Постанова 4855 № 580/4902/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/4902/23 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М., суддів: Грибан І.О., Карпушової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом заступника керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації, Державної екологічної інспекції Центрального округу до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної військової адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Заступник керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації, Державної екологічної інспекції Центрального округу звернувся до суду з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної військової адміністрації (з урахуванням уточненої позовної заяви від 14.11.2023), в якому просить суд: - визнати протиправною бездіяльність Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж території ботанічного заказника місцевого значення «Городищенський», загальною площею 1,5 га закріплення їх в натурі (на місцевості); - зобов`язати Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити проведення робіт із винесення меж ботанічного заказника місцевого значення «Городищенський» загальною площею 1,5 га та закріплення їх в натурі (на місцевості). Позовні вимоги мотивовані тим, що для забезпечення режиму охорони та збереження території ботанічного заказника місцевого значення «Городищенський», відповідач, як користувач такого об`єкту, зобов`язаний вжити заходів, передбачених Законом України «Про природно-заповідний фонд України», зокрема, щодо визначення та встановлення в натурі меж такої території. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись з вказаним рішенням, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Свою позицію обґрунтовує тим, що прокуратура помилково посилається на ту обставину, що землекористувачем території ботанічного заказника місцевого значення «Городищенський» є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України». Апелянт вважає, що втручання структурного підрозділу обласної державної адміністрації у сферу охорони навколишнього природного середовища в здійснення підприємством своїх прав щодо володіння і користування земельною ділянкою є порушенням пункту «в» статті 5 Земельного кодексу України. Вважає, що на Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» покладено обов`язок щодо забезпечення додержання режиму охорони та збереження обкату природно-заповідного фонду, а не обов`язок замовлення проекту землеустрою та здійснення контролю за його виготовленням. Крім того, апелянт в обґрунтування своїх вимог зазначає, що судом не прийнято до уваги, що позов поданий не відповідним органом, оскільки подаючи даний позов в інтересах держави, прокурор не довів нездійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави таким органом, що надавало б йому право на звернення до суду в інтересах держави з цим позовом. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2025 та від 23.12.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження. Від представника позивача до суду 13.08.2025 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням виконавчого комітету народних депутатів Черкаської обласної ради від 12.01.1982 «Про затвердження заповідних об`єктів» ботанічний заказник місцевого значення «Городищенський» оголошено об`єктом природно-заповідного значення. Наказом Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації від 20.08.2021 № 231 затверджено Положення про ботанічний заказник місцевого значення «Городищенський». Згідно з Положенням про ботанічний заказник місцевого значення «Городищенський» заказник розташований в кв. 30 вид. 43, 44 (кв. 30 вид. 31, 42 відповідно до змін, які відбулися у зв`язку з проведенням базового лісовпорядкування) Городищенського лісництва ДП «Смілянське лісове господарство» Черкаського району Черкаської області та знаходиться у віданні ДП «Смілянське лісове господарство» (землекористувач). Заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання (п. 1.2). Межі заказника встановлюються в натурі відповідно до законодавства, оформляються відповідними знаками та інформаційними матеріалами, наносяться на планово-картографічні матеріали, закріплюються на місцевості лісогосподарськими стовпами встановленого зразка. Інформація про заказник вноситься в матеріали лісовпорядкування (п. 1.6). Пунктом 3.5 Положення передбачено, що забезпечення режиму охорони території земельних ділянок у межах заповідника урочища здійснюється землекористувачем. Управлінням екології та природних ресурсів Черкаської обласної адміністрації, згідно з охоронним зобов`язанням від 20.08.2021 № 231, територія ботанічного заказника місцевого значення «Городищенський», загальною площею 1,5 га, розташованого у межах кв. 30, вид. 43, 44 (кв. 30 вид. 31, 42 відповідно до змін, які відбулися у зв`язку з проведенням базового лісовпорядкування) Городищенського лісництва ДП «Смілянське лісове господарство» Черкаського