Постанова 4873 № 927/173/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "01" серпня 2024 р. Справа№ 927/173/24 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко О.В. суддів: Шаптали Є.Ю. Гончарова С.А. за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В. за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 01.08.2024, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.04.2024 у справі № 927/173/24 (суддя Шморгун В.В.) за позовом Керівника Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі 1) Державної екологічної інспекції у Чернігівській області 2) Козелецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області до Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" про відшкодування шкоди в розмірі 513 364,54 грн, ВСТАНОВИВ: У лютому 2024 року керівник Козелецької окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Козелецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області до Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп» про відшкодування шкоди в розмірі 513 364,54 грн, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Позовні вимоги обґрунтовані протиправною поведінкою Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп», яка полягає у незабезпеченні ним охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій території, що призвело до незаконної порубки 26-ти сироростучих дерев породи дуб на земельній ділянці поблизу с. Мостище Чернігівського (колишнього - Козелецького) району у лісовому масиві кварталу №153 виділу №4, яка перебуває у постійному користуванні відповідача. Зважаючи на те, що відповідачем не дотримано вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, з останнього підлягає стягненню шкода, заподіяна даною незаконною вирубкою дерев, у розмірі 513 365,54 грн. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 22.04.2023 у справі №927/173/24 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" шкоду у сумі 513 365,54 грн, завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з подальшим розподілом до спеціального фонду Державного бюджету України, спеціального фонду Чернігівського обласного бюджету та фонду охорони навколишнього природного середовища Козелецької селищної ради. Присуджено до стягнення з Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" на користь Чернігівської обласної прокуратури 7700,49 грн витрат зі сплати судового збору. Суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків, завданих внаслідок незаконної вирубки дерев з огляду на встановлені обставини наявності протиправної поведінки відповідача, яка полягає у бездіяльності, наявності шкоди, причино-наслідкового зв`язку між бездіяльністю та завданою шкодою, вини відповідача. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Козелецьке районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство "Козелецьрайагролісгосп" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.04.2024 у справі № 927/173/24 у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржуваним рішенням не встановлено та не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначає наступне: - відповідач підтверджує факт незаконної вирубки дерев, однак вказує, що вчинив всі залежні від нього дії з охорони і збереження лісу від даних обставин (систематично вживає превентивні рейди, розставив фото-, відеоловушки, виявив незаконну рубку лісу, повідомив правоохоронні органи про цей факт, надав всю необхідну допомогу під час досудового розслідування), отже в його діях відсутня протиправна поведінка у вигляді бездіяльності; - відсутні підстави для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності відповідно до вимог частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів вини конкретних працівників апелянта, яка може бути встановлена вироком суду у кримінальній справі та/або наказами про притягнення працівників апелянта до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання посадових обов`язків, матеріалами службового розслідування, та/або матеріалами адміністративного правопорушення тощо; - судом першої інстанції не враховано факт недодержання процедури та порядку державного нагляду (контролю), наслідком яких є відшкодування шкоди, що є предметом спору в даній справі; - прокуратурою не надано доказів, які підтверджують заходи, що вживалися останньою стосовно документального підтвердження неефективної роботи державної екологічної служби та селищної ради по стягненню збитків. У справі наявні лише листи, якими прокуратура повідомляє позивачів про свій намір звернутися до суду. Водночас, сама по собі обставина не звернення позивачів з позовом протягом певного періоду, не свідчить про неналежне виконання такими органами своїх функцій із захисту інтересів держави. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 927/173/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/173/24. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.04.2024 у справі № 927/173/24. 03.06.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №927/173/24. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.04.2024 у справі № 927/173/24; розгляд апеляційної скарги призначено на 11.07.2024. 21.06.2024 засобами поштового зв?язку на адресу Північного апеляційного господарського суду від Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" надійшло клопотання про забезпечення проведення судового засідання у справі № 927/173/24, призначеного на 11.07.2024, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Разом з тим, головуючий суддя Тищенко О.В. перебувала у відпустці. Питання пов`язані з вирішенням клопотання здійснюється після виходу судді з відпустки (01.07.2024). Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 клопотання Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" про участь у судовому засіданні 11.07.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено. Однак, у зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відрядженні, розгляд справи №927/173/24 11.07.2024 не відбувся. У подальшому ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2024 розгляд справи призначено в режимі відеоконференції на 01.08.2024. Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги прокуратура у своєму відзиві на скаргу, просить апеляційну скаргу ДП «Козелецьрайагролісгосп» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.04.2024 у справі №927/173/24 - без змін. Прокуратура наголошує, що всі елементи цивільного правопорушення у даному випадку наявні та підтверджуються матеріалами справи, зокрема, вина та протиправна поведінка відповідача полягає у тому, що всупереч вимог законодавства він не виконав обов`язок щодо охорони і збереження лісового фонду, внаслідок чого відбулась незаконна рубка дерев, чим спричинено шкоду, розрахунок розміру якої здійснено компетентною особою відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №

665. Крім того, в.о. керівника Козелецької окружної прокуратури зазначає, що у даному випадку прокурором дотримано вимоги статті 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки з матеріалів справи вбачається, що органу місцевого самоврядування та органу контролю було відомо про наявне порушення, однак навіть не зважаючи на це прокурор звертався з листами до позивачів, що свідчить про дотримання прокурором критерію розумності, а доводи відповідача у цій частині є безпідставними. У судове засідання 01.08.2024 з`явились представники прокуратури та відповідача (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів). Представники позивачів у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник позивача-2 про причини неявки суд не повідомив, водночас, від позивача-1 30.07.2024 через канцелярію суду (документ сформовано в системі» Електронний суд») надійшла заява про розгляд справи без участі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області. Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням частини 1, пункту 1 частини 3 статті 202, частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники позивачів, що не з`явились, про дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представників позивачів що не з`явився у судове засідання. Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Представник відповідача у судовому засіданні надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.04.2024 скасувати. Представник прокуратури у судовому засіданні також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, на підставі доводів, зазначених у відзиві на скаргу та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. У відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Згідно з частиною 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Як підтверджено матеріалами справи, рішенням Чернігівської обласної ради від 27.03.2021 «Про надання у постійне користування земель лісового фонду» надано у постійне користування земельні ділянки лісового фонду, які були у користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, що припинили своє існування в процесі реформування, і належать до земель запасу у постійне користування підприємствам (згідно з додатками №1 та №2) для ведення лісового господарства. Відповідно до Додатку №1 до вказаного рішення Дочірньому підприємству агролісогосподарському спеціалізованому підприємству «Козелецьрайагролісгосп» надано в постійне користування земельні ділянки загальною площею 14333,6 га на території Козелецького району Чернігівської області. Згідно з наказом директора ДП «Козелецьрайагролісгосп» №52 від 11.06.2021 створено рейдову бригаду по охороні лісових насаджень в обходах №27 (кв. 148-150, 154, 156, 151-153, 166) за участю працівників підприємства. 11.06.2021 працівниками ДП «Козелецьрайагролісгосп» складено акт, у якому зазначено про те, що в ході проведення обстеження в кв. 153 вид. 4 було виявлено самовільний поруб (пнів) в кількості 26 шт. дуба звичайного. 11.06.2021 директор ДП «Козелецьрайагролісгосп» подав начальнику ВП №1 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області заяву, у якій просив вжити заходів до невідомих осіб, які здійснили незаконну порубку 26-ти дерев породи дуб в кв. 153 виділі 4 поблизу с. Мостище (Петрівське). З матеріалів справи вбачається, що відомості щодо вказаної події були внесені 11.06.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021270350000165 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 246 КК України. Як вбачається з протоколу огляду місця події від 11.06.2021, старшим слідчим СВ ЧРУНП ГУНП в Чернігівській області в присутності понятих було проведено огляд місця події та встановлено, що у кварталі 153 виділі 4, що відноситься до лісоупорядкування ДП «Козелецьрайагролісгосп», наявні спили дерев сироростучої породи дуба у вигляді пнів (розміри пнів 67х77 см, 56х55 см, 78х74 см, 84х88 см, 58х62 см, 56х58 см, 61х59 см, 64х63 см, 71х82 см, 68х74 см, 55х56 см, 56х58 см, 50х51 см, 70х62 см, 55х55 см, 76х70 см, 73х70 см, 60х62 см, 54х50 см, 65х65 см, 52х56 см, 58х60 см, 60х62 см, 60х60 см, 70х71 см, 73х75 см). 14.06.2021 старшим слідчим СВ ЧРУНП ГУНП в Чернігівській області в присутності понятих було проведено огляд місця події незаконної вирубки та складено протокол від 14.06.2021, у якому зазначені такі ж розміри пнів, що й в попередньому протоколі від 11.06.2021. 14.06.2021 комісією у складі працівників ДП «Козелецьрайагролісгосп» складено акт, у якому наведений перелік спиляних дерев та діаметри пнів, а саме: по одному пню діаметром 50 см, 52 см, 54 см, 59 см, 63 см, 65 см, 66 см, 70 см, 72 см, 73 см, 74 см, 86 см; по два пні діаметром 55 см, 61 см, 71 см, 76 см; по три пні діаметром 57 см, 60 см. У вказаному акті зазначено, що пні були замріяні рулеткою та відбиті молотком СП (клеймом). В межах кримінального провадження № 12021270350000165 було проведено інженерно-екологічну експертизу, за результатами якої складено висновок експерта № 30386/21-48 від 23.08.2022, згідно якого розмір шкоди станом на 11.06.2021, спричиненої лісовому фонду (державі) внаслідок незаконної вирубки 26 сироростучих дерев породи дуб в кварталі №153 виділі 4 ДП «Козелецьрайагролісгосп» становить 513 365,54 грн. Розрахунок виконано по Таксах обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, додаток №

