Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/30167/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/30167/23 Головуючий у 1 інстанції: Перепелиця А.М. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Безименної Н.В. Ключковича В.Ю. За участю секретаря Ольшевської Ж.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СТС-ГРУПП» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТС-ГРУПП» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИЛА: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СТС-ГРУПП» (далі - ТОВ «СТС-ГРУПП», Товариство) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 14.07.2023 № 00487690702; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 14.07.2023 № 00487760702; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 14.07.2023 № 00487740702. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 14.07.2023 №00487690702. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 14.07.2023 №00487740702 в частині завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 128 899,66 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишено без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 залишено без змін (суддя-доповідач Кобаль М.І.). Постановою Верховного Суду від 18 вересня 2025 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задоволено частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2024 скасовано в частині задоволених позовних вимог, а також в частині розподілу судових витрат. Справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду в цій частині. В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2024 залишено без змін. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СТС-ГРУПП» звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 14.07.2023 №00487690702; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 14.07.2023 №00487740702 в частині завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 128 899,66 грн. Зокрема, апелянт вказує, що суд першої інстанції безпідставно не врахував, що товарно-матеріальні цінності на суму 399 029 737,82 грн перебувають на відповідальному зберіганні у ТОВ «ТОРГОВИЙ ХОЛДИНГ «ПАРТНЕР» за договором від 15.02.2022 №15. Також, апелянт зазначає, що проведення інвентаризації зазначених товарів є неможливим у зв`язку з тимчасовою окупацією м. Сєвєродонецька, а тому залишки таких товарів повинні визначатися за даними бухгалтерського обліку. Крім того, апелянт стверджує, що висновки контролюючого органу про ненадання документів щодо договору від 15.02.2022 №15 не відповідають дійсності, оскільки, відповідні документи були надані під час перевірки та повторно подані листом від 16.06.2023. Отже, апелянт зазначає, що товарно-матеріальні цінності на суму 1 478 046 476,07 грн були передані на відповідальне зберігання за договором від 06.02.2023 №22 та повернуті позивачу 05.06.2023, що підтверджується первинними документами. Апелянт вказує, що проведена після повернення товару інвентаризація підтвердила відсутність будь-яких розбіжностей між фактичними залишками товарів та даними бухгалтерського обліку. При цьому, апелянт наголошує, що факт переміщення товарно-матеріальних цінностей підтверджується договорами, актами приймання-передачі майна, актами наданих послуг та інвентаризаційними описами. Також, апелянт зазначає, що відсутність товарно-транспортних накладних не спростовує факту здійснення господарських операцій та переміщення товарів. Таким чином, апелянт вказує, що контролюючий орган безпідставно не врахував первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій із ТОВ «ТОРГОВИЙ ХОЛДИНГ «ПАРТНЕР» та фактичну наявність товарів на відповідальному зберіганні. 08 травня 2026 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Головного управління ДПС у м. Києві надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції. Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Отже, в апеляційному порядку підлягає перегляду рішення суду першої інстанції виключно в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 14.07.2023 № 00487690702, а також, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 14.07.2023 № 00487740702 в частині завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 128 899,66 грн. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «СТС-ГРУПП» зареєстроване як юридична особа 01 квітня 2019 року. Основний вид економічної діяльності за кодами КВЕД є 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля. У період з 29 травня 2023 року по 16 червня 2023 року (з урахуванням наказу ГУ ДПС у м. Києві від 09 червня 2023 року № 2845-п про продовження терміну проведення перевірки з 12 червня 2023 року по 16 червня 2023 року) посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «СТС-ГРУПП» з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за квітень 2023 року, за результатами якої складено Акт від 23.06.2023 № 46172/26-15-07-02-02-03/42921807 (далі - Акт перевірки). Перевіркою встановлено порушення: - пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, підпункту «г» пункту 198.5 статті 198, пункту 201.4 статті 201 ПК України, Положення № 879, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 379 166 867 грн та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на загальну суму 129 762 грн; - пунктів 201.1, 201.4, 201.10 статті 201 ПК України, а саме, не здійснено реєстрацію податкових накладних на покупців - платників ПДВ на загальну суму ПДВ 15 703 962 грн та не здійснено реєстрацію податкових накладних на умовний продаж товарів на загальну суму ПДВ 379 296 629 грн; - пунктів 44.1, 44.3, 44.6 статті 44 ПК України, а саме, платником податків не забезпечено зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів. На підставі висновків вказаного Акту перевірки, ГУ ДПС у м. Києві 14 липня 2023 року прийнято податкові повідомлення-рішення: - № 00487690702, яким ТОВ «СТС-ГРУПП» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 473 958 584 грн, з яких за податковими та/або іншими зобов`язаннями - 379 166 867 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 94 791 717 грн; - № 00487760702, яким за нездійснення реєстрації податкових накладних до ТОВ «СТС-ГРУПП» застосовано штраф у сумі 7 855 381 грн; - № 00487740702, яким ТОВ «СТС-ГРУПП» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 129 762 грн. За наслідками адміністративного оскарження Державна податкова служба України рішенням №22800/6/99-00-06-01-04-06 від 16 серпня 2023 року скаргу ТОВ «СТС-ГРУПП» залишила без задоволення, а вказані податкові повідомлення-рішення - без змін. Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Розділом V ПК України визначено порядок нарахування та сплати податку на додану вартість. За приписами пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни). Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. В силу п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. За змістом пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Норми п. 198.6 ст. 198 ПК України визначають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. В силу підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. В силу частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. У іншому випадку, відповідно до норм податкового законодавства, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов`язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Згідно ст. 1 Закону №996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Отже, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію. Як вбачається з матеріалів справи, у період з 29 травня 2023 року по 16 червня 2023 року посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «СТС-ГРУПП» з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за квітень 2023 року, за результатами якої складено Акт від 23 червня 2023 року № 46172/26-15-07-02-02-03/42921807 (далі - Акт перевірки). Згідно Акту перевірки, у межах документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СТС-ГРУПП» відповідач відповідно до вимог підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 ПК України направив позивачу запит від 29.05.2023 № 21200/І/26-15-07-02-02-09 про проведення за участю представників Головного управління ДПС у м. Києві інвентаризації товарно-матеріальних цінностей ТОВ «СТС-ГРУПП», а саме залишків товарів за адресами: м. Київ, вул. Івана Дзюби, 7; Київська обл., м. Біла Церква, вул. Узинська, 5-в; Житомирська обл., м. Житомир, вул. Комерційна, 5; Київська обл., Баришівський р-н, смт. Баришівка, вул. Торф`яна, 26 а; Київська обл., Вишгородський р-н, с. Старі Петрівці, вул. Польова, 9; Чернігівська обл., м. Чернігів, Новозаводський р-н, вул. Громадська,

