Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/3429/25

від 16.06.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3429/25 Головуючий у 1 інстанції: Соломко І.І. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Безименної Н.В. Кузьмишиної О.М. За участю секретаря Ольшевської Ж.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказу,- ВСТАНОВИЛА: Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: - визнати протиправним та скасувати п. 2 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 127 від 03.03.2025 «Про результати службового розслідування» щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани; - визнати протиправним та скасувати п. 6 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 127 від 03.03.2025 «Про результати службового розслідування» щодо здійснення утримань з ОСОБА_1 . - визнати протиправним та скасувати п. 7 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 127 від 03.03.2025 «Про результати службового розслідування» щодо внесення змін до наказів командира військової частини НОМЕР_1 про виплати, що стосуються ОСОБА_1 . Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано пункти 2, 6, 7 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 127 від 03.03.2025 «Про результати службового розслідування». Не погодившись із рішенням суду, відповідач - Військова частина НОМЕР_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що суд першої інстанції врахував лише оформлення результатів службового розслідування та формальне дотримання процедури його проведення, при цьому, поведінка ОСОБА_1 , його дії та їх наслідки належним чином не досліджувалися. Апелянт вказує, що під час проходження військової служби ОСОБА_1 систематично залишав місце служби для здійснення адвокатської діяльності та був відсутній на службі без відповідного дозволу командування. Крім того, апелянт зазначає, що твердження позивача про здійснення адвокатської діяльності у вільний від служби час є необґрунтованими, оскільки, військова частина функціонувала в режимі повної бойової готовності, а суди та інші установи, в яких він здійснював адвокатську діяльність, працювали саме у службовий час. Також, апелянт вказує, що матеріали службового розслідування містили достатні дані для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Поряд із цим, апелянт зазначає, що службовим розслідуванням встановлено факти неналежного виконання та невиконання ОСОБА_1 службових обов`язків, у зв`язку із чим, він безпідставно отримував щомісячну премію та додаткову винагороду. Крім того, апелянт стверджує, що встановлені службовим розслідуванням порушення виключали право позивача на преміювання та отримання додаткової винагороди, а тому оскаржуваний наказ є правомірним. 04 березня 2026 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції. 26 травня 2026 року до суду апеляційної інстанції від відповідача - Військової частини НОМЕР_1 надійшли додаткові пояснення у справі. Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03.01.2025 наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 4, з посиланням на лист старшого слідчого П`ятого слідчого відділу (з дислокацією у місті Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві Олешка В. за вих. №11-06-4896/24/чг від 19.12.2024, призначено службове розслідування та визначено склад комісії для з`ясування обставин і причин одночасного проходження служби військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 молодшим сержантом ОСОБА_1 та здійснення останнім адвокатської діяльності та причин, а також недопущення подібних випадків в подальшому. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 31.01.2025 № 67 продовжено строки проведення службового розслідування з метою уточнення причин та умов можливого одночасного проходження служби військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 молодшим сержантом ОСОБА_1 та здійснення ним адвокатської діяльності до 04.03.2025. За результатами службового розслідування складено Акт від 03.03.2025 № 7/112, в якому встановлено, що «… слідчим П`ятого слідчого відділу (з дислокацією у місті Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024272320000088 від 12.