1. З наданого розрахунку вбачається, що шкода, заподіяна внаслідок незаконної вирубки дерев, розрахована за кожне дерево, вирубане до ступеня припинення росту, наступних діаметрів: 50 см, 63 см, 77 см, 86 см у кількості 1 штуки; 52 см, 55 см, 65 см, 75 см у кількості 2 штук; 57 см у кількості 3 штук; 72 см у кількості 5 штук; 60 см у кількості 6 штук. Постановою слідчого у кримінальному провадженні - начальника СВ ВП №1 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області від 08.02.2024 закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021270350000165 від 11.06.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 246 КК України, у зв`язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення. У вказаній постанові про закриття кримінального провадження зазначено, що під час досудового розслідування кримінального провадження проведено ряд слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, однак осіб, причетних до вчинення злочину, не встановлено та вичерпані можливості отримати будь-які відомості про вчинення кримінального правопорушення. Прокурор вважає, що наявність кримінального провадження, розпочатого за фактом незаконної вирубки дерев, не спростовує бездіяльності відповідача у забезпеченні належної охорони лісу, а тому саме на нього покладається обов`язок з відшкодування завданої шкоди у розмірі 513 365,54 грн. Доказів сплати коштів у розмірі 513 365,54 грн відповідач суду не надав. Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, серед іншого, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, 4) зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Крім іншого, стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природнього середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Статтею 47 цього Закону визначено, що для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Крім того, пунктом 7 частини 3 статті 29 Бюджетного кодексу України передбачено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 % грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективними планом формування територій громад - 50%, обласних бюджетів та бюджету АРК - 20%. Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватися тільки для фінансового забезпечення здійснення природоохоронних заходів, включаючи заходи для зниження забруднення навколишнього природного середовища та дотримання екологічних нормативів і нормативів екологічної безпеки, для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров`я населення. Ненадходження цих коштів до державного та місцевого бюджетів перешкоджає державі у здійсненні нею зобов`язань щодо відновлення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки держави. Пунктом «а» частини 1 статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено компетенцію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища, до якої належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів. Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. Держава, як суб`єкт публічного права, в особі уповноважених органів також може бути учасником цивільних відносин (частина 2 статті 2 Цивільного кодексу України), у тому числі, відносин відшкодування шкоди. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійснені загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, Інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Згідно п. 1 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційного Суду України прокурори та їх заступники подають позовні заяви саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ, організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Як вбачається з п. 2 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційного Суду України під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Із урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Відповідно до статті 13 Конституції України природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи держаної влади та органи місцевого самоврядування в межах визначених Конституцією України. Відповідно до частини 3 статті 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи, до компетенції яких законами У країни віднесено здійснення зазначених функцій. За Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" (ст. 5) державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. За приписами статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У пункті 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 зазначено, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган державної влади чи місцевого самоврядування, на який покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 28-1 Лісового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства здійснює державний контроль за додержанням нормативно-правових актів щодо ведення лісового господарства; Статтею 94 Лісового кодексу України передбачено, що державний контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища, іншими органами виконавчої влади у межах повноважень, визначених законом. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року № 275, Державна екологічна Інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07 квітня 2020 року № 230, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2020 року за № 350/34633 (далі - Положення №230) Державна екологічна інспекція відповідної області (далі - Інспекція) є територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. На підставі пункту 2 розділу 2 Положення Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог природоохоронного законодавства. Державна екологічна інспекція у Чернігівській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України на території Чернігівської області, який здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства про охорону та захист лісів, а отже є компетентним органом у спірних правовідносинах. Крім того, відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на землю та природні ресурси (частина 1 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Статтею 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. З матеріалів справи вбачається, що незаконна вирубка була здійснена на території Петрівської сільської ради, яка увійшла до складу Козелецької селищної ради Чернігівської області, а відтак остання є компетентним органом у спірних правовідносинах. Верховний суд України у своїй ухвалі від 19.07.2018 (справа №822/1169/17), застосовуючи статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", визначив два виключних випадки, коли прокурор може представляти інтереси держави, а саме: якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу. «Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. «Неналежність» здійснення такого захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, охоплює досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача (також правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 04.04.2019 № 914/882/17, від 22.10.2019 № 926/979/19). При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист відповідних прав та інтересів (правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18). Відповідно до позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 сам факт незвернення до суду органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту державних інтересів, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини. Таким чином, невжиття органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, заходів щодо звернення до суду з належним способом захисту є обставиною, що виправдовує звернення прокурора з позовом до суду та дозволяє виконати субсидіарну роль з метою поновлення інтересів держави. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначає, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Судом встановлено, що прокурор звертався до Державної екологічної інспекції у Чернігівській області з листом від 15.12.2023 №50-75-4971ВИХ-23, у якому повідомляв, що внаслідок незаконної вирубки 26 дерев породи дуб державі завдано збитки у розмірі 513 365,54 грн, та просив повідомити позицію Інспекції щодо можливості звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев, чи можливості подачі такого позову безпосередньо прокурором. У відповідь, Державна екологічна інспекція у Чернігівській області у листі № 10/22 від 03.01.2024, адресованому Козелецькій окружній прокуратурі, повідомила про те, що за даним фактом заходи державного нагляду (контролю) працівниками Інспекції не проводились, Акт не складався, відповідно розрахунок також не проводився; Інспекція до суду із позовом про стягнення з ДП «Козелецьрайагролісгоп» не зверталась та не заперечує проти здійснення прокуратурою представництва інтересів Інспекції у суді. Відтак Державною екологічної інспекцією у Чернігівській області особисто підтверджено нездійснення жодних дій, спрямованих на звернення до суду з відповідним позовом, що свідчить про її бездіяльність щодо захисту інтересів держави. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що прокурор звертався до Козелецької селищної ради з листом від 15.12.2023 №50-75-4970вих-23, у якому повідомив, що внаслідок незаконної вирубки 26 дерев породи дуб державі завдано збитки у розмірі 513 365,54 грн, та просив повідомити позицію селищної ради щодо можливості звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев, чи можливості подачі такого позову безпосередньо прокурором. Козелецька селищна рада у листі №3305/03-09 від 21.02.2023, адресованому Козелецькій окружній прокуратурі, повідомила про те, що інформація стосовно шкоди, заподіяної незаконною рубкою 26 дерев породи дуб їй не надходила, тому жодних заходів щодо стягнення коштів не вживалось, з даного питання позов не заявлявся та заявлятися не буде. Отже, зі змісту вказаного листа слідує, що позивач-2 не вжив жодних належних та ефективних заходів для усунення порушень, про які повідомлено прокурором, та не збирається їх вживати. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що прокурор правильно визначив позивачів у цій справі, а підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивачів щодо захисту порушених інтересів держави, які полягають у завданні державі шкоди внаслідок незаконної порубки дерев. У порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор повідомив позивачів про намір подати позов в інтересах держави в Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Козелецької селищної ради до ДП «Козелецьрайагролісгосп» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки дерев. Відтак, судом встановлено, що Державна екологічна інспекція у Чернігівській області та Козелецька селищна рада були обізнані про необхідність захисту інтересів держави та мали відповідні повноваження для їх захисту, проте таких заходів не вжили, що відповідно до вимог статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Козелецької селищної ради, а тому доводи відповідача про відсутність таких є необґрунтованими та відхиляються судом. Так, відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави (стаття 16 Конституції України). Згідно зі статтями 66, 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки. Відповідно до статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Лісовим кодексом України (стаття 1) передбачено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Статтею 2 Лісового кодексу України передбачено, що лісові відносини суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Об`єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки. Суб`єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України. Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина 1 статті 3 Лісового кодексу України). Відповідно до статті 2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством. Таким чином, норми Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» у сфері спірних відносин, слід визнавати спеціальними стосовно до загальних норм Лісового або Земельного кодексів України. Ця спеціальність (особливість) визначається не обсягом нормативного регулювання загалом лісових або земельних питань, а особливістю механізму регулювання. Положеннями статей 16, 17 Лісового кодексу України передбачено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень. Постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів (частина 2статті 19 Лісового кодексу України). Положеннями статті 63 та пункту 5 частини 1 статті 64 Лісового кодексу України визначено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів. Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень. Відповідно до частин 1, 2 статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок та пошкодження. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов`язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Згідно зі статтею 89 Лісового кодексу України охорону і захист лісів на території України здійснює, зокрема, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів. Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів, зокрема, від незаконних рубок (стаття 90 Лісового кодексу України). Пунктом 5 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України передбачено, що відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів. Підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (стаття 107 Лісового кодексу України). Враховуючи викладені норми чинного законодавства, забезпечення охорони та захисту лісів, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Згідно з пунктом «е» частини 1 статті 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Статтею 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Відповідно до статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Для застосування такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини заподіювача шкоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. У деліктних правовідносинах на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.05.2018 у справі № 917/717/17. Матеріалами справи підтверджено, що у відповідача як постійного лісокористувача відповідно до рішення Чернігівської обласної ради від 27.03.2021 «Про надання в постійне користування земель лісового фонду» знаходиться земельна ділянка площею 14 333,6 га для ведення лісового господарства, на якій було виявлено незаконну порубку. У позові прокурор наголошує на тому, що відповідач, як постійний лісокористувач, враховуючи положення пункту 1 частини 2 статті 19, пункту 5 статті 64, частин 1, 5 статті 86, пункту 5 частини 2 статті 105 та статті107 Лісового кодексу України, має нести відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій відповідачу території. Факт незаконної порубки дерев на підвідомчій відповідачеві території, внаслідок чого лісу завдано шкоду, підтверджено матеріалами кримінального провадження та розрахунком розміру шкоди. При цьому, кримінальне провадження за даним фактом не спростовує бездіяльності відповідача та незабезпечення належної охорони лісу, внаслідок чого скоєно незаконну порубку та відповідно завдано шкоду довкіллю. Дії щодо фіксування правоохоронним органом невідомо коли здійсненого правопорушення жодним чином не спростовують вини відповідача і не свідчать про вжиття усіх заходів належного забезпечення охорони лісу. Таким чином, на думку прокурора, відповідач, як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустив самовільну порубку на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, незаконних порубок, не запобіг порушенням лісового законодавства, своєчасно не виявив таких порушень і не вжив відповідних заходів щодо їх усунення. За доводами прокурора, вина та протиправна поведінка ДП «Козелецьрайагролісгосп» полягає у тому, що всупереч вимог законодавства підприємство не виконало обов`язок щодо охорони і збереження лісового фонду, внаслідок чого відбулася чергова незаконна рубка дерев, чим спричинено шкоду, розрахунок розміру якої здійснено компетентною особою експертної установи відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, у зв`язку з чим всі елементи цивільного правопорушення у даному випадку наявні та підтверджуються матеріалами справи. Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини. Бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною. При бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за даних конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам. Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов`язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов`язків, покладених на особу. Враховуються і її суб`єктивні можливості щодо виконання необхідних дій. У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести належними та допустимими доказами факт заподіяння шкоди та її розмір, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та наявність причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи. При цьому за зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 Цивільного кодексу України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Як вбачається з положень п. 2.1 статуту Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп», затвердженого наказом генерального директора КП «Чернігівоблагроліс» Чернігівської обласної ради № 9 від 19.02.2018 (нова редакція), підприємство створене з метою охорони та відновлення лісових ресурсів, задоволення потреб юридичних та фізичних осіб у лісових ресурсах на основі їх раціонального використання і отримання прибутку за рахунок задоволення потреб споживчого ринку у лісопродукції та супутніх послугах на підставі ефективного використання виробничого і фінансового потенціалу та з врахуванням обмежень, передбачених цим Статутом. Пунктом 2.2.1 Статуту передбачено, що предметом діяльності підприємства є охорона і захист лісів від самовільних рубок та лісових пожеж. Пунктом 3.8 Статуту визначено, що підприємство є лісокористувачем згідно рішення обласної ради від 27.03.2001 «Про надання у постійне користування земель лісового фонду» та здійснює діяльність згідно з положеннями Лісового кодексу та інших нормативних актів. Згідно з п. 6.4 Статуту обов`язком підприємства є виконання норм і вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Згідно з посадовою інструкцією лісника, затвердженою директором ДП «Козелецьрайагролісгосп», до посадових обов`язків лісника, зокрема входить: охорона лісів і увіреного йому майна в закріпленому обході; контроль за станом, використанням, відтворенням, охороною та захистом лісу. Викладене свідчить про те, що відповідач здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду агролісгоспу, однак факт вчинення вказаного правопорушення свідчить про те, що такі заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу відповідачем. Дані обставини підтверджують, що відповідач мав можливість і повинен був здійснювати належний комплекс заходів з контролю за спірною територією, де виявлено незаконну вирубку (кв. 153 вид. 4), проте не здійснював належних заходів охорони лісу. Таким чином, наведені обставини у їх сукупності є належним підтвердженням протиправної поведінки відповідача, яка полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій відповідачу території. Твердження відповідача на те, що факт самовільної порубки дерев було виявлено безпосередньо його працівниками, про що самостійно повідомлено правоохоронні органи, жодним чином не спростовують факт наявності вини відповідача та його бездіяльності щодо незабезпечення належної охорони лісу. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду). Як вказувалось вище, на підтвердження розміру шкоди, завданої внаслідок незаконної вирубки дерев, прокурор надав висновок експерта № 30386/21-48 від 23.08.2022 за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні № 12021270350000165. З наданого висновку експерта вбачається, що розрахунок виконано на підставі вихідних даних щодо кількості, стану, місця виявлення незаконно зрізаних дерев, які наведені в матеріалах кримінального провадження, по Таксах обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, додаток № 1 (далі-Такси). Відповідно до п. 4 Приміток до додатку №1 (Такс) діаметр пня дерева у корі зазначається як середнє арифметичне значення між найбільшим та найменшим замірами діаметра. Замір діаметра пня, який зрізаний нижче шийки кореня (урівень із землею або утоплений у землю), здійснюється за фактичним зрізом. У протоколах огляду місця події від 11.06.2021 та від 14.06.2021 слідчим зазначені такі розміри пнів: 67х77 см, 56х55 см, 78х74 см, 84х88 см, 58х62 см, 56х58 см, 61х59 см, 64х63 см, 71х82 см, 68х74 см, 55х56 см, 56х58 см, 50х51 см, 70х62 см, 55х55 см, 76х70 см, 73х70 см, 60х62 см, 54х50 см, 65х65 см, 52х56 см, 58х60 см, 60х62 см, 60х60 см, 70х71 см, 73х75 см, що з урахуванням зазначеного вище правила становить наступні діаметри пнів: 72 см, 55 см, 76 см, 86 см, 60 см, 57 см, 60 см, 63 см, 76 см, 71 см, 57 см, 57 см, 50 см, 66 см, 55 см, 73 см, 71 см, 61 см, 52 см, 65 см, 54 см, 59 см, 61 см, 60 см, 70 см, 74 см, відповідно. Тобто по одному пню діаметром 50 см, 52 см, 54 см, 59 см, 63 см, 65 см, 66 см, 70 см, 72 см, 73 см, 74 см, 86 см; по два пні діаметром 55 см, 61 см, 71 см, 76 см; по три пні діаметром 57 см, 60 см. Такі дані щодо діаметрів пнів повністю співпадають з даними відповідача, вказаними в акті від 14.06.2021, у якому зазначено, що такі заміри були проведені рулеткою. Відтак, не вбачається невідповідності здійснених слідчим замірів, замірам, які виконані кваліфікованими працівниками відповідача. Разом з тим, у розрахунку експерта вказані такі діаметри пнів: 50 см, 63 см, 77 см, 86 см у кількості 1 штуки; 52 см, 55 см, 65 см, 75 см у кількості 2 штук; 57 см у кількості 3 штук; 72 см у кількості 5 штук; 60 см у кількості 6 штук, тобто експерт помилився із визначенням деяких діаметрів пнів та у кількості пнів кожного діаметру. Судом першої інстанції здійснено перерахунок розміру заподіяної внаслідок незаконної вирубки 26 сироростучих дерев породи дуб за Таксами становить 118 739,00 грн. Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», починаючи з 1 січня 2009 року проводиться індексація затверджених цією постановою такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами. Індексація такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, проводиться відповідно до «Порядку проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, в якій зазначено, що індексація такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу проводиться починаючи з 01.01.2009 за формулою Ні = Нп х І / 100, де Ні-проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у поточному році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; Нп-проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у попередньому році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; І-індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік, відсотків. У разі коли індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік не перевищує 100 відсотків, індексація такс не проводиться. Отже, з урахуванням індексації Такс, розмір перерахованої судом першої інстанції та перевіреної судом апеляційної інстанції шкоди становить 513 452,02 грн, що є більшим ніж нараховано експертом та заявлено до стягнення прокурором. Наступним елементом складу цивільного правопорушення є причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев (нанесення збитків). Отже, саме внаслідок бездіяльності працівників відповідача стало можливим і відбулось вирубування дерев невстановленими особами та заподіяна шкода. Виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності. Зважаючи на усвідомлення відповідачем ризику здійснення незаконної вирубки дерев, суд вважає, що відповідач передбачав можливість настання шкідливих наслідків, здійснюючи заходи по організації охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду лісгоспу, однак факт вчинення вказаного правопорушення свідчить про недостатність таких заходів щодо забезпечення збереження лісу відповідачем та про наявність відповідної вини. Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Згідно зі статтею 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків Нормами чинного законодавств, зокрема Лісовим кодексом та Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» унормовано, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних порубок та інших пошкоджень, покладається саме на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу. Обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, у тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення достатніх дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. А тому покладення відповідальності виключно на осіб, що безпосередньо здійснюють незаконне вирубування, та звільнення від юридичної відповідальності, як засобу державного примусу, лісокористувачів знівелює принцип невідворотності покарання за неналежну охорону ввіреного в їх користування лісового фонду та призведе до втрати найбільш дієвого механізму стимулювання стосовно самих лісокористувачів до належного виконання покладених на них обов`язків з охорони лісу. За наведених обставин у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків, завданих внаслідок незаконної вирубки дерев. Враховуючи вищенаведене, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наявність всіх складових правопорушення, а саме, факт неправомірної поведінки відповідача (бездіяльність працівників відповідача у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду), наявність шкоди (збитки в загальному розмірі 513 452,02 грн) та наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, адже шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання вимог природоохоронного законодавства; самої шкоди. Відповідач відсутність своєї вини належними доказами не спростував. Водночас, відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Оскільки суд розглядає справу в межах заявлених прокурором вимог та не може самостійно змінювати предмет позову, позовні вимоги щодо відшкодування шкоди підлягають задоволенню у заявленому прокурором розмірі, тобто у розмірі 513 365,54 грн. При стягненні шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, суд враховує приписи статті 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та вимоги пункту 7 частини третьої статті 29, пункту 4 частини першої статті 69-1 Бюджетного кодексу України, які визначають, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 513 365,54 грн збитків, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України, з подальшим розподілом у такому порядку: 30% до спеціального фонду Державного бюджету України; 50% шкоди до спеціального фонду селищної ради та 20 % до спеціального фонду обласного бюджету. Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім наведених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не є такими, що спростовують висновки суду про наявність підстав для покладення на відповідача збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства. Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків. Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.04.2023 у справі №927/173/24 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на оплату судового збору за подання апеляційної скарги покладаються за заявника - Козелецьке районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство "Козелецьрайагролісгосп". Керуючись статтями 129, 232 - 241, 275 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.04.2023 у справі №927/173/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.04.2023 у справі №927/173/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

4. Матеріали справи №927/173/24 повернути до Господарського суду Чернігівської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до статей 287-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови підписано 13.08.2024 Головуючий суддя О.В. Тищенко Судді Є.Ю. Шаптала С.А. Гончаров