Ухвала КГС ВС № 922/2047/25

УХВАЛА 17 липня 2026 року м. Київ cправа № 922/2047/25 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Васьковського О. В. - головуючого, Бенедисюка І. М., Зуєва В. А., Кібенко О. Р., Малашенкової Т. М., Пєскова В. Г., за результатами розгляду матеріалів касаційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду (головуючий - Тарасова І. В., судді: Лакіза В. В., Тихий П. В.) від 11.03.2026 за позовом керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Фізичної особи - підприємця Кононенка Володимира Митрофановича про стягнення безпідставно збережених коштів, ВСТАНОВИВ:

1. Керівник Салтівської окружної прокуратури міста Харкова (далі - Прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Харківської міської ради (далі - Позивач, Рада) до суду з позовом до Фізичної особи - підприємця Кононенка Володимира Митрофановича (далі - Відповідач, Підприємець), у якому просив стягнути з відповідача 1 531 587 грн 52 коп. безпідставно збережені кошти пайової участі, 265 234 грн 44 коп. інфляційних втрат та 87 992 грн 85 коп. три відсотки річних.

2. Позов обґрунтований всупереч вимогам законодавства відповідач не сплатив пайовий внесок на розвиток інфраструктури міста, необхідність сплати якого передбачена законодавством та обумовлена введенням об`єкта будівництва в експлуатацію, тому у відповідача виник обов`язок щодо повернення на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) безпідставно збережених коштів, а також щодо сплати інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

3. Рішення Господарського суду Харківської області від 30.09.2025, яким позов задоволений повністю, мотивоване тим, що відповідач не виконав обов`язок зі сплати пайового внеску та фактично зберіг у себе без достатньої правової підстави грошові кошти у вигляді пайової участі в розвитку інфраструктури громади, а тому вказані кошти підлягають поверненню за правилами статті 1212 ЦК України зі сплатою інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

4. Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, оскаржив це рішення до апеляційного суду.

5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 рішення Господарського суду Харківської області від 30.09.2025 змінено, викладено резолютивну частину у редакції, відповідно до якої позовні вимоги задоволені частково та з Підприємця стягнуто на користь Ради для зарахування в дохід місцевого бюджету Харківської міської територіальної громади кошти у сумі 1 083 153 грн 72 коп., з яких: 869 388 грн 83 коп. безпідставно збережені кошти пайової участі, 163 816 грн 72 коп. інфляційні нарахування, 49 948 грн 17 коп. 3 % річних, а в іншій частині позову відмовлено".

6. Судове рішення апеляційного суду мотивоване виникненням у Відповідача обов`язку зі сплати пайового внеску у момент початку будівництва, тобто 04.06.2019, тому саме на цю дату слід розраховувати розмір пайового внеску, у зв`язку з чим апеляційний суд, здійснивши власний перерахунок величини пайового внеску, трьох відсотків річних та інфляційних втрат при здійснені будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, відмовив у задоволенні решти позову.

7. Не погодившись з рішенням апеляційного суду про зміну рішення суду першої інстанції, Прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

8. В обґрунтування касаційних вимог Прокурор, зокрема, посилається на підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм статей 11, 16, 625, 1212, 1214 ЦК України, а також статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX (далі - Закон № 132-ІХ), якими з 01.01.2020 виключено статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", що регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, зазначивши при цьому про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-ІХ та статей 1212, 1214, 625 ЦК України щодо визначення юридично значущого моменту, а саме моменту, станом на який має здійснюватися розрахунок розміру пайової участі у разі невиконання замовником будівництва обов`язку зі звернення до органу місцевого самоврядування та сплати відповідного внеску до введення об`єкта будівництва в експлуатацію.

9. Ухвалою Верховного Суду від 21.04.2026 у цій справі відкрито касаційне провадження за скаргою Прокурора на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 та касаційну скаргу призначено до розгляду.

10. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.06.2026 (головуючий Мачульський Г. М., судді: Краснов Є. В., Рогач Л. І.) справу № 922/2047/25 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - ОП КГС ВС) на підставі частини другої статті 302 ГПК України з тих підстав, що колегія суддів Касаційного господарського суду (судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності) вважає за необхідне: - відступити від висновку у застосуванні, зокрема положень абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX та статті 1212 ЦК України, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.02.2026 у справі № 914/169/25, ухваленій у складі колегії суддів (головуючий Губенко Н. М., судді: Кондратова І. Д., Студенець В. І.) з іншої палати (судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів секретаріату Касаційного господарського суду), згідно з яким пайовий внесок має розраховуватися саме на підставі показників опосередкованої вартості спорудження житла на момент початку будівництва; - уточнивши при цьому правовий висновок щодо моменту, з якого фіксується розмір пайової участі замовника будівництва, що : 1) на момент виникнення обов`язку замовника звернутися до органу місцевого самоврядування для визначення її розміру у зв`язку з початком будівництва; 2) на момент початку будівництва; 3) на момент введення об`єкта в експлуатацію, з яким закон прямо пов`язує граничний строк сплати.

