Постанова Чернігівський апеляційний суд № 751/75/26

Справа № 751/75/26 Головуючий у 1 інстанції Овсієнко Ю. К. Провадження № 33/4823/437/26 Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 квітня 2026 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Бабинця С.П. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 березня 2026 року, В С Т А Н О В И В : Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн. судового збору. Місцевим судом встановлено, що 19 грудня 2025 року о 12 год 15 хв, у місті Чернігові, по вул. Інструментальна, 17, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «VOLKSWAGEN GOLF», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, звужені зіниці, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку - відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху. Не погодившись із рішенням суду, захисник Бабинець С.П. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати та закрити провадження по справі за відсутністю в діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування скарги посилається на те, що в матеріалах справи відсутні належні докази того, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння. Зокрема, як слідує з відеозапису, ОСОБА_3 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, просив залишити свій автомобіль в автосервісі, оскільки він не зачиняється, а потім поїхати на огляд до медичного закладу. Крім того, працівниками поліції була порушена процедура огляду ОСОБА_1 , що залишилось поза увагою суду першої інстанції. Також просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду як пропущений з поважних причин, оскільки копію повного тексту постанови суду стороні захисту було надано лише 03 квітня 2026 року. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена, зокрема, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Згідно зі ст.289 КУпАП в разі пропуску строку на апеляційне оскарження з поважних причин, цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. З метою забезпечення принципу доступу громадян до правосуддя, з огляду на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд вважає за можливе поновити захиснику Бабинцю С.П. строк на звернення до суду. Відповідно до ст.ст.245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані наркотичного сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння. Відповідно до п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно п.6 розділу І та п.6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також у закладі охорони здоров`я. Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 545013 від 19.12.2025, ОСОБА_1 , 19 грудня 2025 року о 12 год 15 хв, по вул. Інструментальна, 17, у м. Чернігові, керував транспортним засобом «VOLKSWAGEN GOLF», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, звужені зіниці, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.3). Разом з тим, відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про Національну поліцію» одним із превентивних заходів, який може застосувати поліція, є зупинення транспортного засобу. Статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено вичерпний перелік підстав, за яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби. Даний перелік, зокрема, передбачає: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту. Відповідно до ч.3 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. З переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що працівниками поліції був зупинений автомобіль під керуванням ОСОБА_1 . Проте відеозапис не містить обставин повідомлення поліцейськими водія про причину такої зупинки. Так, відео фіксація здійснюється на бодікамеру поліцейського, який перебував за кермом службового патрульного автомобіля. Відеозаписом лише зафіксовано факт перебування іншого поліцейського біля зупиненого транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . При цьому, відеозапис не містить інформацію, на якій підставі водій вийшов з автомобіля та відкрив багажник для огляду працівникам поліції. Такі підстави «на камеру» ОСОБА_1 оголошені не були. Пізніше, під час надання ОСОБА_1 посвідчення водія поліцейському, той спитав у водія чому у нього трусяться руки. ОСОБА_1 повідомив, що за короткий проміжок часу його зупиняє другий патруль без пояснення причини такої зупинки. На що поліцейський запитав, чи не вживає він ( ОСОБА_1 ) наркотичні речовини. Після заперечення такого факту, працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у лікаря-нарколога, на що водій спочатку сказав: «Поїдемо». При цьому, перед пропозицією водію пройти огляд на стан сп`яніння, працівники поліції не зазначили ОСОБА_1 ознак сп`яніння, які б давали правові підстави для початку такого огляду. На відеозаписі поведінка водія цілком нормальна, адекватна обстановці, мова чітка, очевидних ознак сп`яніння не видно. Наявність у водія неприродної блідості обличчя, звужених зіниць, що не реагують на світло, вираженого тремтіння пальців рук було оголошено йому значно пізніше. В подальшому поліцейський сказав водію зачинити автомобіль, бо потрібно буде їхати на службовому автомобілі патрульної поліції, а його транспортний