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 409 КК України, за фактом ухилення від військової служби військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 молодшим сержантом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчиненому в умовах воєнного стану. Відповідно до інформації зазначеної у листі старшого слідчого П`ятого слідчого відділу (з дислокацією у місті Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві Олешка В. за вих. №11-06-4896/24/чг від 19.12.2024, молодший сержант ОСОБА_1 проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 продовжував займатися адвокатською діяльністю. У вказаному акті службового розслідування також зазначено, що «… ОСОБА_1 відповідно до Наказу ДВКР Служби безпеки України від 13.05.2022 №64-ОС/дск в період з 12.04.2022 по 09.12.2022 проходив службу в СБ України на посадах сержантського та старшинського складу. З 15.02.2023 по 01.04.2023 ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді начальника майстерні речового майна роти забезпечення. У військовій частини НОМЕР_1 молодший сержант ОСОБА_1 приступив до виконання службових обов`язків з 01.04.2023 на посаді авіаційного спеціаліста групи БпАК відділу технічних видів розвідки. Відповідно до наказу командира військової частини №276 від 11.05.2023, яким внесено зміни до пункту 47 наказу командира військової частини від 30.12.2022 № 427 та в подальшому наказами №723 від 26.12.2023, №723 від 26.12.2024, ОСОБА_1 залучено до надання допомоги з юридичних питань помічнику командира з правових питань ОСОБА_2 . Відповідно до вказаного наказу: «Відповідального по претензійно-позовній роботі призначити помічника командира військової частини з правової роботи майора ОСОБА_3 . На випадок його відсутності виконання обов`язків покласти на авіаційного спеціаліста групи безпілотних авіаційних комплексів відділення збору інформації відділу технічних видів розвідки молодшого сержанта ОСОБА_1 . Крім того, вищевказаного військовослужбовця залучити для надання допомоги майору ОСОБА_4 з юридичних питань у разі значного навантаження за напрямком діяльності». Виходячи зі змісту вказаних наказів, ОСОБА_1 виконував претензійно-позовну роботу та безпосередньо підпорядковувався помічнику командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи майору юстиції ОСОБА_2 . Відповідно до статті 31 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України від 24.03.1999 (зі змінами), начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником. Відповідно до інформації, зазначеної у листі старшого слідчого П`ятого слідчого відділу (з дислокацією у місті Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві Олешка В. за вих. №11-06-4896/24/чг від 19.12.2024, №11-06-286/25/чг від 07.02.2025, ОСОБА_1 систематично займався адвокатською діяльністю у період 2023-2024 та як наслідок був відсутній на службі без відповідного інформування та дозволу командирів. Так, відповідно до матеріалів досудового розслідування та наданої інформації, протягом 2023-2024 ОСОБА_1 як адвокат приймав участь у 64 судових засіданнях. Крім того, 29.11.2024 ОСОБА_1 приймав участь в якості адвоката під час проведення обшуку в рамках кримінального провадження №22023270000000203. Також, отримано відомості, що свідчать про те, що між Управлінням капітального будівництва Чернігівської міської ради та ФОП ОСОБА_1 у період 2023-2024 здійснювалась співпраця в межах укладеного договору №20-2023/вс від 24.01.2023 про надання послуг сторонніх фахівців з юридичного консультування та юридичного представництва, в ході виконання якого ФОП ОСОБА_1 отримувались відповідні кошти. Також, між ОСОБА_1 та Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Чернігівській області укладено контракт №73 від 02.01.2023, на підставі якого надавались та виконувались доручення. За результатами виконання доручень складались акти надання безоплатної вторинної правової допомоги та отримувалась грошова винагорода. Також, отримано інформацію від Чернігівського слідчого ізолятора щодо часу, коли ОСОБА_1 відвідував вказану установу з метою надання адвокатських послуг. Так, відповідно до Журналів обліку осіб, які перебувають на території слідчого ізолятора, та документи прийняті від них, ОСОБА_1 відвідував установу у наступні дні: 23.01.2023, 27.01.2023, 30.01.2023, 22.05.2023, 23.05.2023, 30.05.2023, 18.10.2023, 05.03.2024, 06.06.2024, 22.07.2024, 26.07.2024, 04.10.2024, 22.11.2024. Протягом 2023-2024 дозволів на залишення території місця несення служби та меж гарнізону авіаційному спеціалісту групи безпілотних авіаційних комплексів відділення збору інформації відділу технічних видів розвідки військової частини НОМЕР_1 молодшому сержанту ОСОБА_1 не надавалось. В ході службового розслідування отримано відповідь помічника командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи ОСОБА_2 , відповідно до якої ОСОБА_1 не є військовою посадовою особою, оскільки посадові обов`язки не пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, а тому не вбачається факту порушення Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Закону України «Про запобігання корупції» при одночасному проходженні служби та здійсненні адвокатської діяльності. Враховуючи інформацію отриману в ході службового розслідування, можливий факт безпідставного нарахування та виплати додаткової винагороди в період травня 2023 - грудня 2024 авіаційному спеціаліст групи безпілотних авіаційних комплексів відділення збору інформації відділу технічних видів розвідки військової частини НОМЕР_1 молодшому сержанту ОСОБА_1 , яка передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 №168 в загальній сумі 594700,32 грн.». Також, в Акті службового розслідування від 03.03.2025 № 7/112 зазначено, що «….