одним із превентивних заходів, який може застосувати поліція, є зупинення транспортного засобу. Статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено вичерпний перелік підстав, за яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби. Даний перелік, зокрема, передбачає: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту. Згідно з ч.3 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. До матеріалів справи додано відеозапис, здійснений поліцейськими під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 . Як слідує з переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського, автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений на дорожній станції патрульної поліції. Поліцейський повідомив, що підставою зупинки було те, що пошкодження на автомобілі свідчить про причетність водія до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, а також автомобіль оснащений світловими приладами, які не передбачені заводом виробником. Однак, порушення водієм Правил дорожнього руху, які зазначив працівник поліції, не зафіксовані жодним документом, і у матеріалах справи такий доказ відсутній. Отже, в матеріалах справи відсутні та судом першої інстанції не наведено належних та допустимих доказів, в контексті положень ст.251 КУпАП, які б свідчили про наявність підстав у працівників поліції, за обставин відображених у матеріалах справи, для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , згідно з приписами ст.35 Закону України «Про національну поліцію». В даному випадку працівниками поліції належним чином не задокументовано та не доведено факту порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, про що працівник поліції стверджує згідно з матеріалами відеофіксації, які могли б бути підставою для зупинки транспортного засобу згідно зі ст.35 Закону України «Про національну поліцію». Аналіз переглянутого відеозапису свідчить про упередженість дій поліцейських, які, вимагаючи від ОСОБА_1 дотримання вимог законодавства, самі нехтували цими вимогами, не зважали на те, що крім права вимагати (при тому що таким правом вони наділені виключно за умови, що такі вимоги є законними та ґрунтуються на об`єктивних даних), вони наділені ще рядом обов`язків. Згідно з ч.2 ст.251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово посилався на те, що провадження у справах про адміністративне правопорушення, за гарантіями може прирівнюватися з кримінальним для цілей застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.39 рішення «Лучанінова проти України» від 09.09.2011 (заява №16347/02), п.1 резолютивної частини рішення «Швидка проти України від 30.10.2014 (заява №17888/12)), обґрунтовуючи їх, зокрема, як характером законодавчого положення, яке порушувалося (КУпАП), так і профілактичною та каральною метою стягнень, передбачених цим положенням. У відповідності до ч.1 ст.87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Вказана норма закону відображає сформульовану Європейським судом з прав людини у своїх справах («Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України»,«Яременко проти України») доктрину «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree). Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини. На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно. У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом. У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид доктрини «плодів отруйного дерева», яка полягає в тому, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших. Будь-яке порушення конституційних прав громадян, що навіть має не безпосередній, а лише опосередкований зв`язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, тягне втрату останніми юридичної сили. Тобто, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими. Це означає безумовну недопустимість доказів при будь-якому порушенні встановленого порядку збирання доказів незалежно від характеру і ступеня, а також зводиться до заборони використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів, визнаних недопустимими, оскільки визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших. Зважаючи на те, що апеляційним судом встановлено факт зупинки поліцейськими транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 без належних на те підстав, усупереч положенням ст.35 Закону України «Про національну поліцію», тому і протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 455525 від 16.09.2025, складений відносно нього за ч.4 ст.121 КУпАП, за наслідком такої зупинки, як і всі інші докази, вказані у протоколі, є недопустимими доказами. Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що місцевий суд під час розгляду справи не перевірив дотримання поліцейським вищезазначених вимог закону та підзаконних нормативних актів під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, а його висновки в постанові про доведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП, не відповідають фактичним обставинам справи. У відповідності до ст.7 КУпАП, ст.62 Конституції України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку встановлених законом, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Недоведеність вини особи, відповідно до ст.9 КУпАП, свідчить про відсутність складу правопорушення. Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. За таких обставин, постанову суду першої інстанції не можна визнати законною та обґрунтованою, вона підлягає безумовному скасуванню, а провадження у справі - закриттю, у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП. Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника Гірка П.А. в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 01 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.121 КУпАП - скасувати, а провадження у справі - закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. СуддяВ. М. Заболотний