Ухвала КГС ВС № 922/2047/25

УХВАЛА 10 червня 2026 року м. Київ cправа № 922/2047/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Мачульський Г. М. - головуючий, Рогач Л. І., Краснов Є. В., секретар судового засідання Зайченко О. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 (колегія суддів: Тарасова І. В. - головуючий, Лакіза В. В., Тихий П. В.) за позовом керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Фізичної особи - підприємця Кононенка Володимира Митрофановича про стягнення безпідставно збережених коштів за участю: прокуратури: Пальонна О .О. (посвідчення) відповідача: Новікова О .М. (адвокат) ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог 1.1 Керівник Салтівської окружної прокуратури міста Харкова (далі - прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Харківської міської ради (далі - Рада) до суду з позовом до Фізичної особи - підприємця Кононенка Володимира Митрофановича (далі - Підприємець), у якому просив стягнути з відповідача 1 531 587,52 грн безпідставно збережені кошти пайової участі, 265 234,44 грн інфляційних втрат та 87 992,85 грн три відсотки річних. 1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимогам законодавства відповідач не сплатив пайовий внесок на розвиток інфраструктури міста, необхідність сплати якого передбачена законодавством та обумовлена введенням об`єкта будівництва в експлуатацію, тому у відповідача виник обов`язок щодо повернення на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) безпідставно збережених коштів, а також щодо сплати інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій 2.1 Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.09.2025 (суддя Присяжнюк О. О.), позов задоволено повністю. 2.2 Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконав обов`язок зі сплати пайового внеску та фактично зберіг у себе без достатньої правової підстави грошові кошти у вигляді пайової участі в розвитку інфраструктури громади, а тому вказані кошти підлягають поверненню за правилами статті 1212 ЦК України зі сплатою інфляційних втрат та трьох відсотків річних. 2.3 Оскарженою постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2026, вказане рішення суду змінено, викладено резолютивну частину у такій редакції: "Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з фізичної особи - підприємця Кононенка Володимира Митрофановича на користь Харківської міської ради для зарахування в дохід місцевого бюджету Харківської міської територіальної громади грошові кошти у сумі 10 83 153, 72 грн, з яких: 869 388,83 грн безпідставно збережені кошти пайової участі, 163 816,72 грн інфляційні нарахування, 49 948,17 грн 3 % річних. В іншій частині позову відмовлено". 2.4 Свій висновок апеляційний суд в оскаржуваній частині мотивував тим, що обов`язок відповідача зі сплати пайового внеску виник у момент початку будівництва, тобто 04.06.2019, тому саме на цю дату слід розраховувати розмір пайового внеску. Апеляційний суд здійснив власний перерахунок величини пайового внеску, трьох відсотків річних та інфляційних втрат при здійснені будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позову щодо стягнення 662 198,69 грн пайового внеску, 101 417,72 грн інфляційних втрат, 38 044,68 грн трьох відсотків річних.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи 3.1 У касаційній скарзі заявник просить скасувати вище вказану постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції. 3.2 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилався на те, що постанова апеляційного суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132 - ІХ (далі - Закон № 132 - ІХ), статей 1212, 1214, 625 ЦК України щодо визначення юридично значущого моменту, станом на який має здійснюватися розрахунок розміру пайової участі у разі невиконання замовником будівництва обов`язку зі звернення до органу місцевого самоврядування та сплати відповідного внеску до введення об`єкта будівництва в експлуатацію. 3.3 Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що апеляційний суд у відповідності до норм матеріального та процесуального права надав належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи, викладені у касаційній скарзі, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

4. Обставини справи 4.1 Суди встановили, що відповідно до даних Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва 04.06.2019 розпочато нове будівництво - будівництво житлового комплексу за адресою: м. Харків, вул. Франківська, 10 (3-й пусковий комплекс: Будинок № 3), згідно з дозволом на виконання будівельних робіт № ХК083162811533. 4.2 Замовником будівництва є Кононенко Володимир Митрофанович, який з 18.06.2004 зареєстрований як фізична особа - підприємець, одним з видів діяльності якого є будівництво житлових і нежитлових будівель (код економічної діяльності: 41.20). Будівництво здійснюється на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137500:01:010:007, переданій в оренду СПДФО Кононенку Володимиру Митрофановичу строком до 01.02.2030 за договором оренди № 75289/05 від 22.11.2005. 