Постанова 4855 № 620/4615/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/4615/25 Головуючий у 1 інстанції: Соломко І.І. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Кузьмишиної О.М. Ключковича В.Ю. За участю секретаря Данилюк Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Ніжинський жиркомбінат» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИЛА: Позивач - Приватне акціонерне товариство «Ніжинський жиркомбінат» (далі - ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат», ПрАТ «НЖК») звернувся до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - ЦМУ ДПС по роботі з ВПП), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 11.03.2025 № 526/Ж10/31-00-04-01-03-27, № 527/Ж10/31-00-04-01-03-27. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 11.03.2025 № 526/Ж10/31-00-04-01-03-27, № 527/Ж10/31-00-04-01-03-27. Не погодившись із рішенням суду, відповідач - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, а саме з: ТОВ «БОКАРТ - АГРО» у липні 2024 року на суму ПДВ 2950315,65 грн., ТОВ «ІЧНЯНСЬКЕ» у серпні 2024 року на суму ПДВ 4298794,20 грн., СЕЛЯНСЬКО ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО «ДОБРОБУТ» у травні 2024 року на суму ПДВ 724 464,82 грн., ПП «АГРОСПАСЬКЕ» у березні - травні 2024 року на суму ПДВ 594 766,44 грн., ФГ «Інвестагро-Лідер» у лютому 2023 року на суму ПДВ 401 740,10 грн., ПП «ЗАЖИНОК» у травні 2024 року на суму ПДВ 168 927,75 грн., ТОВ «ПРОЛІСОК» у травні 2024 року на суму ПДВ 48 522,37 грн., з огляду на недостатню кількість персоналу для надання послуг/виконання робіт, незначну наявність основних засобів, відсутність технічної та матеріальної бази для виконання робіт/послуг, неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій з урахуванням часу, обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт або послуг, наявність рішення про ризиковість платника податків тощо, а також, у зв`язку із місцезнаходженням на території ведення активних бойових дій та безпосередньою близькістю до кордону з рф. 19 січня 2026 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Приватного акціонерного товариства «Ніжинський жиркомбінат» надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує рішення суду першої інстанції. 02 березня 2026 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинський жиркомбінат» надійшла заява про заміну сторони її правонаступником, в якій просить здійснити заміну позивача у справі Приватне акціонерне товариство «Ніжинський жиркомбінат» його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніжинський жиркомбінат». Обґрунтування поданої заяви зазначає, що рішенням єдиного акціонера ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» від 26 вересня 2025 року, було прийняте рішення про перетворення ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» у ТОВ «Ніжинський жиркомбінат» (ТОВ «НЖК»). Відповідно до статті 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. За приписами ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне замінити позивача Приватне акціонерне товариство «Ніжинський жиркомбінат» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніжинський жиркомбінат». Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ПрАТ «НЖК» зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис. Основним видом господарської діяльності товариства є 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів. На підставі направлень від 10.10.2024. №757/ЖЗ/31-00-04-01-03-24, №756/ЖЗ/31-00-04-01-03-24, №758/7031-00-04-01-03-24, від 15.10.2024 у №784/ЖЗ/31-00-04-01-03-24, посадовими особами ЦМУ ДПС проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПрАТ «НЖК» щодо законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за серпень 2023 року (від 20.02.2023 №9275600806) з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків. Перевірку проведено в період з 10.10.2024 по 30.10.2024 з відома керівника та головного бухгалтера товариства. За результатами перевірки посадовими особами ЦМУ ДПС складено акт від 30.10.2024 № 2562/Ж5/31-00-04-01-03-26/00373942, у висновках якого зазначено про порушення позивачем податкового законодавства, а саме: п. 44.1 ст. 44, пп. 198.1, п. 