62. Так, посадовим особам ТОВ «СТС-ГРУПП» вручено запити від 29.05.2023 №1, від 30.05.2023 №5, від 01.06.2023 №6, від 05.06.2023 №9, від 07.06.2023 №11, від 09.06.2023 №13, від 12.06.2023 №14, від 13.06.2023 №15 щодо надання в паперовому та електронному вигляді наступних документів: - загальна оборотно-сальдова відомість по рахунку 28 в розрізі номенклатурних одиниць станом на 30.05.2023; - оборотні відомості по рахунку 28 та/або інвентаризаційні описи в розрізі номенклатурних одиниць окремо за кожним місцем зберігання станом на 30.05.2023; - загальна оборотно-сальдова відомість в розрізі субрахунків за квітень 2023 року; - загальних обсягів реалізації товарно-матеріальних цінностей за квітень 2023 року та в період з 01.05.2023 по 29.05.2023 (включно), - загальних обсягів придбання товарно-матеріальних цінностей (що оприбутковані на рахунку 28 «Товари») за квітень 2023 року та в період з 01.05.2023 по 29.05.2023 (включно), - оборотно-сальдова відомість по рахунку 28 «Товари» в розрізі найменувань товару за період з 01.04.2023 по 29.05.2023 (включно), - загальну оборотно-сальдову відомість за квітень 2023 року та за період з 01.05.2023 по 29.05.2023 (включно). Також, у період з 29.05.2023 по 13.06.2023 Головним управлінням ДПС у м. Києві було вручено позивачу 15 запитів про надання пояснень на документів, стосовно яких в подальшому було складено 12 актів про ненадання документів (том 1 а.с.118-119). Із вищевказаних запитів про надання документів слідує, що, серед іншого, контролюючий орган просив платника податків надати: - загальну оборотно-сальдову відомість за квітень 2023 року та за період з 01 травня 2023 року по 29 травня 2023 року включно, загальні обсяги придбання ТМЦ (що оприбутковані на рахунку 28 «Товари») за квітень 2023 року та в період з 01 травня 2023 року по 29 травня 2023 року включно, оборотно-сальдову відомість по рахунку 28 «Товари» в розрізі найменувань товару за період з 01 квітня 2023 року по 29 травня 2023 року включно, загальну оборотно-сальдову відомість за квітень 2023 року та за період з 01 травня 2023 року по 29 травня 2023 року включно, обороти (в розрізі субрахунків) за квітень 2023 року та за період з 01 травня 2023 року по 29 травня 2023 року включно по рахункам 63, 36, 381, 371 (відповідно до запитів № 5 від 30 травня 2023 року (Т. 4 а.с.132), № 6 від 01 червня 2023 року (Т.4 а.с.133-134), № 9 від 05 червня 2023 року (Т.4 а.с.137), № 11 від 07 червня 2023 року (Т.4 а.с.139), № 13 від 09 червня 2023 року (Т.4 а.с.141), № 14 від 12 червня 2023 року (Т.4 а.с.142), № 15 від 13 червня 2023 року (Т.4 а.с.143-144); - інформацію про товар на відповідальному зберіганні (договір, акт приймання-передачі товару, адреси зберігання, відповідальні особи) (відповідно до запитів № 2 від 29 травня 2023 року, № 6 від 01 червня 2023 року) (Т.4 а.с.129); - пояснення щодо встановлення розбіжностей на складі по вул. І. Дзюби та щодо використання цього складу в господарській діяльності (відповідно до запитів № 12 від 08 червня 2023 року, № 13 від 09 червня 2023 року, № 14 від 12 червня 2023 року) (Т.4 а.с.140); - пояснення та документальне підтвердження щодо різниці між залишками ТМЦ станом на 19 травня 2023 року та інвентаризаційними описами, наданими до перевірки, що становить 1 млрд 147 млн грн (запити № 14 від 12 червня 2023 року, № 15 від 13 червня 2023 року). Матеріали справи свідчать, що листом від 16.06.2023 № 16.06.23-1 (в останній день перевірки) Товариство надало податковому органу копії таких документів: - договір оренди, укладений між ТОВ «СТС-ГРУПП» та ТОВ «ГУДЕВАС» б/н від 18 травня 2023 року, з актом та довідкою про внесення місць зберігання алкогольних напоїв; - договір суборенди № 214 від 01 травня 2023 року, укладений між ТОВ «СТС-ГРУПП» та ТОВ «АЛЬЯНС-ЛОГІСТИК» з актом та довідкою про внесення місць зберігання алкогольних напоїв; повідомлення про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП від 06 червня 2023 року з квитанцією; - накази на інвентаризацію № 8-Е, № 9, № 10-П від 06 червня 2023 року; - інвентаризаційні відомості на складах по вулицях Екскаваторній, Промисловій та І. Дзюби; - оборотно-сальдові відомості по рахунку 281 за квітень 2023 року, за період з 01 травня 2023 року по 29 травня 2023 року, за період з 01 травня 2023 року по 06 червня 2023 року; - обороти по рахунку 36 за квітень 2023 року; - договір № 22 про надання послуг відповідального зберігання від 06 лютого 2023 року, укладеного між ТОВ «СТС-ГРУПП» та ТОВ «ТХ «ПАРТНЕР», з актами приймання-передачі товару від 06 лютого 2023 року та від 05 червня 2023 року; - 17 податкових накладних на умовний продаж (Т.3 а.