Постанова КАС ВС № 320/28375/24

ф ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2026 року м. Київ справа № 320/28375/24 адміністративне провадження № К/990/29890/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А., Судді: Юрченко В.П., Шишов О.О., за участі секретаря судового засіданні Лопушенко О.В., представника позивача - Янковий М.В., Сокальська О.О., представника відповідача - Бондар П.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2025 у справі №320/28375/24 за адміністративним позовом Повного товариства "Ломбард Донкредит Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Ріелті" і компанія" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ: Повне товариство «Ломбард Донкредит Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Ріелті і компанія» (далі ПТ «Донкредит», позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач ГУ ДПС у м. Києві), у якому просило суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.02.2024 року: № 01269824025, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 71 141 001,55 грн та № 01269924025 від 22.02.2024, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 4 148 425,92 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на неправомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з огляду на недотримання податковим органом приписів Порядку оформлення результатів документальних перевірок, затверджений наказом Міністерства фінансів України №727 від 20 серпня 2015 року при складанні акту перевірки, внаслідок недослідження первинних документів та відсутність обґрунтування здійснених донарахувань ПДФО (т. 1 а.с. 1-16). Проте переходячи до суті зафіксованих атом перевірки порушень і спростовуючи висновки ГУ ДПС у м.Києві про невиконання ПТ «Донкредит» функції податкового агента щодо утримання та перерахування до бюджету ПДФО з доходу отриманого від реалізації заставного майна, позивач зазначив, що за операціями з реалізації заставного рухомого майна (техніки) ПТ «Донкредит», відповідно до п.п.168.1.1. п.168.1 ст.168 ПК України, з урахуванням п.п.164.2.20 п.164.2. ст.164, п.167.1 ст.167, п.171.2 «а» ст.171, п.п.«а» п.176.2 ст.176 ПК України, виступав як податковий агент, нараховував, утримував та сплачував (перераховував) до бюджету податок з доходу фізичних осіб, відповідно до п.п.173.1., п.п. 167.2. ПК України за ставкою 5 % бази оподаткування, що помилково не враховано контролюючим органом. Однак, за операціями з реалізації заставного рухомого майна (золото (брухт) ПТ «Донкредит» відповідно до п.п.173.3. ст.173 ПК України, як посередник, частково виконував функції податкового агента, а саме: подавав до контролюючого органу інформації про суму доходу, із зазначенням коду ознаки доходів 149, але не нараховував (не утримував) податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) з огляду на вимоги п.п.164.2.18 п.164.2 ст.164 ПК України, п.п.165.1.25. п.165.1 ст.165 ПК України. На підтвердження безпідставності та необґрунтованості висновків акта перевірки позивач також надав до суду першої інстанції висновок експерта від 30.06.2024 р. за результатами проведення судової економічної експертизи №264/26 (складений на замовлення позивача) (т. 24 а.с. 184-201). Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2025, позов задоволено (т. 25 а.с. 44-77, 122-139). Мотивуючи висновок про задоволення позову, суди попередніх інстанцій, керувались тим, що за операціями з реалізації заставного рухомого майна (золото (брухт) ПТ "Донкредит" відповідно до п.п. 164.2.18 п. 164.2 ст. 164, п.п. 165.1.25. п. 165.1 ст. 165, п. 173.3 ст. 173 ПК України, як посередник, частково виконує функції податкового агента, а саме стосовно подання до контролюючого органу інформації про суму доходу, із зазначенням коду ознаки доходів 149, та не нараховує (не утримує) ПДФО оскільки, відповідно до п.п. 164.2.18 п. 164.2 ст. 164 ПК України, дохід, отриманий платником податку за брухт дорогоцінних металів, проданий Національному банку України, не є базою оподаткування ПДФО, та сума доходу, отримана платником податку за брухт дорогоцінних металів, проданий Національному банку України, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, як визначено п.п. 165.1.25 п. 165.1 ст. 165 ПК України. Тоді, як в акті перевірки відсутні посилання на первинні документи, конкретні регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, або інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків; не зазначено період та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; відсутні дані щодо об`єктів оподаткування, ставок податку в розрізі податкових періодів, а лише здійснено посилання лише на договори укладені з Національним банком України. Проте проаналізувавши вибірково перинні документи, а також врахувавши висновок експерта, суди дійшли висновку, що первинними документами та обліковими регістрами підтверджуються господарські операції по договору фінансового кредиту та застави (наприклад відносно продажу фізичною особою ОСОБА_1 «золото» ломбарду під заставу, а саме договір від 21 березня 2021 року №ДОН0320000791 та відображення господарської операції в бухгалтерському обліку і видачу фінансового кредиту із забезпеченням заставою (золотом) з наведеною оціночною вартістю - 21 березня 2021 року; передачу на реалізацію комісіонеру - 04 червня 2021 року; реалізацію предмета застави (золото) Національному банку України (Державній скарбниці України) посередником - 08 червня 2021 року; погашення суми заборгованості по кредиту за рахунок реалізації заставного майна, переданого до Національного банку України - 08 червня 2021 року). Також, за висновками судів попередніх інстанцій, первинними документами та обліковими регістрами підтверджуються господарські операції по договору фінансового кредиту та застави зокрема від 19 серпня 2021 року №ДОН0002007715 (із фізичною особою ОСОБА_2 ) та відображення господарської операції в бухгалтерському обліку, а саме підтверджуються документально (серед іншого): видачу фінансового кредиту, із забезпеченням заставою (інше майно: навушники марки "хiaomi"), з наведеною оціночною вартістю - 19 серпня 2021 року; передачу на реалізацію для погашення заборгованості по кредитному договору - 26 серпня 2021 року; реалізацію предмета застави - 26 серпня 2021 року; погашення суми заборгованості по кредиту за рахунок реалізації заставного майна -26 серпня 2021 року, а також утримання із суми реалізації заставного рухомого майна податку на доходи фізичних осіб заставкою 5 % та перерахування ПДФО до бюджету 27 серпня 2021 року (на підставі п. 167.2 ст. 167 ПК України). Отже вищенаведені висновки судів в сукупності слугували підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 71 141 001,55 грн, а з огляду на відсутність порушень в частині оподаткування ПДФО, скасовано і податкове повідомлення-рішення № 01269924025 від 22.02.2024, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору (враховуючи суму штрафних санкцій) на загальну 4 148 425,92 грн. Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій про задоволення позову, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, яку просив задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове про відмову в задоволенні позову (т. 26 а.с. 18-23). Підставою касаційного оскарження скаржником вказано пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України з посиланням на те, що внаслідок порушення норм процесуального права (п. 4 ч. 3 ст. 2, ч. 4 ст. 9, ч. 1 та 2 ст. 72, ч. 1 ст. 76, ч. 3 ст. 90, ч. 3 ст. 242, п. 1, 2 ч. 1 ст. 244 КАС України) та норм матеріального права (пп. 164.2.18 та пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 та п.п. 165.1.25 п. 165.1 ст. 165, 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п.п. "а" п. 176.2 ст. 176, пп. 1.2 пп.1.3 та пп. 1.6 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України) при винесенні оскаржуваних судових рішень, судами надано невірну оцінку обставинам, що мають значення для справи за відсутності висновків Верховного Суду з питань застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах. Контролюючим органом зауважено, що наразі відсутні висновки Верховного суду з питань застосування положень пп. 164.2.18 п. 164.2 ст. 164 та п.п. 165.1.25 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України до операцій з реалізації юридичними особами дорогоцінних металів (та/або виробів з дорогоцінних металів), які не відносяться до категорії брухту. Більш детальніше скаржник посилався на неврахування судами попередніх інстанцій, що застосовуючи положення п.п. 164.2.18 п. 164.2 ст. 164 та п.п.165.1.25 п. 165.1 ст. 165 ПК України судами не враховано, що останні містять виключення лише щодо брухту дорогоцінних металів. Проте згідно положень ст. 1 Закону України «Про металобрухт», металобрухт - непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їх сплавів. Проте судами попередніх інстанцій не досліджено, якого саме типу рухомого майна (придатні до використання вироби з дорогоцінних металів чи брухт) приймалось стороною позивача від фізичних осіб та в подальшому останнім реалізовувались і безпідставно (без посилання на дослідження належних та допустимих доказів) констатовано, що реалізована позивачем продукція є брухтом і що даний вид операцій звільняється від оподаткування. Отже наслідком неправильного застосування судами положень п.п. 164.2.18 п. 164.2 ст. 164 та п.п.165.1.25 п. 165.1 ст. 165 ПК України є подальше неврахування судами того факту, що у зв`язку з невиконанням договору про надання ломбардом фінансового кредиту, у фізичної особи-позичальника виникає оподаткований дохід у вигляді основної суми кредиту, що залишилася неповернутою кредитору - ломбарду. Такий дохід позичальника має форму відповідної суми грошових коштів від реалізації заставленого предмета рухомого майна, що належало заставодавцю. Ломбард є податковим агентом відносно доходу позичальника у вигляді суми коштів від реалізації заставленого предмета рухомого майна, розмір якої дорівнює основній сумі кредиту, яка залишилася неповернутою кредитору - ломбарду. Щодо питання оподаткування іншого доходу заставодавця, то відповідно до статті 25 Закону України «Про заставу» у разі, якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця повертається заставодавцю. За таких обставин, ПТ «ДОНКРЕДИТ» при реалізації майна фізичних осіб повинен був утримати та перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб за ставкою 18 % та військовий збір за ставкою 1,5% (т. 26 а.с. 18-23). Верховним Судом відкрито касаційне провадження у цій справі з метою перевірки правильності ухвалення оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій в межах вищенаведених доводів контролюючого органу. В надісланому на адресу суду відзиві на касаційну скаргу, позивач просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, посилаючись на те, що касаційна скарга не спростовує правильність висновків судів попередніх інстанцій за результатами розгляду справи, оскільки позивач не здійснює реалізацію заставного майна після закінчення терміну/строку дії договору, а в матеріалах справи відсутні докази які б свідчили про набуття права власності позивачем на предмети застави. У процесі проведення перевірки, ні головним бухгалтером ПТ «ДОНКРЕДИТ», ні в ході надання усних пояснень, ні у відповідях на письмові запити, ні в матеріалах справи, тощо, немає жодної інформації та документу які б свідчили про набуття права власності ПТ «ДОНКРЕДИТ» на предмети застави. Додатково позивач посилався на те, що він згідно умов договір на поставку брухту дорогоцінних металів, ПТ «ДОНКРЕДИТ» постачав у власність Держскарбниці Національного Банку України саме брухт дорогоцінних металів, який належить позичальникам - фізичним особам, що підтверджуються: договорами на поставку брухту дорогоцінних металів № 118/2016 від 19 січня 2016р. та № 64/2021 від 20 січня 2021р.; бухгалтерською довідкою ПТ «ДОНКРЕДИТ» (вих. № 1121 від 23.05.2024р.); оборотно - сальдовими відомостями по рахунку 361 по контрагенту «Національний Банк України» і висновком судового експерта № 264/26 за результатами проведення судової економічної експертизи (арк. 21 висновку). Тоді, як судами попередніх інстанцій вірно надано оцінку обставинам справи (досліджено тип рухомого майна, суть та зміст господарської операції, документи які підтверджують господарську операцію) та вірно застосовано норми матеріального права. Отже ПТ «ДОНКРЕДИТ» здійснювало постачання до Державної скарбниці Національного банку України виключно брухт дорогоцінних металів, на підставах та у порядку, визначених Законом України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними», що, враховуючи вимоги п.п. 164.2.18 п. 164.2 ст. 164 та п.п.165.1.25 п. 165.1 ст. 165 ПК України свідчить про відсутність підстав для утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору із отриманої суми від продажу до Держаної скарбниці Національного банку України ювелірних та побутових виробів з дорогоцінного металу (т. 26 а.с. 33-41). Так, відповідно до вимог частини 1 статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Заслухавши учасників справи та перевіривши правильність ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у даній справі в контексті доводів касаційної скарги, колегія суддів звертає увагу на наступне. Як встановлено судами попередніх інстанцій з матеріалів справи, ПТ "Донкредит" має свідоцтво серії ЛД №98 від 10 вересня 2004 року на підставі розпорядження Комісії від 10 вересня 2004 року №2281 та здійснює свою діяльність, надаючи послуги згідно з ліцензією, виданою Нацкомфінпослуг на підставі розпорядження від 21 січня 2016 року №195. Розпорядженням Нацкомфінпослуг від 26 січня 2017 року №163 строк дії вищевказаної ліцензії переоформлено на безстроковий. Згідно з статутними документами ПТ "Донкредит" предметом діяльності позивача є надання фінансових кредитів виключно під заставу рухомого майна, основним видом діяльності позивача є надання фінансових кредитів фізичним особам (позичальникам) під заставу рухомого майна: офісної/побутової техніки (мобільний телефон, ноутбук, планшет тощо) та ювелірних, побутових виробів з дорогоцінних металів. Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі наказу від 27 листопада 2023 року №5937-п та направлень від 25 грудня 2023 року №24323/26-15-07-08-02, №24324/26-15-07-07-01, №24326/26-15-07-07-01, №24325/26-15-24-02-05 проведено документальну планову виїзну перевірку ПТ "Донкредит", за результатами якої складено акт від 19 січня 2024 року №3872/Ж5/26-15-07-08-02/30416462 ( т. 1 а.с. 41-79), яким встановлено наступні порушення: - п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 210 091 грн., у тому числі за 2020 рік у сумі 49 214 грн., за 2021 рік у сумі160 877 грн.; - пп. 168.1.1 п. 168. 1 ст. 168 з урахуванням пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1, ст. 167, п. 171.2 "а" ст. 171, п.п. "а" п. 176.2 ст. 176 ПК України в результаті чого встановлено заниження зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб до бюджету у сумі 64 889 321,51 грн.; - пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, з урахуванням пп. 1.2 пп. 1.3 та пп. 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, пп. 164.2.6 п. 164.2 ст. 164, п. 171.2 "а" ст. 171, п.п. "а" п. 176.2 ст. 176 ПК України в результаті чого встановлено заниження зобов`язання з військового збору у сумі 3 824 224,14 грн ( т. 1 а.с. 41-79). Не погоджуючись з актом перевірки від 19 січня 2024 року №3872/Ж5/26-15-07-08-02/30416462 ПТ "Донкредит" подано до ГУ ДПС у м. Києві заперечення від 05 лютого 2024 року №280 з додатками (т. 1 а.с. 80 -84), які листом ГУ ДПС у м. Києві від 15 лютого 2024 року №23355/І/26-15-07-08-02-07 заперечення ПТ "Донкредит" залишені без задоволення, а висновки акта перевірки від 19 січня 2024 року №3872/Ж5/26-15-07-08-02/30416462 - без змін (т. 1 а.с. 86-89). На підставі акту перевірки від 19 січня 2024 року №3872/Ж5/26-15-07-08-02/30416462 ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 22 лютого 2024 року: - №01269824025 яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 71 141 001,55 грн., з яких сума за податковим зобов`язанням 64 889 321,51 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 6 251 680,04 грн. (т. 1 а.с. 91); - №01269924025, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 4 148 425,92 грн., з яких сума за податковим зобов`язанням 3 824 224,14 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 324 201,78 грн. (т. 1 а.с. 90). Рішеннями Державної податкової служби України від 29 квітня 2024 року №12394/6/99-00-06-01-03-06 та №12395/6/99-00-06-01-03-06 скарги ПТ "Донкредит" на вищенаведені податкові повідомлення залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін (т. 1 а.с. 102-107). Як встановлено судами попередніх інстанцій, прийняттю вищевказаних спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок ГУ ДПС у м. Києві стосовно того, що перевіркою повноти визначення бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб за період 01.07.2019 по 30.09.2023 встановлено його заниження, а саме не утримано податок від реалізації заставного майна в разі невиконання фізичною особою забезпеченого заставою зобов`язання. Так, при укладанні договору позики, ломбард виконує частку функцій, покладених на податкового агента Податковим кодексом України, а саме, нараховує і виплачує позичальнику дохід. Тобто, під час реалізації закладеного майна ломбард, на підставі визначених договором фінансового кредиту умов, реалізовує майно, яке на праві власності належить заставодавцю. Отже, коли ломбардом реалізовано заставлене майно, ломбард, є податковим агентом відносно доходу позичальника у вигляді суми коштів від реалізації заставленого предмету рухомого майна. У зв`язку з невиконанням договору про надання ломбардом фінансового кредиту, у фізичної особи-позичальника виникає оподаткований дохід у вигляді основної суми кредиту, що залишилася неповернутою кредитору - ломбарду. Такий дохід позичальника має форму відповідної суми грошових коштів від реалізації заставленого предмета рухомого майна, що належало заставодавцю. Ломбард є податковим агентом відносно доходу позичальника у вигляді суми коштів від реалізації заставленого предмета рухомого майна, розмір якого дорівнює основній сумі кредиту, яка залишилася неповернутою кредитору - ломбарду. За таких обставин, ГУ ДПС у м.Києві наголошує на тому, що ПТ «Донкредит» при реалізації майна фізичних осіб повинно було утримати та перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб та військовий збір. Незгода з вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями стала підставою для звернення з цим позовом до суду. Отже переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне. Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України. Згідно з пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу; Статтею 18 ПК України визначено, що податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків. Відповідно до 22 ПК України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку. Відповідно до п. 23.1 ст. 23 ПК України базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об`єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об`єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов`язання. Статтею 25 ПК України визначено, що ставкою податку визнається розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування. Згідно з п. 29.1 ст. 29 ПК України обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку із/без застосуванням відповідних коефіцієнтів. Відповідно до п. 162.1. ст. 162 ПК України платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - резидент, яка володіє та/або користується (орендує (суборендує), на умовах емфітевзису, постійно користується) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, у частині мінімального податкового зобов`язання; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент. Пунктом 163.1 ст. 163 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Відповідно до ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. (пп. 164.1.1 п. 164.1). Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (пп. 164.1.2 п. 164.1 статті 164 ПК України). Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу (164.1.3. п.164.1 статті 164 ПК України). Відповідно до п.п. 164.2.18 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку за зданий (проданий) ним брухт дорогоцінних металів, крім доходу, отриманого за брухт дорогоцінних металів, проданий Національному банку України. Під час виплати доходів за зданий (проданий) платником податку брухт дорогоцінних металів особа, яка його закуповує, вважається податковим агентом та зобов`язана утримати податок із суми такої виплати за ставкою, встановленою цим розділом. Відповідно до п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу. Згідно з п.п. 165.1.25 п. 165.1 ст. 