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21, в результаті чого завищено податковий кредит по декларації з податку на додану вартість за серпень 2024 року у сумі 19 448 908 грн, що призвело до: - завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на 16 885 884 грн; - неможливості підтвердити факт сплати отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України на суму ПДВ 190 387 грн; - завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 2 563 024 грн., яка підлягає зменшенню. ПрАТ «НЖК», не погоджуючись із висновками акта перевірки, звернувся із запереченням від 22.11.2024 №403 до Центрального МУ ДПС по роботі з ВПП. З урахуванням матеріалів, отриманих від ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» до заперечення від 22.11.2024 №403 (вх.№13923 від 25.11.2024), висновки Акта перевірки викладено у наступній редакції: «Документальною позаплановою перевіркою ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» встановлено порушення: п. 44.1 ст. 44, пп. 198.1, п. 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21, в результаті чого завищено податковий кредит по декларації з податку на додану вартість за серпень 2024 року у сумі 9 316 813 грн., що призвело до: - завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на 6 753 793 грн; - неможливості підтвердити факт сплати отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України на суму ПДВ 190 387 грн, - завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 2 563 020 грн, яка підлягає зменшенню.» Про вказані висновки повідомлено ПрАТ «НЖК» листом від 09.12.2024 року № 14895/6/31-00-04-01-0306. На підставі висновків акта перевірки, та з врахуванням розгляду заперечення Центральним МУ ДПС по роботі з ВПП, складено наступні податкові повідомлення-рішення: форми «В4» від 12.12.2024 № 2518/Ж10/31-00-04-01-03-31, яким встановлено завищення позивачем від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 2563020,00 грн, форми «В1» від 12.12.2024 № 2516/Ж10/31-00-04-01-03-31, яким встановлено завищення позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 6753793, 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції 3 376 897,00 грн. (на підставі п. 123.3 ст. 123 ПК України). Рішенням ДПС України від 07.03.2025 №6543/6/99-00-06-01-03-06 скаргу ПрАТ «НЖК» задоволено частково, скасовано податкові повідомлення-рішення Центрального МУ ДПС по роботі з ВПП від 12.12.2024 №2516/Ж10/31-00-04-01-03-31, №2518/Ж10/31-00-04-01-03-31 в частині зменшення від`ємного значення податку на додану вартість та бюджетного відшкодування по взаємовідносинах з: ТОВ «БІОКАРТ-АГРО», ТОВ «ІЧНЯНСЬКЕ», СЕЛЯНСЬКО ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО «ДОБРОБУТ», ПП «ЗАЖИНОК» і у відповідній частині застосовані штрафні санкції, а в іншій частині вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін. На підставі висновків акта перевірки, та на виконання рішення ДПС України від 07.03.2025 №6543/6/99-00-06-01-03-06 Центральним МУ ДПС по роботі з ВПП, прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: форми «В1» від 11.03.2025 №526/Ж10/31-00-04-01-03-27, яким встановлено завищення Позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 904240, 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції 452120,00 грн. (на підставі п. 123.3 ст. 123 ПК України); форми «В4» від 11.03.2025 №527/Ж10/31-00-04-01-03-27, яким встановлено завищення ПрАТ «НЖК» від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 270071,00 грн. Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Порядок нарахування та сплати податку на прибуток підприємств регулюється Розділом ІІІ ПК України. Так, відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. За приписами пункту 135.1 статті 135 ПК України, базою оподаткування податку на прибуток є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу. Розділом V ПК України визначено порядок нарахування та сплати податку на додану вартість. За приписами пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни). Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. В силу п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. За змістом пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Норми п. 198.6 ст. 198 ПК України визначають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. В силу підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод. Тобто, зарахування здійснюється у зв`язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». У іншому випадку, відповідно до норм податкового законодавства, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов`язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. За визначенням статті 1 Закону №996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію. Відповідно до абзацу 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Пунктом 2.4 Наказу №88 визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Як вбачається з матеріалів справи, ЦМУ ДПС по роботі з ВПП за наслідками проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «НЖК» складено Акт від 30.10.2024 № 2562/Ж5/31-00-04-01-03-26/00373942. З урахуванням матеріалів, отриманих від ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» до заперечення від 22.11.2024 №403 (вх.