с.139-141). Слід зазначити, що, згідно висновків Акту перевірки, донарахування позивачу податкового зобов`язання з ПДВ у розмірі 377 213 373,00 грн. зумовлено виявленням розбіжностей між даними бухгалтерського обліку та фактичними даними щодо наявних залишків ТМЦ станом на 29.05.2023 в сумі 1 886 066 864,53 грн. Як зазначав позивач в суді першої інстанції та посилається в апеляційній скарзі, різниця між залишками ТМЦ в бухгалтерському обліку та на складах зумовлена тим, що значна частина товару перебувала на відповідальному зберіганні у ТОВ «ТХ «ПАРТНЕР», який у повному обсязі було повернуто на склади позивача 05 червня 2023 року. При цьому, ТОВ «СТС-ГРУПП» посилається на наданий разом з позовною заявою Договір № 15 від 15.02.2022 про надання послуг відповідального зберігання, укладений між ТОВ «СТС-ГРУПП» (Поклажодавцем) та ТОВ «ТОРГОВИЙ ХОЛДИНГ «ПАРТНЕР» (Зберігачем) та зазначає, що, відповідно до Акту приймання-передачі майна № 1 від 18.02.2022, ТОВ «СТС-ГРУПП» передано, а ТОВ «ТОРГОВИЙ ХОЛДИНГ «ПАРТНЕР» прийнято на відповідальне зберігання майно на загальну суму 399 029 737,82 грн. Місце зберігання майна: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, 1-А. Також, позивач вказує, що дані документи, а саме Договір № 15 від 15.02.2022, Акт № 1 від 18.02.2022 приймання-передачі майна, Акт № 18022022-1 від 18.02.2022 надання послуг за Договором № 15 від 15.02.2022, банківські документи, підтверджуючі здійснення часткової оплати послуг по Договору № 15 від 15.02.2022, вказують на здійснення господарських операцій між ТОВ «СТС-ГРУПП» та ТОВ «ТОРГОВИЙ ХОЛДИНГ «ПАРТНЕР», з надання послуг відповідального зберігання товару. З даного приводу, колегія суддів зазначає наступне. Слід зауважити, що під час проведення перевірки Головному бухгалтеру ТОВ «СТС-ГРУПП» Колісніченко Ірині Володимирівні вручено запити від 29.05.2023 № 2, від 01.06.2023 № 6 про надання інформації про товари на відповідальному зберіганні (договір, акт приймання - передачі товару, адреси зберігань, відповідальні особи). Інформація на запити не надана, про що складно акти від 31.05.2023 № 2975/Ж6/26-15-07-02-02, від 02.06.2023 № 3011/Ж6/26-15-07-02-02, від 05.06.2023 № 3042/Ж6/26-15-07-02-02. Натомість, ТОВ «СТС-ГРУПП» листом від 16.06.2023 № 16.06.23/1 (вх. Головного управління ДПС у м. Києві від 16.06.2023 № 62329/6) повідомлено, що на дату проведення інвентаризацій значна кількість товару знаходилась на відповідальному зберіганні, згідно з Договором № 22 про надання послуг відповідального зберігання від 06.02.2023 року, укладеного з ТОВ «ТОРГОВИЙ ХОЛДИНГ «ПАРТНЕР». На весь товар, що знаходився на відповідальному зберіганні у ТОВ «ТОРГОВИЙ ХОЛДИНГ «ПАРТНЕР», та був повернутий на орендовані склади ТОВ «СТС-ГРУПП», було складено та надано працівникам ДПС накази на проведення інвентаризацій та інвентаризаційні відомості по складах за вищевказаними адресами. Листом від 16.06.2023 № 16.06.23/1 (вх. Головного управління ДПС у м. Києві від 16.06.2023 № 62329/6) надано оборотно-сальдову відомість за квітень 2023 року по рахунку 281 «Товари». Залишки товару станом на 01.04.2023 року - 2 960 695 686,04 грн, станом на 30.04.2023 року - 2 466 220 877,58 грн. Згідно з поданим Балансом (Звітом про фінансовий стан) станом на 31.03.2023 року (вх. Головного управління ДПС у м. Києві від 10.05.2023 № 9106876994) суб`єктом господарювання задекларовано показники рядка 1100 «Запаси», т.ч. рядок 1104 «Товари» в сумі 3 207 596,0 тис.грн. ТОВ «СТС-ГРУПП» подано 15.06.2023 року (вх. Головного управління ДПС у м. Києві № 9142147386) уточнюючий баланс, рядок 1100 «Запаси», т.ч. рядок 1104 «Товари» відображено у сумі 2 960 696,0 тис.грн. З огляду на вищевикладене, відповідач наголошує, що ні станом на дату проведення загальної інвентаризації (29.05.2023 року), ні станом на дату формування інвентаризаційних описів по нововиявленим залишкам товарно-матеріальних цінностей (06.06.2023 року), інформація щодо фактичного місця перебування продуктів харчування, алкогольних та безалкогольних напоїв, консервації, цукерок, печива, хлібобулочних виробів тощо на загальну суму 1 478 046 479,07 грн до перевірки не надавалась. Також, відповідач вказує, що відповідна інформація була надана лише 16.06.2023 року (останній день проведення перевірки з урахуванням подовження). Вартість залишків, які фактично були відсутні на момент проведення загальної інвентаризації, у 8 разів перевищує вартість залишків, про фактичну наявність яких було повідомлено 29.05.2023 року. При цьому, відповідач звертає увагу на те, що на запити посадових осіб Головного управління ДПС у м. Києві до перевірки не надано жодної інформації та її документального підтвердження щодо факту переміщення товарно-матеріальних цінностей між складом відповідального зберігання за адресою м. Київ, вул. Віскозна, 17 (буд. № 130) та складськими приміщеннями ТОВ «СТС-ГРУПП» за адресами м. Київ, вул. Екскаваторна, 35, м. Київ, вул. Промислова, 4-А, м. Київ, вул. Івана Дзюби, 7-а, товарно-транспортних накладних щодо підтвердження переміщення ТМЦ до вищезазначених складських приміщень, видаткових накладних (актів) на внутрішнє переміщення товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортних накладних щодо підтвердження переміщення ТМЦ до вищезазначеного складського приміщення. З