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: сума доходу, отримана платником податку за здані (продані) ним вторинну сировину, побутові відходи, брухт чорних металів (код 7204 згідно з УКТ ЗЕД), брухт кольорових металів, включаючи використані (виснажені) акумулятори електричні свинцево-кислотні (код 8548 10 21 00 згідно з УКТ ЗЕД), залишки та брухт електричних акумуляторів із вмістом свинцю (код 8548 10 91 00 згідно з УКТ ЗЕД), та брухт дорогоцінних металів, проданий Національному банку України. До того ж, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 1 ЗУ «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» від 18 листопада 1997 року № 637/97-ВР (далі- Закон № № 637/97-ВР), дорогоцінні метали - золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо); операції з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням - дії, зокрема, пов`язані з виникненням та припиненням права власності та інших прав на дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, дорогоцінне каміння органогенного утворення та напівдорогоцінне каміння, в тому числі прийманням під заставу ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів. При цьому згідно із ст.8 Закону України № 637/97-ВР, золотий запас України створюється Національним банком України і є державною власністю. Управління золотим запасом України здійснюється Національним банком України у межах повноважень, визначених законодавством. Золотий запас формується шляхом закупівлі афінованого золота в зливках у фізичних та юридичних осіб, резидентів та нерезидентів за рахунок коштів Національного банку України. Золотий запас України зберігається у Державній скарбниці Національного банку України та на металевих рахунках, відкритих Національним банком України в центральних банках інших країн та комерційних банках, в тому числі в іноземних. Національний банк України організовує діяльність Державної скарбниці України. При цьому відповідно до абз. 2 п. 173.3 ст. 173 ПК України у разі продажу (обміну) об`єкта рухомого майна за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента чи фізичної особи - підприємця або укладення та оформлення договорів відчуження транспортних засобів у присутності посадових осіб органів, які здійснюють реєстрацію (перереєстрацію) транспортних засобів, такий посередник або відповідний орган виконує функції податкового агента стосовно подання до контролюючого органу інформації про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку в порядку та строки, встановлені для податкового розрахунку, а платник податку під час укладання договору зобов`язаний самостійно сплатити до бюджету податок з доходу від операцій з продажу (обміну) об`єктів рухомого майна. До того ж, згідно з підпунктом 1.7 пункту 16-1 Підрозділу 10 Перехідних положень ПК України звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою). Таким чином, в силу наведених положень ПК України при прийнятті від фізичних осіб наведених у підпункті 165.1.25 пункту 165.1 статті 165 ПК України видів металів (зокрема брухт дорогоцінних металів, проданий Національному банку України), позивач не повинен утримувати та перераховувати в бюджет ПДФО та військовий збір. В касаційній скарзі контролюючий орган обґрунтовуючи свої вимоги зазначає виключно про те, що судами не досліджено, якого саме типу рухомого майна (придатні до використання вироби з дорогоцінних металів чи брухт) приймалось стороною позивача від фізичних осіб та в подальшому останнім реалізовувалось. 1) Однак надаючи оцінки таким доводам скаржника судами попередніх інстанцій встановлено, що в акті перевірки відсутні посилання на первинні документи, конкретні регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, або інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків; не зазначено конкретний період та конкретну господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; не зазначено первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та/або бухгалтерському обліку, не наведені регістри бухгалтерського обліку, кореспонденція рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податку на доходи фізичних осіб та військового збору, докази, що підтверджують наявність факту порушення; відсутні відомості або таблиці, що мають містити повний перелік однотипних порушень податкового законодавства із зазначенням звітного періоду, до якого вони належать (назва, дата і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції); відсутні дані щодо об`єктів оподаткування, ставок податку в розрізі податкових періодів. Разом з тим, судами встановлено, що протягом перевіряємого періоду з 01 липня 2019 року по 30 вересня 2023 року товариство керувалось договорами про надання фінансового кредиту та застави, які є Додатками №1, №2 до наказу ПТ "Донкредит" від 25 вересня 2018 року №169, до наказу ПТ "Донкредит" від 11 травня 2019 року №55, до наказу ПТ "Донкредит" від 01 квітня 2020 року №32, до наказу ПТ "Донкредит" від 29 серпня 2019 року №140, до наказу ПТ "Донкредит" від 15 жовтня 2020 року №114, до наказу ПТ "Донкредит" від 30 грудня 2020 року №149/1, до наказу ПТ "Донкредит" від 04 лютого 2022 року №20, до наказу ПТ "Донкредит" від 06 травня 2021 року №47, до наказу ПТ "Донкредит" від 23 серпня 2023 року №70 (т. 1 а.с. 153-180). Як встановлено судом першої інстанції, за договорами на поставку брухту дорогоцінних металів від 19 січня 2016 року №188/2016 та від 20 січня 2021 року №64/2021, укладених між Національним Банком України (Покупець) та Повним товариством "Ломбард Донкредит Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Ріелті" і Компанія" (Постачальник), Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти брухт дорогоцінних металів (п. 1.1). Одержувачем цінностей за договором є Державна скарбниця України (п. 1.3). Відповідно до п. 2.7 договору Постачальник зобов`язаний складати опис цінностей, що містяться у посилці, до якого у порядку зростання проб, починаючи з найнижчої повинні заноситися номери договорів про надання фінансового кредиту/квитанцій на скуплені цінності (т. 1 а.с. 148-149, 150-152). Зокрема, судами встановлено, що згідно з Договором про надання фінансового кредиту та застави від 21 березня 2021 року №ДОН0320000791, Кредитодавець (Заставодержатель) Повне товариство "Ломбард Донкредит Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Ріелті", Позичальник (Заставодавець) ОСОБА_1 , уклали договір (т. 2 а.с. 134-135) відповідно до п. 1 якого Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові грошові кошти в позику під заставу майна (надалі - Кредит/фінансовий кредит), а Позичальник зобов`язується повернути фінансовий кредит та сплатити проценти (плату за користування кредитом) на наступних умовах: 1.1. Дата надання кредиту: 21 березня 2021 року. 1.2.Розмір (сума) кредиту: 1 320 грн. 1.3. Процентна ставка за користування кредитом: 1.3.1. з 21 березня 2021 року по 08 квітня 2021 року користування кредитом - 0,59%; 1.3.2. з 09 квітня 2021 року по 15 квітня 2021 року користування кредитом - 0,841%;1.4. Плата по кредиту (сума нарахованих процентів за весь строк користування кредитом) - 225,72грн. 1.5. Строк кредитування - 26 днів; 1.6. Дата повернення кредиту і сплати процентів: 15 квітня 2021 року; 1.7. Загальна вартість кредиту (сума загального розміру кредиту та загальних витрат за кредитом) - 1545,72 грн. п.