4.3 Рішенням 19 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 18.04.2018 № 1050/18 про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів, надання згоди на прийняття земельних ділянок у власність територіальної громади м. Харкова вирішено щодо Підприємця: - затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення земельної ділянки площею 0,7800 га (кадастровий номер - 6310137500:01:010:0007) із земель територіальної громади м. Харкова на цільове призначення для будівництва житлового комплексу по вул. Франківській, 10; - змінити цільове призначення земельної ділянки площею 0,7800 га (кадастровий номер - 6310137500:01:010:0007) на "для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури" по вул. Франківській, 10; - звернутися до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради для оформлення додаткової угоди до договору оренди землі від 22.11.2005 № 75289/05 в частині зміни цільового призначення земельної ділянки (кадастровий номер - 6310137500:01:010:0007), для будівництва об`єкту до 18.04.2020. 4.4 На виконання вказаного рішення, Радою (орендодавець) та Підприємцем (орендар) 03.05.2018 укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 22.11.2005 № 75289/05, відповідно до якої змінено цільове використання вказаної земельної ділянки на "для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури". Загальна вартість вказаного будівництва становить 17 827,54 тис. грн. 4.5 Будівництво житлового комплексу за адресою: м. Харків, вул. Франківська, 10 (3-й пусковий комплекс: Будинок № 3) завершено 08.11.2021, що підтверджується відкритими даними з Порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. Код об`єкта, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000: 1122.1 "Будинки багатоквартирні масової забудови". 4.6 Також встановлено, що на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації від 13.05.2023 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради видано Підприємцю сертифікат № ХК122230626505 від 30.06.2023, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації. 4.7 Вказаний об`єкт завершеного будівництва прийнято в експлуатацію 30.06.2023 відповідно до відомостей сертифіката № ХК122230626505. 4.8 Суди встановили, що з доданого Реєстру документів Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва вбачається, що пайова участь Підприємцем до місцевого бюджету не сплачувалася. 4.9 Місцевий господарський суд встановив, що відповідач, як замовник будівництва, до Харівської міської ради із заявою про укладення договору про пайову участь не звертався, відповідно такий договір між сторонами не укладався та як наслідок грошові кошти до місцевого бюджету відповідачем не сплачувались. Оскільки відповідач як замовник будівництва у добровільному порядку не виконав законодавчо визначений обов`язок та відповідно самостійно не перерахував кошти пайової участі до дати прийняття спірного об`єкту в експлуатацію, відтак саме з моменту введення об`єкта будівництва в експлуатацію замовник без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту. 4.10 Суд апеляційної інстанції за результатами перегляду рішення місцевого господарського суду дійшов висновку про те, що обов`язок відповідача зі сплати пайового внеску виник у момент початку будівництва, тобто 04.06.2019, тому саме на цю дату слід розраховувати розмір пайового внеску. Мотиви, якими керується Верховний Суд 4.11 Колегія суддів вважає, що наявні підстави для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.02.2026 у справі № 914/169/25, виходячи з наступного. 4.12 Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038 -(далі - Закон № 3038-VI). 4.13 Відповідно до статті 1 Закону № 3038-VI замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву. 4.14 Частиною першою статті 2 цього Закону вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури. 4.15 До 01.01.2020 відносини щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту регулювалися приписами статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". 4.16 Водночас 01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX (далі - Закон № 132-IX), якими з 01.01.2020 виключено статтю 40 Закону № 3038-VI, яка регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. 4.17 За змістом Закону № 132-IX та прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020. 4.18 Отже, з 01.01.2020 відсутній передбачений до цього статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" обов`язок замовників будівництва у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23.09.2025 у справі № 910/9916/24, від 17.12.2024 у справі № 903/283/24, від 20.08.2024 у справі № 910/7707/19. 4.19 Водночас законодавець при внесенні змін до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" шляхом виключення статті 40 цього Закону на підставі Закону № 132-IX визначив, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці в населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (абзац другий пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX ) в такому порядку та розмірі: 1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): - для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; - для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування; 3) замовник будівництва зобов`язаний протягом десяти робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва; 4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію; 5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту; 6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації. 4.20 Верховний Суд зазначає, що передбачений розділом ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для: 1) об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені; 2) об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році. 4.21 Таким чином, у наведених двох випадках, ураховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, замовник будівництва зобов`язаний протягом десяти робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23.09.2025 у справі № 910/9916/24, від 17.12.2024 у справі № 903/283/24, від 20.08.2024 у справі № 910/7707/19. 