Постанова 4873 № 920/496/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "25" липня 2023 р. Справа№ 920/496/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко А.І. суддів: Михальської Ю.Б. Скрипки І.М. розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Державної установи "Роменська виправна колонія (№56)" на рішення Господарського суду Сумської області від 26.08.2022 (повний текст складено 31.08.2022) у справі № 920/496/22 (суддя Резніченко О.Ю.) за позовом Керівника Роменської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Державної екологічної інспекції у Сумській області до Державної установи "Роменська виправна колонія (№56)" про стягнення 59 923, 63 грн. В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог Керівник Роменської окружної прокуратури звернулась до Господарського суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області до Державного підприємства «Підприємство державної кримінально - виконавчої служби України № 56» про стягнення 59 923, 63 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було порушено законодавство про охорону навколишнього природного середовища в результаті скиду у водний об`єкт (річка Брбрик) з очисних споруд зворотних вод з перевищенням нормативів гранично допустимого скиду забруднюючих речовин у період з 16.02.2021 по 02.12.2021, що завдало державі збитків в сумі 59 923, 63 грн, які є невідшкодованими. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду Сумської області від 26.08.2022 у справі № 920/496/22 клопотання керівника Роменської окружної прокуратури від 29.07.2022 №53-2068вих-22 (вх. №3298/22) про заміну відповідача задоволено, замінено відповідача у справі Державне підприємство «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України №56» на Державну установу «Роменська виправна колонія №56». Рішенням суду позовні вимоги задоволено повістю, на підставі рішення суду з Державної установи «Роменська виправна колонія №56» підлягає стягненню на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області 59923 грн 63 коп. шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок скидання забруднюючих речовин зі зворотними водами в поверхневий водний об`єкт р. Бобрик, зарахувавши кошти на рахунок Роменської міської територіальної громади. Крім того, на підставі рішення суду з Державної установи «Роменська виправна колонія №56» підлягає стягненню на користь Сумської обласної прокуратури 2481 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору. Рішення суду мотивоване тим, що судом встановлена наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка відповідача, яка виявилась у забрудненні водойми р. Бобрик наднормативним скидом забруднюючих речовин у водний об`єкт зі зворотними водами; причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою відповідача, адже шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання вимог природоохоронного законодавства; самої шкоди, розрахованої згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища від 20.07.2009 №389 (зі змінами). Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись із прийнятим рішенням, Державна установа "Роменська виправна колонія (№56)" звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 26.08.2022 у справі № 920/496/22 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що підприємство відповідача є бюджетною установою, перебуває у державній власності, використовується нею на правах оперативного управління виключно для забезпечення виконання її завдань та не може бути предметом застави. Виправна колонія утримується за рахунок коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством, виправна колонія є розпорядником коштів державного бюджету нижчого рівня, органом управління виправної колонії є Міністерство юстиції України. Відповідач зазначає, що протягом багатьох років з 2010 по 2021 до управління бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення Північно - Східного міжрегіонального управління з питань виконання покарань Міністерства юстиції України направлялись бюджетні запити про виділення коштів на реконструкцію очисних споруд. Для виготовлення проектно - кошторисної документації з реконструкції очисних споруд необхідні грошові кошти у розмірі 4, 725 млн. грн.., які були закладені до бюджетного запиту Державної установи «Роменська виправна колонія (№56) і на 2022 року, який був наданий до Міністерства юстиції України. Однак кошторисом на 2022 кошти за КЕКВ 3132 «Капітальний ремонт інших об`єктів» для виготовлення проектно - кошторисної документації на капітальний ремонт очисних споруд та за КЕКВ 3142 «Реконструкція та реставрація інших об`єктів» для реконструкції очисних споруд не передбачені. Відповідач не міг та не мав законних підстав вживати заходів щодо недопущення скиду зворотних вод до водного об`єкту без перевищення нормативів гранично - допустимого скиду, а органи Міністерства юстиції, які розпоряджаються коштами в якості співвідповідачів не були залучені до участі у справі. Відповідач вважає, що відсутні підстави для настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків державі, заподіяних порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської діяльності, оскільки не вбачає протиправних дій (бездіяльності) зі сторони посадових осіб щодо порушення п.3 ст. 44, 50, 95 Водного кодексу