2. Рекомендована дата повернення кредиту в повному обсязі та оплати процентів в сумі 148,01 грн. - 08 квітня 2021 року. п.

3. Кредит надається шляхом видачі готівкових коштів Позичальнику. п.

4. У разі відсутності змін щодо строку кредитування та дати повернення кредиту, встановлених Договором, розмір процентних ставок, встановлений п. 1.3. Договору, залишається незмінним. п. 12.Застава. Забезпечення зобов`язань Позичальником за Договором є заклад майна згідно опису. Предмет закладу оцінюється за взаємною угодою Заставодавця та Заставодержателя. Найменування та опис предмета застави - обручка (брухт дорогоцінних металів), метал - золото, проба - 585, загальна вага - 1,65 гр, чиста вага 1,65 гр., оціночна вартість предмету застави - 1320,05 грн. п.13. Оцінка майна проведена фахівцем Кредитодавця із застосуванням внутрішньої методики оцінки заставного майна та за рахунок Кредитодавця. п.

14. Позичальник (Заставодавець) гарантує, що він є власником Предмета застави та повноважний розпоряджатися ним, що Предмет застави не заставлений за іншими договорами, будь-яким чином не обтяжений і не є об`єктом спору. п.

15. Позичальник (Заставодавець) за Договором передає в заставу (заклад) Кредитодавцю (Заставодержателю) майно (надалі - "Предмет застави"), найменування та опис якого наведені в п. 12 Договору. Підписуючи Договір, Заставодавець підтверджує, що опис та оцінка Предмета застави, які зазначені у п. 12 Договору, здійснені за взаємною згодою Сторін. Предмет застави є забезпеченням виконання зобов`язань Заставодавця щодо повернення кредиту, сплати процентів за його користування, в порядку та на умовах, визначених Договором. Предмет застави передається у володіння Заставодержателя до моменту повного виконання зобов`язань Заставодавця за цим Договором або до припинення права застави у випадках, визначених чинним законодавством. Заставодержатель відповідає за збереження предмету застави згідно чинного законодавства. п.