11. При цьому, передаючи цю справу на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - ОП КГС ВС), колегія суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 10.06.2026 зазначила про існування різної судової практики Верховного Суду у подібних правовідносинах з огляду на наявність висновків, сформульованих у подібних із цією справою правовідносинах у постановах Верховного Суду від 20.05.2026 у справі № 922/2053/25, від 28.05.2026 у справі № 922/1993/25, згідно з якими пайовий внесок має розраховуватися на підставі показників опосередкованої вартості спорудження житла на момент введення його в експлуатацію, та які протилежні тим висновкам, що викладені у постанові Верховного Суду від 17.02.2026 у справі № 914/169/25 (пункт 10 цієї ухвали), що зумовило необхідність формування єдиної правозастосовчої практики з порушеного згідно з касаційною скаргою у цій справі питання.

12. Склад суддів об?єднаної палати Касаційного господарського суду визначений відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2026 у складі Верховного Суду: Васьковського О.В. (головуючий), Бенедисюка І. М., Зуєва В. А., Кібенко О. Р., Малашенкової Т. М., Пєскова В. Г.

13. Перевіривши матеріали справи, Суд дійшов висновку про прийняття до розгляду цієї справи об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, з огляду на існування різної судової практики Верховного Суду у подібних із цією справою правовідносинах щодо застосування положень розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX т статті 1212 ЦК України (пункти 10, 11 цієї ухвали), а відповідно і обґрунтованість визначених в ухвалі від 10.06.2026 мотивів для передачі цієї справи на розгляд ОП КГС ВС.

14. У цьому висновку Суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

15. При цьому, подібність правовідносин необхідно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об`єкт. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-166цс20).

16. Подібність правовідносин у цій справі та у справах № 922/2053/25, № 922/1993/25, № 914/169/25 полягає у тому, що у всіх цих справах 1) стороною (позивачем) є орган місцевого самоврядування як суб`єкт права вимоги до замовників будівництва про стягнення до бюджету безпідставно збережених ними коштів, що підлягають перерахуванню замовниками будівництва для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі), а відповідачем - відповідний замовник будівництва; 2) предметом спору є безпідставно збережені замовником будівництва кошти пайової участі; 3) спірне питання стосується моменту, станом на який визначається розмір пайової участі замовника будівництва, який підлягає сплаті ним (на момент початку будівництва або на момент введення об`єкта в експлуатацію, з яким закон прямо пов`язує граничний строк сплати).

17. Суд також звертає увагу, що правова позиція щодо здійснення розрахунку пайової участі з урахуванням показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, які були чинні на момент введення об`єкта будівництва в експлуатацію, а не на момент початку будівництва, як про це виснувано у справі № 914/169/25, сформульована Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду також у постановах від 20.03.2025 у справі № 903/601/24, від 07.05.2026 у справі № 916/1281/25 та від 21.05.2026 у справі № 916/67/25. Відтак очевидно, що на цей час у Касаційному господарському суді існує невирішена правова проблема, окреслена у цій ухвалі (пункти 10, 11), через протилежні правові позиції щодо визначення, за правилами положень абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX т статті 1212 ЦК України, моменту, станом на який визначається розмір пайової участі замовника будівництва, який підлягає сплаті (на момент початку будівництва або на момент введення об`єкта в експлуатацію, з яким закон прямо пов`язує граничний строк сплати), що породжує існування у подібних правовідносинах правової невизначеності.

18. Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики. Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (пункт 6 частини другої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому. Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

19. Відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини як би чітко не було сформульовано положення законодавства, у будь-якій галузі права існує неминучий елемент судового тлумачення. Завжди існуватиме потреба у роз`ясненні нечітких норм або тих, які потребують пристосування до обставин, що змінюються. Знову ж таки, хоча визначеність є вкрай необхідною, вона може спричиняти надмірну суворість, а закон повинен бути здатним відповідати обставинам, що змінюються. Таким чином, багато законів неминуче сформульовані у термінах, які тією чи іншою мірою є нечіткими, і чиє тлумачення та застосування є питаннями практики. Функція здійснення правосуддя, закріплена за судами, полягає саме у подоланні сумнівів щодо тлумачення, які залишаються (див. рішення у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії", заява № 14902/04, пункт 568, від 20.09.2011).