№13923 від 25.11.2024), висновки Акта перевірки викладено у наступній редакції: «Документальною позаплановою перевіркою ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» встановлено порушення: п. 44.1 ст. 44, пп. 198.1, п. 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21, в результаті чого завищено податковий кредит по декларації з податку на додану вартість за серпень 2024 року у сумі 9 316 813 грн., що призвело до: - завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на 6 753 793 грн; - неможливості підтвердити факт сплати отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України на суму ПДВ 190 387 грн, - завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 2 563 020 грн, яка підлягає зменшенню.» На підставі висновків акта перевірки, та з врахуванням розгляду заперечення Центральним МУ ДПС по роботі з ВПП, складено наступні податкові повідомлення-рішення: - форми «В4» від 12.12.2024 № 2518/Ж10/31-00-04-01-03-31, яким встановлено завищення позивачем від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 2563020,00 грн.; - форми «В1» від 12.12.2024 № 2516/Ж10/31-00-04-01-03-31, яким встановлено завищення позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 6753793,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції 3 376 897,00 грн. Підставою для нарахування грошових зобов`язань став висновок контролюючого органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. При цьому, спірними в межах розгляду даної справи є реальність господарських операцій між ПрАТ «НЖК» та ПП «АГРОСПАСЬКЕ», ФГ «ІНВЕСТАГРО-ЛІДЕР», ТОВ «ПРОЛІСОК», ТОВ «ФАЄР-КОНТРОЛЬ». Щодо господарських відносин ПрАТ «НЖК» з ПП «АГРОСПАСЬКЕ», слід зазначити наступне. 29 березня 2024 року між ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» (Покупець) та ПП «АГРОСПАСЬКЕ» укладено Договір поставки № 210НЖК, відповідно до умов якого, Постачальник зобов`язувався поставити, а Покупець прийняти і оплатити насіння соняшнику врожаю 2023 року (далі - Товар), на умовах цього Договору поставки. Згідно пункту 2.1 вищевказаного Договору поставки, кількість товару обумовлюється сторонами в специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього Договору, допускається постачання товару різновеликими партіями. На виконання Договору поставки № 210НЖК від 29.03.2024, сторонами укладено Специфікації №1 від 29.03.2024, №2 від 22.04.2024, №3 від 26.04.2024 відповідно до яких, поставлено соняшник у кількості 96,430 т на загальну суму 1 365 514,82 грн., в т.ч. ПДВ 167 694,79 грн. (умови поставки Товару: DAP, згідно з «ІНКОТЕРМС-2010»). У квітні 2024 ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» від ПП «АГРОСПАСЬКЕ» поставлено соняшник у кількості 166,600 т на загальну суму 2 366 665,12 грн., в т.ч. ПДВ 290 643,13 грн. У травні 2024 року ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» від ПП «АГРОСПАСЬКЕ» поставлено соняшник у кількості 71,94 т на загальну суму 1 110 917,89 грн., в т.ч. ПДВ 136 428,51 грн. Загальна сума заявленого до відшкодування ПДВ становить 594 766,44 грн. Відповідно до Додатку 1 «Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» до декларації з ПДВ, до складу податкового кредиту ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» враховано 594 766,44 грн. Матеріали справи свідчать, що факт поставки підтверджується: видатковими накладними; товарно-транспортними накладними; наявністю нежитлових будівель, складів, сільгосптехніки, земельних ділянок в користуванні, що відображено ПП «АГРОСПАСЬКЕ» в довідці 20 ОПП. Оплата Постачальнику за вищевказану поставку здійснена ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» у березні-травні 2024 року у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями. Постачання товару від ПП «АГРОСПАСЬКЕ» здійснювалось транспортними засобами Постачальника. Крім того, ПрАТ «НЖК» додано реєстр отриманого насіння соняшнику, який формується на підставі автоматизованої системи реєстрації заїзду автотранспорту, зважуванню та вивантаженню сировини, в якому фіксуються погодинно етапи проходження приймання насіння соняшнику, а також всі дані Постачальника. Факт передачі товару від ПП «АГРОСПАСЬКЕ» на адресу ПрАТ «НЖК» підтверджується видатковими накладними та податковими накладними. Разом з тим, стверджуючи про нереальність господарських операцій позивача з ПП «АГРОСПАСЬКЕ», апелянт вказує, що перевіркою встановлено, що за період з 01.06.2023 - 30.06.2024 ПП «АГРОСПАСЬКЕ» було реалізовано зернових в кількості 29 718,98 т (у червні 2024 року реалізовано насіння соняшнику та кукурудзу урожаю 2023 року) в т.