проведеним службовим розслідуванням встановлено невиконання (неналежне виконання) службових обов`язків, порушення військової дисципліни військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 молодшим сержантом ОСОБА_1 , що в подальшому призвело до можливого вчинення ним правопорушення та неправомірного нарахування та виплати протягом 2023-2024 додаткової винагороди, з врахуванням інформації про систематичне зайняття останнім адвокатською діяльністю у вказаний період та як наслідок відсутності на службі без відповідного інформування та дозволу командирів. Причинами та умовами, що призвели до подій, що відбулися протягом 2023-2024 за участю військовослужбовця ОСОБА_1 (посада - авіаційного спеціаліста групи безпілотних авіаційних комплексів відділення збору інформації відділу технічних видів розвідки в/ч НОМЕР_1 , звання - молодший сержант, 1985 р.н., термін військової служби - з 01.04.2023 по т.ч., термін перебування на останній посаді - з 01.04.2023), який міг поєднувати військову службу та здійснення адвокатської діяльності, стало невиконання (неналежне виконання) службових обов`язків, порушення військової дисципліни військовослужбовцем сержантського складу військової частини НОМЕР_1 . Виходячи з матеріалів службового розслідування, вина авіаційного спеціаліста групи безпілотних авіаційних комплексів відділення збору інформації відділу технічних видів розвідки військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 у невиконанні (неналежному виконанні) службових обов`язків, порушенні військової дисципліни, які є предметом даного службового розслідування, доведена повністю. Умовами притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовця сержантського складу, командирів окремих підрозділів та помічника командира з правової роботи військової частини НОМЕР_1 може бути порушення статті 11, 12 Розділу 1, 58, 59 Розділу 2 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України від 24.03.1999 (зі змінами), статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України». Згідно висновків службового розслідування, своїми діями, авіаційний спеціаліст групи безпілотних авіаційних комплексів відділення збору інформації відділу технічних видів розвідки військової частини НОМЕР_1 сержант ОСОБА_1 порушив вимоги наступних нормативно-правових актів, а саме: - абзацу 2 статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якого військовослужбовець зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та Законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; - абзацу 5 статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якого військовослужбовець зобов`язаний постійно підвищувати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; - статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якої про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо); - абзацу 2 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до якого військовослужбовець зобов`язаний додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів. Крім того, в Акті службового розслідування від 03.03.2025 № 7/112 вказано, що заяви, зауваження, клопотання під час проведення службового розслідування, в тому числі і щодо можливості ознайомитися з матеріалами службового розслідування, не надходили. Виходячи із вищевикладеного, керуючись наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (зі змінами), статтею 26, 27 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статтею 45, 48 Розділу ПІ, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України від 24.03.1999 року (зі змінами) в акті службового розслідування запропоновано стосовно позивача наступне:

1. Службове розслідування вважати завершеним.

2. За неналежне виконання службових обов`язків, порушення вимог абзацу 2 статті 11, абзацу 5 статті 11, статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзацу 2 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на авіаційного спеціаліста групи безпілотних авіаційних комплексів відділення збору інформації відділу технічних видів розвідки військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 накласти дисциплінарне стягнення «сувора догана».