огляду на викладене, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що копії Договору № 15 від 15.02.2022 та Акту № 1 від 18.02.2022 приймання-передачі майна під час проведення перевірки не надавалися, а відтак, інформація щодо перебування частини ТМЦ на загальну суму 399 029 737,82 грн на відповідальному зберіганні за адресою Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, 1-А у контролюючого органу була відсутня. Щодо наслідків ненадання платником податків до закінчення перевірки або протягом десяти робочих днів з дня отримання акта перевірки документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 31.07.2024 у справі №380/5630/23 зазначив наступне: «Відповідно до вимог пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення». Таким чином, у разі якщо до закінчення перевірки або протягом десяти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності». Крім того, слід зазначити, що надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 29.05.2020 у справі № 826/27811/15, від 06.08.2019 у справі № 160/8441/18, від 31.01.2020 у справі №826/15328/18, від 07.02.2023 у справі №640/9880/19, від 03.10.2023 у справі №420/534/20. Отже, ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України до їх відсутності. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Договір № 15 від 15.02.2022 про надання послуг відповідального зберігання та Акт приймання-передачі майна № 1 від 18.02.2022 не відповідають критерію допустимості доказів в розумінні КАС України, з огляду на той факт, що такі документи не надавалися позивачем ні під час проведення перевірки, ні протягом строку, визначеного в абзаці другому пункту 44.7 статті 44 ПК України. При цьому, позивачем жодним чином не обґрунтовано неможливість надання таких доказів контролюючому органу під час проведення перевірки з причин, які в силу приписів статті 44 ПК України вважаються поважними. Крім того, на підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ «СТС-ГРУПП» та ТОВ «ТОРГОВИЙ ХОЛДИНГ «ПАРТНЕР» з надання послуг відповідального зберігання товару (крім зазначених вище Договору №15 від 15.02.2022 про надання послуг відповідального зберігання та Акту приймання-передачі майна № 1 від 18.02.2022) позивач посилається на Договір №22 від 06.02.2023, Акти приймання-передачі майна № 2023/02-1 від 06.02.2023 та 2023/06-1 від 05.06.2023, Акт наданих послуг за Договором № 22 від 06.02.2023. З даного приводу, слід зазначити наступне. Слід зауважити, що ТОВ «СТС-ГРУПП» до суду надано акти про надання послуг, укладених з ТОВ «ТОРГОВИЙ ХОЛДИНГ «ПАРТНЕР». Разом з тим, як свідчать матеріали справи, під час проведення перевірки зазначені акти не надавались. Оцінюючи наведені доводи апелянта, колегія суддів зазначає, що сам по собі факт надання до суду Договору №22 від 06.02.2023, актів приймання-передачі майна та актів наданих послуг не свідчить про підтвердження фактичного перебування товарно-матеріальних цінностей на відповідальному зберіганні та їх подальшого повернення позивачу. Так, як встановлено судом першої інстанції, інформація щодо перебування товарно-матеріальних цінностей на відповідальному зберіганні у ТОВ «ТОРГОВИЙ ХОЛДИНГ «ПАРТНЕР» на суму 1 478 046 476,07 грн не надавалась контролюючому органу ні станом на дату проведення загальної інвентаризації 29.05.2023, ні станом на дату складання інвентаризаційних описів 06.06.2023, а відповідні документи були подані лише 16.06.2023 - в останній день проведення перевірки. При цьому, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів фактичного переміщення товарно-матеріальних цінностей зі складу відповідального зберігання за адресою: м. Київ, вул. Віскозна, 17 (буд. 130) до складських приміщень ТОВ «СТС-ГРУПП» за адресами, на яких проводилась інвентаризація. Зокрема, як обґрунтовано зазначає відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та встановлено судом першої інстанції, до перевірки не було надано документів, які б підтверджували факт такого переміщення товару, а саме: видаткових накладних (актів) на внутрішнє переміщення товарно-матеріальних цінностей, складських документів щодо прийняття товару на відповідні склади, а також інших документів, які б надавали можливість простежити рух товару від місця відповідального зберігання до місця його фактичного знаходження. За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що надані позивачем документи самі по собі не підтверджують фактичне повернення товарно-матеріальних цінностей на суму 1 478 046 476,07 грн та не спростовують встановлених під час перевірки розбіжностей між даними бухгалтерського обліку та фактичною наявністю товарів. При цьому, колегія