20. Однакове та уніфіковане застосування закону обумовлює загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність. Верховний Суд має забезпечувати єдність судової практики для того, щоб виправляти непослідовності та таким чином, підтримувати громадську довіру до судової системи (пункти 1, 20 Висновку Консультативної ради європейських суддів № 20 (2017) про роль судів у забезпеченні єдності застосування закону від 10.11.2017).

21. Поряд з наведеним Суд враховує також таке. Велика Палата Верховного Суду, постановляючи 16.04.2026 ухвалу про повернення справи № 922/1993/25 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду, дійшла висновку про відсутність підстав для передачі справи № 922/1993/25 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, мотивуючи такий висновок тим, що у справі № 904/2258/20 висновок Великої Палати Верховного Суду у пункті 57 постанови від 22.09.2021, від якого колегія суддів в ухвалі 12.03.2026 про передачу справи № 922/1993/25 просила відступити шляхом уточнення та конкретизації, зроблений у другому контексті та за іншого правового регулювання відносин забудови, ніж у справі № 922/1993/25. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила про таке. У справі № 922/1993/25 виникла необхідність аналізу абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ Закону № 132-ІХ не в аспекті визначення нормативно-правового акта, на підставі якого пайовий внесок має бути розрахований, що був спірним у справі № 904/2258/20, а в контексті встановлення моменту, станом на який визначається законодавчо встановлений розмір пайової участі з використанням підзаконного нормативно-правового акта, необхідність чого у справі № 904/2258/20 не могла виникнути з огляду на різне за дією в часі правове регулювання відносин забудови і відмінні основи для арифметичного визначення розміру пайової участі; а значить у справі № 922/1993/25 йшлося про неоднакові висновки зі справою Великої Палати Верховного Суду № 904/2258/20 (пункт 40 ухвали від 16.04.2026). Висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 904/2258/20 про те, що пайовий внесок має бути розрахований на підставі нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення у відповідача обов`язку щодо сплати пайового внеску, є висновком про належність до застосування при розрахунку пайової участі саме нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення у забудовника обов`язку зі сплати пайової участі, який є однозначним, внаслідок чого мова йде про необхідність його однакового розуміння і застосування судами, а протилежне не означає, що цей висновок потребує перегляду шляхом уточнення та конкретизації (пункт 42 ухвали від 16.04.2026). Стосовно зазначення колегією суддів в ухвалі 12.03.2026 про передачу справи № 922/1993/25 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, що у правозастосовній практиці КГС ВС наявні різні підходи до визначення моменту, станом на який повинен застосовуватись регіональний показник при розрахунку пайової участі, та існуючі постанови не містять чіткої та уніфікованої позиції щодо моменту, станом на який визначається розмір пайової участі відповідно до розділу ІІ Закону № 132-ІХ, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що колегія суддів не вказала, чому спірне у цій справі правове питання, за наявності підстав, не може бути вирішене відповідною судовою палатою чи об`єднаною палатою КГС ВС в порядку, встановленому частинами першою, другою статті 302 ГПК України.

22. Враховуючи наведене вище, доводи, викладені в ухвалі Верховного Суду від 10.06.2026 у справі № 922/2047/25 щодо необхідності передачі цієї справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не є вочевидь неприйнятними, у зв`язку з чим справа № 922/2047/25 підлягає прийняттю до розгляду Об`єднаною палатою на підставі частини другої статті 302 ГПК України. На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 302, 303 ГПК України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Прийняти до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 922/2047/25 за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2026.

2. Призначити до розгляду справу № 922/2047/25 за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 на 04 вересня 2026 року о 10:00 у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань № 203.

3. Явка представників учасників справи не є обов`язковою.

4. Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до частини третьої статті 196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

5. Роз`яснити учасникам справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, зокрема, поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів відповідно до ст.197 Господарського процесуального кодексу України та Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21.

6. Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://supreme.court.gov.ua/supreme/. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий О. В. Васьковський Судді І. М. Бенедисюк В. А. Зуєв О. Р. Кібенко Т. М. Малашенкова В. Г. Пєсков