України. Узагальнені доводи та заперечення на апеляційну скаргу Прокурор надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що акт за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 612/04 від 15.12.2021 був без зауважень підписаний першим заступником начальника ДУ «Роменська виправна колонія № 56» І. Кардашем 15.12.2021 та не був оскаржений в судовому порядку. Прокурор зазначає, що законодавством встановлено вичерпний перелік підстав за яких водокористувачі звільняються від обов`язку відшкодувати шкоду. Не здійснення відповідачем контрольних замірів скиду зворотних (стічних) вод та/або перебування очисних споруд, які обслуговують підприємство в аварійному стані не виключає вини останнього, яка полягає в ігноруванні свого обов`язку як водокористувача дотримуватися встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів скидання забруднюючих речовин. Крім того, звернення відповідача з відповідними запитами до органів державної влади та органів місцевого самоврядування з метою фінансування реконструкції очисних споруд, не виключає наявність протиправної поведінки, оскільки відповідно до Положення про державну установу «Роменська виправна колонія № 56», управління та контроль за діяльністю виправної колонії у сфері ресурсного забезпечення, матеріально -технічних ресурсах, необхідних для здійснення виробничої діяльності здійснюється Державною установою «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України». Тобто саме Державна установа «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» мала б забезпечувати фінансування реконструкції очисних споруд. Відповідач звернувся до Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» лише один раз, листом від 18.05.2021 № 7/1588, тоді як актом позапланової перевірки № 612/04 від 15.12.2021 року встановлено факт здійснення ДУ «Роменська виправна колонія № 56» скиду забруднюючих речовин зі зворотними водами в річку Бобрик в період з 16.02.2021 року по 02.12.2021 року з перевищенням встановлених нормативів ГДС по БСК5, ХСК, азоту амонійному та хлоридам. Прокурор звертає увагу суду на те, що перше звернення відповідача до належного суб`єкта відбулося вже після того, як підприємство протягом тривалого часу було добре обізнано про аварійний стан очисних споруд та вже здійснювало скиди забруднюючих речовин зворотними водами в річку Бобрик. Крім того, доказів на підтвердження повторних звернень до уповноваженого суб`єкта щодо реконструкції очисних споруд відповідачем на час розгляду справи судом першої інстанції не надано, а відтак останнім не вжито достатніх заходів для забезпечення своєчасного ремонту зазначених очисних споруд. Також, звернення ДУ «Роменська виправна колонія «№ 56» до інших органів з проханням виділити кошти на роботи з реконструкції очисних споруд та відсутність фінансування на проведення зазначених робіт не виключає вини ДУ «Роменська виправна колонія «№ 56», оскільки предметом даного позову є не визнання бездіяльності останнього протиправною, а стягнення шкоди заподіяної внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства. З огляду на вищенаведене, у даних правовідносинах наявні всі елементи складу цивільного правопорушення. Доводи апеляційної скарги з приводу необхідності залучення до участі у справі співвідповідачами органи Міністерства юстиції, які розпоряджаються коштами, є безпідставними, з огляду на вищевикладене. Крім того, дані доводи неконкретизовані та необґрунтовані відповідачем відповідно до вимог процесуального законодавства. Враховуючи вищевикладене, прокурор вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга ДУ «Роменська виправна колонія «№ 56» не підлягає задоволенню. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Відповідно до частини 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Згідно з ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. За приписами частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Згідно з рішенням Конституційного Суду України №3-рн/99 від 08.04.1999 під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Керівник Конотопської окружної прокуратури, звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області, зазначив підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом та представництва інтересів держави те, що позивачем як органом, уповноваженим на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах, не вжито належних заходів щодо усунення порушень в межах своїх повноважень, в тому числі шляхом звернення до суду. Відповідно до приписів частини 1 статті 13 Конституції України, зокрема, земля, її надра та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави (стаття 16 Конституції України). Згідно статей 66, 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки. Відповідно до статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року №275, Державна екологічна Інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Згідно пункту 1 Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07 квітня 2020 року №230, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2020 року за №350/34633 (надалі Положення) Державна екологічна інспекція відповідної області (далі - Інспекція) є територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. На підставі пункту 2 розділу ІІ Положення Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства в тому числі про охорону, раціональне використання вод та відновлення водних ресурсів зокрема щодо: ведення водокористувачами обліку забору та використання вод, здійснення контролю за якістю і кількістю скинутих у водні об`єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об`єктів у контрольних створах, а також подання відповідним органам звітів. Згідно статті 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції Інспекції належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та господарювання, громадянами України, законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів. Таким чином, органом уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах, прокурором визначено Державну екологічну інспекцію у Сумській області. Згідно з п.7 Положення Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи. Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань (пп. 2 п. 4 Положення): здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України вимог законодавства, у тому числі про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, зокрема (п «в» пп.2 п.4 Положення); пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами (пп.8 п.4 Положення). У свою чергу, згідно з пунктами 1 Положення про Державну екологічну інспекцію у Сумській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 02.02.2021 № 52, Державна екологічна інспекція у Сумській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується. Повноваження Держекоінспекції поширюються у межах Сумської області. Таким чином, Державна екологічна інспекція у Сумській області є органом, уповноваженим державою здійснювати повноваження щодо захисту порушених інтересів держави у зазначеній сфері правовідносин. Листом від 23.06.2022 № 53-1538вих-22 Роменською окружною прокуратурою повідомлено Державну екологічну інспекцію у Сумській області про необхідність звернення до суду для стягнення шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 59923 грн. 63 коп. Державна екологічна інспекція у Сумській області листом 24.06.2022 № 908/10-22 повідомила про відсутність коштів на рахунках останньої для сплати судового збору за звернення із даним позовом з метою стягнення завданої внаслідок порушення законодавства шкоди. Вказане свідчить про нездійснення суб`єктом владних повноважень захисту законних інтересів держави та відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є виключною підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру та пред`явлення відповідного позову, ураховуючи, що інтереси держави на цей час залишаються незахищеними. Враховуючи наведене, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що саме пасивна поведінка позивача після отримання повідомлення про порушення інтересів держави і стала підставою для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду з таким позовом. Прокурор при поданні позовної заяви навів підставу для представництва інтересів держави (нездійснення захисту інтересів держави позивачем); навів підстави для звернення з позовом (здійснення скиду зворотних (стічних) вод в поверхневий водний об`єкт (р. Бобрик) з перевищенням встановлених у дозволі нормативів, чим обґрунтував порушення інтересів держави. Таким чином, прокурор, звертаючись з позовом, зазначив підстави для представництва прокурором інтересів держави та підтвердив їх наявність. У період з 02.12.2021 р. по 15.12.2021 р. старшими державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Сумської області Шерстюком М.М., Божок А.В., Поволяшко Ю.В., Литвином В.М., Маландій М.В. та державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Сумської області Нестеренко О.О. в присутності першого заступника начальника установи заступника начальника установи з нагляду і безпеки, охорони та оперативної роботи Державної установи «Роменська виправна колонія №56» Кардаша І.І., на підставі наказу №731-П від 30.11.2021 р. проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатами якого складений акт № 612/04 від 15.12.2021. Під час державного нагляду (контролю) виявлено порушення вимог п. 3 ст. 44, ст. 70, ст. 95 Водного кодексу України, зокрема, встановлено факти скиду у період з 16.02.2021 по 02.12.2021 забруднюючих речовин зі зворотними водами в поверхневий водний об`єкт (р. Бобрик) з перевищенням встановлених нормативів ГДС по БСК5, ХСК азоту амонійному, хлоридам. Дозвіл Державного агентства водних ресурсів України на спеціальне водокористування №121/СМ/49д-20 відповідачем отриманий 12.10.2020 р. Строк дії дозволу з 12.10.2020 по 12.10.2023. На підставі матеріалів перевірки та Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 р. (зі змінами та доповненнями) (надалі Методика), державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Сумської області здійснено розрахунок збитків, обумовлених скидом Державною установою «Роменська виправна колонія №56» забруднюючих речовин зі зворотними водами в поверхневий водний об`єкт (р. Бобрик) за період з 16.02.2021 р. по 02.12.2021 р., згідно з яким збитки навколишньому природному середовищу становлять 59923 грн. 63 коп. 17.12.2021 р. позивач звернувся до відповідача з претензією №118/13-21/Пр про відшкодування заподіяних державі збитків внаслідок забруднення поверхневих вод на суму 59923 грн. 63 коп. Відповідач вимоги претензії від не виконав, суму завданих збитків в розмірі 59923, 63 грн. в добровільному порядку не відшкодував, що і стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області з позовом до суду в даній справі. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав. Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством. Відповідно до статті 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах. Водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими актами законодавства. Статтею 2 Водного кодексу України визначено, що завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об`єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування. Згідно статті 1 Водного кодексу України водокористуванням є використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів); використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб. Відповідно до статей 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це збір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб. Згідно частин 1, 2 статті 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування. Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства. Пунктом 9 частини 1 статті 44 Водного кодексу України передбачено обов`язок водокористувача здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу. Постановою Кабінету Міністрів України №321 від 13.03.2002 затверджено Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування (надалі Порядок). Пунктом 2 Порядку передбачено, що дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами Держводагентства. Згідно зі ст. 70 Водного кодексу України скидання стічних вод у водні об`єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. Як визначено пунктом 6 частини 3 статті 110 Водного кодексу України відповідальність за порушення водного господарства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушення правил спеціального водокористування. Відповідно до статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Згідно з приписами статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Відповідно до статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Для застосування такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини заподіювача шкоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. У деліктних правовідносинах на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 03.05.2018 р. по справі № 917/717/17. Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, встановлено Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 р. (далі - Методика). Відповідно до ч. 3 ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов`язані дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території. Згідно зі ст. 95 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров`ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об`єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості земель та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод. За результатами проведеного позивачем позапланового заходу контролю було встановлено факт скиду відповідачем забруднюючих речовин у поверхневий водний об`єкт - р. Бобрик з перевищенням нормативів ГДС по БСК5, ХСК азоту амонійному, хлоридам. Розрахунок збитків, заподіяних водним об`єктам (крім морських вод) внаслідок аварійного або самовільного скиду забруднюючих речовин зі зворотними водами, здійснено позивачем відповідно до пункту 7.1 Методики та визначено за період з 16.02.2021 р. по 02.12.2021 р. та відповідно до даних, наведених у протоколі від 22.02.2021 Лабораторії КП «Міськводоканал» Роменської міської ради та протоколах №77-09-21 від 27.09.2021 та №114-12-21 від 07.12.2021 відділу інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції у Сумській області, згідно з яким збитки державі становлять 59923 грн 63 коп. Відповідач обґрунтовує свої заперечення, викладені у відзиві на позов, тим, що в діях відповідача відсутній склад правопорушення, що виключає можливість стягнення з нього збитків, завданих навколишньому природному середовищу. Так, відповідач зазначає, що скидання стоків, утворених від господарської та виробничої діяльності ДУ «Роменська виправна колонія (№56)», відбувається на каналізаційні очисні споруди, побудовані ще у 1963 році. У зв`язку з тривалим терміном експлуатації очисні споруди установи потребують негайного ремонту. Згідно з актами загального осіннього огляду будівель та інженерних споруд ДУ «Роменська виправна колонія (№56)» від 14.09.2018, 04.10.2019,06.10.2020 років очисні споруди визнавалися такими, що не відповідають існуючим нормам по очищенню рідких побутових відходів та такими, що потребують капітального ремонту. На замовлення ДУ «Роменська виправна колонія (№56)» експертом з технічного обстеження будівель і споруд (кваліфікаційний сертифікат експерта серія АГ №000307) ФОП ОСОБА_1 у 2021 році проведено технічне обстеження і оцінка стану будівельних конструкцій каналізаційних очисних споруд. Згідно з висновком обстеження технічний стан каналізаційних очисних споруд оцінюється як «аварійний». Впродовж тривалого часу адміністрацією установи направлено велику кількість листів до органів державної влади, місцевого самоврядування (лист від 10.05.2016 за №11/3201 до Голови Роменської РДА, 10.05.2016 за № 11/3201 Роменському міському голові Салатуну С.