району Черкаської області, передана під охорону та дотримання встановленого режиму ДП «Смілянське лісове господарство». Водночас, п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 №1003 «Деякі питання реформування управління лісової галузі» утворено державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» та приєднано до нього спеціалізовані державні лісогосподарські підприємства, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів. На підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 932 ДП «Смілянське лісове господарство» припинило свою діяльність шляхом реорганізації, а саме приєднанням до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України». Відповідно до цього наказу Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав та обов`язків ДП «Смілянське лісове господарство». У зв`язку з припиненням Державного підприємства «Смілянське лісове господарство», що відбулося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1003 від 07.09.2022 «Деякі питання реформування лісової галузі», створено філію «Смілянське лісове господарство» ДП «Ліси України». Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області листом від 10.05.2023 у відповідь на запит позивача повідомило Смілянську окружну прокуратуру, що за інформацією відділу № 4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, відповідно Державного реєстру земель дані про реєстрацію прав на ботанічний заказник місцевого значення «Городищенський», загальною площею 1,5 га, що розташований в адміністративних межах Городинської міської ради відсутні. Землевпорядна документація із землеустрою на вищезазначений об`єкт природно-заповідного фонду та технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж у місцевому фонді документації із землеустрою Відділу 4 - відсутні. З метою встановлення підстав для представництва на адресу Черкаської обласної військової адміністрації прокуратурою направлено лист від 15.05.2023 №52/4-3079 вих-223. У відповідь Черкаською обласною військовою адміністрацією листом від 29.05.2023 за №01/01-48/5455/01/01-48/12363 повідомлено про вжиті адміністрацією координаційні заходи та вказано, що вирішення даного питання належить до компетенції Державної екологічної інспекції Центрального округу. За період діяльності Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної військової адміністрації, проект землеустрою щодо організації і встановлення меж території ботанічного заказника місцевого значення «Городищенський» до Управління не надходив, висновок про погодження не видавався. Листом від 15.05.2023 №52/4-3080 вих-23 Смілянською окружною прокуратурою повідомлено Державну екологічну інспекцію Центрального округу про порушення вимог природоохоронного законодавства в частині не встановлення меж території ботанічного заказника місцевого значення «Городищенський» в натурі (на місцевості) та з метою встановлення підстав для вжиття прокуратурою заходів представницького характеру витребовувалася інформація про вжиті заходи. Згідно інформації Державної екологічної інспекції Центрального округу від 05.06.2023 №03.5-11/109 встановлено, що заходи щодо захисту інтересів держави вказаним органом не здійснювалися. Таким чином, Смілянською окружною прокуратурою в процесі своєї діяльності встановлено, що ні інспекцією, ні військовою адміністрацією не забезпечено організацію проведення робіт із винесення меж об`єкту природно-заповідного фонду - ботанічний заказник місцевого значення «Городищенський» та встановлення їх в натурі (на місцевості). Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів по винесенню меж ботанічний заказник місцевого значення «Городищенський» та не закріпленню його меж в натурі (на місцевості), позивач звернувся з даним позовом до суду в інтересах держави. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що на відповідача покладено обов`язок забезпечувати охорону та збереження території природно-заповідного фонду України, яка перебуває у його постійному користуванні, зокрема, шляхом вчинення дій з проведення робіт із винесення меж ботанічного заказника місцевого значення «Городищенський» та закріплення їх в натурі (на місцевості). Судом зазначено, що відсутність встановлених меж в натурі фактично унеможливлює належну охорону вказаного урочища, збереження цінної ділянки високопродуктивного дубово-ясенового лісонасадження, у зв`язку із чим існує ймовірність використання даної території не за цільовим призначенням, оскільки межі урочища чітко не визначені, а земельна ділянка до Державного земельного кадастру не внесена. В порушення вищезазначених вимог законодавства, відповідачем не вжито заходів з організації проведення робіт із внесення відомостей про земельну ділянку ботанічного заказника місцевого значення «Городищенський» до Державного земельного кадастру, що, в свою чергу, унеможливлює належне використання та зберігання даного об`єкту природно-заповідного фонду. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 2 Земельного кодексу України встановлено, що суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї). За змістом частини першої статті 19 Земельного кодексу України землі України за цільовим призначенням поділяються на категорії, в тому числі землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів регулюються Законом України від 16.06.1992 № 2456-ХІІ «Про природно-заповідний фонд України». Статтею 43 Земельного кодексу України та частиною першою статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно - заповідного фонду. Відповідно до статті 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища. Згідно статті 5 цього Закону завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону, і затверджуються: обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення. Відповідно до частини четвертої статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. За приписами статті 11 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» уповноваженими органами державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Для забезпечення державного управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду можуть утворюватися спеціальні підрозділи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду, для яких не створюються спеціальні адміністрації, здійснюється підприємствами, установами та організаціями, у віданні яких перебувають ці території та об`єкти (ст. 12 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»). Частиною другою статті 30 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заповідними урочищами, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження. Згідно частини другої статті 60 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» охорона територій та об`єктів природно-заповідного фонду інших категорій (за виключенням перелічених у частині першій ст. 60 Закону) покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають. Крім цього, відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. За змістом статті 2 Закону України «Про землеустрій» землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів. Відповідно до статті 20 Закону України «Про землеустрій» землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути). Підставою для здійснення землеустрою, відповідно до ст. 22 Закону України «Про землеустрій», є рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою, укладені договори між юридичними чи фізичними особами, (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення. Одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів (п. в) частини другої ст. 25 Закону України «Про землеустрій»). Так, за змістом статті 47 Закону України «Про землеустрій», проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються з метою: а) збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; б) створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму; в) створення приміських зелених зон, збереження і використання об`єктів культурної спадщини; г) проведення науково-дослідних робіт; ґ) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; д) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб. Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів для біосферних заповідників, природних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, парків - пам`яток садово-паркового мистецтва та зоологічних парків можуть розроблятися лише на землях та земельних ділянках, що включаються до складу таких територій без вилучення у землевласників та землекористувачів. Межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон встановлюються і по суходолу, і по водному простору. Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій. Відомості про межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, межі обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів вносяться до Державного земельного кадастру. Поряд з цим, як передбачено ст. 26 Закону України «Про землеустрій», замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі. Аналіз наведених вище норм доводить, що природоохоронне законодавство України передбачає ідентифікацію територій природно-заповідного фонду, в тому числі шляхом встановлення в натурі їх меж, для чого в обов`язковому порядку розробляються проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду. Відповідно до п.1.6 Положення про ботанічний заказник місцевого значення «Городищенський», межі заказника встановлюються в натурі, відповідно до законодавства, оформляються відповідними знаками та інформаційними матеріалами, наносяться на планово-картографічні матеріали, закріплюються на місцевості лісогосподарськими стовпами встановленого зразка. Інформація про заказник вноситься в матеріали лісовпорядкування. Забезпечення вирішення цих питань покладається на землекористувача. Згідно п.1.7 Положення про ботанічний заказник місцевого значення «Городищенський» адреса землекористувача: 20724, Черкаська область, Черкаський район, с.