4.22 Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення в 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає: - для об`єктів, будівництво яких розпочато в попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом десяти робочих днів після 01.01.2020; - для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом десяти робочих днів після початку такого будівництва. 4.23 У постановах від 20.02.2025 у справі № 918/618/24, від 17.04.2025 у справі № 911/65/24, від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 Верховний Суд зауважив, що у випадку, якщо замовниками об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого розділом ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX обов`язку стосовно перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені в постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України. 4.24 Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про часткову відмову у задоволенні позову, яка є предметом касаційного оскарження, апеляційний суд спираючись на постанову Верховного Суду від 17.02.2026 у справі № 914/169/25, виходив з того, що обов`язок відповідача зі сплати пайового внеску виник у момент початку будівництва, тобто 04.06.2019, тому саме на цю дату слід розраховувати розмір пайового внеску, а не на момент введення об`єкта в експлуатацію, як помилково вважав суд першої інстанції. 4.25 Верховний Суд у постанові від 17.02.2026, ухваленій у справі № 914/169/25 у складі колегії суддів з іншої палати (колегія суддів Губенко Н. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Студенець В. І.) виснував, що пайовий внесок має розраховуватися саме на підставі показників опосередкованої вартості спорудження житла на момент початку будівництва. 4.26 Водночас, Верховний Суд у постановах від 20.05.2026 у справі № 922/2053/25, від 28.05.2026 у справі № 922/1993/25, дійшов протилежного висновку, що пайовий внесок має розраховуватися саме на підставі показників опосередкованої вартості спорудження житла на момент введення його в експлуатацію. 4.27 Звідси висновується, що у практиці Верховного Суду сформувалося по суті різні підходи щодо визначення моменту, станом на який повинні застосовуватись показники опосередкованої вартості спорудження житла при розрахунку пайової участі. 4.28 З наведеного вбачається, що існуючі постанови Верховного Суду не містять однозначної та послідовної позиції саме щодо моменту, станом на який визначається розмір пайової участі за Перехідними положеннями Закону України №132-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні". 4.29 Відсутність єдності судової практики Верховного Суду щодо визначення моменту вказаного розрахунку створює ризик формування різних підходів у подібних спорах, які не зумовлені різницею в обставинах справи. 4.30 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що принцип правової визначеності вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їхні рішення не викликали сумнівів (пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumаrescu v. Romania), заява № 28342/95). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (пункт 123 рішення ЄСПЛ у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії" (Lupeni Greek Catholic Parish and Others v. Romania), заява № 76943/11). 4.31 З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне передати справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.02.2026 у справі № 914/169/25, ухваленій у складі колегії суддів з іншої палати, та зробити правовий висновок про те, з якого моменту фіксується розмір пайової участі замовника будівництва: - на момент виникнення обов`язку замовника звернутися до органу місцевого самоврядування для визначення її розміру у зв`язку з початком будівництва; - на момент початку будівництва; - на момент введення об`єкта в експлуатацію, з яким закон прямо пов`язує граничний строк сплати. 4.32 Відповідно до частини другої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати. 4.33 Згідно із частиною першою статті 303 Господарського процесуального кодексу України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. 4.34 З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для передачі справи № 922/2047/25 на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з власної ініціативи з підстав та мотивів, викладених у цій ухвалі. Керуючись статтями 232, 234, 235, 302 ГПК України,

УХВАЛИВ: Справу № 922/2047/25 передати на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і оскарженню не підлягає. Головуючий Г. М. Мачульський Судді Л. І. Рогач Є. В. Краснов