суддів враховує, що саме на позивача покладається обов`язок доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Однак, належних та допустимих доказів, які б дозволяли простежити безперервний рух товарно-матеріальних цінностей від місця відповідального зберігання до складських приміщень ТОВ «СТС-ГРУПП», матеріали справи не містять. Окремо колегія суддів звертає увагу на те, що вартість товарно-матеріальних цінностей, про перебування яких на відповідальному зберіганні було повідомлено лише 16.06.2023, становить 1 478 046 476,07 грн та більш ніж у вісім разів перевищує вартість товарно-матеріальних цінностей, про фактичну наявність яких було повідомлено під час проведення загальної інвентаризації. Водночас, до моменту надання листа від 16.06.2023 позивач не повідомляв контролюючий орган про наявність зазначених товарно-матеріальних цінностей на відповідальному зберіганні та не надавав документів на підтвердження таких обставин, незважаючи на неодноразові запити контролюючого органу. Також, колегія суддів враховує, що під час проведення перевірки контролюючим органом неодноразово витребовувалися документи та пояснення щодо місця перебування товарно-матеріальних цінностей, наявності товарів на відповідальному зберіганні, причин розбіжностей між обліковими даними та фактичними залишками, а також документи бухгалтерського обліку, необхідні для проведення контрольних заходів. Разом з тим, значна частина витребуваних документів та пояснень до завершення перевірки не надавалась, про що контролюючим органом складено відповідні акти. Зазначені обставини свідчать про відсутність у контролюючого органу можливості перевірити доводи платника податків під час проведення перевірки у спосіб, визначений податковим законодавством. Крім того, колегія суддів враховує, що відповідно до податкової інформації, ТОВ «ТОРГОВИЙ ХОЛДИНГ «ПАРТНЕР», код ЄДРПОУ 44036675, з 13.10.2023 змінило назву на ТОВ «САНСЕТ-КЛАЙН ТРЕЙД» та перейшло на облік до ГУ ДПС у Донецькій області (м. Краматорськ), а засновником/директором став ОСОБА_2 (код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 Остання звітність з податку на додану вартість подана за серпень 2023 року, фінансова звітність, яка б давала змогу відстежити факт наявності дебіторської заборгованості, за 2023 рік не подавалась. Розрахунки земельного податку або податку на нерухоме майно, що свідчили про наявність місць зберігання, до податкових органів не подавались. Заборгованість ТОВ «СТС-ГРУПП» перед ТОВ «ТОРГОВИЙ ХОЛДИНГ «ПАРТНЕР» за Договором від 06.02.2023 № 22 згідно картки рахунку 6311 складає 12 814 928,57 грн. (13334928,57 грн. (відповідно до актів наданих послуг) - 20000,0 грн. - 500000,0грн. (оплати) =12814928,57 грн.). З наданих позивачем документів вбачається, що перша оплата за послуги відповідального зберігання в сумі 20 000,0 грн. (0,15 % від загальної вартості послуг) здійснена 16.06.2023, тобто в день надання інформації до Головного управління ДПС у м. Києві. За результатами аналізу ЄРПН встановлено, що ТОВ «ТОРГОВИЙ ХОЛДИНГ «ПАРТНЕР» не реєструвало податкову накладну в сумі ПДВ 355 500 грн. (акт від 06.02.2023 №06022023-1 на загальну суму 2133000 грн.) на адресу ТОВ «СТС-ГРУПП». Сума податкових зобов`язань ТОВ «ТОРГОВИЙ ХОЛДИНГ «ПАРТНЕР» згідно декларації з ПДВ за лютий 2023 року (вх. ГУ від 13.03.2023 № 9047765521) складає 25 155 грн. З березня 2023 по серпень 2023 року ТОВ «ТОРГОВИЙ ХОЛДИНГ «ПАРТНЕР» рядок «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою та ставкою 7 %, крім ввезення товарів на митну територію України» по взаємовідносинам з ТОВ «СТС-ГРУПП» не задекларовано, податкові накладні не зареєстровано (акти від 28.02.2023 №28022023-1 на суму 1867928,57 грн., від 31.03.2023 №31032023-1 на суму 2274000,0 грн., від 30.04.2023 №30042023-1 на суму 2274000,0 грн., від 31.05.2023 №31052023-1 на суму 2274000,0 грн., від 05.06.2023 №05062023-1 на суму 2512000,0 грн.) а за вересень 2023 (коли згідно експертного дослідження відбулась оплата в сумі 500 000,0 грн.), податкову звітність ТОВ «ТОРГОВИЙ ХОЛДИНГ «ПАРТНЕР» вже не подавав. Отже, наведені позивачем документи щодо відповідального зберігання не узгоджуються з податковою звітністю ТОВ «ТОРГОВИЙ ХОЛДИНГ «ПАРТНЕР». Враховуючи вищевказане в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подані позивачем документи не є достатніми для підтвердження заявлених обставин щодо перебування товарно-матеріальних цінностей на відповідальному зберіганні та їх подальшого повернення, а наведені апелянтом доводи не спростовують встановлених під час перевірки розбіжностей між даними бухгалтерського обліку та фактичною наявністю товарно-матеріальних цінностей. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає за необхідне надати оцінку доводам апеляційної скарги щодо результатів проведеної інвентаризації та її значення для підтвердження фактичної наявності спірних товарів. Також, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що проведена після повернення товару інвентаризація підтвердила відсутність розбіжностей між фактичними залишками товарів та даними бухгалтерського обліку. В силу вимог підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю. Отже, вимога щодо проведення інвентаризації поширюється на усіх платників податків. При цьому, проведення інвентаризації має здійснюватись саме платником, а контролюючий орган може лише вимагати її проведення. Водночас, нестача придбаних товарів має бути виявлена в результаті інвентаризації, яка здійснена під час проведення перевірки, в межах якої вона була призначена (ініційована). Таким чином, проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентаризації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, що є чи не є господарською діяльністю платника податку. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 29 квітня 2026 року у справі № 320/18745/24. Крім того, Верховний Суд у вищевказаній постанові зазначив, що положення підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20, пункту 198.5 статті 198 ПК України вказують на те, що контролюючий орган наділений правом вимагати проведення інвентаризації під час здійснення ним відповідної перевірки саме з метою використання отриманих відомостей в межах цієї ж перевірки. Організація та основні правила проведення інвентаризації врегульовано Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Положення № 879). За приписами пункту 5 розділу І вказаного Положення, інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Положеннями абзацу 6 пункту 7 розділу І Положення № 879 встановлено, що проведення інвентаризації є обов`язковим, зокрема, за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цих органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа. У відповідності до пункту 1 розділу ІІ Положення № 879, для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об`єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства. У разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації. Згідно пункту 2 розділу ІІ Положення № 879, на підприємстві, де через великий обсяг робіт проведення інвентаризації не може бути забезпечено однією комісією, для безпосереднього проведення інвентаризації у місцях зберігання та виробництва розпорядчим документом керівника підприємства створюються робочі інвентаризаційні комісії. Пунктом 5 розділу ІІ Положення № 879 передбачено, що до початку перевірки фактичної наявності активів, зокрема, завершується обробка всіх документів щодо руху активів та формуються останні на момент інвентаризації реєстри прибуткових і видаткових документів або звіти про рух активів. Абзацом 1 пункту 20 розділу ІІ Положення № 879 закріплено, що бухгалтерською службою складаються звіряльні відомості активів і зобов`язань, у яких відображаються розбіжності між даними бухгалтерського обліку і даними інвентаризаційних описів (актів інвентаризації). Розділом ІV «Перевірка та оформлення результатів інвентаризації» Положення № 879, серед іншого, унормовано питання виявлення розбіжностей між фактичною наявністю активів і зобов`язань і даними бухгалтерського обліку. З огляду на викладене, інвентаризація передбачає перевірку і контроль наявності, складу, стану та відповідності наявних активів, зокрема, запасів, даним бухгалтерського обліку на певну дату. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 30 травня 2025 року у справі № 420/373/24, від 18 вересня 2025 рок у справі №320/30160/23, від 18 вересня 2025 року у справі №320/30167/23. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що проведена після повернення товару інвентаризація підтвердила відсутність розбіжностей між фактичними залишками товарів та даними бухгалтерського обліку. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, інформація щодо перебування товарно-матеріальних цінностей на суму 1 478 046 479,07 грн на відповідальному зберіганні у ТОВ «ТОРГОВИЙ ХОЛДИНГ «ПАРТНЕР» не надавалась контролюючому органу ні станом на дату проведення загальної інвентаризації 29.05.2023, ні станом на дату формування інвентаризаційних описів 06.06.2023. Відповідні відомості та документи були надані позивачем лише 16.06.2023, тобто в останній день проведення перевірки. При цьому, на підтвердження доводів про повернення товарно-матеріальних цінностей зі складу відповідального зберігання до складських приміщень ТОВ «СТС-ГРУПП» позивачем не надано належних та допустимих доказів фактичного переміщення таких товарів. Зокрема, матеріали справи не містять документів, які б надавали можливість простежити рух товарно-матеріальних цінностей від місця їх заявленого зберігання до складських приміщень позивача, а саме: документів внутрішнього переміщення товарів, складських документів щодо їх прийняття, а також інших первинних документів, які б підтверджували безперервність такого руху. За таких обставин, інвентаризаційні відомості, складені позивачем 06.06.2023, не можуть розцінюватися як належний та достатній доказ фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей станом на дату проведення інвентаризації, ініційованої контролюючим органом відповідно до підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 ПК України, та не спростовують встановлених під час перевірки розбіжностей між даними бухгалтерського обліку та фактичною наявністю товарів. Також, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що відсутність товарно-транспортних накладних не спростовує факту здійснення господарських операцій та переміщення товарів. Слід зауважити, що висновки суду першої інстанції не ґрунтуються виключно на відсутності товарно-транспортних накладних. Зазначена обставина була оцінена судом у сукупності з іншими встановленими під час перевірки обставинами та наявними у справі доказами, зокрема, щодо ненадання позивачем документів на запити контролюючого органу, неподання документів, що підтверджують перебування товарно-матеріальних цінностей на відповідальному зберіганні, відсутності належного документального підтвердження їх переміщення та результатів проведеної інвентаризації. Таким чином, посилання апелянта на правову природу товарно-транспортної накладної саме по собі не спростовує висновків суду першої інстанції щодо правомірності спірних податкових повідомлень-рішень. Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що факт перебування товарно-матеріальних цінностей на відповідальному зберіганні та їх подальшого повернення підтверджується договорами, актами приймання-передачі майна та актами наданих послуг. Так, сам по собі факт складення таких документів не є безумовним підтвердженням реального здійснення господарських операцій. Для цілей податкового обліку визначальним є не лише наявність формально оформлених документів, а й підтвердження фактичного руху активів та реальності відповідних господарських операцій. Водночас, як встановлено вище, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б надавали можливість простежити переміщення товарно-матеріальних цінностей від місця відповідального зберігання до складських приміщень позивача, що виключає можливість визнання зазначених документів достатнім підтвердженням доводів апелянта. Щодо доводів апелянта про те, що залишки товарно-матеріальних цінностей, які, за твердженням позивача, перебували у м. Сєвєродонецьку Луганської області, повинні визначатися виключно за даними бухгалтерського обліку у зв`язку з тимчасовою окупацією відповідної території, слід зазначити наступне. Колегія суддів звертає увагу на те, що наведені обставини не спростовують висновків суду першої інстанції щодо ненадання контролюючому органу Договору №15 від 15.02.2022, Акта приймання-передачі майна №1 від 18.02.2022 та інших документів, складених на виконання вказаного договору, під час проведення перевірки або у строки, визначені пунктом 44.7 статті 44 ПК України. Отже, сукупність встановлених під час перевірки обставин, а саме, ненадання позивачем документів щодо відповідального зберігання у строки, визначені податковим законодавством, відсутність належного документального підтвердження переміщення товарно-матеріальних цінностей, недоведеність фактичного перебування спірних товарів на відповідальному зберіганні та їх подальшого повернення, а також результати проведеної інвентаризації свідчать про правомірність висновків контролюючого органу щодо наявності розбіжностей між даними бухгалтерського обліку та фактичними залишками товарів. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 14.07.2023 № 00487690702 та № 00487740702 в частині завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 128 899,66 грн. Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Суд апеляційної інстанції, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СТС-ГРУПП» та відсутність правових підстав для їх задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТС-ГРУПП» залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Безименна Н.В. Ключкович В.Ю. Повне судове рішення складено 22.06.2026 р.