Л.,12.04.201 8 за № 7/139.3 Голові Роменської РДА, 10.06.2019 року за №7/1653 Голові Сумської ОДА, 31.01.2020 за № 7/350 голові Роменської РДА, 31.01.2020 №7/349 до Сумської ОДА, 13.01.2021 за № 4/128 голові Роменської РДА, 13.01.2021 р. за № 4/129 Міському голові О.Стогнію, 06.04.2021 р. за № 4/1151 міському голові О.Стогнію, 29.10.21 р. за № 7/3318 міському голові О.Стогнію) щодо виділення коштів на виготовлення проектно-кошторисної документації та на реконструкцію очисних споруд. У виділенні коштів з обласного та місцевих бюджетів було відмовлено. Певна робота проводилася установою і з метою виділення коштів з державного бюджету. Починаючи з 2010 року до Міністерства юстиції через Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції установою щорічно направлялись бюджетні запити з розрахунками потреби в коштах за КЕКВ 3132 «Капітальний ремонт інших об`єктів» для виготовлення проектно-кошторисної документації на капітальний ремонт очисних споруд та за КЕКВ 3142 «Реконструкція та реставрація інших об`єктів» для реконструкції очисних споруд. Кошторисами на 2010-2021 виділення коштів на дані потреби не затверджено. Листом від 10.11.2022 року за №4/3435 до управління бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції направлялись копії бюджетних запитів за період з 2010 по 2021 рік у розрізі планування реконструкції очисних споруд. Але кошторисом на 2022 рік виділення коштів на дані потреби не передбачено. Відповідно до Положення про державну установу «Роменська виправна колонія № 56», управління та контроль за діяльністю виправної колонії у сфері ресурсного забезпечення, матеріально-технічних ресурсах, необхідних для здійснення виробничої діяльності здійснюється державною установою «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України». Тобто саме державна установа «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» мала б забезпечувати фінансування реконструкції очисних споруд. Проте відповідач звернувся до державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» лише один раз, листом від 18.05.2021 № 7/1588, тоді як Актом позапланової перевірки № 612/04 від 15.12.2021 року встановлено факт здійснення Державною установою «Роменська виправна колонія № 56» скиду забруднюючих речовин зі зворотними водами в річку Бобрик в період з 16.02.2021 року по 02.12.2021 року з перевищенням встановлених нормативів ГДС по БСК5, ХСК, азоту амонійному та хлоридам. Таким чином, перше звернення відповідача до належного суб`єкта відбулося вже після того як підприємство протягом декількох років було добре обізнано про аварійний стан очисних споруд та вже здійснювало скиди забруднюючих речовин зворотними водами в річку Бобрик. Крім того, доказів на підтвердження повторних звернень до уповноваженого суб`єкта щодо реконструкції очисних споруд відповідачем не надано, а відтак останнім не вжито достатніх заходів для забезпечення своєчасного ремонту зазначених очисних споруд. Самим відповідачем факт скиду у водний об`єкт забруднюючих речовин разом із зворотними водами без їх попередньої технологічної очистки на очисних спорудах в період з 16.02.2021 року по 02.12.2021 року не заперечується. Акт № 612/04 від 15.12.2021 був без зауважень підписаний посадовою особою відповідача та оскаржений в судовому порядку не був. Верховний Суд у постановах від 16.07.2020 у справі №826/4/16 та від 23.09.2020 у справі №640/2911/19 вказав, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта. Отже, виходячи з наведеного, суд приймає акт № 612/04 від 15.12.2021 в якості належного та допустимого доказу на підтвердження порушення відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища шляхом забруднення водойми р. Бобрик наднормативним скидом забруднюючих речовин у водний об`єкт зі зворотними водами. Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, яка виявилась у скиді з перевищенням нормативів ГДС у водний об`єкт забруднюючих речовин разом із зворотними водами; причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою відповідача, адже шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання вимог природоохоронного законодавства; самої шкоди. Відповідач відсутність своєї вини належними доказами не спростував. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність всіх складових правопорушення для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди й обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу внаслідок наднормативного скиду забруднюючих речовин у водний об`єкт зі зворотними водами в сумі 59 923, 63 грн. При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58). Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Доводи апеляційної скарги відповідача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Державної установи "Роменська виправна колонія (№56)" і є необґрунтованою та задоволенню не підлягає. Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено. Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника. Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної установи "Роменська виправна колонія (№56)" на рішення Господарського суду Сумської області від 26.08.2022 у справі № 920/496/22 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Сумської області від 26.08.2022 у справі № 920/496/22 залишити без змін. Матеріали справи №920/496/22 повернути до Господарського суду Сумської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя А.І. Тищенко Судді Ю.Б. Михальська І.М. Скрипка