засіб залишається на місці зупинки. ОСОБА_1 , після здійснення телефонного дзвінка о 12:26 підійшов до службового автомобіля і попросив надати направлення до лікарні, оскільки не відмовляється від проходження, але не може залишити автомобіль, бо той не зачиняється. Також водій сказав, що протягом двох годин пройде огляд у медичному закладі в порядку самозвернення. Після цього поліцейський склав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.130 КУпАП, який оголосив останньому. Аналіз переглянутого відеозапису свідчить про упередженість дій поліцейських, які, вимагаючи від водія дотримання вимог законодавства, самі нехтували цими вимогами, не зважали на те, що окрім права вимагати (при тому, що таким правом вони наділені виключно за умови, що такі вимоги є законними та ґрунтуються на об`єктивних даних), вони наділені ще рядом обов`язків, як то обов`язку повідомити причину зупинки, підстави, які дають право судити, що особа перебуває у стані наркотичного сп`яніння, які мають бути реальними, а не надуманими. Також, апеляційний суд звертає увагу на те, що обов`язок поліцейських здійснювати безперервний відеозапис виявлення, фіксації адміністративного правопорушення та проведення процесуальних дій є запорукою дотримання законності при вчиненні поліцейськими указаних дій, об`єктивності цих дій, усунення конфліктних та спірних питань, забезпечення судової справи належними та допустимими доказами, необхідних для розгляду справи. Згідно з ч.2 ст.251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово посилався на те, що провадження у справах про адміністративне правопорушення, за гарантіями може прирівнюватися з кримінальним для цілей застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.39 рішення «Лучанінова проти України» від 09.09.2011 (заява №16347/02), п.1 резолютивної частини рішення «Швидка проти України від 30.10.2014 (заява №17888/12)), обґрунтовуючи їх, зокрема, як характером законодавчого положення, яке порушувалося (КУпАП), так і профілактичною та каральною метою стягнень, передбачених цим положенням. У відповідності до ч.1 ст.87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Вказана норма закону відображає сформульовану Європейським судом з прав людини у своїх справах («Гефген проти Німеччини», «Тейшейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України»,«Яременко проти України») доктрину «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree). Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини. На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно. У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом. У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид доктрини «плодів отруйного дерева», яка полягає в тому, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших. Будь-яке порушення конституційних прав громадян, що навіть має не безпосередній, а лише опосередкований зв`язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, тягне втрату останніми юридичної сили. Тобто, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими. Це означає безумовну недопустимість доказів при будь-якому порушенні встановленого порядку збирання доказів незалежно від характеру і ступеня, а також зводиться до заборони використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів, визнаних недопустимими, оскільки визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших. У зв`язку з цим, апеляційний суд вважає, що оскільки жодної передбаченої законом підстави зупинки поліцейськими транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , що передувала складенню протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП, не було оголошено останньому, а також працівниками поліції, перед вимогою пройти огляд на стан сп`яніння, не були оголошені ознаки наркотичного сп`яніння, тому у зв`язку з відсутністю підстав для проведення огляду водія на стан наркотичного сп`яніння, всі докази по справі, отримані після такої зупинки необхідно вважати недопустимими. Відтак, апеляційним судом встановлено, що місцевий суд під час розгляду справи не перевірив дотримання поліцейським вищезазначених вимог закону та підзаконних нормативних актів під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, а його висновки в постанові про доведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають фактичним обставинам справи. У відповідності до ст.7 КУпАП, ст.62 Конституції України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку встановлених законом, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. За таких обставин, постанову суду першої інстанції не можна визнати законною та обґрунтованою, вона підлягає безумовному скасуванню, а провадження в справі - закриттю, у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, П О С Т А Н О В И В : Поновити захиснику Бабинцю С.П. строк на апеляційне оскарження постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 березня 2026 року. Апеляційну скаргу захисника Бабинця С.П. в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - скасувати, а провадження у справі - закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. СуддяВ. М. Заболотний