Постанова 4817 № 596/1815/19
від 18.02.2020 ·ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 596/1815/19Головуючий у 1-й інстанції Митражик Е.М. Провадження № 22-ц/817/241/20 Доповідач - Парандюк Т.С. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 лютого 2020 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Парандюк Т.С. суддів - Дикун С. І., Сташків Б. І., за участі секретаря Кантицької О.І. та сторін апелянта ОСОБА_1 та її адвоката Манорик Г.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 596/1815/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 10 грудня 2019 року, ухваленого суддею Митражик Е.М., повний текст рішення складений 16 грудня 2019 року, у справі за заявою ОСОБА_1 , представника заявника адвокат Манорик Галини Григорівна, заінтересована особа: Гусятинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області про встановлення факту батьківства, В С Т А Н О В И В: у жовтні 2019 року ОСОБА_1 , представник заявника адвокат Манорик Г.Г., заінтересована особа: Гусятинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області звернулася в суд із заявою про встановлення факту батьківства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно ОСОБА_3 , народженої ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Тернопіль. Також просить внести зміни до актового запису про народження № 48 ОСОБА_3 , в графі батько змінити з ОСОБА_4 на ОСОБА_2 . Свої обґрунтування заявниця мотивує тим, що із ОСОБА_2 перебувала у близьких відносинах з квітня 2015 року по грудень 2018 року. Від цих відносин у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась донька ОСОБА_3 , де в свідоцтві про народження дитини матір`ю вказано ОСОБА_1 , а батько (зі слів матері) ОСОБА_4 . За життя ОСОБА_2 визнав своє батьківство, займався вихованням та піклувався про дитину, постійно відвідував їх, переймався здоров`ям та емоційним розвитком дочки, однак не встиг оформити батьківство -помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (хвороба серця). Встановлення факту батьківства необхідне для захисту прав дитини оформлення пенсії у зв`язку із втратою годувальника. Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 10 грудня 2019 року в задоволені заяви ОСОБА_1 , представника заявника адвокат Манорик Галини Григорівна, заінтересована особа: Гусятинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області про встановлення факту батьківства відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Гусятинського районного суду від 10 грудня 2019 року та ухвалити нове, яким її заяву задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що до суду першої інстанції нею були подані достатні належні та допустимі докази по справі, якими вона обґрунтувала свою заяву, іншим чином доказати дані обставини по справі неможливо. Також потрібно врахувати, що справа розглядалася Гусятинським районним судом у порядку окремого провадження, а заінтересованою стороною по справі подано заяву, в якій вони не заперечували проти заявлених вимог заявниці. Спору по справі не було. Пунктом 1.1. Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року за № 96/5 передбачено, що внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції у випадках, передбачених чинним законодавством. Підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства. Відзиву на апеляційну скаргу не поступало У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат Манорик Г.Г. апеляційну скаргу підтримали з мотивів, викладених в ній. Заінтересована особа Гусятинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану просить справу слухати у їх відсутність, що не суперечить вимогам ст. 372 ч.2 ЦПК України. Розглянувши справу в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, доповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Згідно із ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 29.07.2016 року Гусятинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області та Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України № 00024616174 від 19.11.2019 року вбачається, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є ОСОБА_4 (батько) та ОСОБА_1 (мати) (а.с.8, 27). Із довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку, осіб, виданої Гусятинською селищною радою Гусятинського району Тернопільської області 16.10.2019 року за № 2929 вбачається, що до складу сім`ї ОСОБА_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , входить її дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.9). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер в с. Нападівка, Калинівського району, Вінницької області, що стверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00024654343 від 21.11.2019 року зробленого виконавчим комітетом Нападівської сільської ради Калинівського району Вінницької області 10.01.2019 року на підставі актового запису № 1 (а.с.26). За вимогами ст. ст. 12, 18 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч.2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не зазначена батьком дитини (запис про батька відсутній або здійснено за вказівкою матері), і можуть бути подані матір`ю, опікуном, піклувальником дитини чи нею самою після досягнення повноліття.) Згідно п. 7 постанови Пленуму Верховного суду України Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів від 15 травня 2006 року № 3 - у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір)дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст. 135 СК. Встановлення зазначеного факту необхідно заявнику для призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, як пояснила ОСОБА_1 в апеляційній інстанції. Згідно ст. ст. 121, 125 СК України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них. У випадку коли мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду. Частиною 2 статті 128 СК України передбачено, що підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з отриманням норм цивільного процесуального законодавства У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. (ст. 130 СК України) Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Частина 1 статті 135 СК України передбачає, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою. Системний аналіз положень СК України, зокрема ст. ст. 3, 5, 7, 14, 15, 121, свідчить, що походження дитини від батька, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини та не визнав у встановленому законом порядку свого батьківства (не подавав заяви про визнання батьківства до органів державної реєстрації актів цивільного стану), ґрунтується на підставі встановлення кровного споріднення між дитиною та батьком, тобто обставин, які свідчать про біологічне походження дитини від певної особи. Зазначений висновок узгоджується з роз`ясненнями, викладеними в п. п. 3, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів». Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції керувався положеннями Сімейного кодексу України, враховував наявні в матеріалах справи докази та дійшов висновку про те, що заявником не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, які свідчать про походження дитини саме від ОСОБА_2 , а сам факт підтримання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 особистих стосунків не може бути покладений в основу визначення біологічного походження дитини від нього. В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що за життя ОСОБА_2 визнав себе батьком ОСОБА_3 та на протязі всього часу допомагав виховувати дитину. Однак, колегія суддів відхиляє такий довід апелянта, оскільки будь-яких належних доказів, які свідчили б про наявність кровного споріднення та достовірність біологічного походження дитини від померлого. Окрім цього, слід звернути увагу, що дитина народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 році, а ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , тобто через 2,5 років після народження, які є достатніми для оформлення всіх документів щодо визнання батьківства стосовно ОСОБА_3 , проте такі дії в добровільному порядку виконані не були, що свідчить про спірний характер ставлення померлого до факту свого батьківства. Крім того, встановлено, що ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюб з іншою жінкою, проживаючи у Вінницькій області. А тому, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень. Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону. Відповідно ж до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Суд першої інстанції підставно не взяв до уваги покази свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про те, що ОСОБА_2 часто приїжджав до дитини, привозив дитячі речі, продукти, подарунки, їздили на відпочинок, а долучені до справи фотографії не можуть являтись достатніми та належними доказами, оскільки не свідчать про кровне споріднення та достовірність біологічного походження дитини саме від ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування, за наведеними у скарзі доводами, апеляційний суд не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують. Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесеними у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 10 грудня 2019 року залишити без зміни. Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесеними. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 21 лютого 2020 року. Головуюча Т.С. Парандюк Судді: С.І. Дикун Б.І. Сташків