Ухвала КГС ВС № 922/623/20

УХВАЛА 11 листопада 2020 року м. Київ Справа № 922/623/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В.- головуючого, Мачульського Г. М., Пількова К. М., секретар судового засідання - Астапова Ю. В., розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Харківської міської ради, Фізичної особи-підприємця Нагорної Світлани Михайлівни, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 у справі за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 до:

1. Харківської міської ради;

2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради;

3. Фізичної особи-підприємця Нагорної Світлани Михайлівни, про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору купівлі-продажу нежитлових будівель недійсним, зобов`язання повернення нежитлових приміщень та скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності, за участю представників: позивача - Томчук М. О., прокурор Офісу Генерального прокурора; відповідача-1 - не з`явилися; відповідача-2 - не з`явилися; відповідача-3 - Нагорна С. М., Шамраєв М. Є., ВСТАНОВИВ: У лютому 2020 року керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради (відповідач-1), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (відповідач-2) та Фізичної особи-підприємця Нагорної Світлани Михайлівни (далі - ФОП Нагорна С. М.; відповідач-3), в якому просив суд: - визнати незаконним та скасувати пункт 76 додатку 1 до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 № 1008/18; - визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 03.08.2018 № 5618-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ФОП Нагорною С. М., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С. А. і зареєстрований у реєстрі за № 1183; - скасувати рішення від 15.11.2018 № 44049651 про державну реєстрацію права власності за Нагорною С. М. на нежитлові приміщення підвалу № 17-:-20, загальною площею 61,0 м2, розташовані у житловому будинку літ. "А-16", за адресою: м. Харків, вул. Валентинівська, 21-А ; - зобов`язати ФОП Нагорну С. М. повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу № 17-:-20, загальною площею 61,0 м2, розташовані у житловому будинку літ. "А-16" за адресою: м. Харків, вул. Валентинівська, 21-А ; - визнати за територіальною громадою міста Харкова в особі Харківської міської ради право власності на об`єкт нерухомого майна 1282699163101, загальною площею 61,0 м2, а саме: нежитлові приміщення підвалу № 17-:-20, загальною площею 61,0 м2, розташовані у житловому будинку літ. "А-16" за адресою: м. Харків, вул. Валентинівська, 21-А . В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації спірного майна шляхом викупу орендарем. Прокурор наполягає на тому, що рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню у зв`язку з тим, що прийнято з порушенням вимог статті 345 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 1, 2, 4, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", статей 11, 182 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Прокурор вважає, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме: Управління комунального майна, має укласти відповідний договір купівлі-продажу, як правило, за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме у випадку продажу шляхом викупу орендарем об`єктів, які вже перебувають у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. Досудовим розслідуванням встановлено, що у звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заявці орендаря з проханням надати дозвіл на приватизацію будь-які відомості про такі поліпшення відсутні. А отже, орендарем до органу приватизації не подавались документи, що містять невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації. З огляду на наведене, прокурор просив задовольнити його позовні вимоги. Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.06.2020 (суддя Смірнова О. В.) в позові відмовлено. Рішення мотивовано тим, що прокурором не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами той факт, що пункт 76 додатку 1 до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 №1008/18 прийнято з порушенням вимог законодавства України, з перевищенням компетенції та з порушенням прав інших осіб. Право ФОП Нагорної С. М. на викуп орендованого майна виникло із договору оренди, положень статті 289 Господарського кодексу України, і йому кореспондує обов`язок орендодавця у разі продажу майна здійснити його продаж саме орендарю за умови належного виконання ним своїх обов`язків за договором найму. Щодо вимоги прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель, місцевий господарський суд зазначив, що сторони уклали договір купівлі-продажу при їх вільному волевиявленні та вчинили дії, які свідчать про прийняття їх до виконання, тобто дії сторін спрямовані на реальне настання правових наслідків, а їх внутрішня воля відповідала зовнішньому її прояву, тому договір купівлі продажу від 03.08.2018 № 5618-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ФОП Нагорною С. М., у повній мірі відповідає вимогам статті 203 ЦК України. При цьому, на думку суду першої інстанції, прокурором належними та допустимими доказами не доведено порушення спірним правочином інтересів держави і суспільства, його моральних засад, які були б співрозмірними із наслідком таких порушень, які прокурор просить застосувати, у вигляді визнання спірного договору купівлі-продажу недійсними, а відтак і вилучення придбаного нерухомого майна у його власника. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 (колегія суддів: Пуль О. А., Білоусова Я. О., Тарасова І. В.) рішення скасовано, ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано незаконним та скасовано пункт 76 додатку 1 до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 № 1008/18. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 03.08.2018 № 5618-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ФОП Нагорною Світланою Михайлівною, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С. А. і зареєстрований у реєстрі за № 1183. Скасовано рішення від 15.11.2018 № 44049651 про державну реєстрацію права власності за Нагорною Світланою Михайлівною на нежитлові приміщення підвалу № 17-:-20, загальною площею 61,0 м2, розташовані у житловому будинку літ. "А-16", за адресою: м. Харків, вул. Валентинівська, 21-А . Зобов`язано ФОП Нагорну Світлану Михайлівну повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу № 17-:-20, загальною площею 61,0 м2, розташовані у житловому будинку літ. "А-16" за адресою: м. Харків, вул. Валентинівська, 21-А. У решті позовних вимог відмовлено. Постанову мотивовано тим, що пункт 78 додатку № 1 до рішення Харківської міської ради 18 сесії 7 скликання від 21.02.2018 № 1008/18 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" прийнято з порушенням вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, а відтак є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки не спрямоване на досягнення мети, визначеної у цих Законах і Програмі, і тим самим порушує права територіальної громади на отримання максимального економічного ефекту від продажу об`єкта комунальної власності. Суд апеляційної інстанції зазначив, що спірний договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 03.08.2018 № 5618-В-С, укладений на підставі, зокрема зазначеного рішення Харківської міської ради, яке судом визнано незаконним та скасовано, а також з порушенням вимог статті 181 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, тому він підлягає визнанню недійсним. Щодо вимоги позивача про скасування рішення від 15.11.2018 № 44049651 про державну реєстрацію права власності за Нагорною С. М. на спірні нежитлові приміщення та зобов`язання ФОП Нагорну С. М. повернути їх територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради, колегія суддів зазначила, що дані вимоги є похідними від вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 03.08.2018 № 5618-В-С, яку задоволено судом апеляційної інстанції, тому вказані вимоги позивача також підлягають задоволенню. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги прокурора про визнання за територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради права власності на спірний об`єкт нерухомого майна, колегія суддів виходила із необґрунтованості цих вимог, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин нежитлові приміщення належали до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, тому враховуючи встановлену судом апеляційної інстанції незаконність набуття ФОП Нагорною С. М. права власності на спірні нежитлові приміщення, фактично право власності на спірний об`єкт нерухомості належить Харківській міській раді. Отже, відсутній спір з цього приводу. У касаційній скарзі Харківська міська рада просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції положень статей 203, 215 ЦК України, частини 2 статті 162 Закону України "Про приватизацію державного майна" та статті 10, частин 1, 3 статті 11, частини 1 статті 182 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції вимог статті 289 ГК України, частини 2 статті 777 ЦК України та статей 3, 11, 182 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. У касаційній скарзі ФОП Нагорна С. М. наголошує на тому, що формальне, на думку прокурора, порушення процедури приватизації не може мати наслідком позбавлення особи права власності на придбане майно, ціна продажу якого ніким не оспорюється, в зв`язку з чим просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Відзивів на касаційні скарги до Верховного Суду не надійшло. 10.11.2020 ФОП Нагорна С. М. звернулася до Верховного Суду з клопотаннями про передачу справи № 922/623/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду та про закриття провадження у даній справі. В обґрунтування клопотань ФОП Нагорна С. М. посилається на те, що заявлені прокурором вимоги не є спором щодо приватизації майна, оскільки єдиною підставою всіх заявлених позовних вимог є невідповідність, на думку прокурора, рішення Харківської міської ради вимогам закону, тому даний спір відноситься до юрисдикції адміністративних судів та не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Колегія суддів відмовляє у зазначених клопотаннях, оскільки даний спір виник саме внаслідок порушення відповідачами, на думку прокурора, вимог законодавства про приватизацію комунального майна, тому згідно з положеннями статті 20 ГПК України даний спір відноситься до юрисдикції господарських судів. При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 6 статті 302 ГПК України (в редакції від 08.02.2020) справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах. З наведених норм права вбачається, що справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 6 статті 302 ГПК України лише за відсутності всіх трьох указаних у цій частині випадків. У разі наявності хоча б одного із перелічених у частині 6 статті 302 ГПК України випадків справа не підлягає передачі до Великої Палати Верховного Суду (таку позицію викладено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/5755/19). Посилаючись на оскарження судових рішень з підстав порушення судами правил юрисдикції, заявник не обґрунтував порушення судами правил юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову в подібних правовідносинах. Таким чином, не було дотримано умов передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, передбачених частиною 6 статті 302 ГПК України. Водночас колегія суддів вбачає підстави для передачі даної справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, з огляду на таке. Відповідно до частини 2 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати. Верховний Суд постановою від 29.10.2019 у справі № 905/2236/18 (колегія суддів: Булгакова І. В., Львов Б. Ю., Малашенкова Т. М.) за позовом керівника Слов`янської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: 1) Слов`янської міської ради Донецької області; 2) Управління комунальної власності Слов`янської міської ради до ФОП Богданець Тетяни Вікторівни про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення залишив без змін ухвалені у справі судові рішення про відмову у задоволенні позову. У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що здійснюючи приватизаційну політику щодо підприємця, Рада та Виконавчий комітет Слов`янської міської ради діяли як органи публічної влади і повинні були ухвалювати свої рішення в межах чинних на той час законів. Вони мали виключні повноваження щодо встановлення умов приватизації та ухвалення необхідних для її проведення актів, не погоджуючи своїх дій та рішень з покупцями. Покупці не мали і не могли мати можливості перевіряти правильність актів Ради та Виконавчого комітету Слов`янської міської ради щодо приватизації ними майна. Самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця. Верховний Суд погодився із застосуванням судами положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14.03.2007 у справі № 21-8во07. У постанові від 24.09.2020 у справі № 922/3272/18 (колегія суддів: Баранець О. М., Студенець В. І., Ткач І. В.) за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області до:

