Постанова 4856 № 240/2665/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/2665/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Попова О.Г. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 27 листопада 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Матохнюка Д.Б. Білої Л.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року (ухвалене в м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року адміністративний позов задоволено частково. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.. Позивач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.09.2023 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 №94 від 04.04.2022 ОСОБА_1 був призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 на військову службу за мобілізацією. Відповідно до пояснень командир зведеної роти капітана ОСОБА_2 встановлено, що 22 серпня 2022 року останнім було виявлено факт несвоєчасного прибуття до тимчасового розміщення оперативної групи Військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , після відпустки у зв`язку з хворобою старшого навідника десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону Військової частини НОМЕР_1 солдата призваного за мобілізацією ОСОБА_1 , з якої він повинен був повернутися 20.08.2022. Про своє можливе несвоєчасне прибуття солдат ОСОБА_1 , не попереджав, з особистих питань не звертався. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №236 від 22.08.2022 старшого солдата призваного по мобілізації ОСОБА_1 визнано таким, що не прибув до військової частини, таким, що з 20.08.2022 самовільно залишив військову частину та з 20.08.2022 виключено з усіх видів забезпечення. Згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 28.08.2022 №853 "Про призначення службового розслідування за фактом несвоєчасного з`явлення до розташування оперативної групи Військової частини НОМЕР_1 після відпустки за станом здоров`я солдатом призваним за мобілізацією ОСОБА_1 " Старшим оперативної групи Військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_3 відносно позивача був складений протокол серії А0281 №182 від 05.09.2022 про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст.172-11 КУПАП щодо несвоєчасного прибуття на службу. Згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №909 від 03.09.2022 позивача позбавлено додаткової винагороди на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 22.08.2022 №236. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 10.10.2022 №764 про результати службового розслідування за фактом невчасного з`явлення до розташування оперативної групи військової частини НОМЕР_1 після відпустки за станом здоров`я солдатом призваним за мобілізацією ОСОБА_1 на підставі ст. 83 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (зі змінами) та на підставі рапорту старшого оперативної групи військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_3 (вих.№9136 від 22.08.2022), за порушення вимог ст. 3,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України внаслідок нез`явлення вчасно на службу 20.08.2022 та безпідставної відсутності на службі у період з 20.08.2022 по 22.08.2022 притягнуто солдата призваного за мобілізацією ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 13.09.2022 року у справі 295/8717/22 визнано винуватим ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 145 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2 465 (дві тисячі чотириста шістдесят п`ять) гривень. Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Постановою Житомирського апеляційного суду від 15.11.2022 по справі №295/8717/22 апеляційну скаргу старшого солдата ОСОБА_1 було задоволено частково: - постанову Богунського районного суду м. Житомира від 13.09.2022 скасовано; - звільнено ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.172-11 КУпАП, у зв`язку з малозначністю вчиненого ним адміністративного правопорушення, обмежившись усним покаранням. Позивач вважаючи наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 10.10.2022 №764 протиправним, звернувся до суду для його скасування. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки в даному випадку позивач не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, тому колегія суддів надає оцінку апеляційній скарзі відповідача в частині задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" (далі - Закон № 2232) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі Статут внутрішньої служби ЗСУ). Дисциплінарний статут №551-XIV визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг. Згідно з вимогами статті 1 Дисциплінарного статуту №551-XIV військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Частиною третьою статті 5 Дисциплінарного статуту №551-XIV визначено, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України". Стаття 6Дисциплінарного статуту №551-XIV встановлює право командира - видавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за виконання наказу несе командир, який його віддав. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності. Вимогами ст. 45 Дисциплінарного статуту №551-XIV передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. Положеннями статті 83 Дисциплінарного статуту №551-XIV встановлено порядок накладення дисциплінарних стягнень, відповідно до яких на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Згідно з вимогами статті 84 Дисциплінарного статуту №551-XIV прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Стаття 85 Дисциплінарного статуту №551-XIV визначає, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). Відповідно до вимог ч. 1 ст. 86 Дисциплінарного статуту №551-XIV якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Згідно з ч. 2 ст. 86 Дисциплінарного статуту №551-XIV під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби. Наказом Міністра оборони України від 21 листопада 2017 року №608затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок №608). Вимогами п. 1 розділу II Порядку № 608 передбачено випадки, коли може призначатися службове розслідування, зокрема, невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань. Пунктом 1 розділу II Порядку №608 визначено, що службове розслідування може призначатися, в т. ч. у разі внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення. Пунктом 3 розділу II Порядку № 608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб. Згідно з вимогами п. 1 розділу IV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. Згідно з п. 1 розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолятивну частини. Згідно з вимогами п. 6 розділу V Порядку № 608 після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування. Пунктом 1 розділу VI Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування. Відповідно до вимог п. 2 розділу VI Порядку № 608 дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту. Згідно з вимогами пункту 3 розділу VІ Порядку № 608 якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк. Аналізуючи наказ №764 від 10.10.2022 р. «Про результати проведення службового розслідування» в частині, що стосуються притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, в тому числі і в частині позбавлення позивача премії та додаткової винагороди, та процедуру проведення службового розслідування, суд дійшов висновку, що така процедура не дотримана відповідачем, а права позивача були грубо порушені. Виходячи із змісту правопорушення, яке ставиться позивачу у провину, при вирішенні питання про наявність у його діях складу дисциплінарного проступку обов`язково мають встановлюватись обставини щодо видання наказу, доведення його до відома позивача та відмови останнього виконати такий наказ. Досліджуючи матеріали справи судом апеляційної інстанції встановлено, що останні не містять доказів того, що позивач був повідомлений про проведення службового розслідування відносно нього. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивач був позбавлений усіх основоположних прав передбачених пунктом 3 розділу ІV Порядку № 608 таких як: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником). Колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про те, що позивач знав про проведення відносно нього службового розслідування, оскільки, як було зазначено вище, будь яких доказів зазначених обставин матеріали справи не містять.. З огляду на встановлені обставини та правові норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в ході службового розслідування не вчинено дій, передбачених Порядком №608 та спрямованих на досягнення мети і завдань службового розслідування: належним чином не встановлювались обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; не відбирались пояснення; не встановлювались характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, ступень вини військовослужбовця; причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення. Тобто, відповідачем не вжито всіх заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення. Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідачем до матеріалів справи долучено витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 08.01.2023 №49 про призначення службового розслідування за фактом порушення порядку складання адміністративних протоколів про військові адміністративні правопорушення відповідно та наказу від №271 від 06.02.2023 про продовження службового розслідування призначеного наказом №49 від 08.01.2023 відповідно до підполковника ОСОБА_3 .. Також, до матеріалів справи відповідачем долучено акт службового розслідування за фактом порушення порядку складання адміністративних протоколів про військові адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_3 . Колегія суддів зазначає, що докази і доказування - один із найважливіших інститутів адміністративного права. Адже саме з допомогою доказів суд з`ясовує дійсні правовідносини сторін, обставини, що мають значення для справи. Суд зауважує, що докази це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність оспорюваних обставин. Тобто доказом є не факт, не обставина, а фактичні дані. Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі, та інших обставин, які мають значення, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Достатність доказів визначається як наявність у справі такої сукупності зібраних доказів, яка викликає у суб`єкта доказування внутрішню переконаність у достовірному з`ясуванні наявності або відсутності обставин предмету доказування, необхідних для встановлення об`єктивної істини та прийняття правильного рішення у справі. Проте, як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, відповідач не надав належних та допустимих доказів, а саме6 матеріалів та документів на підставі яких було винесено спірний наказ, в тому числі матеріали службового розслідування щодо ОСОБА_1 . З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 10.10.2022 №764, оскільки відповідачем порушена процедура проведення службового розслідування, що повністю нівелює висновки прийняті за його результатами. Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції викладено достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні правові норми і неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права в ході апеляційного розгляду справи не виявлено, а відтак підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Матохнюк Д.Б. Біла Л.М.