ч.: пшениця (УКТ ЗЕД 1001) в кількості 9 220,68 т; соя (УКТ ЗЕД 1201) в кількості 259,77 т; рапс (УКТ ЗЕД 1205) в кількості 1 947,45 т; кукурудза (УКТ ЗЕД 1005) в кількості 16 492,76 т; соняшник (УКТ ЗЕД 1206), в кількості 1322,93 т. При цьому, апелянт зазначає, що згідно статистичних даних середня врожайність сільськогосподарських культур Сумської області у 2023 році складала: пшениця 5,7 т/га; (необх. кільк. Ріллі = кільк/ врожайність; 1 612,01 = 9 220,68/5,7); соя 2,8 т/га; (необх. кільк. ріллі = кільк/ врожайність; 259,77 = 259,77/2,8); рапс 2,8 т/га; (необх. кільк. ріллі = кільк/ врожайність 556,41 = 1 947,451/3,5); кукурудза 9,4 т/га; (необх. кільк. ріллі - кільк/ врожайність 1 756,42 = 16 492,76/9,4); - соняшник 2,6 т/га; (необх. кільк. ріллі - кільк/врожайність 508,82 = 1 322,93/2,6). З огляду на викладене, апелянт стверджує про непідтвердження реальності проведення господарських операцій між ПрАТ «НЖК» та ПП «АГРОСПАСЬКЕ». Колегія суддів вважає вищевказані доводи апелянта необґрунтованими, оскільки, як зазначив Верховний Суд у постанові від 10 липня 2024 року у справі №640/3202/22, інформацію про середню урожайність не можна застосовувати для визначення необхідної кількості земельних ділянок, оскільки родючість землі є індивідуальною, а показник урожайності розраховується шляхом ділення показників з найкращою та найгіршою урожайністю, що дає велику похибку в розрахунках. Крім того, на збільшення або зменшення врожайності впливає багато факторів, зокрема: використання підприємством гібридів та елітних сортів зернових культур, які адаптовані до географічних умов, стійкі до природних явищ та хвороб і мають високу врожайність. А відтак, цей показник може різнитися по кожному господарству в два, три рази. Аналогічного висновку щодо можливості врахування статичної інформації про середню урожайність висловив Верховний Суд у постанові від 12 жовтня 2020 року у справі № 815/7529/16. Доводи апелянта про те, що у ПП «АГРОСПАСЬКЕ» відсутнє складське приміщення для зберігання зерна, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, наявність в користуванні ПП «АГРОСПАСЬКЕ» нежитлових будівель, складів, сільгосптехніки, земельних ділянок підтверджується інформацією, що відображена в довідці 20 ОПП. Щодо господарських відносин ПрАТ «НЖК» з ФГ «ІНВЕСТАГРО-ЛІДЕР», слід зазначити наступне. Матеріали справи свідчать, що між ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» (Покупець) та ФГ «ІНВЕСТАГРО-ЛІДЕР» (Постачальник) укладені Договори поставки № 160НЖК від 01.02.2023 та № 278НЖК від 18.06.2024, відповідно до умов яких, Постачальник зобов`язувався поставити, а Покупець прийняти і оплатити насіння соняшнику врожаю 2023 року (далі - Товар), на умовах цього Договору поставки. Відповідно до пунктів 2.1 вищевказаних Договорів поставки, кількість товару обумовлюється сторонами в специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього Договору, допускається постачання товару різновеликими партіями. На виконання Договору поставки № 160НЖК від 01.02.2023, сторонами підписано Специфікацію №1 від 01.02.2023, відповідно до якої, умова поставки Товару: DAP, згідно з «ІНКОТЕРМС-2010». Також, на виконання Договору поставки № 278НЖК від 18.06.2024, сторонами підписано Специфікацію №1 від 18.06.2024, відповідно до якої, умова поставки Товару: DAP, згідно з «ІНКОТЕРМС-2010». В лютому 2023 року ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» від ФГ «ІНВЕСТАГРО-ЛІДЕР» поставлено соняшник у кількості 84,09 т на загальну суму 1360 787,11 грн., в т.ч. ПДВ 167114,21 грн. В червні 2024 року ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» від ФГ «ІНВЕСТАГРО-ЛІДЕР» поставлено соняшник у кількості 101,980 т на загальну суму 1 988 241,23 грн., в т.