16. Сторони узгодили, що зобов`язання Позичальника (Заставодавця) за цим Договором обмежуються вартістю Предмета застави. п.

19. Звернення стягнення. У разі невиконання Позичальником (Заставодавцем) зобов`язання щодо повернення кредиту та/або процентів за користування ним y строк, передбачений п. 1.6. Договору, Кредитодавець (Заставодержатель) набуває право звернення стягнення па Предмет застави (в т. ч. Право перетворити його на брухт). Заставодержатель має право звернути стягнення на Предмет застави шляхом реалізації Застоводержателем Предмета застави від імені Заставодавця третім особам. Застоводавець доручає Застоводержателю самостійно, на власний розсуд обрати форми, канали, методи та способи реалізації Предмета застави третім особам. При зверненні стягнення Предмет застави залишається у власності Заставодавця до моменту реалізації такого предмета застави третій особі. Якщо при реалізації Предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог Заставодержателя, різниця повертається Заставодавцю. Повернення різниці відбувається на підставі поданої Заставодавцем заявки на повернення коштів, з зазначенням поточного рахунку Заставодавця та після проведення звірки розрахунків по даному Договору фінансового кредиту та застави. п.

29. Цей Договір складений на підставі та регулюється внутрішніми Правилами надання коштів y позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Кредитодавця. Підписанням цього договору Позичальник підтверджує, що з Внутрішніми правилами надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Кредитодавця, а також з інформацією, зазначеною в частині другій статті 12 3У "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ЗУ "Про електронну комерцію" Позичальник ознайомлений. п. 30 Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до моменту повного виконання зобов`язань Позичальника або до припинення права застави у випадках, передбачених законодавством. З вищенаведеного судами встановлено, що первинними документами та обліковими регістрами підтверджуються господарські операції по договору фінансового кредиту та застави від 21 березня 2021 року №ДОН0320000791 та відображення господарської операції в бухгалтерському обліку, а саме документально підтверджується (серед іншого): видачу фінансового кредиту із забезпеченням заставою (золотом), з наведеною оціночною вартістю - 21 березня 2021 року; передачу на реалізацію комісіонеру - 04 червня 2021 року; реалізацію предмета застави (золото) Національному банку України (Державній скарбниці України) посередником - 08 червня 2021 року; погашення суми заборгованості по кредиту за рахунок реалізації заставного майна, переданого до Національного банку України - 08 червня 2021 року. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що за операціями з реалізації позивачем заставного рухомого майна (золото (брухт) ПТ "Донкредит" відповідно до п.п. 164.2.18 п. 164.2 ст. 164, п.п. 165.1.25. п. 165.1 ст. 165, п. 173.3 ст. 173 ПК України, як посередник, частково виконує функції податкового агента, а саме стосовно подання до контролюючого органу інформації про суму доходу, із зазначенням коду ознаки доходів 149, та не нараховує (не утримує) ПДФО оскільки, відповідно до п.п. 164.2.18 п. 164.2 ст. 164 ПК України, дохід, отриманий платником податку за брухт дорогоцінних металів, проданий Національному банку України, не є базою оподаткування ПДФО, та сума доходу, отримана платником податку за брухт дорогоцінних металів, проданий Національному банку України, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, як визначено п.п. 165.1.25 п. 165.1 ст. 165 ПК України. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що в доводах касаційної скарги, контролюючий орган не спростовує правильність таких висновків судів попередніх інстанцій в частині правомірності застосування позивачем пільги від оподаткування податком на доходи фізичних осіб, а посилається на необхідність ідентифікації виду «брухту дорогоцінних металів» приймалось стороною позивача від фізичних осіб та в подальшому останнім реалізовувались, проте ні в акті перевірки, ні в запереченнях на позов, а також і під час касаційного перегляду не надає доказів самостійного аналізу первинних документів, які спростовують встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо реалізованого позивачем саме виду брухту дорогоцінних металів. При цьому скаржник в касаційній скарзі помилково просить застосувати до спірних правовідносин вимоги Закону України «Про металобрухт» із загальним визначенням поняття «металобрухту» і його видів в контексті ідентифікації виду «брухту дорогоцінних металів», яке приймалось стороною позивача від фізичних осіб, та в подальшому реалізований Національному банку України, оскільки не враховує, що визначення дорогоцінних металів прямо передбачене ст. 1 ЗУ «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» і саме це визначення належить застосувати до спірних правовідносин в контексті звільнення від оподаткування податковим на доходи фізичних осіб в силу прямих вимог п.п. 164.2.18 п. 164.2 ст. 164 та п.п. 165.1.25. п. 165.1 ст. 165 ПК України. До того ж, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, в акті перевірки не наведено загальний обсяг господарських операцій із реалізації заставного рухомого майна (наприклад окремо техніки, окремо брухту дорогоцінних металів, із базою оподаткування 5% та господарських операцій, що не є базою оподаткування ПДФО). Тоді, як контролюючий орган в касаційній скарзі не ставить під сумнів рішення судів попередніх інстанцій в частині правомірності оподаткування позивачем за операціями з реалізації заставного рухомого майна (наприклад техніки) ПТ «Донкредит», де позивач, як податковий агент, нарахував, утримав та сплатив (перераховував) до бюджету податок з доходу фізичних осіб, відповідно до п.п.173.1., п.п. 167.2. ПК України, за ставкою 5% від бази оподаткування. В наведеному контексті судами встановлено, що згідно з договором про надання фінансового кредиту та застави від 19 серпня 2021 року №ДОН0002007715, Кредитодавець (Заставодержатель) Повне товариство "Ломбард Донкредит Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Ріелті" та Позичальник ( ОСОБА_3 уклали договір відповідно до п. 1 якого Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові грошові кошти в позику під заставу майна (надалі - Кредит/фінансовий кредит), а Позичальник зобов`язується повернути фінансовий кредит на наступних умовах: дата надання кредиту - 19 серпня 2021 року, сума кредиту 238 грн., дата повернення кредиту - 19 серпня 2021 року, плата по кредиту - 2,38 грн., сума до повернення - 240,38 грн. п.

7. Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та оплатити процента за користування кредитом (далі - "процента") на умовах, визначених у п. 1 даного Договору. Кредит надається одночасно з підписанням Договору шляхом видачі готівкових коштів. Підписанням даного Договору Позичальник підтверджує факт отримання кредиту у повному обсязі. п.

8. Забезпечення зобов`язань Позичальником за Договором є заклад майна згідно опису: навушники марки "хiaomi", модель "my true wireless", повної комплектації, оціночної вартості 238,00 грн. Предмет закладу оцінюється за взаємною угодою Заставодавця та Заставодержателя. п.

9. Позичальник (Заставодавець) гарантує, що він є власником Предмета застави та повноважний розпоряджатися ним, що Предмет застави не заставлений за іншими договорами, будь-яким чином не обтяжений і не є об`єктом спору. п.

10. Застава. Позичальник (Заставодавець) за Договором передає в заставу (заклад) Кредитодавцю (Заставодержателю) майно (надалі - "Предмет застави"), найменування та опис якого наведені в п. 8 Договору. Підписуючи Договір, Заставодавець підтверджує, що опис та оцінка Предмета застави, які зазначені у п. 8 Договору, здійснені за взаємною згодою Сторін. Предмет застави є забезпеченням виконання зобов`язань Заставодавця щодо повернення кредиту, сплати процентів за його користування, в порядку та на умовах, визначених Договором. Сторони встановлюють наступну черговість виконання грошових зобов`язань Позичальника за цим Договором: в першу чергу сплаті підлягають відсотки за користування кредитом; в другу чергу сплаті підлягає основна сума (тіло) кредиту. Предмет застави передається у володіння Заставодержателя до моменту повного виконання зобов`язань Заставодавця за цим Договором або до припинення права застави у випадках, визначених чинним законодавством. Заставодержатель відповідає за збереження предмету застави згідно чинного законодавства. Позичальник має право застрахувати Предмет застави на строк дії Договору. Страхування Предмету застави здійснюється страховою компанією, від імені якої на підставі відповідної Агентської угоди діє Кредитодавець. п.

11. Сторони узгодили, що зобов`язання Позичальника (Заставодавця) обмежуються вартістю Предмета застави. п.

12. Звернення стягнення. У разі невиконання Позичальником (Заставодавцем) зобов`язання щодо повернення кредиту та/або процентів за користування ним y строк передбачений п. 3 Договору, Кредитодавець (Заставодержатель) набуває право звернення стягнення па Предмет застави (в т. ч. право перетворити його на брухт). Заставодержатель має право звернути стягнення на Предмет застави шляхом реалізації Застоводержателем Предмета застави від імені Заставодавця третім особам. Застоводавець доручає Застоводержателю самостійно, на власний розсуд обрати форми, канали, методи та способи реалізації Предмета застави третім особам. При зверненні стягнення Предмет застави залишається у власності Заставодавця до моменту реалізації такого предмета застави третій особі. Якщо при реалізації Предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог Заставодержателя, різниця повертається Заставодавцю. Повернення різниці відбувається на підставі поданої Заставодавцем заявки на повернення коштів, з зазначенням поточного рахунку Заставодавця та після проведення звірки розрахунків по даному Договору фінансового кредиту та застави. п.

14. Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами. Договір діє до моменту повного виконання зобов`язань Позичальника або до припинення права застави у випадках, передбачених законодавством. п.