6. Начальнику фінансово-економічній службі військової частини НОМЕР_1 провести утримання із грошового забезпечення авіаційного спеціаліста групи безпілотних авіаційних комплексів відділення збору інформації відділу технічних видів розвідки військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 раніше виплаченої йому щомісячної премії та додаткової винагороди за період дії воєнного стану: - премії за період з 13.04.2023 по 31.12.2024 в сумі 296940,00 грн. (п. 5 абз. 2 Розділу XVI Наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам»); - додаткової винагороди за період з 13.04.2023 по 31.12.2024 в сумі 548870,96 грн. (п. 15 абз. 2 Розділу XXXIV Наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам»).

1. Службове розслідування вважати завершеним.

6. Начальнику фінансово-економічній службі військової частини НОМЕР_1 провести утримання із грошового забезпечення авіаційного спеціаліста групи безпілотних авіаційних комплексів відділення збору інформації відділу технічних видів розвідки військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 раніше виплаченої йому щомісячної премії та додаткової винагороди за період дії воєнного стану: - премії за період з 13.04.2023 по 31.12.2024 в сумі 296940 грн. 00 коп. (п. 5 абз. 2 Розділу XVI Наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам»); - додаткової винагороди за період з 13.04.2023 по 31.12.2024 В Сумі 548870 грн. 96 коп. ( п. 15 абз. 2 Розділу XXXIV Наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам»).

7. Начальнику відділення персоналу і стройового штабу внести відповідні зміни до наказів командира військової частини НОМЕР_1 про виплату щомісячної премії та про виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану щодо виключення із зазначених наказів молодшого сержанта ОСОБА_1 , авіаційного спеціаліста групи безпілотних авіаційних комплексів відділення збору інформації відділу технічних видів розвідки військової частини НОМЕР_1 в період з 13.04.2023 по 31.12.2024. Не погоджуючись із вищевказаним наказом в частині пунктів 2, 6, 7, позивач звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Відповідно до частини 1 статі 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби, в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного наказу). Згідно статті 11 Статуту внутрішньої служби, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов`язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно. Відповідно до статті 12 Статуту внутрішньої служби, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо). В силу вимог статті 16 Статуту внутрішньої служби, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями. Відповідно до статті 26 Статуту внутрішньої служби, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг (далі - Дисциплінарний статут, в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного наказу). Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Згідно ст. 4 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; додержуватися норм законодавства з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, а також запобігання і протидії дискримінації; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися гідністю і честю, поважати честь і гідність кожної людини; не допускати самому і стримувати інших від негідних дій, виражених вербально або невербально (слова, жести, рухи тіла тощо), у тому числі пов`язаних із дискримінацією за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, а також запобігати вчиненню насильства за ознакою статі, сексуальним домаганням, правопорушенням проти статевої свободи та статевої недоторканості у військовому колективі; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби. В силу вимог ч.ч. 1-2 ст. 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Згідно статті 48 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів). За приписами ст. 83 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. У відповідності до статті 84 Дисциплінарного статуту, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Статтею 86 Дисциплінарного статуту передбачено, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (далі - Порядок №608). Відповідно до абзацу четвертого пункту 2 розділу І Порядку №608, службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення. Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608, службове розслідування проводиться для встановлення неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення, причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби, ступеня вини військовослужбовця, порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства, причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення. Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку №608 визначено, що особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку №608, особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення, а також виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника. Згідно з пунктом 3 розділу V Порядку №608, в описовій частині акта службового розслідування зазначаються, зокрема, неправомірні дії військовослужбовця, зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є), вина військовослужбовця, причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась, вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено, причини та умови, що сприяли правопорушенню. Крім того, відповідно до пункту 1 розділу VI Порядку №608, за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Аналіз наведених положень свідчить про те, що притягненню військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності повинно передувати належне встановлення неправомірних дій військовослужбовця, їх зв`язку з виконанням обов`язків військової служби, вини особи, порушених норм законодавства, а також інших обставин, які утворюють склад дисциплінарного проступку. При цьому, саме результати службового розслідування повинні містити відомості, які дають можливість дійти обґрунтованого висновку про повну доведеність вини військовослужбовця у вчиненні конкретного дисциплінарного правопорушення. Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є правомірність пунктів 2, 6 та 7 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 03.03.2025 №127 «Про результати службового розслідування», якими, зокрема, на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани за неналежне виконання службових обов`язків та порушення військової дисципліни, а також постановлено провести утримання раніше виплаченої йому щомісячної премії та додаткової винагороди за період дії воєнного стану. Колегія суддів звертає увагу, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 03.01.2025 №4 службове розслідування було призначено з посиланням на лист старшого слідчого П`ятого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, від 19.12.2024 №11-06-4896/24/чг, для з`ясування обставин і причин одночасного проходження служби військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 молодшим сержантом ОСОБА_1 та здійснення останнім адвокатської діяльності, а також недопущення подібних випадків у подальшому. В подальшому, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 31.01.2025 №67 строк проведення службового розслідування продовжено з метою уточнення причин та умов можливого одночасного проходження служби військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 молодшим сержантом ОСОБА_1 та здійснення ним адвокатської діяльності. За результатами службового розслідування складено Акт від 03.03.2025 №7/112, у якому зазначено, що слідчим П`ятого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024272320000088 від 12.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 409 КК України, за фактом ухилення від військової служби військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 молодшим сержантом ОСОБА_1 , вчиненому в умовах воєнного стану. Також, в Акті службового розслідування зазначено, що, відповідно до інформації, викладеної у листах старшого слідчого П`ятого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань від 19.12.2024 №11-06-4896/24/чг та від 07.02.2025 №11-06-286/25/чг, ОСОБА_1 у період 2023-2024 років систематично займався адвокатською діяльністю та, як наслідок, був відсутній на службі без відповідного інформування та дозволу командирів. Зокрема, в Акті службового розслідування наведено відомості про те, що протягом 2023-2024 років ОСОБА_1 як адвокат брав участь у 64 судових засіданнях, 29.11.2024 брав участь як адвокат під час проведення обшуку у межах кримінального провадження №22023270000000203, мав договірні відносини з Управлінням капітального будівництва Чернігівської міської ради щодо надання послуг юридичного консультування та юридичного представництва, уклав контракт із Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Чернігівській області, виконував відповідні доручення, отримував грошову винагороду, а також, відвідував Чернігівський слідчий ізолятор з метою надання адвокатських послуг. Разом з тим, за змістом оскаржуваного наказу від 03.03.2025 №127 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності не за сам факт одночасного проходження військової служби та здійснення адвокатської діяльності, а за неналежне виконання службових обов`язків, порушення вимог абзацу 2 статті 11, абзацу 5 статті 11, статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та абзацу 2 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Отже, для правильного вирішення спору визначальним є не з`ясування питання можливості чи неможливості здійснення позивачем адвокатської діяльності як такої, а встановлення того, чи містять акт службового розслідування та оскаржуваний наказ належні, конкретні та достатні відомості про вчинення ОСОБА_1 саме дисциплінарного проступку, який полягав у невиконанні або неналежному виконанні ним службових обов`язків чи порушенні військової дисципліни. Так, апелянт стверджує, що службовим розслідуванням встановлений факт неналежного виконання службових обов`язків молодшим сержантом ОСОБА_1 , а також невиконання бойових (спеціальних) завдань, виконання яких дає право на додаткову винагороду згідно вимог чинного законодавства. З даного приводу, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається зі змісту Акта службового розслідування від 03.03.2025 №7/112 та наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 03.03.2025 №127, відповідач дійшов висновку про невиконання (неналежне виконання) ОСОБА_1 службових обов`язків та порушення ним військової дисципліни, а