ч. ПДВ 244 169,97 грн. Загальна сума заявленого до відшкодування ПДВ становить 244169,97 грн. Відповідно до Додатку 1 «Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» до декларації з ПДВ, до складу податкового кредиту ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» враховано 401740,10 грн. Факт поставки підтверджується: видатковими накладними; товарно-транспортними накладними; наявністю нежитлових будівель - складу для зберігання насіння соняшнику, сільгосптехніки, земельних ділянок в користуванні, що знайшло відображення в довідці 20 ОПП ФГ «ІНВЕСТАГРО-ЛІДЕР» . Оплата ФГ «ІНВЕСТАГРО-ЛІДЕР» за поставки товару за Договором поставки № 160НЖК від 01.02.2023 здійснена ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» у лютому 2023 року та квітні 2024 року у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями. Оплата ФГ «ІНВЕСТАГРО-ЛІДЕР» за поставку товару за Договором поставки № 278НЖК від 18.06.2024 здійснена ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» у червні-липні 2024 року у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями. Передача товару від ФГ «ІНВЕСТАГРО-ЛІДЕР» на адресу ПрАТ «НІЖИНСЬКИЙ ЖИРКОМБІНАТ» підтверджується наданими позивачем видатковими накладними та податковими накладними. Колегія суддів зазначає, що спроможність ФГ «ІНВЕСТАГРО-ЛІДЕР» на виконання поставки соняшнику ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» підтверджується, зокрема: наявністю посівів соняшнику, що підтверджується формою 4-сг ФГ «ІНВЕСТАГРО-ЛІДЕР» в кількості 122,00 га; наявністю врожаю соняшнику у ФГ «ІНВЕСТАГРО-ЛІДЕР», що підтверджується формами 29 с/г в кількості 203,00 тон; наявністю основного виду діяльності КВЕД 01.11 -вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур, насіння олійних культур. В свою чергу апелянт зазначає, що ФГ «ІНВЕСТАГРО-ЛІДЕР» до ДПС за основним місцем обліку розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум отриманих з них податку (ф.№4ДФ) не подавався, що свідчить про відсутність трудових ресурсів на підприємстві. Колегія суддів вважає вищевказані доводи апелянта необґрунтованими, оскільки, можливі порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом позивача - ФГ «ІНВЕСТАГРО-ЛІДЕР» або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, а саме, рахунками, договорами, видатковими накладними, платіжними документами, тощо, які є підставою формування бухгалтерського обліку. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника. Втім відповідач впродовж розгляду справи не навів обставин та не надав доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 27 січня 2026 року у справі №640/11526/19. Щодо господарських відносин позивача з ТОВ «ПРОЛІСОК», слід зазначити наступне. Згідно матеріалів справи, 30 квітня 2024 року між ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» (Покупець) та ТОВ «ПРОЛІСОК» (Постачальник) укладено Договір поставки № 233НЖК, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язувався поставити, а Покупець прийняти і оплатити насіння соняшнику врожаю 2023 року (далі - Товар), на умовах цього Договору поставки. Згідно пункту 2.1 вищевказаного Договору поставки, кількість товару обумовлюється сторонами в специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього Договору, допускається постачання товару різновеликими партіями. На виконання Договору поставки, сторонами підписано Специфікацію № 1 від 30.04.2024р., відповідно до якої, умови поставки Товару: FCA склади Постачальника, згідно з «ІНКОТЕРМС-2010». У травні 2024 року ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» від ТОВ «ПРОЛІСОК» поставлено соняшник у кількості 24,180 т на загальну суму 395 110,87 грн., в т.ч. ПДВ 48 522,39 грн., з якого заявлено до відшкодування ПДВ у серпні 2024 року в сумі 48522,39 грн. Всього, відповідно до Додатку 1 «Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» до декларації з ПДВ, до складу податкового кредиту ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» враховано 48 522,39 грн. Факт поставки підтверджується: видатковими накладними; товарно-транспортними накладними; наявністю складу для зберігання насіння соняшнику, ангару, сільгосптехніки, земельних ділянок в користуванні, автотранспорту, що знайшло відображення в довідці 20 ОПП ТОВ «ПРОЛІСОК». Оплата ТОВ «ПРОЛІСОК» за поставку вищевказаного товару була здійснена ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» протягом травня 2024 р. у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями. Разом з тим, апелянт зазначає, що, згідно з наданими до перевірки ТТН, автомобільним перевізником є ФОП ОСОБА_1 . Згідно з формою 20-ОПП, у зазначеного перевізника відсутні на обліку