19. Цей Договір складений на підставі та регулюється внутрішніми Правилами надання коштів y позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Кредитодавця. При цьому судами врахований висновок експерта і встановлено, що згідно з видатковим чеком від 19 серпня 2021 року ФН 3000159137 видано фінкредит за договором № ДОН0002007715 в сумі 238,00 грн., за відомістю аналітичного обліку по забалансовому рахунку 06 "Гарантії та забезпечення отримані" за період з 19 серпня 2021 року по 30 вересня 2023 року за договором від 19 серпня 2021 року №ДОН0002007715 наведені наступні операції: 19 серпня 2021 року надходження (кількість) - 1 шт., оціночна вартість - 238,00 грн.; -26 серпня 2021 року видаток (кількість) - 1 шт., оціночна вартість - 238,00 грн.; кінцевий залишок - 0,00. За відомістю аналітичного обліку по забалансовому рахунку 0242 "Товари, передані на комісію" за період з 19 серпня 2021 року по 30 вересня 2023 року за договором від 19 серпня 2021 року №ДОН0002007715 наведені наступні операції: -26 серпня 2021 рух у ломбарді: надходження (кількість) - 1шт., надходження - 237,00 грн.; 26 серпня 2021 року видаток (кількість) - 1 шт., видаток - 237,00 грн.; кінцевий залишок -0,00. За відомістю аналітичного обліку по рахунку 3771"Розрахунки з іншими дебіторами (в національній валюті)" за період з 19 серпня 2021 року по 30 вересня 2023 року за договором від 19 серпня 2021 року №ДОН0002007715 (інше майно, договір застави) наведені наступні операції: 19 серпня 2021 року надходження (кількість) - 1 шт., сума кредита - 238,00 грн.; 26 серпня 2021 року видаток (кількість) - 1 шт., сума кредита - 238,00 грн.; -кінцевий залишок - 0,00. За відомістю аналітичного обліку по рахунку 6852 "Розрахунки за наданими та простроченими кредитами" за період з 19 серпня 2021 року по 30 вересня 2023 року за договором від 19 серпня 2021 року №ДОН0002007715 (інше майно, договір застави) наведені наступні операції: -19.08.2021 надходження (кількість) - 1 шт., сума кредита - 238,00 грн.; 26 серпня 2021 року видаток (кількість) - 1 шт., сума кредита - 238,00 грн.; кінцевий залишок - 0,00. За відомістю аналітичного обліку по рахунку 6854 "Розрахунки із заставодавцями з реалізації майна" за період з 19 серпня 2021 року по 30 вересня 2023 року за договором від 19 серпня 2021 року №ДОН0002007715, розрахунком за договором застави на 30 вересня 2023 року наведені наступні операції: вартість реалізованого заставного майна: сума кредита - 238,00 грн., відсотки - 2,38 грн.; сума сплачених податків (ПДФО) - 11,85 грн.; всього надходження за період - 252,23 грн.; сума реалізації (повернення кредиту) - 237,00 грн.;-вид предмета застави - інше майно; дата реалізації - 26 серпня 2021 року; сума заборгованості на кінець періоду (сума до повернення заставодавцем): 15,23 грн. Згідно з фіскальним чеком від 26 серпня 2021 року ФН 3000115886 одержано від реалізації предмета застави за договором №ДОН0002007715 в сумі 237,00 грн., платіжною інструкцією від 27 серпня 2021 року №13729 з призначенням платежу "ПДФО 5% з додаткового блага фізичних осіб" перераховано на рахунок Державного Казначейства України суму податку на доходи фізичних осіб - 7477,29 грн. Отже первинними документами та обліковими регістрами за висновками судів підтверджуються господарські операції по договору фінансового кредиту та застави зокрема від 19 серпня 2021 року №ДОН0002007715 та відображення господарської операції в бухгалтерському обліку (серед іншого): видачу фінансового кредиту, із забезпеченням заставою (інше майно), з наведеною оціночною вартістю - 19 серпня 2021 року; передачу на реалізацію для погашення заборгованості по кредитному договору - 26 серпня 2021 року; реалізацію предмета застави - 26 серпня 2021 року; погашення суми заборгованості по кредиту за рахунок реалізації заставного майна -26 серпня 2021 року; утримання із суми реалізації заставного рухомого майна податку на доходи фізичних осіб заставкою 5 % та перерахування ПДФО до бюджету 27 серпня 2021 року. При цьому як вказувалось судом вище, контролюючий орган в касаційній скарзі не ставить під сумнів рішення судів попередніх інстанцій в частині правомірності оподаткування позивачем за операціями з реалізації заставного рухомого майна (наприклад техніки) ПТ «Донкредит», де позивач, як податковий агент, нарахував, утримав та сплатив (перераховував) до бюджету податок з доходу фізичних осіб, відповідно до п.п.173.1., п.п. 167.2. ПК України, за ставкою 5% від бази оподаткування. До того ж, розглядаючи спір по суті, суди врахували і висновок судового експерта №264/26, складений 30 серпня 2024 року, який за результатами експертного дослідження зазначив, що не підтверджуються нормативно та документально висновки акту перевірки від 19 січня 2024 року №3872/Ж5/26-15-07-08-02/30416462 щодо порушення Повним товариством "Ломбард Донкредит Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Ріелті і компанія" п.п. 168.1.1. п. 168.1 ст. 168 ПК України, з урахуванням п.п. 164.2.20 п. 164.2. ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 171.2 "а" ст. 171, п.п. "а" п. 176.2 ст. 176 ПК України, що призвело до заниження зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб до бюджету у розмірі 64 889 321,51 грн, з підстав зазначених у відповідному акті перевірки. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність прийняття податкового повідомлення-рішення, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (враховуючи суму штрафних санкцій) на загальну суму 71 141 001,55 грн, а з огляду на відсутність порушень в частині оподаткування ПДФО і з висновками судів про скасування податкового повідомлення-рішення № 01269924025 від 22.02.2024, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну 4 148 425,92 грн (враховуючи суму штрафних санкцій). Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій за результатами розгляду справи та зводяться фактично до додаткової оцінки та переоцінки доказів у справі, які в свою чергу навіть не були предметом оцінки контролюючим органом під час перевірки і не зафіксовані у відповідному акті перевірки, що в свою чергу не є повноваженнями суду касаційної інстанції у відповідності до вимог статті 341 КАС України, враховуючи межі касаційного перегляду. З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін. Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення. Суд касаційної інстанції залишає касаційні скарги без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України). На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2025 у справі №320/28375/24, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... І.А. Васильєва В.П. Юрченко О.О. Шишов Судді Верховного Суду