також про повну доведеність його вини у вчиненні відповідного дисциплінарного правопорушення. Водночас, колегія суддів звертає увагу, що ані в Акті службового розслідування, ані в оскаржуваному наказі не конкретизовано, які саме службові обов`язки ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді авіаційного спеціаліста групи безпілотних авіаційних комплексів відділення збору інформації відділу технічних видів розвідки військової частини НОМЕР_1 , не виконав або виконав неналежним чином. Зокрема, матеріали службового розслідування не містять відомостей про конкретні завдання чи доручення, покладені на позивача за займаною посадою, які залишилися невиконаними, виконані несвоєчасно або неналежним чином. Так само в Акті службового розслідування відсутні будь-які висновки щодо того, які саме функціональні обов`язки позивача були порушені, коли саме мало місце таке порушення та в чому воно полягало. При цьому, статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Отже, для висновку про невиконання або неналежне виконання службових обов`язків необхідним є встановлення конкретного службового обов`язку чи завдання, яке військовослужбовцем не виконано або виконано неналежним чином. Натомість, зі змісту Акта службового розслідування вбачається, що фактично комісією встановлювалися обставини здійснення ОСОБА_1 адвокатської діяльності, його участі у судових засіданнях, виконання доручень системи безоплатної правничої допомоги, надання юридичних послуг, відвідування установ виконання покарань та отримання винагороди за здійснення адвокатської діяльності. Разом з тим, самі по собі наведені обставини не свідчать про невиконання або неналежне виконання конкретних службових обов`язків за займаною посадою та не підтверджують наявність у діях позивача дисциплінарного проступку. Більше того, у висновках Акта службового розслідування зазначено, що невиконання (неналежне виконання) службових обов`язків встановлено у зв`язку із систематичним зайняттям ОСОБА_1 адвокатською діяльністю та, як наслідок, його відсутністю на службі без відповідного інформування та дозволу командирів. Однак, в цій частині Акт службового розслідування також не містить конкретних відомостей щодо дат, часу та обставин такої відсутності, а також не містить висновків про те, які саме службові обов`язки або завдання не були виконані позивачем внаслідок такої відсутності. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що Акт службового розслідування не містить відомості, які саме фактичні обставини було встановлено комісією та які матеріали вона зібрала і дослідила під час дисциплінарного провадження, та чи встановила у підсумку, які конкретно порушення службової дисципліни вчинив позивач з посиланням на нормативні акти, посадову інструкцію, розпорядок дня, та розпорядчі документи командира. Також, відсутні відомості щодо причинного зв`язку між правопорушенням та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення. Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що службовим розслідуванням належним чином доведено порушення ОСОБА_1 військової дисципліни та встановлено всі обставини, необхідні для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Так, відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку №608, службове розслідування проводиться, зокрема, для встановлення причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби. Водночас, зі змісту Акта службового розслідування від 03.03.2025 №7/112 не вбачається, що комісією було належним чином встановлено причинний зв`язок між наведеними у ньому обставинами здійснення ОСОБА_1 адвокатської діяльності та висновком про невиконання (неналежне виконання) ним службових обов`язків. Зокрема, в Акті службового розслідування наведено відомості щодо участі позивача у судових засіданнях, виконання доручень системи безоплатної вторинної правової допомоги, надання юридичних послуг, відвідування установ виконання покарань та отримання винагороди за здійснення адвокатської діяльності. Разом з тим, висновки службового розслідування не містять обґрунтування того, яким саме чином зазначені обставини свідчать про порушення ОСОБА_1 вимог військової дисципліни або неналежне виконання ним обов`язків військової служби. Отже, відповідачем не доведено існування причинного зв`язку між обставинами, покладеними в основу службового розслідування, та висновком про невиконання (неналежне виконання) ОСОБА_1 службових обов`язків. Також, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що службове розслідування проведено відповідно до вимог Порядку №608 та за його результатами повно і всебічно встановлено всі обставини, необхідні для прийняття оскаржуваного наказу. Так, відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Порядку №608, особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення. Водночас, пунктом 1 розділу IV Порядку №608 передбачено, що особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного та об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення, а також виявляти обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо його вчинення. Аналіз змісту Акта службового розслідування від 03.03.2025 №7/112 свідчить, що висновки комісії переважно ґрунтуються на відомостях, отриманих від