транспортні засоби, номерні знаки яких зазначено в ТТН; відповідно до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 11 квартал 2024 року, а також сум нарахованого єдиного внеску за ІІ квартал 2024 року, перевіркою неможливо встановити виплати доходу працівнику, зазначеному в ТТН як водій. Колегія суддів вважає вищевказані доводи апелянта необґрунтованими, оскільки, аналіз транспортної документації та податкової звітності операцій з перевезення (податкових накладних, форми №1-ДФ) є необхідними при встановленні об`єкту оподаткування витрат саме за договорами перевезення та не може бути доказом нереальності господарських операцій, проведених ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» з ТОВ «ПРОЛІСОК», яке здійснювало постачання Товару ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» на умовах поставки DAP - склади ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат», згідно «ІНКОТЕРМС-2010». Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2019 року у справі № 813/4956/17. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що реальність господарських операцій між ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» та ТОВ «ПРОЛІСОК» підтверджено документально належними доказами з різних за походженням джерел (первинні документи третіх осіб, державні реєстри, відомості банків про перекази, і т.ін.). З приводу господарських відносин позивача з ТОВ «ФАЄР-КОНТРОЛЬ», слід зазначити наступне. Так, висновок відповідача про нереальність господарських відносин позивача з ТОВ «ФАЄР-КОНТРОЛЬ» обґрунтувань тим, що відносно вказаного Товариства є рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості від 23.09.2024 № 36466 ( п. 8 Критеріїв ризиковості). Матеріали справи свідчать, що ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» (Замовник) укладено з ТОВ «ФАЄР-КОНТРОЛЬ» (Підрядник) Договір № ФК-24-046-іо/плаа/ітз від 12.07.2024, умовами якого встановлено, що Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов`язання надати послуги і виконати роботи протипожежного призначення на умовах, визначених у даному Договорі, відповідно до Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Замовник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги (виконані роботи) протипожежного призначення, а саме: розробка ідентифікація на об`єкт підвищеної небезпеки (надалі ОПН); розробка плану локалізації і ліквідації аварій та їх наслідків (ПЛАА); розробка розділу інженерно-технічних заходів цивільного захисту(цивільної оборони). Відповідно до платіжної інструкції від 16.08.2024 № 1385, ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» здійснено авансовий платіж на суму 100 688,00 грн. Отже, при перевірці правомірності бюджетного відшкодування за серпень 2024 року позивачем надано: Договір № ФК-24-046-іо/плаа/ітз від 12.07.2024р. та платіжну інструкцію № 1385. ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» отримало вхідну податкову накладну №32 від 16.08.2024 на суму попередньої оплати 100688,00 грн. в т.ч. ПДВ 16781.33 грн. та включило її в податковий кредит та бюджетне відшкодування за звітний період -серпень 2024 року. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, на час укладення та виконання господарського договору ТОВ «ФАЄР-КОНТРОЛЬ» зареєстровано 19.12.2016 як юридична особа, з основним видом діяльності за КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель. При цьому, ТОВ «ФАЄР-КОНТРОЛЬ» лише 23.09.2024, тобто після угоди з позивачем визнано податковим органом ризиковим (рішення від 23.09.2024 № 36466). Використання у господарській діяльності товару, рух активів, зміни у власному капіталі підтверджується наданою позивачем інформацією щодо балансу руху сировини, переробки та виробленої готової продукції та бухгалтерської довідки від 04.11.2025, наявною в матеріалах справи. Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказаними документами підтверджено реальність господарських операцій позивача з ТОВ «ФАЄР-КОНТРОЛЬ». Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про протиправність податкових повідомлень-рішень Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 11.03.2025 № 526/Ж10/31-00-04-01-03-27, № 527/Ж10/31-00-04-01-03-27 та наявність підстав для їх скасування. Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Ніжинський жиркомбінат» та наявність правових підстав для їх задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Кузьмишина О.М. Ключкович В.Ю. Повне судове рішення складено 04.03.2026 р.