Постанова Тернопільський апеляційний суд № 607/14623/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/14623/25Головуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В. Провадження № 22-ц/817/721/26 Доповідач - Хома М.В. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 червня 2026 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючої - Хома М.В. суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М., з участю секретаря - Хоміцька С.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу №607/14623/25 за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, від імені якого діє Москалик Ігор Іванович, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 березня 2026 року, ухвалене суддею Ромазаном В.В., повне рішення суду складено 30 березня 2026 року, у справі за заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , заінтересовані особи - ОСОБА_3 , Головне Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Міністерство оборони України, Тернопільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту батьківства та внесення відомостей до актового запису про народження дитини,- ВСТАНОВИВ: У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною заявою. В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що з 2015 року проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 у будинку, який належав його батькам. ІНФОРМАЦІЯ_1 у заявниці та ОСОБА_4 народився син ОСОБА_2 . При складанні актового запису про народження дитини відомості про батька дитини було внесено зі слів матері ОСОБА_1 , оскільки про порядок добровільного визнання батьківства вони не знали. Вказувала, що ОСОБА_4 визнавав своє батьківство щодо сина, піклувався про його фізичний та духовний розвиток, утримував та забезпечував усім необхідним. В жовтні 2023 року ОСОБА_4 був призваний на військову службу та ІНФОРМАЦІЯ_2 , виконуючи військовий обов`язок, під час обстрілу противника біля населеного пункту село Шабальне Чугуївського району Харківської області, загинув. У зв`язку з відсутністю документу, що підтверджує родинні відносини ОСОБА_2 з ОСОБА_4 , дитина позбавлена можливості скористатися належним їй правом на отримання одноразової допомоги по загибелі військовослужбовця, пенсії по втраті годувальника та соціальних пільг. Зазначала, що ОСОБА_3 є рідним братом загиблого та єдиним його родичем, який не заперечує щодо встановлення даного факту. На підставі наведеного, просила суд встановити факт батьківства ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітнього ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_2 №15 від 04.08.2016 року, зробленого Острівською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, а саме у графі «прізвище» замість « ІНФОРМАЦІЯ_5 » зазначити « ІНФОРМАЦІЯ_5 », у графі «батько» замість « ОСОБА_7 » зазначити « ОСОБА_4 ». Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт батьківства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Тернопільському відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (за місцем ухвалення рішення ч.7 ст.314 ЦПК) внести зміни в актовий запис №15 від 04 серпня 2016 року, виконаний Острівською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , змінивши дитині прізвище з « ІНФОРМАЦІЯ_5 » на « ІНФОРМАЦІЯ_5 », у графі батько зазначити « ОСОБА_4 », ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ГУ ПФУ України в Тернопільській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права. Зазначають, що у заяві ОСОБА_1 не доведено, що ОСОБА_2 є сином ОСОБА_4 . Вказують, що заява про встановлення факту, що має юридичне значення, щодо якого виник публічно-правовий спір, не може бути предметом розгляду у порядку цивільного судочинства. Аналогічну правову позицію викладено у постанові ВС вiд 23.05.2022 року у справі №539/4118/19. Звертають увагу на те, що ч. 4 cт. 315 ЦПК України передбачено, що суддя вiдмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення фактy що має юридичне значення, вбачається спiр про право, а якщо спiр про право буде виявлений пiд час розгляду справи - залишає заяву без розгляду. У травні 2026 року від представника ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 - адвоката Коцюби Н.Б. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить у задоволенні апеляційної скарги ГУ ПФУ в Тернопільській області відмовити, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 березня 2026 року залишити без змін. Зазначає, що твердження апелянта про те, що у даній справі існує спір, є невірним та не обгрунтованим, оскільки заява (намір) заявника використати встановлений судом юридичний факт для подальшої реалізації прав не свідчить про наявність спору про право у розумінні цивільного процесуального законодавства. Встановлення судом факту батьківства у цьому випадку є лише юридичною передумовою для можливості реалізації відповідних прав дитини та саме по собі не свідчить про наявність спору про право. Вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, а рішення законним і таким, що винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У судове засідання учасники справи не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Представник ОСОБА_1 - адвокат Коцюба Н.Я. подала заяву про розгляд справи без її участі. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Частиною 1 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає. Фактичні обставини справи. ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_2 , батьками якого зазначено ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 04 серпня 2016 року Острівською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області (а.с.9 т.1). Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження №00049632085, відомості про батька ОСОБА_2 (актовий запис №15 від 04.08.2016) записані відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України (а.с.10 т.1). ІНФОРМАЦІЯ_6 року, у віці 43 роки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер у с. Шабельне Чугуївського району Харківської області, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 17 лютого 2025 року Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 12 т.1). Із довідки про причину смерті від 13 лютого 2025 року, виданої Харківським обласним бюро судово-медичних експертиз, вбачається, що ОСОБА_4 , 1981 р.н., помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті: ушкодження внаслідок воєнних дій, спричинені вибухом або уламками (а.с.11 т.1). Згідно висновку експерта №СЕ-19/120-25/15237-БД від 05.02.2026 р. Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, ОСОБА_4 може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , матір`ю якого є ОСОБА_1 . Ймовірність даної події складає - 99, 99999997% (а.с.158-162 т.1). Як вбачається із змісту висновку експерта, на експертизу було надано фрагмент стегнової кістки трупа ОСОБА_4 , 1981 р.н. Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з доведеності батьківства ОСОБА_4 відносно ОСОБА_2 та врахував, що встановлення факту батьківства є необхідним для правового закріплення прав та обов`язків батька і реалізації прав дитини. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст.12 та частина 1 ст.81 ЦПК України передбачають, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ч. 1 ст. 89 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Частиною 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини. Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Положеннями статей 125, 126, 135 СК України врегульовано питання про визначення походження дитини, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою. Статтею 128 СК України визначено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. У статті 130 СК України передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу. При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (частина перша статті 135 СК України). Згідно з положеннями ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статтях 126 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження. У постанові Верховного Суду від 9 квітня 2025 року у справі №213/1448/24 вказано, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю дитини, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства. Такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у cправі №560/17953/21. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, дав належну правову оцінку доказам у справі та показанням допитаних свідків, вірно визначив норми матеріального права, які підлягали застосуванню, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 . Доводи апеляційної скарги про наявність у даній справі спору про право не заслуговують на увагу, оскільки не є обґрунтованими. Спір має бути справжнім і серйозним, а не гіпотетичним; він може стосуватися не лише фактичного існування права, але і його обсягу та способу здійснення; результат провадження повинен мати безпосереднє вирішальне значення для права, про яке йдеться, а лише слабкий зв`язок або віддалені наслідки не є достатніми для застосування пункту 1 статті 6 Конвенції (див. рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Grzeda v. Poland», № 43572/18, § 257, від 15 березня 2022 року). Суб`єктивні права не можуть бути об`єктом захисту в окремому провадженні, оскільки не можуть бути предметом судової діяльності матеріальні правовідносини. Матеріально-правовий спір в окремому провадженні не вирішується, а встановлюються факти та стани, що мають юридичне значення. Зазначене унеможливлює штучне «подвоєння» процесу, яке можливе, як правило, лише в позовному провадженні, де наявний спір про право. А в окремому провадженні встановлюється лише юридичний факт або стан. Інший підхід до вирішення цього питання може призвести до висновку про «зайвість» у ЦПК України норм про окреме провадження та встановлення певних юридичних фактів. Дану позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 лютого 2026 року у справі №308/17634/23. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що встановлення факту батьківства ОСОБА_4 відносно малолітнього ОСОБА_2 є попередньою умовою для подальшого звернення ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , до відповідного органу щодо призначення страхових виплат у зв`язку із втратою годувальника та інших соціальних пільг. Саме по собі встановлення такого юридичного факту не свідчить про наявність публічно-правового спору, оскільки до моменту звернення особи до суб`єкта владних повноважень та прийняття ним рішення спірні правовідносини не виникають. Публічно-правовий спір може виникнути лише після звернення особи до компетентного органу та прийняття ним рішення, яке особа вважає протиправним, і підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства відповідно до завдань, визначених статтею 2 КАС України. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, з якими погоджується колегія суддів, та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дав вірну оцінку вищенаведеним обставинам та ухвалив судове рішення з правильним застосуванням норм матеріального права та норм процесуального права. Підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні. Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області - залишити без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 березня 2026 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 23 червня 2026 року. Головуюча Хома М.В. Судді: Гірський Б.О. Храпак Н.М.