П`ятого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, та матеріалах кримінального провадження №42024272320000088. Зокрема, обставини щодо участі ОСОБА_1 у судових засіданнях, виконання ним доручень системи безоплатної вторинної правової допомоги, надання юридичних послуг, відвідування установ виконання покарань та отримання ним винагороди за здійснення адвокатської діяльності встановлені комісією на підставі інформації, наданої органом досудового розслідування. Разом з тим, матеріали службового розслідування не містять належних доказів проведення комісією самостійного дослідження обставин виконання позивачем службових обов`язків за займаною посадою, встановлення конкретних фактів їх невиконання чи неналежного виконання, а також перевірки відомостей, отриманих від органу досудового розслідування, на предмет їх достатності для висновку про вчинення дисциплінарного проступку. Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що висновок відповідача про повну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні дисциплінарного проступку зроблено без належного з`ясування всіх обставин, які підлягали встановленню під час службового розслідування відповідно до вимог Порядку №608. Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що матеріалами службового розслідування підтверджується систематична відсутність ОСОБА_1 на службі без відповідного інформування та дозволу командирів. З даного приводу колегія суддів зазначає, що саме на відповідача покладається обов`язок доведення обставин, які стали підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Водночас, ані Акт службового розслідування від 03.03.2025 №7/112, ані наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 03.03.2025 №127 не містять конкретних відомостей щодо дат, часу та обставин відсутності ОСОБА_1 на службі, які б свідчили про самовільне залишення ним місця служби або невиконання обов`язків військової служби. Посилання в Акті службового розслідування на те, що позивач у період 2023-2024 років брав участь у судових засіданнях, виконував доручення системи безоплатної вторинної правової допомоги та здійснював іншу адвокатську діяльність, саме по собі не підтверджує факту його неправомірної відсутності на службі в конкретний час та за конкретних обставин. При цьому, матеріали службового розслідування не містять доказів того, що у дні та години, коли позивач здійснював відповідну діяльність, він був зобов`язаний перебувати у визначеному місці несення служби, не мав законних підстав для відсутності або був відсутній без відома командування. Більше того, відповідачем не наведено жодного конкретного випадку, який був би предметом перевірки під час службового розслідування та свідчив би про невиконання ОСОБА_1 покладених на нього службових обов`язків, у зв`язку з його відсутністю на службі. За таких обставин, колегія суддів вважає, що наведені апелянтом доводи ґрунтуються переважно на припущенні про несумісність проходження військової служби та здійснення адвокатської діяльності, однак, самі по собі не підтверджують вчинення позивачем конкретного дисциплінарного проступку. Також, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо правомірності пунктів 6 та 7 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 03.03.2025 №127. Як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу, пунктом 6 наказано внести зміни до наказів командира Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 щомісячної премії за період з 01.01.2023 по 31.12.2024, виключивши його з наказів про преміювання, а пунктом 7 наказано внести зміни до наказів про виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за період з 01.01.2023 по 31.12.2024, також, виключивши позивача з відповідних наказів. Таким чином, зазначені пункти наказу є похідними від висновку відповідача про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку та безпосередньо пов`язані з результатами службового розслідування. Разом з тим, як встановлено вище, службовим розслідуванням не доведено належними доказами невиконання або неналежного виконання позивачем службових обов`язків та його вину у вчиненні дисциплінарного проступку. Як наслідок, відсутні правові підстави і для застосування наслідків, передбачених пунктами 6 та 7 наказу №127, оскільки такі пункти ґрунтуються виключно на висновку про наявність у діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що матеріали службового розслідування не містять належного розрахунку сум грошового забезпечення, які підлягають утриманню, не визначають конкретних періодів та підстав, з яких відповідні виплати вважаються безпідставно отриманими, а також не містять належного нормативного обґрунтування можливості внесення змін до наказів про преміювання та виплату додаткової винагороди за період, що охоплює майже два роки. Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність пунктів 2, 6, 7 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 127 від 03.03.2025 «Про результати службового розслідування» та наявність підстав для їх скасування. Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Безименна Н.В. Кузьмишина О.М. Повне судове рішення складено 22.06.2026 р.

релевантний фрагмент

Посилання у тексті:

· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»