1. Харківської міської ради;

2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради;

3. ТОВ "Український зодчій", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні третього відповідача - обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Терра Вілла" про визнання незаконним та скасування рішення, Верховний Суд скасував постанову суду апеляційної інстанції, якою скасовано рішення суду першої інстанції про відмову в позові та задоволено позов прокурора, та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Верховний Суд у постанові від 24.09.2020 у справі № 922/3272/18 скасовуючи постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2019, якою позов було задоволено, вказав, що суду апеляційної інстанції необхідно з врахуванням фактичних обставин справи, дослідити порушення, на які відповідачі посилаються як на підставу для застосування положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, та достеменно встановити чи не пов?язані вони із винною або протиправною поведінкою самого набувача майна. Отже виходячи із встановлених судами обставин справи про те, що відповідно до пункту 5.6 додаткової угоди № 1 до договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передано в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп, Верховний Суд вважав за можливе застосування до спірних правовідносин положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, на що посилалися відповідачі. У справі № 922/64/20 за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 до Харківської міської ради; Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ФОП Романця Євгена Ласловича, про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель, зобов`язання повернути нежитлові приміщення та скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності колегія суддів (Дроботова Т. Б., Пільков К. М., Чумак Ю. Я.) дійшла висновку про закриття касаційного провадження у справі на підставі статті 296 ГПК України. У зазначеній справі суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції про відмову в позові та задовольнив позов прокурора. Визнав незаконним та скасував пункт 38 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 20.09.2017; визнав недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 28.11.2017; зобов`язав ФОП Романця Є. Л. повернути територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення цокольного поверху №№ 0-31, 0-33, 0-33а, 0-61, 0-62 загальною площею 50,6 м2, що розташовані за адресою: м. Харків, вулиця Героїв Праці, 32, літ. А-9; скасував запис від 15.01.2018 про проведену державну реєстрацію права власності за Романцем Є. Л. на зазначені нежитлові приміщення. Верховний Суд в ухвалі від 06.10.2020 зазначив, що висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо приватизації комунального майна викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 922/2593/19, від 17.06.2020 у справі № 922/1958/19, від 23.06.2020 у справі № 922/1970/19, від 07.07.2020 у справі № 922/2932/19, від 08.07.2020 у справі № 922/1969/19, від 23.07.2020 у справі № 922/2762/19 (якими ці справи були направлені на новий розгляд), що у розумінні пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України є достатньою підставою для закриття касаційного провадження у справі № 922/64/20 за касаційними скаргами Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 у цій справі, відкритого з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 ГПК України. Таким чином, зважаючи на велику кількість справ з подібними предметами спору та підставами позовів, а також на різну практику Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, з метою забезпечення формування за наведених вище обставин єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів вважає за необхідне передати справу № 922/623/20 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. При цьому колегія судів у даній справі вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у справі № 905/2236/18 у складі колегії суддів з судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством. Керуючись статтями 234, 302, 303 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Справу № 922/623/20 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Є. Краснов Суддя Г. Мачульський Суддя К. Пільков