Будки, вул. Незалежності, буд.1-б. Отже, на теперішній час землекористувачем території ботанічного заказнику місцевого значення «Городищенський» є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Смілянське лісове господарство». Колегією суддів із врахуванням аналізу вищевказаного законодавства встановлено, що відповідачем на виконання природоохоронного законодавства повинні були буті вжитті заходи з організації проведення робіт із винесенням меж території ботанічного заказника місцевого значення «Городищенський» та закріплення (встановлення) їх в натурі (на місцевості). Водночас Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області у листі від 10.05.2023 №10-23-0.2-2324/2-23 повідомило прокуратуру про те, що інформація щодо об`єкта природно-заповідного фонду території заказника «Городищенський» орієнтовною площею 1,50 га в адміністративних межах Городищенської міської ради: - органами місцевого самоврядування землевпорядна документація на об`єкт природно-заповідного фонду не виготовлялася; - межі в натурі (на місцевості) не встановлювалися; - державний акт на право постійного користування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт природно-заповідного фонду не виготовлявся та не видавався; - технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж об`єкта природно-заповідного фонду відсутня (т.1, а.с.12). Враховуючи вищевикладене, відповідачем не проведено передбачені ст.7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та ст.47 Закону України «Про землеустрій», роботи із винесення меж ботанічного заказника місцевого значення «Городищенський» шляхом закріплення їх в натурі (на місцевості), підтвердженням чого є відсутність проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду - ботанічного заказника місцевого значення «Городищенський» та відомостей про її межі в Державному земельному кадастрі. У зв`язку із цим, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що відсутність встановлених меж в натурі фактично унеможливлює належну охорону вказаного урочища, збереження цінної ділянки високопродуктивного дубово-ясенового лісонасадження, у зв`язку із чим існує ймовірність використання даної території не за цільовим призначенням, оскільки межі урочища чітко не визначені, а земельна ділянка до Державного земельного кадастру не внесена. Так, в порушення вищезазначених вимог законодавства, відповідачем не вжито заходів з організації проведення робіт із внесення відомостей про земельну ділянку ботанічного заказника місцевого значення «Городищенський» до Державного земельного кадастру, що, в свою чергу, унеможливлює належне використання та зберігання даного об`єкту природно-заповідного фонду. Вищевказаними обставинами спростовуються доводи апелянта про те, що прокуратура помилково зазначала в суді першої інстанції про те, що землекористувачем території ботанічного заказника місцевого значення «Городищенський» є підприємство. Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апелянта про те, що у Положенні про ботанічний заказник місцевого значення «Городищенський» допущено помилку, оскільки предметом цього спору є визнання протиправною бездіяльність Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж території ботанічного заказника місцевого значення «Городищенський», загальною площею 1,5 га закріплення їх в натурі (на місцевості) та зобов`язання Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити проведення робіт із винесення меж ботанічного заказника місцевого значення «Городищенський» загальною площею 1,5 га та закріплення їх в натурі (на місцевості). Більше того, усі доводи Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», наведені в апеляційній скарзі, ґрунтуються на власному тлумаченні норм Положення про ботанічний заказник місцевого значення «Городищенський» та фактично зводяться до довільної інтерпретації його норм, що саме по собі не спростовує встановлених судом першої інстанції обставин та не свідчить про неправильне застосування ним норм матеріального чи процесуального права. Щодо наявного в матеріалах справи акту винесення в натуру меж державного ботанічного заказника місцеого значення «Городищенський» від 05.01.2023 та фототаблиці, суд апеляційної інстанції зазначає, що останні докази не є технічною документацією, як того вимагає стаття 50 Закону України «Про землеустрій». Стосовно тверджень апелянта про те, що судом першої інстанції не надано оцінку листу директора філії «Смілянське лісове господарство» від 24.03.2024 №02-254, колегія суддів зазначає наступне. Так, представником відповідача до суду першої інстанції подано вищевказаний лист, який адресований т.в.о начальника управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації та в якому повідомлено, що у зв`язку з припиненням ДП «Смілянське лісове господарство» відповідно до постанови КМУ №1003 від 07.09.2022 утворено філію «Смілянське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України». Враховуючи викладене, висловлено прохання переоформити охоронні зобов`язання ПЗФ, які були під охороною Державного підприємства «Смілянське лісове господарство» на філію «Смілянське лісове господарство» ДП «Ліси України та внести відповідні зміни в Положення про об`єкти ПЗФ (т.1, а.с.105). Із вищевказаного листа вбачається, що відповідачем не конкретизовано, які саме охоронні зобов`язання ПЗФ переоформити, а зазначено про усі об`єкти, які були під охороною ДП «Смілянське лісове господарство». До суду першої та апеляційної інстанції не надано жодних доказів про те, що відповідач має намір винести межі державного ботанічного заказника місцеого значення «Городищенський» в натурі. Відповідно до частини першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Щодо доводів апелянта про те, що позов поданий не відповідним органом, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави, у випадках, передбачених законом. Відповідно до вимог частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, відповідно до ст. ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Конституційний Суд України в рішенні від 08.04.1999 N 3-рп/99 визначив, що прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Відповідно до цього рішення Конституційного Суду України під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, на який покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах на захист інтересів держави. Підставою для представництва заступником керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації, Державної екологічної інспекції Центрального округу шляхом подання позову є не вжиття заходів ні інспекцією, ні військовою адміністрацією щодо розроблення Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі (на місцевості). Подання прокуратурою даної позовної заяви обумовлено необхідністю відновлення та захисту порушених інтересів держави, які полягають у неухильному дотриманні режиму охорони та використання об`єкта природно-заповідного фонду. Позивачем на адресу Черкаської обласної військової адміністрації направлено лист від 15.05.2023 №52/4-3079 вих-223. У відповідь Черкаською обласною військовою адміністрацією листом від 29.05.2023 за №01/01-48/5455/01/01-48/12363 повідомлено, що Черкаською обласною державною адміністрацією направлені листи районним державним адміністраціям, територіальним громадам, підприємствам, установам, організаціям, у віданні яких перебувають заповідні об`єкти щодо активізації робіт зі встановлення меж об`єктів природно-заповідного фонду, встановлення межових, охоронних та інформаційних знаків та територіях заповідних об`єктів; на виконання планів роботи Черкаської обласної державної адміністрації 25.02.2021, 15.03.2021, 17.02.2022, 25.05.2022, 13.10.2022, 25.05.2023 проведено онлайн-вебінари та наради з районними державними адміністраціями та територіальними громади щодо координації діяльності у галузі охорони навколишнього природного середовища, у тому числі з питань охорони та збереження природно-заповідного фонду. Вказано, що вирішення даного питання належить до компетенції Державної екологічної інспекції Центрального округу. За період діяльності Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної військової адміністрації, проект землеустрою щодо організації і встановлення меж території ботанічного заказника місцевого значення «Городищенський» до Управління не надходив, висновок про погодження не видавався (т.1, а.с.23-25). Листом від 15.05.2023 №52/4-3080 вих-23 Смілянською окружною прокуратурою повідомлено Державну екологічну інспекцію Центрального округу про порушення вимог природоохоронного законодавства в частині не встановлення меж території ботанічного заказника місцевого значення «Городищенський» в натурі (на місцевості) та з метою встановлення підстав для вжиття прокуратурою заходів представницького характеру витребовувалася інформація про вжиті заходи. Згідно інформації Державної екологічної інспекції Центрального округу від 05.06.2023 №03.5-11/109 встановлено, що заходи щодо захисту інтересів держави вказаним органом не здійснювалися (т.1, а.с.43). Таким чином, оскільки органи уповноважені здійснювати контроль та нагляд за виконанням відповідачем охоронного зобов`язання та забезпечення режиму охорони заказника, а саме Державна екологічна інспекція Центрального округу відповідно до своїх повноважень зазначених у Положенні та Черкаська обласна військова адміністрація не здійснювали ніяких заходів, чим допустили бездіяльність, однак захист інтересів держави у встановленому законом порядку не здійснювали, до суду з відповідним позовом не зверталися, а тому прокурор в інтересах держави на підставі статті 23 Закону України «Про прокуратуру» вжив заходи представницького характеру і звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Згідно статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В розумінні статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у справі №580/4902/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина Судді І.О.Грибан О.В.Карпушова